Інвестиційний ринок. Інфраструктура ринку інвестиційних товарів

   Для стимулювання  інвестиційного попиту товаровиробників  і розвитку конкуренції між  ними держава застосовує систему  заходів антимонопольного регулювання.

   Механізм  дії ціни зрівноваженості полягає  у такому. Інвестор, вкладаючи кошти, розраховує отримати максимальний прибуток за мінімальних витрат. Він віддає перевагу найприбутковішим активам (інвестиційним товарам) з найвищою нормою прибутку на вкладений капітал. Ця ефективна галузь залучає більшу масу капіталу. Відповідно попит на інвестиційні товари починає перевищувати пропозицію, та їх ціна збільшується. Висока ринкова ціна таких товарів є індикатором їх привабливості для інвесторів з точки зору віддачі інвестицій — їх дохідності.

   Перелив  інвестицій у зазначену галузь  призведе, врешті-решт, до підвищення пропозиції цього інвестиційного товару та, як наслідок, до зниження його ціни. Інвестиції ж спрямовуватимуться на нові високоприбуткові виробництва, що у майбутньому неминуче призведе до розширення попиту на інвестиційні товари, виробництва їх нових видів і стимулювання діяльності інвесторів у використанні прибутку та нагромадженні капіталу, а також до створення умов для розвитку будівельних фірм, які виступають на ринку основними продавцями інвестиційного товару. У примітивному розумінні, фінансовий ринок капіталу — це місце зустрічі, де підприємці та фірми, які прагнуть запозичити гроші, зустрічаються з тими, в кого вони є вільними.¹⁹

   Інвестиційна  діяльність завжди починається  з ринку, оскільки заощаджень  і поточних доходів потенційному інвестору, як правило, не вистачає. Крім цього, інвестор зазвичай намагається залучити акціонерний капітал з метою зменшення ризику та розподілу відповідальності. На Додатку А наведена схема ринкових відносин, суб’єктом яких є інвестор.

   Інфраструктура інвестиційного ринку — це сукупність ринку споживчих товарів, ринку споживчого кредиту, ринку інвестиційних товарів і ринку фінансових ресурсів.

Ринок реальних активів (інколи вживається термін “матеріальні чи фізичні активи”) пропонує такі інвестиційні товари та послуги: нерухомість, ділянки під будівництво (іпотечний ринок); обладнання, будівельні матеріали, дослідницькі, конструкторські, будівельні, монтажні, пусконалагоджувальні та інші роботи і послуги (підрядний ринок); нові технології, ліцензії, патенти на винаходи і відкриття, досвід, знання, ноу-хау, інжинірингові послуги (ринок інтелектуальних цінностей). На цьому ринку як інвестиційний товар реалізується також робоча сила, тобто продається здатність до праці за наймом.

   Ринок  фінансових ресурсів поділяється на: грошовий ринок (ринок цінних паперів — боргових свідоцтв з термінами погашення менше одного року); ринок капіталів (довгострокових цінних паперів та корпоративних акцій); кредитний ринок (боргових зобов’язань за довгостроковими кредитами). Іноді цей ринок називають ринком позичкового капіталу.

Інвестиції  спрямовуються у вже розвинені  сфери економічної діяльності²⁰.

На підприємствах  промисловості зосереджено 30,9 % загального обсягу прямих інвестицій в Україну, у фінансових установах – 33,1% (рис.2.2.).

 

 

Рис.2.2. Розподіл прямих іноземних інвестицій за основними  видами економічної діяльності (у % до загального обсягу інвестування)

Джерело: Гайдуцький А.П. Оцінка інвестиційної привабливості економіки [текст] / А.П. Гайдуцький // Економіка і прогнозування. - 2012. - № 4. - С. 119-129.

 

Станом на 01.01.2012 на підприємствах промисловості  зосереджено –                  15238,6 млн.дол.США, у т.ч. переробної – 13056,8 млн.дол.США та добувної – 1492,4 млн.дол.США. Серед галузей переробної промисловості у металургійне виробництво та виробництво готових металевих виробів унесено 6084,2 млн.дол.США прямих інвестицій, у виробництво харчових продуктів, напоїв і тютюнових виробів – 2065,7 млн.дол.США, хімічну та нафтохімічну промисловість – 1375,8 млн.дол.США, машинобудування – 1226,0 млн.дол.США, виробництво іншої неметалевої мінеральної продукції –893,0 млн.дол.США. В організації, що здійснюють операції з нерухомим майном, оренду, інжиніринг та надання послуг підприємцям, унесено 5721,5  млн.дол.США (11,6%), у підприємства торгівлі, ремонту автомобілів, побутових виробів та предметів особистого вжитку – 5193,5 млн.дол.США (10,5%).

До десятки  основних країн-інвесторів, на які припадає майже 83% загального обсягу прямих інвестицій, входять: Кіпр, Німеччина, Нідерланди, Російська Федерація, Австрія, Велика Британія, Франція, Швеція, Віргінські Острови, Британські та Сполучені Штати Америки.

 

Рис. 2.3. Розподіл іноземних інвестицій в Україну  за основними країнами-інвесторами (у % до загального обсягу)

Джерело: Гайдуцький А.П. Оцінка інвестиційної привабливості економіки [текст] / А.П. Гайдуцький // Економіка і прогнозування. - 2012. - № 4. - С. 119-129.

Незадовільна  диверсифікація джерел залучення прямих іноземних інвестицій в Україну по країнах-інвесторах може бути ризиком залежності економіки України від політики кількох країн – основних інвесторів²¹.

Ринок капіталів, у свою чергу, класифікується як первинний (розміщення нових цінних паперів) та вторинний (торгівля цінними паперами, які були випущені раніше і перебувають в обігу). Фондові біржі є вторинними ринками капіталів, оскільки на них котируються цінні папери, які вже перебувають в обігу. Корпорація, акціями якої здійснюється торгівля на фондовій біржі, не бере участі в операціях на вторинному ринку і, відповідно, не отримує будь-якого прибутку від їх продажу. Також існують вторинні ринки для інших фінансових активів. Щодо обсягів випуску цінних паперів в Україні за останні роки, розглянемо  більш конкретно в Додатку Б.

Обсяги залучення  інвестицій в основний капітал підприємств  України у січні-вересні 2011 року складають 117,2 млрд. грн., що становить 121,2 відсотків до відповідного періоду 2010 року.

Рис. 2.4. Інвестиції в основний капітал (млрд.грн.)

Джерело: Гайдуцький А.П. Оцінка інвестиційної привабливості економіки [текст] / А.П. Гайдуцький // Економіка і прогнозування. - 2012. - № 4. - С. 119-129.

 

Аналіз динаміки освоєних інвестицій в основний капітал  у 2009-2011 роках також свідчить про спад темпів їх зростання, що свідчить про можливість виникнення ризиків щодо незавершеного виконання та недофінансування інвестиційних проектів у перспективі, збільшення обсягів зносу основних фондів та зниження конкурентоспроможності продукції.

Провідними  сферами за обсягами залучення інвестицій в основний капітал залишаються: промисловість – 52,9 млрд. грн., операції з нерухомим майном, оренда, інжиніринг та надання послуг підприємцям – 20,9 млрд. грн., діяльність транспорту і  зв’язку –21,5 млрд. грн.

Головним джерелом фінансування інвестицій в основний капітал, як і раніше, залишаються  власні кошти підприємств і організацій, за рахунок яких за 9 місяців 2011 року освоєно 59,0 відсотка капіталовкладень. Частка залучених і запозичених  коштів, у тому числі кредитів банків та інших позик, коштів іноземних інвесторів у загальних обсягах капіталовкладень становила 19,6 відсотків.

За рахунок  державного та місцевих бюджетів освоєно 8,7 відсотка інвестицій в основний капітал. Частка коштів населення на будівництво власного житла становила 8,6 відсотка усіх капіталовкладень²².

 Найважливішою складовою ринку інвестицій є ринок інвестиційних товарів. Виробництво і рух цих товарів на ринку забезпечується елементами інвестиційної інфраструктури. У країнах з розвинутою ринковою економікою мережа таких елементів є надзвичайно широкою. Головне завдання інвестиційної інфраструктури — обслуговування інвестиційної сфери, задоволення інвестиційного попиту. Основним інвестиційним товаром є продукція проектно-дослідницьких, будівельних, монтажних підприємств, фірм і постачальників матеріально-технічних ресурсів, яка в основному забезпечує інвестиційний процес.²³

   На інвестиційному  ринку працює велика кількість  різних посередників, які створюють  його інфраструктуру. Саме взаємодіями цих посередників і характеризується стан інвестиційного ринку.

   Інвестиційний  ринок — це система, що включає:

- суб’єктів  (інвесторів, підрядників, замовників, проектні і науково-дослідні організації  та ін.);

- об’єктів (матеріальні  і нематеріальні, права, ліцензії, патенти, ноу-хау та ін.);

- інфраструктуру  ринку (банки, біржі, пенсійні  фонди, страхові компанії, інвестиційні  фонди, інженерно-консультаційні фірми та ін.);

- ринковий механізм;

- контроль з  боку держави за дією ринкового  механізму.

Інвестиційний ринок можна представити як сукупність інвестиційних інститутів, що працюють на контрактних засадах і надають  інвестиційні послуги. До основних професійних  інвестиційних інститутів в Україні  можна віднести:

1. Інститути спільного інвестування (ІСІ), що діють відповідно до Закону України «Про інститути спільного інвестування (корпоративні та пайові інвестиційні фонди)»²⁴.
2. Справжні інвестиційні компанії - де-юре в Україні відсутні. Під цією назвою найчастіше маються на увазі торгівці цінними паперами або компанії з управління активами. Відповідно до Указу Президента України від 19.02.1994р. № 55/94 існують інвестиційні компанії, але вони мають статус торгівців цінними паперами, що працюють за свої кошти на первинному і вторинному ринку, управляють портфелем активів індивідуального інвестора, здійснюють професійне інвестиційне консультування, в тому числі з питань злиття та поглинань. Небанківські фінансові установи, що є торгівцями цінними паперами з такими функціями, можуть називати себе інвестиційними компаніями²⁵.
3. Венчурні фонди - недиверсифіковані ІСІ закритого типу, які здійснюють виключно приватне(закрите) розміщення цінних паперів ІСІ серед юридичних і фізичних осіб.
4. Фонди прямого інвестування. В нашій країні немає законодавчого визначення цих установ, хоча на практиці вони працюють, тобто надають капітал на договірній основі приватним бізнес-одиницям.

Проведене дослідження  свідчить, що інвестиційний ринок — це складна економічна категорія, яка має певну структуру та механізм функціонування. В той же час на інвестиційний ринок впливають безліч факторів, що визначають подальший його розвиток. Особливості розвитку українського інвестиційного ринку полягають у недостатності інвестиційних інститутів та визначаються високою ризикованістю. Статистичні дані та міжнародна інвестиційна позиція України свідчать, що Україна залишається привабливою для інвестицій, водночас вона не знаходиться осторонь світових процесів, є достатньо інтегрованою у світове господарство і порушення макростабільності на зовнішніх ринках має свій відголос в Україні.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

3. РОЗВИТОК ІНВЕСТИЦІЙНОГО РИНКУ – ШЛЯХ ДО ПІДВИЩЕННЯ КОНКУРЕНТНОСПРОМОЖНОСТІ УКРАЇНИ

 

Пожвавлення будь-якої економіки пов'язано з підвищенням  інвестиційної активності основних гравців ринку, а це визначається інвестиційним кліматом країни, очікуваннями інвесторів та державним регулюванням інвестиційних процесів. Оскільки інвестиційний  клімат найчастіше розглядається як сукупність правових, економічних і соціальних умов, які забезпечують реалізацію інвестиційної діяльності вітчизняних і іноземних інвесторів²⁶, то шляхи його покращення треба шукати у цих площинах. На сьогодні інвестиційний клімат України оцінюється як один з найнижчих в Європі. Це викликано: складністю відкриття та ведення бізнесу, ненадійністю захисту інвесторів, низькими стандартами корпоративного управління, слабкими темпами економічного зростання та інституційних змін у національній економіці. Також негативним чинником є велике значення корпоративного і державного боргу, сума останнього на поточний момент  2012 року складає $57,8 млрд. і має тенденцію до зростання. Поряд з цим, необхідно вказати на позитивну тенденцію - відповідно до Рейтингу глобальної конкурентоспроможності Україна за 2011 рік піднялася з 89 на 82 місце (з 142 країн)²⁷.

В Україні інвестиційний  ринок є слаборозвиненою структурою і тому державне регулювання цього  ринку необхідно розглядати як обов'язкову складову інвестиційної стратегії країни. Активізація інвестиційного процесу є одним з найпотужніших механізмів соціально - економічних перетворень. Вперше протягом  2010-2012 років рівень довіри до ринку України зменшився з 3,39 до 2,56 за п'ятибальної шкалою²⁸. Відповідно до Концепції економічного розвитку України на 2008-2015рр.: «До кінця 2015 року планується спрямувати близько 52,2 млрд.грн. залучених коштів на інвестування в реалізацію інноваційних та інфраструктурних проектів, а також сприяти зростанню інвестицій в основний капітал та нематеріальні активи, притоку приватних, в тому числі прямих іноземних інвестицій»²⁹.

Розглядаючи обсяги прямих іноземних інвестицій в Україну, слід визначити, що у структурі інвесторів виділяється п'ять найбільших країн-інвесторів (Кіпр, Німеччина, Нідерланди, Росія, Австрія), що інвестували біля $28 млрд, протягом 2011 року проте за розрахунками експертів більша частина цих грошей має українське походження. Західні інвестори продовжують обережно ставитися до роботи на інвестиційному ринку України ³⁰.

Діловий клімат в Україні не сприяє залученню  іноземних інвестицій. Зміна системи  оподаткування та постійні нововведення у сфері законодавчого регулювання, неефективність загальноприйнятих  механізмів впливу на контрагентів - формує несприятливі ділові очікування у іноземних інвесторів. З іншого боку, ще дуже яскравими є спогади про знецінення гривні у 2008-2009 роках і втратах інвесторів при спробах вивести інвестиції з території України. Інструменти хеджування валютних ризиків майже не використовуються, та й сама інфраструктура фінансового ринку не відповідає вимогам щодо прозорості та стійкості.