Інвестиційний потенціал України та перспективи його розвитку

     Міністерство  освіти і науки України

     Сумський  державний університет

     Кафедра фінансів 
 
 

     Обов’язкове домашнє завдання

     з дисципліни: « Інвестиційна діяльність»

     На  тему: «Інвестиційний потенціал України  та перспективи його розвитку» 
 
 
 
 
 

     Виконала                                                                            Бондаренко І.І.

                                                                                                 Студентка гр.Ф-81

                                                                                                 ФЕМ

     Перевірила                                                                        Салтикова А.В. 
 
 
 
 
 
 

     Суми 2010 

     Зміст

1. Сутність інвестування та його роль в розвитку країни..................3
2. Особливості сучасного стану інвестиційної діяльності в Україні.7
3. Шляхи вирішення проблем інвестування в Україні......................12

     Висновки......................................................................................................17

     Список  використаної літератури...............................................................18

     Додаток А.....................................................................................................19

     Додаток Б.....................................................................................................21

     Додаток В.....................................................................................................23

 

     

     І. Сутність інвестування та його роль в розвитку країни

     Саме  поняття інвестиції (від лат. Investio - одягаю) значить вкладення капіталу в галузі економіки як в самій  країні так і за її межами.

     Інвестиції  – це грошові, майнові, інтелектуальні цінності, які вкладають в об’єкти  підприємницької та інших видів  діяльності з метою отримання  прибутку. Їх можна робити в основні (будівлі, споруди, машини и й устаткування тощо) та оборотні (для формування виробничих запасів товарно – матеріальних цінностей тощо) фонди, у нематеріальні  ресурси й активи (цінні папери. патенти, ліцензії тощо).

     Інвестиції  – це те, що “відкладають” на завтрашній день, для того щоб мати можливість більше споживати в майбутньому. Одна частина інвестицій – це споживчі блага, які не застосовуються в поточному  періоді, а відкладаються в запас (інвестиції на збільшення запасів). Інша частина – це ресурси, які направляються  на розширення виробництва (вклади в  споруди, машини то будівлі).

     Таким чином, інвестиціями вважаються ті економічні ресурси, які направлені на збільшення реального капіталу суспільства, тобто  на розширення чи модернізацію виробничого  апарату. Інвестиції відіграють центральну роль в економічному процесі, вони визначають загальний ріст економіки. В результаті інвестування засобів в економіку  збільшуються обсяги виробництва, росте  національний прибуток, розвиваються та йдуть в перед в економічній  конкуренції галузі та підприємства, що в найбільшому степені задовольняють  попит на ті чи інші товари та послуги. Отриманий приріст національного  прибутку частково знову накоплюється, проходить подальше збільшення виробництва, процес повторюється безперервно. Таким  чином інвестиції, що утворюються  за рахунок національного прибутку, в результаті його розподілу, самі обумовлюють  його ріст, розширене відтворення. При  чому, чим ефективніше інвестиції, тим більше ріст національного прибутку, тим значніші абсолютні розміри  накопичення (при даній його частці), які можуть бути знову вкладеними в виробництво. При достатньо  високій ефективності інвестицій приріст  національного прибутку може забезпечити підвищення частки накопичення при абсолютному рості споживання.

     Інвестицій  відіграють важливу роль у розвитку і функціонуванні підприємства. Розрізняють: валові інвестиції (ВІ) – це сукупний обсяг інвестицій за конкретний період, спрямованих на будівництво, придбання  засобів праці і приріст товарно  – матеріальних цінностей; чисті  інвестиції (ЧІ) – це сума нових інвестицій, зменшена на суму амортизаційних відрахувань (А) за деякий період часу.

     За  об’єктами вкладання засобів  інвестиції поділяються на реальні  та фінансові.

     Реальні інвестиції – це вкладання грошових коштів у реальні активи (матеріальні  і нематеріальні). Вкладання засобів  у нематеріальні реальні активи, пов’язані з НТП, називають інноваційними  інвестиціями..

     Фінансові інвестиції – це вкладання грошових коштів у різні фінансові активи, передусім у цінні папери для  придбання прав на участь у діяльності інших фірм, боргових прав тощо.

     Крім  того, є також короткотермінові інвестиції – це вкладення капіталу на період не більше одного року; та довготермінові інвестиції – це вкладання капіталу на період понад один рік. У практиці великих інвестиційних компаній довготермінові інвестиції деталізують  так: а) до двох років; б) від двох до трьох років; в) від трьох до п’яти  років; г) понад п’ять років.

     За  формою власності інвестиції поділяються  на приватні, державні, іноземні та спільні.

     Економісти  розділяють також інвестиції з огляду на спрямованість дій, виділяючи  чотири їхні види: нетто-інвестиції –  це інвестиції на заснування проекту (початкові  інвестиції); екстенсивні інвестиції – це інвестиції на розширення (збільшення) виробничого потенціалу; реінвестиції – повторні інвестиції за рахунок  використання прибутку, отриманого від  первинного вкладення капіталу; брутто-інвестиції – це нетто-інвестиції плюс реінвестиції.

     Дійсність інвестиційної діяльності, як на мікро  так і на макрорівні, визначається ефективністю використання інвестиційних  ресурсів. В цьому плані вирішальне значення мають результати господарської  діяльності інвестиційних галузей. Їх технічний рівень, організація  виробництва, розвиток підприємництва, здатність до засвоєння інновації  здійснюють основний вплив на інвестиційний  цикл, окупність і віддачу інвестиційних  ресурсів.

     Інвестиційний ринок - це економічна категорія, що являє  собою збалансованість попиту та пропозиції на інвестиції. Інвестиційний  ринок формує суб’єкт - інвестор, тобто  господарюючий суб’єкт, в якого  виникає попит на інвестиції та інвестиційні товари.

     У країнах з розвинутими ринковими  відносинами інвестиційний попит  і пропозиція збалансовані через  механізм ціноутворення на базі зрівноважених  цін на інвестиції та інвестиційні товари. Система зрівноважених цін  формується мікроекономічними пропорціями  у процесі виробництва та збуту, головною з яких є співвідношення “інвестиції - приріст інвестиційних  товарів (капітального майна)”. При  цьому ринок характеризується випереджаючим  розвитком інвестиційної пропозиції та відносно стабільним попитом. Для  стимулювання інвестиційного попиту товаровиробників і розвитку конкуренції між ними держава застосовує систему заходів  антимонопольного регулювання.

     Нарощування та ефективне використання інвестиційних  ресурсів є одним із важливіших чинників забезпечення сталого соціально-економічного розвитку країни.

     Інвестиційні  процеси поліпшують загальні макроекономічні  показники економічного розвитку країни. Тому для чіткого встановлення мети та вибору довгострокових орієнтирів велике значення має питання, що стосується ролі інвестиційного процесу як індикатора її економічного розвитку.

     Відповідно  до Закону України «Про інвестиційну діяльність» інвестиціями можуть бути всі види майнових та інтелектуальних цінностей, що вкладаються  об’єкти підприємницької та інших видів діяльності, в результаті яких створюється прибуток або досягається соціальний ефект. Інвестиції можуть існувати в грошовій або матеріальній формах, у формі майнових прав та інших цінностей. Інвестиції у матеріальній формі поділяються на рухоме і нерухоме майно.

     Дослідження наукових праць, присвячених проблемам  інвестиційної діяльності, свідчать про те, що саме поняття «інвестиція» в різних галузях економічної  науки трактується неоднаково.

     Як  у вітчизняних, так і зарубіжних наукових працях найрозповсюдженішим є розуміння інвестицій як вкладення капіталу з метою подальшого його збільшення. З точки зору фінансової науки, інвестиції – це всі види активів, що вкладаються у господарську діяльність з метою отримання доходу. В економічній теорії інвестиції трактуються як видатки на створення, розширення, реконструкцію та технічне переозброєння основного капіталу, а також не пов’язані з цим зміни у товарно-матеріальних запасах здебільшого залежать від руху видатків на основний капітал.

     У макроекономіці під інвестиціями розуміється  частка ВВП, яка не споживається в  поточному періоді й забезпечує приріст капіталу в економіці. В  розширеному трактуванні вони розглядаються  як довгострокові вкладення капіталу у власній країні або за кордоном в підприємства різних галузей, підприємницькі проекти, соціально-економічні програми, інноваційні проекти. В мікроекономіці інвестиції трактуються як процес створення нового капіталу(засобів виробництва і людського капіталу). 

 

     

     ІІ. Особливості сучасного  стану інвестиційної  діяльності в Україні

     Успішне реформування економіки України  в нових умовах господарювання вимагає широкомасштабних трансформаційних процесів в усіх сферах суспільного життя. Спрямовані на економічне зростання України суттєві структурно-технологічні зрушення передбачають потужне фінансове забезпечення. Такі процеси відбуваються здебільшого шляхом інвестування. Чим активнішим є інвестиційний процес в країні, тим швидше здійснюються ефективні ринкові перетворення і відбувається економічний розвиток.

     Економічні  реформи, що відбуваються протягом останніх 10-15 років в Україні, вимагають  значних довгострокових вкладень капіталу, тобто фінансових інвестицій. Однак, на сьогоднішній день в Україні інвестиційна активність внутрішніх та зарубіжних інвесторів значною мірою стримується за рахунок несприятливого інвестиційного клімату, який є наслідком цілого ряду зовнішніх та внутрішніх факторів.

     Так, серед основних факторів, що стримують  активність інвестиційних процесів,  необхідно виділити наступні:

• Зниження фінансових можливостей бюджетів всіх рівнів, а також господарюючих суб’єктів та населення;
• Недосконалість і часті зміни законодавчої і нормативно-правової бази;
• Слабка розвиненість фондового ринку і ринку капіталів;
• Відсутність системи страхування ризику інвесторів;
• Нестабільна політична ситуація в країні

     Послаблення фінансового сектора економіки  світовою економічною кризою, також  сприяло зниженню темпів приросту обсягу іноземних інвестицій в Україну.

     Одним із чинників призупинення інвестиційної  діяльності є спрямування основної частини бюджетних коштів на погашення зовнішнього державного боргу та фінансування соціальних видатків.

     Доцільно  було б також розглянути стан іноземного фінансування. Ріст прямих іноземних  інвестицій в 2008 та 2009 році пов’язаний  в першу чергу з наданими Україні кредитами іноземними банківськими установами для подолання наслідків кризи. Істотне покращення організації інвестиційної діяльності в Україні неможливе без вирішення питань фінансового забезпечення її розвитку. Вирішення проблеми недостатності фінансових ресурсів усередині країни можливе за рахунок зовнішніх надходжень. У зв’язку з цим роль іноземних інвестицій в розвитку економіки перехідного періоду істотно зростає. У більшості розвинутих країн, таких як США, Німеччина, Великобританія, іноземні ігвестиії стали стимулом для розвитку і росту внутрішніх інвестицій.

     З початку 2010 року на протязі 2-х кварталів спостерігається поступове відновлення позитивної динаміки економічного зростання.

     Так, за попередньою оцінкою Держкомстату (Додаток В) у І кварталі 2010 року (до відповідного періоду 2009 року) зростання ВВП становило 4,9 відсотка, що підтверджує факт просування економіки України уперед на шляху до виходу з кризи.