Інвестиційний потенціал регіону

Не дивлячись  на розмаїття існуючих економічних  моделей їм не вистачає концептуальної комплексності, яка б дозволяла  ув’язати економічні процеси, що відображають фінансову, інвестиційну, виробничу, зовнішньоторговельну, соціальну політику держави в єдину цілісну модель. В той же час, розповсюдженими є принципи поетапного коректування економічної політики на базі прогнозних еталонних моделей, тобто моделей бажаного розвитку економічних процесів.

Економісти-кібернетики  досить тривалий час вважали, що соціально-економічні системи є подібними до цілеспрямованих технічних систем, які розвиваються, а критерій оптимальності виступає  головною метою функціонування такої системи [32, с.60-61].

Але, насправді   класична оптимальність у соціально-економічній системі ніколи не досягається. Це пояснюється тим, що по-перше, вона є багатомірною, по-друге, тому що вимоги до неї постійно змінюються в часі. Деякою мірою досягнення оптимальності інтуїтивно замінялося суб'єктивними поправками, оптимальні плани при реалізації швидко втрачали зміст через втручання адміністративного апарата. Тому потрібні інші принципи і нові підходи до моделювання.

Вітчизняні економічні моделі являються у більшості випадків лише формальними імітаційними, мета побудови яких є прогнозування та імітація макроекономічних параметрів в контексті сценарного моделювання розвитку економіки України, чи то оптимістичного, реалістичного, песимістичного, або, наприклад, помірного і мінімального. Однак, дані моделі у більшості випадків не є цільовими та стратегічними.

В даному контексті цінним є історичний досвід державної політики регулювання  інвестицій, який вказує на існування  трьох моделей державної інвестиційної  політики, які виходять з того чи іншого принципу активізації інвестицій і стимулювання інвестиційної діяльності в цілому ( Рис.1.3) [15, с.126-134].

Стимулювання інвестиційної діяльності виступає лише одним компонентом  у цих економічних моделях, які  крім того охоплюють більш широкий  набір інструментів. Дієвість даних  моделей є стимулом для подальшого вивчення умов їх реалізації та розробки стратегії державної інвестиційної політики України.

Рис. 1.3. Історичний досвід державної  політики регулювання інвестицій

Прикладом інвестиційної моделі може бути графічна та формалізована модель кругообігу інвестицій в основний капітал, яка являє собою загальний погляд на кругообіг інвестицій у процесі інвестиційно-будівельної діяльності [15, с.3-7]. Важливим наслідком даної моделі є те, що, при ефективній організації інвестиційно-будівельної діяльності, сумарні витрати інвесторів повинні бути менші доходів, утворених протягом терміну окупності капітальних вкладень, а наступні доходи, одержані після терміну окупності капітальних вкладень, забезпечують можливість здійснення вторинних витрат на цілі розширеного відтворення основних фондів. Побудова моделі кругообігу інвестицій в основний капітал, виходить із принципів функціонального підходу, суть якого полягає в тім, що простір модельованих рішень визначається сукупністю пар: «інвестиції (вхід, витрати) – будівельна продукція (вихід, випуск)».

Широко застосовуються також відомі мікроекономічні моделі ефективної інвестиційної діяльності для оцінювання реалізації будь-яких інвестиційних  проектів: моделі оцінки норми ефективності (дохідності) та періоду окупності інвестицій; моделі оцінки інвестицій за бухгалтерською звітністю; моделі оцінки ефективності інвестицій та життєвого циклу проектів, які ґрунтуються на теорії часової вартості грошей, зокрема: моделі визначення статичної норми ефективності інвестицій, оцінювання інвестиційних проектів на основі внутрішньої норми ефективності, чистої теперішньої вартості, граничної ефективності та бюджетування інвестицій.

До мікроекономічних моделей ефективної інвестиційної  діяльності можемо також віднести аналіз чутливості інвестиційного проекту, моделі інвестиційної діяльності в умовах невизначеності (ризику), моделі очікуваної корисності, модель оптимального інвестиційного портфеля Марковіца, модель врахування систематичного ризику та диверсифікації інвестиційного портфеля, модель ціноутворення капітальних активів (розроблена незалежно трьома економістами Шарпом, Моссіним та Літнером), моделі оцінки ефективності інвестиційного портфеля Трейнора, Шарпа й Дженсона, модель середньозваженої вартості капіталу, модель оптимальної структури капіталу Модігліані й Міллера та інші.

В контексті  сучасного процесу глобалізації особливо важливими є моделі оцінки ролі інвестицій в забезпеченні економічного зростання, моделі визначення впливу змін галузевої структури інвестицій на рівень їх ефективності [7, с.41-45].

Вітчизняні  вчені Тарасевич В.М. та Завгородня О.О. наголошують на важливості ролі держави як безпосереднього інвестора  та суб’єкта інвестиційного регулювання [28, с.66-77]. Вважають, що регулювання має важливе значення та полягає у здійсненні структурних перетворень та формуванні нового типу відтворення, концентрації на стратегічних напрямках розвитку, коригуванні ринкової кон’юнктури, підтримці динамічної макроекономічної рівноваги, їх спроможності ініціювати різноманітні позитивні зовнішні ефекти (залучення, інновацій, трансформації, доходу, продуктивності). Виходячи з цього, авторами запропоновано модель визначення інвестиційної квоти держави.

Приклад цільової вербально-формальної моделі є розроблена вченими [21, с.112-121] оптимізаційна макромодель розподілу та узгодження цілей інвестиційної політики між центром, регіоном і господарюючими суб’єктами і вже відповідно до цього оптимізації об’ємів інвестицій з державного, регіонального бюджетів чи власних коштів підприємств. Цим же колективом авторів побудована модель розробки пріоритетних напрямків інвестицій в регіональній економіці [21, с.166-171].

Вченими Інституту  регіональних досліджень С.Лавриненко,О.Бескровним, С.Латиніним були розроблені за даними Львівської області моделі максимізації використання всіх наявних інвестиційних ресурсів регіону, оптимізації інвестиційних процесів структурної перебудови промисловості, оцінки варіантів ресурсного забезпечення інвестиційних проектів промислових підприємств [20, с.68-120].

Загальновідомо те, що побудова формальних моделей є процесом абстрагування, де відбувається відтворення всіх істотних та уникнення певних менш важливих характерних рис явища, які досліджується.

Наприклад, якщо розглядати формальну модель нагромадження інвестиційних ресурсів регіону (1.1) найважливішими складовими можуть виступати:

де Ір – інвестиційні ресурси регіону, Ід – інвестиції з державного бюджету, Ім – інвестиції з місцевого бюджету, Іп – інвестиції за рахунок власних коштів підприємств, Кб - кредити банків на інвестиційні цілі, Іі – іноземні інвестиції, Ін – інвестиції населення, Ік – інвестиції вітчизняних інвестиційних компаній.

В залежності від  сформованих тенденцій в структурі  інвестиційних ресурсів регіонів можна: спрогнозувати загальну величину інвестицій на наступні роки; сформувати кластери регіонів за типами структур інвестиційних ресурсів; оптимізувати величину інвестиційних ресурсів (для забезпечення простого відтворення, де питома вага інвестицій повинна бути не нижче 20% ВРП, розширеного – 30-40%) шляхом корегування в структурі частки інвестицій з державного та місцевого бюджетів.

На основі проведення рейтингової  оцінки інвестиційного потенціалу для  різних типів інвесторів можна прогнозувати структуру джерел фінансування на наступні роки, а відтак і величину інвестицій. Використовуючи розгорнуту оцінку інвестиційного потенціалу за складовими вхідних і вихідних індикаторів також можна моделювати нагромадження інвестиційних ресурсів регіону, провівши аналіз впливу тенденцій змін складових оцінки інвестиційного потенціалу на структуризацію джерел. А саме:

• тенденції зміни споживчого потенціалу (складова вхідного індексу оцінки інвестиційного потенціалу) впливають на частку інвестицій населення (Ін) в структурі інвестиційних ресурсів регіону;
• фінансова активність (складова вихідного індексу оцінки інвестиційного потенціалу) зумовлює зміни в питомій вазі кредитів банків (Кб) та інвестицій вітчизняних інвестиційних компаній (Ік);
• інвестиційна та інноваційна активність, ефективність та інтенсивність іноземного інвестування (складова вихідного індексу оцінки інвестиційного потенціалу) визначають долю інвестицій за рахунок власних коштів підприємств (Іп) та іноземних вкладень (Іі);
• рівень організаційно-управлінського середовища (складова вхідного індексу) як правило визначає частку інвестицій з державного (Ід) та місцевого (Ім) бюджетів і т.д.

Моделювання реальних інвестицій на рівні регіону, їх відтворювальної  і технологічної, галузевої та територіальної структури обумовлюється стратегією соціально-економічного розвитку регіону, структурною політикою, закладається в механізм розробки та реалізації загальнодержавних, галузевих і регіональних програм.

Інвестиційні  моделі можуть бути побудовані на базі основних сценаріїв розвитку (еволюції) регіону, практична корисність яких випливає з необхідності розробки стратегії дій, визначення основних пріоритетів. Сценарії будуються, як генеральні плани розвитку на довгострокову перспективу та являють собою варіанти аналізу сформованих тенденцій еволюції економіки регіону при різних припущеннях. Для регіону, який знаходиться у будь-якій фазі розвитку, повинно бути побудовано принаймні чотири наступних варіанти інвестиційних моделей на базі основних сценаріїв еволюції:

1. Простої (лінійної) екстраполяції. Цей сценарій повинен відповідати на запитання "що буде, якщо нічого не робити". Іншими словами, як складеться ситуація, якщо регіональні органи управління будуть працювати у тому ж стилі, у якому вони працювали попередні роки. "Нічого не робити" - у даному випадку означає лише відмова від прийняття рішень, що можуть істотно поміняти довгострокову перспективу. У фазі розвитку регіону цей сценарій і відповідна лінія поведінки органів регіонального управління може бути цілком задовільною.
2. Ендогенна інвестиційна модель полягає в переважаючій акумуляції внутрішніх фінансових ресурсів та потенціалу регіону у напрямку істотної зміни регіонального середовища, його внутрішніх характеристик. Це – найбільш перспективний і одночасно найбільш ризикований сценарій. Його реалізація може привести до суттєвої зміни параметрів регіональних підсистем і, у випадку успіху, ввести регіон у нову якісну фазу розвитку з високим рівнем економічної безпеки.
3. Екзогенна інвестиційна модель полягає у переважаючій акумуляції зовнішніх фінансових ресурсів та у використанні зовнішніх джерел розвитку. У випадку залучення зовнішніх вітчизняних (по відношенню до регіону) інвестиційних ресурсів повинні бути проаналізовані результати будівництва в регіоні нових підприємств чи об'єктів міжрегіонального значення. В даному випадку, участь регіону в реалізації національних і міжнародних наукових, оборонних, промислових чи будь-яких інших пріоритетів може вивести його надовго в центри не тільки вітчизняного, але і світового розвитку. Ризиковість даного сценарію полягає в тому, що переважаюча акумуляція іноземного капіталу може послабити рівень економічної безпеки регіону.
4. Змішана інвестиційна модель – комбінація кількох основних сценаріїв розвитку.

Фактично сценарний підхід – не що інше, як продовження імітаційного моделювання без застосування жорстких формалізованих методів аналізу. Зокрема, тут не потрібно погоджування всіх гіпотез у математичну модель, багато необхідних оцінок ситуації можуть бути отримані на рівні вербальних узагальнень. Це робить роботу з дослідження ситуації, що склалася в тому чи іншому регіоні, більш гнучкою. Таким чином, сценарний підхід дозволяє описати безліч траєкторій розвитку регіону. Надалі ретроспективний аналіз може, як виявити помилки в реалізації обраної стратегії, так і, навпаки, пояснити характер поліпшень соціально-економічної ситуації.

Інвестиційні моделі регіону відповідно до закладених принципів їх побудови можуть бути різних видів. Зокрема: стратегічні  інвестиційні моделі – на основі врахування та узгодження ієрархічних цілей розвитку національного, регіонального та локального рівня; ситуаційні – на базі врахування аналізу та прогнозування інвестиційного потенціалу та його складових; цільові – в залежності від обраних цілей (наприклад, висока економічна результативність для регіону, інноваційна «наповненість» інвестицій, оптимізація структури економіки регіону, досягнення балансу економічної та соціальної ефективності тощо).

При побудові інвестиційних  моделей регіонального розвитку в залежності від базових (пріоритетних) ідей, принципів та стратегічних цілей, орієнтирами та регуляторами виступають умови, передумови та фактори, які формують інвестиційний потенціал.

Інвестиційний процес є складним і багатофакторним. Саме для такого роду процесів існують моделі, які дозволяють значно спростити задачу їх вивчення і управління. Тому, особливий інтерес представляє побудова ситуаційно-цільових інвестиційних моделей, які дозволяли б впливати на приплив інвестиції в регіон через фактори інвестиційного клімату і прогнозувати ефект від застосування тих чи інших заходів, спрямованих на поліпшення його якісних ознак.

В основі моделювання  інвестиційного потенціалу лежать економічні гіпотези, які являють собою сукупність причинно-наслідкових зв'язків, що утворюють деревоподібну структуру і якісно обґрунтовують зв'язок між ступенем інвестиційної активності та факторами, які впливають на неї, тобто складовими інвестиційного потенціалу регіону.

2. Принципи та етапи побудови  інвестиційних моделей регіонального розвитку: врахування інвестиційного потенціалу

Аналіз  наукових досліджень дозволяє зробити  висновок про відсутність на сьогоднішній день розроблених ефективних інвестиційних  моделей розвитку регіону, які б  були узгоджені зі стратегією розвитку України в цілому та регіону зокрема, враховували б вітчизняний та зарубіжний досвід побудови таких моделей. Інвестиційні моделі присутні практично у кожній економічній теорії чи концепції. У більшості випадків вони виступають як складові економічних моделей, але, як відносно самостійні моделі не розглядаються. Це сприяє необхідності пошуку та формування науково обґрунтованих інвестиційних моделей регіонального розвитку та формування на їх основі системи практичних дій.