Інноваційні інвестиції: суть, види та важливість на сучасному етапі розвитку суспільства

                                       Вступ

       Інноваційний розвиток став велінням нової доби, неодмінним елементом

програм соціально-економічного розвитку країн та окремих регіонів. Саме з

ним пов’язуються сподівання на поліпшення господарської ситуації та

підвищення життєвого рівня населення.

       Проблема інноваційності не нова, вже більше як півстоліття вона

хвилює науковців та політиків, обговорюється на національних та світових

форумах. Однак, особливої актуальності вона набула в наш час. Поштовхом

цьому послужила господарська глобалізація та глобальна конкуренція.

         Можливий вихід країн та підприємств на світові товарні та технологічні

ринки безпосередньо пов’язані з інноваційним рівнем виробництва, розвитком інноваційної сфери. Останні можна розглядати як своєрідний

пропуск у світове бізнесове середовище.

Проблема є надзвичайно злободенною для України, яка вибрала

зовнішньо орієнтовану модель економічного розвитку, прагне максимально

залучити глобальні ресурси (резерви) розвитку. Використовуючи сприятливу

кон’юнктуру світових ринків, країні до останнього часу (2004 рік) вдавалося

виходити на них з низько технологічними, а то просто сировинними

продуктами. Однак, всезростаюча конкуренція на цих ринках разом із різким

подорожчанням енергоносіїв суттєво зменшили експортний потенціал

країни. Можливості його розширення криються у пропозиції

технологічноємної продукції, виробництво якої забезпечується інноваційним

поступом.

         Українські науковці не втомлюються доводити необхідність

інноваційно-інвестиційного напрямку розвитку економіки країни та її

регіонів, вказують на потребу його якнайшвидшого запровадження в життя.

Лише таким чином можуть бути реалізовані амбіційні плани країни на

економічний та технологічний прориви. Значний внесок в розвиток теорії

інноваційності зробили О. Амоша, Ю. Бажал, В. Геєць, І. Лукінов,

М. Пашута, А. Чухно та інші. Проте цілий ряд проблем потребують

подальшого опрацювання. Це, зокрема, стосується розвитку національної

інноваційної системи (НІС).

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1.Інновації  як складова інвестиційної діяльності

          Розвиток науково-технічного процесу  (НТП), що особливо прогресував  останніми роками, спричинив нову  хвилю інвестування в підприємства, установи та об'єднання, які  займаються розробкою нових технологій, методів виробництва чи навчання  і пошуком нових шляхів діяльності  та вдосконалення наявних. Цей  процес пов'язаний з такою сферою  економічної діяльності, як інновації  та їх роллю в залученні  іноземних інвестицій у національну  економіку.

         Уперше це поняття було застосовано  в літературі в наукових працях  відомого економіста І. Шумпетера "Теорія економічного розвитку" (1912 р.) та "Капіталізм, соціалізм і демократія" (1942 p.). На думку цього автора, інновація є головним джерелом прибутку. За його словами, "без розвитку немає прибутку, а без прибутку немає розвитку", з чого випливає, що прибуток є наслідком інновації, яка змушує підприємця запроваджувати нові інновації і забезпечує його необхідними для цього коштами. Висловлюючись економічними термінами, підприємець авансує певну частину власного чи залученого капіталу з метою одержання прибутку в майбутньому. Відомий дослідник процесів міжнародної конкуренції М. Портер зазначає, що в стратегічних аспектах інновації включають не лише нові технології, а й нові шляхи та методи здійснення, по суті, простих речей. Це, за його словами, може виражатись у новому дизайні продукції, новому виробничому процесі, новому підході до маркетингової діяльності, новому шляху організації чи навчання.

           Характерною особливістю здійснення  інновацій або інноваційного  процесу є насамперед його  ризиковий характер. За деякими  розрахунками, ймовірність втілення  нової ідеї в новому продукті  досягає лише 8,7 %. Згідно з іншими  даними, комерційний успіх будь-якого  нововведення становить близько  10%, що змушує потенційного інвестора  обережно ставитись до запропонованих  йому об'єктів вкладення коштів.

      Отже термін Інновація — це процес доведення наукової ідеї або технічного винаходу до стадії практичного використання, що приносить дохід, а також пов'язані з цим процесом техніко-економічні та інші зміни у соціальному середовищі. Таким чином, інновація повинна задовольняти ринковий попит, мати новизну і приносити прибуток виробникові.

 

2. Суть та види інноваційних інвестицій

        Зміст терміна «інновація» залежить від конкретної цілі дослідження, вимірювання або аналізу об'єкта. Сучасна економічна теорія розрізняє п'ять основних типів інновацій:

• уведення нового продукту (товарна інновація);
• уведення нового методу виробництва (технологічна інновація);
• сворення нового ринку товарів або послуг (ринкова інновація);
• освоєння нового джерела постачання сировини або напівфабрикатів         (маркетингова інновація);
• реорганізація структури управління (управлінська інновація).

       Найчастіше інноваціям передує науково-виробнича діяльність,пов'язана з появою нововведення. Ідея нововведення може бути зароджена як інвенція, ініціація або дифузія інновації.

 Інвенція — ідея, пропозиція або проект, які після опрацювання наберуть форми інновації.

Ініціація — це рекомендації з удосконалення науково-технічної, організаційної, виробничої або комерційної діяльності, метою яких є початок інноваційного процесу або його розвиток.

Дифузія — процес передачі нововведення по комунікаційних каналах між членами соціальної системи у часі. Нововведеннями можуть виступати ідеї, технології і т. п., які є новими для суб'єкта господарювання. Отже, дифузія інновації — це розповсюдження вже одного разу освоєної і впровадженої інновації у нових умовах. У реальних інноваційних процесах швидкість дифузії нововведення залежить від таких факторів, як спосіб передавання інформації, форма прийняття рішення, властивості соціальної системи, властивості самого нововведення. Підготовка, обгрунтування, освоєння і контроль за впровадженням нововведення є інноваційною діяльністю (інноваційним процесом).

Інноваційний процес — це послідовність подій, протягом яких інновація визріває від ідеї до конкретного продукту, технології, структури або послуги і розповсюджується у господарській практиці та суспільній діяльності.

      Основа інноваційного процесу — створення та освоєння нових технологій, що потребують фундаментальних досліджень, спрямованих на отримання нових знань про розвиток природи і суспільства безвідносно до їх конкретного використання.

Модель інноваційного  процесу у загальному вигляді  можна подати так:

ФД-^ПД-^РПр^Ос-^ПВ-^М^З,

де ФД  — фундаментальні дослідження;

ПД — прикладні  дослідження;

РПр — розроблення і проектування;

Ос   —  освоєння;

ПВ  — промислове виробництво;

М    — маркетинг;

З      — збут.

          Іноваційний процес у різних сферах діяльності, внаслідок розвитку науково-технічного прогресу, може проходити різні за тривалістю і витратами фази (стадії). У виробничому (інвестиційному) середовищі ними є:

• сертифікація (патентування) ідеї;
• наукове і техніко-економічне обгрунтування нового продук 
  ту або технології;
• експериментальне освоєння зразків;

—доведення до промислового виробництва;

— отримання нового продукту в необхідному обсязі для його 
комерціалізації.

 

       Згідно зі ст. 2 Закону України «Про інвестиційну діяльність» від 18.09.1991 р., інноваційна діяльність як одна із форм інвестиційної діяльності здійснюється з метою впровадження досягнень науково-технічного прогресу у виробництво і соціальну сферу, що включає:

випуск і  розповсюдження принципово нових видів  техніки і 
технології;

прогресивні міжгалузеві структурні зрушення;

реалізацію  довгострокових   науково-технічних   програм  з 
тривалими строками окупності витрат;

фінансування  фундаментальних досліджень для здійснення

якісних змін у стані продуктивних сил;

розроблення і впровадження нової, ресурсозощадної техно 
  логії, призначеної для поліпшення соціального та екологічного 
  стану.

       Інвестиційний та інноваційний процеси, як правило, взаємопов'язані. Багато хто з економістів вважають, що довгострокові інвестиції є інноваціями. Однак це не завжди так. Часто суб'єкти підприємницької діяльності з різних причин змушені відмовлятися від інновацій (або ідеї нововведень тимчасово консервуються).

     У країнах з розвиненою ринковою економікою причиною можуть бути кон'юнктурні міркування, конкуренція, низький рейтинг фірми на певному етапі, брак коштів для інновацій, високий ступінь ризику інновацій. Ці чинники суттєво впливають на інноваційну політику як інвесторів, так і інших учасників інноваційної діяльності.

       Стратегія розвитку підприємства має передбачати ефективне управління процесом упровадження сучасних наукових досягнень у практику господарювання, яке реалізується шляхом його інноваційної діяльності.

      Інноваційні інвестиції здійснюються у формі придбання готової науково-технічної продукції та у формі розроблення нової науково-технічної продукції.

      1.Інноваційні інвестиції у формі придбання готової науково-технічноїпродукціїмають такі види:

а) придбання патентів на наукові винаходи, відкриття, промислові зразки і товарні знаки. Патентна охорона дає їх власни-кам виключне право користування, виробництва і продажу продукції (дизайну, технології і т. д.) на визначений період часу. У власника патенту є три способи розпорядження своєю власністю. По-перше, можливе спільне володіння патентом, по-друге, можлива передача привілейованого права третій особі за плату, по-третє, можливе використання винаходу тільки самим винахідником. Частіше патент стосується не всього виробництва продукції, а лише окремих технологічних процесів;

б) придбання «ноу-хау». Воно являє собою сукупність технічних, технологічних, комерційних та інших знань, оформлених у вигляді технічної документації, навиків та виробничого досвіду, необхідних для організації того чи іншого виду виробництва, але незапатентованих (ст. 1 Закону України «Про інвестиційну діяльність»).

        Термін «ноу-хау» (його вперше було застосовано 1916 р. у США в судовій справі Дюранда проти Брауна) первісно означав вміння або майстерність зробити будь-що з мінімумом зусиль. Сьогодні законодавство багатьох країн світу визначає «ноу-хау» як організаційну або комерційну інформацію, що становить секрет виробництва.

       Основними рисами «ноу-хау» є  економічність, секретність та  історичність. Економічність означає,  що «ноу-хау» має бути корисним для виробничих цілей, може стати предметом купівлі-продажу і у кінцевому підсумку принесе прибуток. Результат найдорожчих досліджень, якщо він не є економічним, не підпадає під поняття «ноу-хау». Секретність означає, що дещо може бути визнане «ноу-хау» тільки за наявності можливості забезпечення секретності. Тому угоди про передачу «ноу-хау», на відміну від простих патентних угод, містять низку положень про забезпечення секретності. Історичність «ноу-хау» полягає у тому, що воно вбирає в себе технічні досягнення та економічність як результат тривалого досвіду. У такому разі воно стає справжньою цінністю.

     2. Інноваційні інвестиції у формі розроблення нової науково-технічної продукціїмають такі види:

а) розроблення нової науково-технічної продукції у рамках са 
мого  підприємства.   Фінансові  кошти  інвестуються  у  певний 
об'єкт інновацій (нематеріальних активів), створений на даному 
підприємстві з можливою участю третіх осіб;

б) розроблення нової науково-технічної продукції сторонніми 
організаціями на замовлення підприємства. У ширшому розумін 
ні цей напрям називається «інжиніринг». Він являє собою комп 
лекс робіт з проведення науково-дослідних і конструкторських 
робіт з метою розроблення рекомендацій з удосконалення органі 
зації виробництва і управління, техніки і технології, форм реалі 
зації готової продукції і надання послуг.

Результати розроблення нової  науково-технічної продукції  оформляються звітами про науково-дослідну роботу, комплекта-ми технологічної і конструкторської документації, методичними рекомендаціями, описами комп'ютерних програм і т. д.

 

      3. Важливість інноваційних інвестицій на сучасному етапі розвитку суспільства.

       Використання інновацій суттєво впливає на економічний розвиток країни в напрямку прискорення структурної перебудови економіки, підвищення її конкурентоспроможності, інвестиційної привабливості та забезпечення фінансової безпеки країни в світовій економічній системі. Тому все більша увага приділяється  створенню сприятливих умов для розгортання інноваційних процесів. Одними з найефективніших стимулів активізації інноваційної діяльності стають фінансові, тому питання, пов’язані з формуванням і вдосконаленням системи фінансового забезпечення інноваційної діяльності та пошуком перспективних джерел її фінансування, набувають актуальності. У всьому світі до процесу створення і підтримки інноваційних підприємств залучаються грошові ресурси,  акумульовані фінансовими інститутами.