Инвестиционный процесс та iнвестицiйна стратегiя

     ІНВЕСТИЦІЙНИЙ ПРОЦЕС ТА ІНВЕСТИЦІЙНА СТРАТЕГІЯ 

     Інвестиційний процес 

     Розвиток  економіки держави залежить від  ефективності реалізації інвестицій. Особливо це стосується капітальних  вкладень в основні фонди і  виробничі потужності.

     Дослідження інвестиційного процесу, виявлення  резервів його скорочення та розробка науково обгрунтованих рекомендацій щодо їх практичного використання базуються  на комплексному вивченні цього процесу  як єдиної економічної системи з  властивою їй сукупністю ознак складових  елементів. Ця важлива методологічна  передумова дає можливість активізувати структуру інвестиційного процесу  і створити економічний механізм його реалізації.

     Надзвичайно актуальною проблемою сучасного  етапу розвитку економіки є інтенсифікація капітального будівництва та скорочення на цій основі загального часу створення  й модернізації основних фондів народного  господарства. У дослідженнях різних аспектів зазначеної проблеми зустрічається  термін "інвестиційний процес". Застосування цього терміну в  контексті формування механізму  реалізації капітальних вкладень і  ефективності створення основних фондів дає змогу підкреслити комплексний, системний підхід до нарощування  й оновлення виробничого потенціалу народного господарства. В інвестиційному процесі об'єднується діяльність багатьох учасників розширеного  відтворення, які працюють над створенням основних фондів для випуску продукції  та задоволення суспільних потреб.

     Чинні закони повинні визначати загальні, правові, економічні та соціальні умови  інвестиційної діяльності для забезпечення рівного захисту прав, інтересів  і майна її суб'єктів (незалежно  від форм власності) та ефективного  функціонування народного господарства в умовах ринкової економіки.

     Основи  законодавства поширюються на велике коло інвестицій, охоплюючи всі види майнових та інтелектуальних цінностей, що вкладаються в об'єкти підприємницької та іншої діяльності, у результаті якої утворюється прибуток (дохід) або досягається соціальний ефект.

     Велике  практичне значення мають права  інвесторів, умови державного регулювання  інвестиційної діяльності, гарантії прав і захист інвестицій. Відтепер інвестор самостійно визначає обсяги, напрями й ефективність здійснюваних інвестицій і на свій розсуд залучає  на договірній основі громадян і юридичних  осіб, які потрібні йому для реалізації інвестицій. З цією метою організовують  конкурси й торги.

     Для чіткого встановлення мети та вибору довгострокових орієнтирів велике значення має питання про стадії інвестиційного процесу. Єдності поглядів з цього  питання не досягнуто. Наприклад, під  інвестиційним процесом об'єктів  будівництва розуміється процес створення основних фондів і виробничих потужностей — від розробки їх техніко-економічних параметрів до повного досягнення проектних показників. У такому розумінні інвестиційний  процес складається з трьох послідовних  стадій: науково-проектної підготовки, будівництва і освоєння проектних  потужностей. Кожна з них передбачає кілька етапів.

     Так, після прийняття рішення про  необхідність спорудження підприємства чи якогось іншого об'єкта як виробничого, так і невиробничого призначення, починається стадія підготовки інвестиційного процесу, вихідним пунктом якої є  можливі капітальні вкладення. Підготовка будівництва ведеться в таких  основних напрямках, як дослідження  та розробка технічних та технологічних  параметрів і рішень, виконання проектно-пошукових  робіт і розробка проекту як майбутньої моделі об'єкта, підготовка робочих  кадрів, матеріально-технічна підготовка запланованого будівництва. На стадії наукових досліджень і проектно-пошукових  робіт є найбільші резерви  для підвищення ефективності не тільки інвестиційної діяльності, а й  усього процесу розширеного відтворення.

     Дуже  важливою за значенням і впливом  на якість та ефективність кінцевих результатів  є стадія підготовки інвестиційного процесу, яка, проте, недостатньо висвітлена в наукових джерелах, особливо в  Україні.  

     Інвестиційні  процес і цикл проходять через  одні й ті самі стадії та етапи. Проте  на відміну від інвестиційного процесу  як безперервного процесу реалізації капітальних вкладень, що відображає суть розширеного відтворення основних фондів, інвестиційний цикл — це індивідуальний обіг капітальних вкладень.

     Складною, але нагальною проблемою для  народногосподарської практики є забезпечення єдності матеріальної й вартісної  сторін інвестиційного процесу. Від  розв'язання цієї проблеми значною  мірою залежить загальний стан економіки, оскільки вона безпосередньо пов'язана  з інфляцією.

     Наукове обґрунтування життєвого циклу  будь-якого процесу має велике значення щодо вибору найефективніших  шляхів його реалізації. Сформувати механізм ефективної реалізації капітальних  вкладень можна лише за наявності  комплексного підходу до процесу  створення й оновлення основних фондів. Такий підхід становить сутність інвестиційного циклу. Найважливішою  його рисою є тісний зв'язок з  науково-технічним прогресом. Створювані внаслідок реалізації інвестиційного процесу основні фонди є носіями  нової техніки й технології, які, у свою чергу, є каталізаторами нової  хвилі науково-технічного прогресу. Тому інвестиційний цикл досягає  найвищої ефективності тоді, коли реалізація капітальних вкладень і створення  основних фондів збігаються з періодом створення та впровадження нової  техніки та технології. У цьому  зв'язку перед економічною наукою стоїть надзвичайно важливе завдання — розробити й постійно підтримувати в узгодженні з мінливими умовами  механізм автоматичної реалізації досягнень  науково-технічного прогресу через  інвестиційний процес. Основне навантаження при цьому припадає на стадію науково-дослідних, експериментально-конструкторських і  проектно-пошукових робіт. На стадії науково-проектної підготовки потрібен комплексний підхід, який забезпечить  поєднання мети науково-технічного прогресу з інвестиційними цілями та суміщення в часі періоду створення  основних фондів з розробкою нової  техніки та технології. У плановому  порядку цього досягти важко; мають працювати автоматичні регулятори — власність, інтерес, прибуток, податок та ін.  

     Інвестиційна  стратегія 

     Формування  напрямків інвестиційної діяльності з урахуванням перспективи являє  собою процес розробки інвестиційної  стратегії.

     Інвестиційна  стратегія — система довгострокових цілей інвестиційної діяльності і набір найбільш ефективних шляхів їхнього досягнення.

     Окремі  аспекти процесу формування інвестиційного портфеля досліджено в роботах як вітчизняних, так і зарубіжних авторів.

     Виходячи  з того, що темпи змін, що відбуваються в українській економіці потребують постійного коригування інвестиційної  діяльності як програми дій корпоративних  структур, зростання ролі інвестиційної  стратегії як важливого і самостійного елемента загальної стратегії вимагає  постійного вивчення.

     До  того ж велика ціна помилок при  прийнятті рішень в управлінні корпоративними системами створює проблеми, для вирішення яких необхідна розробка методичних основ оцінки ефективності прийнятої інвестиційної стратегії.

     Аналіз  інвестиційної діяльності корпоративних  систем показує, що більшість інвесторів обирають більш ніж один об´єкт інвестування, тобто формують визначену їхню сукупність. Цілеспрямований підбір таких об´єктів являє собою процес формування інвестиційного портфеля.

     Мета  формування інвестиційного портфеля визначається як забезпечення реалізації інвестиційної  стратегії шляхом добору найбільш ефективних і надійних інвестиційних проектів і фінансових інструментів. З урахуванням основної мети розробляється система приватних цілей, що забезпечують реалізацію інвестиційної стратегії. Так, приватними цілями, наприклад, можуть бути такі: забезпечення мінімуму ризиків, забезпечення заданого рівня ліквідності і т.п.

     Вихідною  передумовою формування інвестиційної  стратегії є базова стратегія  економічного розвитку корпоративної  структури (КС). Стосовно неї інвестиційна стратегія носить підпорядкований характер і повинна узгоджуватися з нею за цілями і етапами реалізації. Інвестиційна стратегія при цьому розглядається як один з головних факторів забезпечення ефективного розвитку КС відповідно до обраної нею загальної економічної стратегії.

     На  рис. 1 представлено алгоритм (послідовність) формування інвестиційної стратегії корпоративної структури.

     Рис. 1 Алгоритм розробки інвестиційної  стратегії 

     Початковим  етапом розробки інвестиційної стратегії  є визначення загального періоду  її формування. Цей період залежить від ряду умов. Головною умовою визначення періоду формування інвестиційної стратегії є передбачуваність розвитку економіки в цілому й інвестиційного ринку зокрема. В умовах нинішнього нестабільного (а за окремими напрямками - не передбачуваного) розвитку економіки країни цей період не може бути занадто тривалим і в середньому не може виходити за рамки 3-5 років (для порівняння слід зазначити, що інвестиційна стратегія найбільших компаній країн з розвиненою ринковою економікою розробляється на період 10-15 років).

     Важливою  умовою визначення періоду формування інвестиційної стратегії є тривалість періоду; прийнятого для формування загальної стратегії  КС. Через те, що інвестиційна стратегія носить стосовно неї підпорядкований характер, вона не може виходити за межі цього періоду (більш короткий період формування інвестиційної стратегії достатній, тому що заключні етапи економічної стратегії можуть не потребувати змін інвестиційної діяльності). Однією з умов визначення періоду формування інвестиційної стратегії на рівні корпоративних систем є їхня галузева приналежність.

       Однією з умов визначення періоду формування інвестиційної стратегії є розмір корпоративної структури. Інвестиційна діяльність великих структур зазвичай прогнозується на більш тривалий період.

     При формуванні стратегічних цілей інвестиційної  діяльності необхідно виходити насамперед із системи цілей загальної стратегії  економічного розвитку. Ці цілі можуть бути сформовані у вигляді забезпечення приросту капіталу, приросту рівня прибутковості інвестицій і суми доходу від інвестиційної діяльності, зміни пропорцій у формах реального і фінансового інвестування і т.п. При цьому формування стратегічних цілей інвестиційної діяльності повинне погоджуватися зі стадіями життєвого циклу і цілями господарської діяльності корпоративної структури.

     Розробка  найбільш ефективних шляхів реалізації стратегічних цілей інвестиційної  діяльності здійснюється за двома напрямками. Один з них охоплює розробку стратегічних напрямків інвестиційної діяльності, інший - розробку стратегії формування інвестиційних ресурсів. Цей етап є найбільш відповідальним і складним.

     Для того, щоб прогресивні напрямки інвестиційної  стратегії і важливі складові її ефективності було реалізовано, потрібно всіма можливими способами нарощувати й підтримувати інтелектуальний потенціал інвестиційної діяльності, стимулювати підвищення його творчої віддачі, реконструювати старий господарський механізм і створити новий, який зробив би процес упровадження науково-технічного прогресу життєво необхідним і тому вигідним.

     Важливу роль у скороченні тривалості інвестиційного циклу та підвищенні його ефективності відіграє інфраструктурна ланка. Необхідно зміцнити ремонтно-експлуатаційну базу підприємств, систему виробничо-технологічної комплектації, складське господарство та інші виробничі служби. Високі вимоги висуваються до кадрового потенціалу, тому слід розширити підготовку працівників через професійно-технічні училища, налагодити їх планову перепідготовку за новими спеціальностями, пов´язаними з новою технікою та технологією. Значну увагу треба приділити розвитку соціально-побутової інфраструктури — будівництву житла, дитячих дошкільних закладів, санаторіїв-профілакторіїв. Усе це створить необхідні умови для стабілізації трудових колективів і неухильного підвищення ефективності їх праці. Втілення всіх складових противитратної концепції розвитку промислових комплексів забезпечить поступовий перехід до ефективного інвестування економіки України.

     Процес  розширеного відтворення основних фондів і виробничих потужностей  в Україні реалізується за допомогою  будівництва нових, розширення, реконструкції  й технічного переоснащення діючих підприємств, формування міжгалузевих народногосподарських і територіально-виробничих комплексів. Ефективне збалансоване здійснення інвестиційного процесу відповідно до поставлених соціально-економічних цілей і завдань — найважливіше джерело економічного зростання й підвищення добробуту людей. Тому важливо забезпечити раціональне поєднання інвестиційної стратегії й тактики, тобто шляхів досягнення загальної мети з конкретними рішеннями щодо її втілення на різних рівнях господарського управління.

     Інвестиційна  діяльність збільшує основні фонди  й виробничі потужності з урахуванням  найновіших досягнень у галузі техніки  й технології або підтримує її у працездатному стані. Багатогранні аспекти такої діяльності опрацьовуються за допомогою безперервного інвестиційного планування, яке охоплює різні проміжки часу. Стратегічні й тактичні цілі підприємства взаємопов´язуються завдяки гармонійному розподілу функцій і завдань на стадії довгострокового прогнозу, розрахованого на 10 — 15 років, середньострокового плану, що складається на 3 - 8 років, і короткострокових планів, які розроблюються на один - три роки з глибоким конкретним опрацюванням усіх аспектів виробничої та інвестиційної діяльності. Динамізм і мінливість економічних ситуацій, що характерні для вільного підприємництва, підтримують рівновагу ринку в цілому, але вони ж зумовлюють періодичне коригування інвестиційних планів. Процес цей природний; він відбиває суть нових функцій вищого керівництва — правління підприємством замість вирішення оперативних контрольно-розподільних питань.