Етапи політики управління реальними інвестиціями

 Купівля-продаж капіталу на ринках інвестицій здійснюється, виходячи з розрахунку отримання доходу у майбутньому, який перевищує рівень доходу на сьогодні.

 На інвестиційному ринку діють різноманітні учасники, функції яких визначаються цілями їх діяльності та ступенем участі у здійсненні окремих угод. Склад основних учасників інвестиційного ринку варіюється в залежності від форм здійснення угод.

Загалом основні учасники інвестиційного ринку диференціюються  на дві групи:

1) Продавці і покупці  інвестиційних товарів, інструментів  і послуг;

2) Інвестиційні (фінансові)  посередники.

Окрім основних учасників  інвестиційного ринку, що приймають  безпосередню участь у здійсненні угод, до складу його суб'єктів відносяться  численні учасники, що здійснюють допоміжні  функції. З урахуванням викладеного  загальний склад учасників інвестиційного ринку класифікується наступним  чином .

 Склад основних груп учасників інвестиційного ринку

 Інвестиційні посередники складають доволі численну групу основних учасників інвестиційного ринку, що забезпечує посередницький зв'язок між покупцями і продавцями інвестиційних послуг. Певна частина інвестиційних посередників сама може виступати на інвестиційному ринку в ролі покупця або продавця.        Інвестиційно-фінансові посередники, що здійснюють виключно брокерську діяльність, є професійними учасниками інвестиційного ринку, діяльність яких підлягає обов'язковому ліцензуванню. Основною функцією таких посередників є надання допомоги як продавцям, так і покупцям інвестиційних товарів, інструментів і послуг у здійсненні діяльності на інвестиційному ринку. Інвестиційно-фінансовий посередник, що здійснює брокерську діяльність, бере участь у підписанні угод в якості повіреного (на основі договору-доручення від клієнта) або в якості комісіонера (на основі договору комісії). Групу інвестиційно-фінансових посередників представляють різноманітні інвестиційні і кредитно-фінансові інститути, основними з яких є:

• спеціалізовані відділи  комерційних банків;

• інвестиційні компанії (підприємства-торговці цінними паперами, які, крім ведення посередницьких операцій на фондовому ринку можуть залучати кошти для здійснення спільного інвестування шляхом емісії і розміщення власних цінних паперів);

• інвестиційні фонди (юридичні особи, створені у формі акціонерного товариства, що акумулюють кошті дрібних індивідуальних інвесторів для здійснення спільного інвестування. Інвестиційні фонди діляться на відкриті, створювані на невизначений термін і здійснюючі викуп власних цінних паперів у строки, встановлені інвестиційною декларацією; і закриті, створювані на певний термін і здійснюючі розрахунки за власними цінними паперами по закінченні періоду діяльності);

• інвестиційні дилери або  андерайтери (спеціальні банківські установи або компанії, що займаються первинним продажем емітованих акцій і облігацій шляхом купівлі нових їх місій та організації підписки (реалізації) їх учасникам вторинного фондового ринку дрібними партіями);

• трастові компанії або  інвестиційні управляючі (інвестиційно-фінансові посередники, що здійснюють довірче управління цінними паперами або грошовими коштами, переданими їх у володіння третіми особами з метою інвестування в цінні папери);

• фінансово-промислові групи  або фінансові холдингові компанії (материнські компанії, яким належать підприємства, інвестиційні і страхові фірми, кредитно-фінансові установи та інші учасники, що функціонують у вигляді дочірніх її підприємств. Материнській компанії, що очолює фінансово-промислову групу, належить звичайно контрольний пакет акцій дочірніх підприємств);

• інвестиційно-фінансовий дім або інвестиційно-фінансовий супермаркет (інвестиційний інститут, що здійснює посередницьку діяльність н різноманітних інвестиційних ринках і надає комплексні інвестиційні послуги своїм клієнтам);

• страхові компанії і пенсійні фонди;

• інші інвестиційні і кредитно-фінансові  інститути.

  З метою запобігання можливим недобросовісним діям інвестиційно-фінансових посередників по відношенню до своїх клієнтів, в останні роки значно посилено державний контроль за їх діяльністю. Учасники, що здійснюють допоміжні функції на інвестиційному ринку, представлені численними суб'єктами його інфраструкту-ри. У складі цих суб'єктів інфраструктури інвестиційного ринку виділяються наступні установи:

• товарна біржа;

• фондова біржа;

• валютна біржа;

• депозитарій цінних паперів;

• реєстратор цінних паперів;

• розрахунково-клірингові центри;

• інформаційно-консультаційні центри.

Рис. 1 Склад основних груп учасників  інвестиційного ринку

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Використана література

1. Балацький О.Ф., Теліженко О. Управління інвестиціями: Навч. Посібник, - Суми: Видавництво сумського державного університету: 2000 – 123 с.

2. Борщ Л.М. Герасимова С.В. Інвестування: Теорія і практика: Навч. Посібник. – 2 – ге вид., пер. і доп. – К.: Знання, 2007 – 685 с.

3. Вовчак О. Д. Інвестування: Навч. Посібник. – Львів: Новий Світ – 2000, 2007 – 544 с.

4. Данілов О.Д., Івашина Г.М., Чумаченько О.Г. Інвестування: Навчальний посібник,- К.: Видавничий дім „Комп'ютерпрес", 2001,- 364 с.

5. Дука А.П. Теорія і практика інвестиційної діяльності «Інвестування: Навчальний посібник – К.: Каравела, 2007. – 424 с.

6. Гончаров А. Б. Інвестування: Навч. Посібник/ А.Б. Гончаров. – Х.: ВД «Інжек», 2004. – 240 с.

7. Інвестування Підручник/ В.М. Гринбова, В.О. Коюда Т. І. Лепейко, О.П. Коюда. – к.: Знання, 2008 – 452 с.