Андеррайтинг в Україні

Вступ

Андеррайтинг — форма кредитування капітальних вкладень, що запроваджуються в комерційних банках, шляхом надання коштів клієнтам для реалізації ними довгострокових широкомасштабних проектів через повний викуп випуску промислових облігацій, які емітуються цими клієнтами.

Новою формою кредитування капітальних вкладень, що впроваджується в комерційних  банках, є надання коштів клієнтам для реалізації ними довгострокових широкомасштабних проектів шляхом повного  викупу випусків промислових облігацій, які емітуються цими клієнтами. У  міжнародній практиці така операція називається андеррайтинг. Вона має  широке розповсюдження в діяльності спеціалізованих інвестиційних  банків за кордоном. Упровадження андеррайтингу  в комерційних банках сприяє розширенню інвестиційних операцій, розвитку ринку  цінних паперів в Україні, просуванню цінних паперів українських підприємств  на світовий фінансовий ринок.

Найчастіше  банками надається право здійснювати  операції андеррайтингу тільки для  провідних підприємств пріоритетних галузей України (літакобудування, суднобудування, хімічна промисловість  і т. ін.), продукція яких користується попитом на світовому ринку. Кожна  операція андеррайтингу узгоджується з департаментом інвестицій, координаційною радою банку з інвестиційної  діяльності й отримує спеціальний  дозвіл кредитного комітету, затверджений правлінням комерційного банку.

 

 

 

 

 

 

 

1. Андеррайтинг та його значення в інвестиційних процесах на ринку

Вітчизняна економіка  відчуває гострий інвестиційний  голод, «втамувати» який може тільки фінансовий ринок. Випуск фінансових інструментів фондового ринку поступово стає головним методом залучення капіталу для провідних вітчизняних компаній. Зважаючи на невпинне поширення акціонерної  форми організації бізнесу в  Україні, можна прогнозувати подальше зростання випусків цінних паперів  та розвиток відповідних сегментів  фінансових послуг.

Емісія цінних паперів  – складний та багатоаспектний процес, для ефективного впровадження якого  зусиль одного емітента досить часто  буває недостатньо. На розвинених ринках емітенти, зважаючи на існування об’єктивних  труднощів, вдаються до послуг андеррайтерів. На вітчизняних теренах посередництво  під час розміщення цінних паперів  представлене не так часто. Але саме «нові» ринки характеризуються високим  рівнем ризику для емітентів та інвесторів, що створює передумови для розвитку такого посередництва.

Згідно з законом про  банки та банківську діяльність андеррайтинг – це купівля на первинному ринку  цінних паперів з наступним їх перепродажем інвесторам; укладання  договору про гарантування повного  або часткового продажу цінних паперів  емітента інвесторам, про повний чи частковий їх викуп за фіксованою ціною з наступним перепродажем або про накладання на покупця  обов’язку робити все можливе, щоб  продати якомога більше цінних паперів, не беручи зобов’язання придбати будь-які  цінні папери, що не були продані.

Загалом, андеррайтинг можна  визначити як купівлю на первинному ринку цінних паперів з наступним  їх перепродажем інвесторам. Виділяють  дві основні форми андеррайтингу:

· метод твердих зобов’язань;

 

· метод найкращих зусиль.

Сутність першого полягає  в тому, що посередник або викуповує  весь (частину) випуску з наступним  перепродажем інвесторам на ринку; або  гарантує продаж цінних паперів емітента інвесторам. Подібний механізм виглядає досить привабливо для емітента, оскільки надає певні гарантії щодо розміщення цінних паперів та розміру фінансових ресурсів, які будуть отримані. Винагорода андеррайтера за послуги – «спред», різниця між ціною, за якою цінні  папери були викуплені посередником, та ціною, за якою він продав цінні  папери інвесторам на ринку.

При використанні методу найкращих  зусиль андеррайтер бере на зобов’язання докласти усіх максимальних зусиль щодо розміщення цінних паперів емітента. Як правило, винагорода посередника  – комісійна винагорода у вигляді  відсотка від вартості розміщених цінних паперів.

Діяльність андеррайтера не обмежується лише посередницькими  функціями під час розміщення цінних паперів. Як свідчить практика, ці додаткові послуги можуть бути як явними (зафіксовані в договорі між емітентом та посередником), так і неявними.

Сума ліміту андеррайтингу  для одного підприємства не повинна  перевищувати 10 % власного капіталу банку  і має відповідати вимогам  Закону України “Про цінні папери і фондову біржу”, згідно з яким акціонерне товариство може випускати  облігації на суму не більше 5 % від  розміру свого статутного фонду  і лише після повної оплати всіх випущених акцій.

Андеррайтинг надається, як правило, тільки підприємствам, які  не мають перед банком зобов'язань  по раніше отриманих позичках, і  тільки для єдиного виду цінних паперів  – іменних промислових облігацій  з плаваючою відсотковою ставкою, номінал яких ув'язаний із динамікою  ринкової вартості монетарного металу (наприклад золота), забезпечених договором  застави майна позичальника, яке  не є заставним забезпеченням  іншого зобов'язання (боргу), і для  яких умовами випуску передбачена  можливість конвертації облігацій  у звичайні акції підприємства. Такі облігації вважаються у світовій практиці найбільш привабливими для інвестора і надійно захищають права останнього з урахуванням інфляційних процесів.

Особливі умови андеррайтингу:

а) іменні облігації реєструються на ім'я власника. У зазначений умовами випуску строк підприємство має перерахувати обумовлені відсотки на рахунок, указаний власником облігації;

б) плаваюча відсоткова ставка витрат по облігації має бути ув'язана з динамікою базової ставки грошового ринку України, наприклад, облікової відсоткової ставки Національного банку України;

в) номінал облігації має бути виражений двояко: у грошовій формі та у відповідній кількості дорогоцінного металу на момент випуску облігації. Умови випуску повинні передбачати право інвестора при погашенні облігації отримати суму, яка дорівнює ринковій вартості зазначеної в облігації кількості дорогоцінного металу на момент її викупу;

г) гарантією облігацій є договір застави на все майно підприємства, яке не є заставним забезпеченням іншого зобов'язання (боргу), причому враховується не тільки те майно, яким володіє підприємство на момент випуску облігацій, а й все те майно, яке підприємство може придбати в майбутньому;

д) конвертованість облігацій означає право їх власника через визначений термін обміняти облігацію (за його бажанням) на фіксовану кількість простих акцій підприємства, що випустило облігації. Це дає власнику облігацій потенційну можливість отримання додаткового прибутку при зростанні ринкової ціни зазначених вище акцій.

Для визначення можливості надання адеррайтингу клієнт подає  до установи банку на додаток до документа для аналізу фінансового  стану і платоспроможності згідно зі стандартним переліком і документами  з довгострокового проекту, для реалізації якого залучаються кошти, такі документи:

* проект проспекту емісії  облігацій, складений згідно з вимогами інструкції Міністерства фінансів “Правила випуску і реєстрації цінних паперів на території України”;

* розрахунок строку дії  облігації;

* розрахунок відсоткової  ставки по облігації;

* пропозиції щодо графіка  і розміру внесків до фонду  погашення заборгованості (фонду  випуску облігацій);

* пропозиції щодо винагороди  банку за андеррайтинг окрім  відсоткових виплат по облігаціях (вона повинна бути в межах до 20 % загальної вартості облігацій, виходячи з їх номінальної вартості, тобто облігації викуповуються банком за ціною, обов'язково нижчою від номінальної вартості облігацій).

Банк на основі вивчення перелічених документів проводить  оцінку надійності облігацій підприємства і можливості їх перерозміщення серед невеликої кількості великих установ-інвесторів (банків, страхових компаній, інвестиційних і пенсійних фондів) або великої кількості дрібних інвесторів через установи банку або серед ділерів, що спеціалізуються на проведенні операцій з цінними паперами, чи продажу облігацій на Фондовій біржі.

Враховуючи нерозвиненість фондового ринку (особливо ринку  промислових облігацій) в Україні, однією з головних причин надання  підприємствам кредиту у вигляді  андеррайтингу сьогодні є зацікавленість самого банку у придбанні таких  облігацій для власного портфеля цінних паперів. У разі прийняття позитивного рішення про надання кредиту у вигляді андеррайтингу установою банку розробляється проект угоди про адеррайтинг, особливе значення в якій необхідно приділити чіткому юридичному формулюванню умов випуску облігацій і спеціальних зобов'язань підприємства перед банком по наданню останньому можливості здійснення необхідного контролю за дотриманням умов випуску.

 

 

 

2. Особливості правового регулювання андеррайтингу

В умовах переорієнтації держави  в напрямку захисту прав акціонерів та полегшення акціонерним товариствам  виходу наринок андеррайтинг займає належне місце на віт­чизняному фондовому ринку. Ринок андеррайтингових послуг перебуває на стадії роз­витку і негативного ставлення з боку емітента, оскільки роль останнього у процесі про­дажу цінних паперів андеррайтинг робить досить пасивною. З метою зміни подібних негативних тенденцій видається необхідним і доречним дослідження особливостей правового регулювання андеррайтингу.

У чинному законодавстві України містяться декілька визначень поняття андеррайтингу. Так, згідно з ч. 1 ст. 2 Закону України «Про банки та банківську діяльність» андеррайтинг — це купівля на первинному ринку цінних паперів з наступним їх перепродажем інвесторам; укладення договору про гарантування повного або часткового продажу цінних паперів емітента інвесторам, про повний чи частковий їх викуп за фіксованою ціною з наступним перепродажем або про накладання на покупця обов’язку робити все можливе, щоб продати якомога більше цінних паперів, не беручи зобов’язання придбати будь-які цінні папери, що не були продані.

У Законі України «Про державне регулювання ринку цінних паперів  в Україні» та Законі України «Про цінні папери та фондовий ринок» (далі — ЗпЦП) андерайтинг визначається як розміщення (підписка, продаж) цінних паперів торговцем цінними паперами за дорученням, від імені та за рахунок емітента. У свою чергу, розміщення цінних паперів визначається як відчуження цінних паперів емітентом або андеррайтером шляхом укладення цивільно-правового договору з першим власником.

Андеррайтинг є різновидом діяльності з торгівлі цінними паперами, яка, у свою чергу, є одним із видів професійної діяльності на фондовому ринку. Професійна діяльність на фондовому ринку — це діяльність юридичних осіб з надання фінансових та інших послуг у сфері розміщення та обігу цінних паперів, обліку прав за цінними паперами, управління активами інституційних інвесторів, що відповідає вимогам до такої діяльності, установленим Законом, ЗпЦП та іншими нормативними актами (ч. 1 ст. 16 ЗпЦП). Як і будь-який вид господарської діяльності, професійну діяльність на фондовому ринку здійснюють певні суб’єкти господарювання, а саме — професійні учасники фондового ринку, зокрема торговці цінними паперами.

 

Відповідно до визначення, закріпленого у ч. 2 ст. 2 ЗпЦП, професійними учасниками фондового ринку можуть бути лише юридичні особи. Для професійних учасників фондо­вого ринку законодавством встановлюється певна організаційно-правова форма їх функ­ціонування як юридичної особи — торговцями цінними паперами можуть бути банки та господарські товариства, для яких операції з цінними паперами становлять виключний вид їх діяльності (ч. 1 ст. 17 ЗпЦП).

Може викликати сумнів однозначність положення про  те, що торговцем цінними паперами є лише юридична особа, оскільки Господарський  кодекс України (далі — ГК) у ст. 356 зазначає, що «посередницькою діяльністю у сфері випуску та обігу цінних паперів є підприємницька діяльність суб’єктів господарювання (далі — торговці цінними паперами), для яких операції з цінними паперами становлять виключний вид їх діяльності або яким така діяльність дозволена законом». Отже, ГК визначає торговців цінними паперами як суб’єктів господарювання, якими згідно з його ст. 55 є не лише господарські організації, а й громадяни України, іноземці та особи без громадянства, зареєстровані як підприємці. Таким чином, ЗпЦП обмежує коло суб’єктів, які можуть бути торговцями цінними паперами, лише юридичними особами, а ГК закріплює таку можливість для юридичних та фізичних осіб, які є суб’єктами підприємницької діяльності. Але ГК уточнює, що торговцями цінними паперами є суб’єкти господарювання, яким така діяльність дозволена законом. Таким законом є ЗпЦП (ч. 1 ст. 17), що містить положення про видачу ліцензії на здійснення діяльності з торгівлі цінними паперами лише юридичним особам. Отже, згідно з чинним законодавством торговцем цінними паперами може бути лише юридична особа — суб’єкт господарювання.

Законодавство встановлює певні  вимоги до торговця цінними паперами, додержання яких є необхідним для  провадження такої господарської  діяльності, як андеррайтинг. Згідно з  ч. 2 ст. 17 ЗпЦП торговець цінними  паперами може провадити андерайтинг, якщо має сплачений виключно грошима  статутний фонд у розмірі не менш як 600 тис. грн. Необхідність формування статутного фонду лише за рахунок грошових коштів зумовлена тим, що торговець цінними паперами є фінансовою установою, а відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» при створенні фінансової установи статутний (пайовий) капітал має бути сплачений виключно у грошовій формі.

Таким чином, андеррайтер  — це суб’єкт господарювання —  юридична особа, яка створюється  у встановленому законом порядку  у формі господарських товариств, здійснює розміщення (підписку, продаж) цінних паперів за дорученням, від імені та за рахунок емітента на підставі ліцензії ДКЦПФР і володіє спеціальною господарською правосуб’єктністю.