Аналіз розвитку інфляційних процесів в економіці України

2009 рік характеризується  зниженням цін на продукти  харчування на 1,2%, а також зростанням  ціни на алкогольні напої, тютюнові  вироби, зростання тарифів на  житло, воду, газ та електроенергію [12].

Щодо 2010 року, то на початку  року простежується зростання цін  на продукти харчування та безалкогольні  напої на 3,5%. Найбільше (на 26,2% та 17,8%) подорожчали картопля та цукор. Далі простежується  чотиримісячний період зниження цін, який завершився високою інфляцією. Стрибок споживчих цін на 1,2% був викликаний 50% подорожчанням газу для населення, тоді як харчові продукти, навіть подешевшали. А от зростання цін на сирі продукти - найбільшою мірою було обумовлене різким зростанням цін на світових продовольчих ринках і погіршення інфляційних очікувань економічних агентів.

Підсумовуючи, слід підкреслити, що на розвиток інфляції в Україні  різним чином впливають і впливали як внутрішні, так і зовнішні фактори. В до кризовий період простежувався відносно невеликий рівень інфляції, проте під впливом світової економічної кризи ситуація змінюється не в кращу сторону. Стимулююча монетарна політика, як виявилося не принесла очікуваних результатів. Проте з 2009 року простежується динаміка до спаду загального рівня цін, який коливається в межах 100,9 – 99,5.

Тому, у складній економічній  ситуації важливу роль повинен відіграти  комплекс державних заходів, спрямований  на врегулювання грошового обігу, зменшення  грошової маси, припинення не помірного  зростання цін, тобто використання антиінфляційної політики. Основними методами антиінфляційної політики повинно бути зниження дефіциту державного бюджету, припинення фінансування збиткових підприємств, зменшення не продуктивних витрат, фінансування бюджетного дефіциту шляхом емісії державних цінних паперів, контроль за зростанням заробітної плати, підтримка стабільності грошової одиниці як всередині так і зовні, досягнення цілей стабільного зростання економіки  тощо.

Також розглянемо індекси споживчих цін за регіонами за січень у 2009 – 2011 рр.

Таблиця 2.3

Індекси споживчих  цін за регіонами за січень 2009 – 2011рр.

Область	2009	2010	2011
АР Крим	102,6%	101,9%	101,6%
Вінницька	102,3%	101,2%	100,8%
Волинська	101,8%	101,2%	100,6%
Дніпропетровська	103,2%	102,2%	101,1%
Донецька	103,3%	102,1%	101,1%
Житомирська	101,9%	101,4%	101,2%
Закарпатська	102,7%	101,6%	100,5%
Запорізька	102,9%	102,2%	101,2%
Івано-Франківська	103,1%	101,9%	101,5%
Київська	101,5%	101,7%	100,4%
Кіровоградська	102,1%	102,1%	101,4%
Луганська	103,1%	101,8%	101,3%
Львівська	103,8%	102,0%	101,0%
Миколаївська	102,7%	102,4%	101,1%
Одеська	103,0%	102,4%	101,2%
Полтавська	102,6%	101,6%	100,9%
Рівненська	102,9%	101,5%	101,1%
Сумська	102,4%	101,6%	100,9%
Тернопільська	102,5%	100,9%	100,7%
Харківська	102,7%	102,0%	101,2%
Херсонська	103,2%	101,8%	101,2%
Хмельницька	102,5%	101,6%	100,8%
Черкаська	102,9%	101,8%	100,9%
Чернівецька	102,7%	101,4%	100,9%
Чернігівська	103,4%	101,2%	101,3%
М. Київ	103,6%	101,7%	100,6%
М. Севастопіль	103,1%	101,6%	101,4%

 

Як видно з таблиці 2.3, найнижчий рівень інфляції за січень 2009 р. був в Київській області, а найвищий в Львівській. В 2010 році найвищий  індекс споживчих цін величиною 102,4 % був в Одеській та Миколаївській областях, а з низькою величиною 100,9 % в Тернопільській обл. На відміну від двох попередніх років рівень індексу споживчих цін за січень 2011 року зменшився по всіх регіонах, що є дуже позитивним явищем. У січні 2011 року споживчі ціни зросли на 1%, в тому числі на продукти харчування – на 1,3%. Це нижче порівняно  із показниками січневої інфляції попередніх років (1,8% у 2010 році, 2,9% у 2009 році, середній показник  2002-2010 років – 1,7%). При цьому  січневе підвищення цін у деяких наших країнах-партнерах, зокрема  у Російській Федерації становило 2,4%, у тому числі на продовольчі товари – 2,6%; у Республіці Казахстан – 1,7%, на продовольчі товари – 3% [5].                                                                      Якщо у 2010 році економіка України відновила зростання за рахунок головним чином споживчого попиту та експорту, то в поточному році є всі ознаки збільшення також і інвестиційного попиту, що разом із поліпшенням регуляторного середовища  обумовить економічний розвиток у 2011 році на рівні 4,5% [3, 95].                                                                                                                     Згідно з оцінками фахівців, сьогодні в національній економіці України закладено сильний інфляційний потенціал. Для його ліквідації уряду необхідно спільно аналізувати стан економіки та розробляти комплексні програми соціально-економічного розвитку. Здійснення оздоровлення фінансової ситуації в Україні надасть змогу зупинити негативні процеси в економіці – падіння рівня виробництва, знецінення грошей, дефіцит держбюджету – та забезпечити передумови для подальшого економічного росту. Це об’єктивно забезпечуватиме Україні макроекономічну стабілізацію [2, 19].

 

 

 

 

2.2 Аналіз  інфляції пропозиції та попиту

 

На Україні вже півтора десятка років не припиняється висока інфляція. Гіперінфляція 90-х вщухла після 2000 р. Але з 2003 знову темпи інфляції стали наростати (табл. 2.3). В кінці 2007 - початку 2008 рр. стався її загрозливий сплеск. Інфляція приймає форму галопуючої.

Кожен місяць продовження  інфляції веде до непоправних втрат населення, особливо небагатого, бо ціни «назад не ходять. Тривалість досить високої інфляції свідчить про те, що в її основі лежать фундаментальні економічні фактори, а не просто наростання грошової пропозиції, як прийнято думати з подачі традиційних підручників. Звернемо увагу на дані Таблиці 2.4 «Про темпи зростання грошової маси щодо зростання продукції».

 

Таблиця 2.4

Зростання цін на Україні (%) [19]

№ п/п	Показник	2005	2006	2007	2008	2009	2010	2011	За 7 років
1	2	3	4	5	6	7	8	9	10
1	Споживчі ціни	106,1	99,4	108,2	112,3	110,3	111,6	116,6	185
2	Ціни виробників промислової продукції	100,9	105,7	111,1	124,1	109,5	114,1	119,5	219
3	Ціни виробників сільськогоспо-дарської продукції	105,0	87,4	102,6	105,8	108,1	102,4	138	188,4
4	Всі ціни (дефлятор ВВП)	109,9	105,1	108	115,1	124,5	113,8	121,7	247,5
5	Монетизації МОЗ / ВВП	129,9	134,8	133,6	118,0	150,2	125,6	114,4	1238,3

 

Видно, що зростання відносної  кількості грошей (монетизації ВВП) всі роки значно випереджає зростання цін (дефлятора). Однак коливання цін не слідують за коливаннями грошової пропозиції. Потрібно враховувати, що в 90-і роки монетизація економіки була штучно занижена. Вихід з кризи почався в 2000 р. саме завдяки тому, що в економіку почали надходити доходи від експорту і монетизація почали рости, поступово зближуючись з рівнем економічно розвинених країн: в 1999 р. 16,9% ВВП, у 2007 - 55,6% ВВП. У розвинених країнах монетизація економіки коливається навколо рівня 80%, досягаючи й перевищуючи 100%.

Інфляція може походити від того, що пропозиція товарів не встигає за зростанням попиту, викликаним припливом грошей, і від того, що значна частина грошей не обслуговує виробництво, а рухається лише в сфері торгівлі і споживання.

Інфляція пропозиції означає зростання цін, спровокований збільшенням витрат виробництва в умовах неповного використання виробничих ресурсів. Її іноді так і називають - інфляцією витрат виробництва. Останнім часом тип інфляції, при якому ціни ростуть при зниженні сукупного попиту, часто зустрічається у світовій практиці. Основними причинами інфляції пропозиції є:

• Зростання заробітної плати;

• Подорожчання сировини та енергоносіїв;

• Монопольна та олігополістична  практика ціноутворення;

• Фінансова політика держави.

Підвищення витрат на одиницю продукції скорочує прибуток і обсяг продукції, яку виробники готові запропонувати при існуючому рівні цін. У результаті зменшується пропозиція товарів і послуг та збільшуються ціни.

Загальне підвищення цін призводить до зниження реальних доходів населення. Вимоги профспілок збільшити номінальну заробітну плату працівників та державна політика компенсації грошових втрат від інфляції народжує порочне коло: зростання цін викликає вимоги підвищення доходів населення, збільшення доходів веде до зростання витрат підприємців на заробітну плату (інфляція пропозиції) та / або до відновлення платоспроможного попиту (інфляція попиту).

Інфляція попиту - різновид інфляції, що виникає при надмірному по відношенню до пропозиції попиті.

Цей вид інфляції проявляється в економічній ситуації, коли сукупні грошові доходи населення і підприємств ростуть швидше, ніж відбувається зростання реального обсягу товарів і послуг. Як правило, інфляція попиту виникає в умовах повної зайнятості та повної завантаженості потужностей, коли виробництво не в змозі відреагувати на надлишок грошових коштів в обігу необхідним збільшенням обсягів своєї продукції та послуг. Виникає надлишок попиту, таким чином, призводить до завищення цін на вироблену продукцію. При цьому не має значення, за рахунок чого збільшується попит - за рахунок збільшення витрат держави (держзамовлення) або за рахунок підвищення попиту в підприємницькому середовищі (розширення інвестиційних вкладень).

 

Зростання грошової маси

Інфляція, індекс споживчих  цін на місяць.

 

Рис. 2.2. Зростання грошової маси і подальша інфляція

Розвиток економіки вимагає  забезпечення грошима. Так що поступове  збільшення маси грошей в економіці  нормальне явище і саме по собі інфляції не викликає. Економіка України  почала виходити з провалу 90-х, коли відчула приплив грошей. Так що збільшення кількості грошей саме по собі не викликає інфляції.

 

 

3. ШЛЯХИ ПОДОЛАННЯ  ІНФЛЯЦІЇ В УКРАЇНІ. 

3.1 Засоби боротьби  з інфляцією, використовувані в Україні

 

Підсумуємо коротко, якими засобами боротьби з інфляцією користувалася наша держава. Звичайно, нічого вона не винаходила, ці засоби є вже хрестоматійними, питання лише в їх адекватному застосуванні до боротьби з інфляційними процесами.

1. Прямі та непрямі засоби.

Уряду кожної країни, (і Україна  тут не виняток), що знаходиться в кризі, слід проводити антиінфляційну політику. Засоби боротьби з інфляцією можуть бути як прямі так і непрямі.

Частіше всього проявляється наступна закономірність - чим більш кризовою стає ситуація, тим більш актуальні  прямі засоби впливу уряду і центрального банку на економіку і грошову масу, як її складову частину.

Непрямі засоби:

Непрямі засоби включають:

Регулювання загальної маси грошей шляхом управління ними центральним  банком.

Регулювання позикового і облікового процесу комерційних банків через управління ними центральним банком.

Обов'язкові резерви комерційних  банків, операції центрального банка  на відкритому ринку цінних паперів.

Операції центрального банка на відкритому ринку цінних паперів.

Регулювання процентних ставок комерційних банків через управління ними центральним банком.

Непрямі засоби не змогли спрацювати в нашій економіці на повну  потужність по причині її недостатньої "ринковості". На жаль, статусу  країни з ринковою економікою наша держава не має й досі. Звичайно, процес надання нашій країні цього статусу визначається не лише економічними, але й політичними чинниками (діє ж до цього часу у відношенні до України поправка Джексона - Веніка).

Повноцінний ринок цінних паперів, в тому числі ринок державних  зобов'язань у нас відсутній, а відповідно центральний банк не може впливати на грошову масу крізь куплю-продаж цінних паперів.

Прямі засоби:

Прямі засоби регулювання покупної спроможності грошової одиниці, тобто  боротьби з інфляцією, включають  в собі:

Пряме і безпосереднє регулювання державою кредитів і тим самим - грошової маси.

Державне регулювання цін.

Державне (по угоді з профспілками) регулювання заробітної плати.

Державне регулювання зовнішньої торгівлі, операцій з іноземним капіталом  і валютного курсу.

Практика прямого регулювання грошової маси широко розповсюджена на заході. США неодноразово в 60-х-70-х роках заморожували ціни на численні товари.

Нормалізація валютного курсу  є абсолютно необхідною мірою  для припинення усіляких нееквівалентних  міжнародних торговельних операцій.

Реально оцінюючи можливості регулювання  валютного курсу за рахунок інтервенцій  Центрального банку треба сказати, що надій на успіх такої політики практично не існує. Очевидно, що курс долару зростає стрибками - в деякий момент центральний банк не має можливостей стримувати курс і його як би "прориває".