Поняття міжнародної міграції робочої сили

Вступ

В останні роки посилюються інтеграційні процеси в усіх сферах міжнародної діяльності , в тому числі і в процесах обміну трудовими ресурсами. Проте самі ці процеси далеко не однозначні сповнені протиріч. Головним з протиріч розвитку сучасної цивілізації є існування двох протилежних тенденцій: створення різного роду блоків, об’єднань з великою відкритістю економік держав всередині блоків, і подальшим ростом замкнутості  таких блоків відносно сторонніх країн, що означає посилення регіоналізації на противагу інтеграційному процесу. Через це в середині таких блоків робоча сила відзначається  великою мобільністю , в той час як на шляху зовнішніх по відношенню до тих блоків трудових ресурсів створюють численні перешкоди у вигляді квот, обмежень тощо. Така ситуація породила поряд з офіційною системою міжнародної трудової міграції  досить потужну аналогічну систему нелегальної трудової міграції.

      В усіх без винятку країнах з перехідними економіками ( та й у всіх країнах взагалі) сьогодні йде інтенсивне дослідження всіх аспектів інтеграції в глобальну економічну систему в тому числі і в світовий ринок трудових ресурсів. Як свідчить світовий досвід (Греція,Португалія) нехтування міграційними процесами може призвести до негативних наслідків – депопуляції населення. Через це дослідження стану розвитку світового ринку  трудових ресурсів і загальних тенденцій міжнародної міграції робочої сили є надзвичайно злободенними. Це і визначає актуальність теми даної роботи . Окремо слід вказати, що в силу свого географічного положення Україна знаходиться на перехресті потоків нелегальної міграції з різних регіонів світу до Західної Європи, що зумовлює актуальність окремого вивчення і цього виду трудової міграції. Вивчення причин, напрямків та тенденції цього виду міграції дозволить виробити ефективні контрзаходи такому руйнуванню наукового потенціалу країни.

        Метою даної роботи є вивчення сучасного стану та тенденцій розвитку глобальної системи міжнародної міграції трудових ресурсів та місця, яке займає в ній Україна.

1.Поняття міжнародної міграції робочої сили.

          Міжнародна  міграція робочої сили є складовою світової системи господарювання, вона є результатом еволюції робочої сили, системи міжнародного поділу праці та інтеграції. За розрахунками експертів ООН, у 2000р. близько 140 млн. Людей, тобто близько 2% світового населення мешкали не в тій країні, в якій родилися.

Міжнародна міграція робочої сили пов’язана з формуванням, розвитком та занепадом націй і держав. Вона є результуючою функцією цілого комплексу економічних і неекономічних чинників: її обумовлюють як різниця в рівнях поточних доходів, безробіття, необхідність пошуку роботи в інших країнах та інші економічні причини, так і війни, стихійні лиха і інші позаекономічні події.

Під міграцією розуміють зумовлене економічними, а також політичними, соціальними причинами, інколи військовими подіями постійне або тимчасове переселення людей через існуючі державні кордони. Можна навести таке, більш формальне визначення цього явища.

Міжнародна міграція робочої сили – це постійне або тимчасове переміщення працездатного населення з одних країн до інших, що викликається як економічними так і неекономічними причинами.

Історично явище міграції – необхідний та природний атрибут міжнародних відносин, спільного існування різних народів, етнічних і соціальних груп, країн. Тому витоки міграції навіть неможливо визначити. Вільне або примусове переміщення великих мас людей відбувалось завжди – настільки, наскільки „вистачає” історичної пам’яті людства.

Натомість можна вести мову про те, як і коли завдяки міжнародній міграції сформовувалися окремі нації та держави. Адже такі сучасні країни, як США, Австралія, взагалі є країнами, населення яких, крім індіанців та аборигенних племен, сформовано завдяки принципу мігрантів, і переважна більшість людей є або нащадками мігрантів, або є самими мігрантами. До речі, чимала частина цих людей є вихідцями з України, типова доля яких була, як відомо, описана вітчизняним письменником В.Короленком.

2. Класифікація складових, факторів і видів міжнародної міграції.

Міжнародна міграція, подібно до монети, має два боки, які не існують окремо один від одного, а є аспектами єдиного міграційного процесу. Це – еміграція та імміграція.

Еміграція – це виїзд працездатного населення з території країни за її межі.

Імміграція – це в’їзд працездатного населення на територію країни з-за її меж.

Отже, одна й та сама людина є емігрантом стосовно країни виїзду та іммігрантом стосовно країни в’їзду.

Стосовно ж певної країни, то вона, залежно від вектора руху людей, постає країною еміграції та імміграції. Нерівність кількості людей, які виїздять або приїздять до країни на постійне місце проживання (часто як критерій використовують термін один рік), зумовлює необхідність визначати міграційні тенденції. Найбільш загальним показником, що їх характеризує, є міграційне сальдо – різниця між імміграцією до країни та еміграцією за її межі.

Нарешті, використовується ще один термін – реімміграція, яким позначають повернення емігрантів на батьківщину на постійне місце проживання.

З погляду економічної науки та економічного аналізу, причини та фактори міжнародної міграції можна поділити на такі, що описуються властивими їм інструментарієм та логікою, та такі, що зумовлені чимось іншим, тобто – ендогенні та екзогенні за природою. Відтак класифікація таких факторів має поділяти їх на економічні та неекономічні.

Економічні фактори пов’язані з відмінностями, що існують між країнами щодо рівнів життя, заробітної плати, можливості знайти роботу (зокрема за певним фахом). Звичайно, „суто економічних” мотивів виїзду з країни або в’їзду до неї не існує: всі вони так або інакше проецються на соціальну, психологічні системи цінностей людей. Разом з тим їх об’єднує те, що економічні підходи принаймі можуть досить повно їх зрозуміти та описати.

Неекономічні фактори пов’язані з подіями, які сприймаються економістами як певна даність, природа якої не описується суто професійними методиками. Такими факторами можуть бути стихійні лиха, війни, примусове висилання людей.

Щодо класифікації самої міжнародної міграції, то вона є особливо диверсифікованою та такою, що використовує складну систему соціально-економічних, часових та інших критеріїв. Розглянемо окремі класифікаційні елементи міжнародної міграції відповідно до таких критеріїв.

Таблиця 1.

Види міжнародної міграції робочої сили_

У зв’язку з окремими видами міграції виділяють додаткові її підвиди. Можна виокремити і найбільш типові „наповнювачі” певних класифікаційних елементів (так, сезонна міграція – це передусім міграція аграрних працівників).

За деякими з таких елементів криються специфічні явища, які інколи розглядаються як самостійні економічні явища, наприклад відплив умів. Так, країни в’їзду, зважаючи на значно більшу привабливість для себе в’їзду висококваліфікованих кадрів, ніж малокваліфікованих працівників, можуть застосовувати стосовно перших пільгові правила в’їзду, навіть стимулювати такий в’їзд. Навпаки, країни від’їзду кваліфікованих працівників можуть намагатися обмежувати цей процес, зокрема застосовувати податок на відплив умів, а також за допомогою прямих заборон, як це було, наприклад, в СРСР.

           3. Україна в процесі міжнародної міграції робочої сили.

Зростання відкритості українського суспільства неминуче приводить до дедалі більшого втягнення України в міжнародний обмін робочою силою. Україна подолала перехід до ринкової економіки, який створив реальні умови для формування ринку праці. Одною з важливих рис його становлення є різке зростання міграційних процесів як усередині країни, так і за її межі.

Головними причинами від'їзду за рубіж є, очевидно, найглибша економічна криза, нестабільність політичної ситуації. Непевність у завтрашньому дні для себе і своїх дітей, складність застосування спроможностей і талантів, неможливість реалізувати свій потенціал в умовах сьогоднішньої України – ось в чому мотивація сучасної міграції. Найбільшою мірою схильні до теперішньої міграції особи з числа біженців і змушених переселенців. Не маючи роботи і житла, будучи позбавленими елементарних прав, ці люди найчастіше поповнюють ряди нелегальних мігрантів.

Поряд з еміграцією Україна в останні роки зіткнулася з проблемою іммігрантів із країн колишнього СРСР, а також дальнього зарубіжжя. Мова йде про найчастіше безконтрольний в'їзд на територію України громадян з Китаю, Африки, арабських країн й інших частин світу.

Нині Україна на міжнародних ринках переважно виступає як держава — експортер робочої сили, хоча відмічається тенденція до зростання кількості іноземних громадян, які працюють в Україні. Статистичні дані свідчать, що кількість останніх приблизно в 10 разів менша, ніж кількість українців, які працюють за кордоном. При цьому йдеться лише про офіційну статистику, яка не враховує нелегальних мігрантів та біженців.

Міграція робочої сили для України на даний час має переважно негативні наслідки. Мігрують, як правило, висококваліфіковані спеціалісти, але лише невеликий відсоток їх має гарантовану роботу і відповідні соціальні та трудові гарантії. Виїжджають за кордон у пошуках роботи молоді люди без певного рівня кваліфікації, які згодні на будь-яку роботу і низьку платню без усяких гарантій. Згубним для економіки країни, для формування її науково-технічного потенціалу є виїзд за кордон науково-технічних кадрів та підготовлених на сучасному рівні молодих спеціалістів. Це може негативно вплинути на темпи відновлення економіки України.

Водночас грошові перекази працівниками-емігрантами іноземної валюти в Україну сприяють розширенню торгівлі товарами, в тому числі й вітчизняного виробництва. Частина емігрантів після повернення з-за кордону вкладає зароблені кошти в організацію бізнесу, виробництва тощо, що певною мірою сприяє формуванню ринкових відносин.

Згіно даним офіційного сайту Державної служби статистики України є такі дані про зовнішню міграцію населення України за 2002-2011рр.[8]: