Оплата векселів, в яких банк виступає особливим платником (доміциліатом)

                                             Зміст

 Вступ. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 3

1. Інкасування векселів. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 4
2. Оплата векселів, в яких банк виступає особливим платником (доміциліатом). . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .13
3. Тестові завдання. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 17

Література. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .18

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

                                                  Вступ

Банк у правовому  аспекті як фінансово посередника, що виконує одну чи кілька операцій, віднесених законом до банківської  діяльності.

Крім традиційних, притаманним  суто банкам операцій, вони виконують  на замовлення своїх клієнтів нетрадиційні операції і послуги. Це їх змушує робити конкуренція, яка існує на грошовому ринку, а також в середині банківської системи.

     Банківські  послуги – це ті дії банківських  установ на замовлення клієнтів, які не пов’язані із залученням  додаткових ресурсів. Основною формою оплати банківських послуг є комісії. Банки надають клієнтам різноманітні послуги. Їх об’єднують у певні групи за відповідними ознаками і критеріями. Найбільш поширенішою є класифікація банківських послуг, в якій виділяють такі групи послуг: ліцензовані, неліцензовані, чисті, сурогатні, комісійні, гонорарні, спредові, балансові, позабалансові тощо.

     Ринок банківських  послуг в Україні перебуває  на стадії формування. Найбільшим  попитом користуються послуги  розрахунково-касового характеру.  Проте з розвитком ринкових відносин з’являється попит і на такі послуги, як лізинг, факторинг, гарантії, трастові послуги.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Порядок проведення комісійно - посередницьких операцій з векселями

           Інкасування векселів

1. Інкасування векселів  разом із супровідними комерційними документами (рахунками, транспортними документами, товаророзпорядчими документами або іншими подібними документами), полягає у здійсненні банком за дорученням комітента (векселедержателя) операцій з векселями і супровідними комерційними документами (якщо такі є) на підставі одержаних від комітента інструкцій з метою:

 а ) одержання платежу та/ або акцепту за векселями,або

  б)передання векселів і комерційних документів проти платежу та/або акцеону, або

 в) передавання векселів і комерційних документів на інших умовах.

(Абзац перший пункту 1 глави 1 розділу 8 із змінами,  внесеними згідно з Постановою  Нацбанку N 477 від 23.09.99)

Якщо з контексту  не випливатиме інше, далі за текстом  цієї частини:

а) під “банком” мається  на увазі будь-який банк або установа банку, що бере участь в інкасуванні,

б) під “документами”  маються на увазі векселі та супровідні комерційні документи (у разі їх наявності);

в) “пред’явлення” включає  вимогу або пропозицію банку, що пред’являється платнику, про передавання оригіналу, примірника векселя, видачу або повторну видачу векселя тощо проти документів принципала.

Документи, які підлягають оплаті через банк, самі по собі не дають  права цьому банку на оплату документа. Зазначення в документі про те, що він підлягає оплаті через той чи інший банк, або інше рівнозначне зазначення означає, що даний банк є інкасуючим банком, через який документ має бути пред’явленим до оплати.

2. Інкасування векселів  і супровідних комерційних документів  здійснюється за двома видами:

1) чисте інкасо — інкасування векселів без супровідних комерційних документів;

2) документарне інкасо — інкасування векселів із супровідними комерційними документами.

Сторонами в операції інкасування виступають:

1) принципал (комітент, клієнт) — особа, яка доручає банку операцію інкасування;

2) банк-ремітент — банк, якому принципал доручив операцію інкасування;

3) інкасуючий банк — будь-який банк, крім банку-ремітента, який бере участь в операції інкасування;

4) пред’являючий банк — інкасуючий банк, який здійснює пред’явлення векселів і комерційних документів платнику;

5) платник — особа, якій повинно бути зроблене пред’явлення векселів та комерційних документів згідно з дорученням на інкасування;

3. Чисте і документарне  інкасо векселів банк здійснює  на підставі укладеного з векселедержателем договору про інкасування.

Договір може укладатися на певний термін та/або інкасування  визначених векселів і супровідних  комерційних документів.

Договір може передбачати:

1) прийняття простих  і переказних векселів для  пред’явлення платникам при настанні за ними строку платежу для одержання платежу та вчинення за ними протесту — у разі неплатежу або часткового платежу;

2) прийняття переказних  векселів для пред’явлення до  акцепту і простих векселів  строком у такий-то час від пред’явлення для проставлення дати пред’явлення та здійснення за ними протесту — у разі неакцепту, часткового акцепту, умовного акцепту або недатованого акцепту;

3) прийняття опротестованих  векселів для їх пред’явлення  до платежу зазначеним у дорученнях  на інкасування особам (за винятком судового порядку);

4) прийняття копії  векселя для затребування оригіналу  векселя, який знаходиться у  охоронця;

5) прийняття примірника  переказного векселя для затребування  іншого (акцептованого) примірника, який знаходиться у охоронця;

6) прийняття векселів  для їх передавання зазначеним  у дорученнях на інкасування  особам на визначених дорученнями  на інкасування умовах;

7) вчинення інших дій  з векселями та комерційними  документами, відповідно до викладених  у дорученнях на інкасування інструкцій, з метою:

а) передавання комерційних  документів платнику проти платежу  за векселем;

б) передавання комерційних  документів платнику проти акцепту  за векселем;

в) передавання комерційних  документів платнику проти платежу  за векселем з попереднім акцептом векселя;

г) передавання комерційних  документів платнику на інших умовах;

8) виконання всіх інших  дій, пов’язаних з інкасуванням  векселів і комерційних документів  та захистом прав принципала.

4. Усі документи, що  передаються банку для інкасування, мають супроводжуватися дорученням на інкасування, в якому мають бути точні та повні інструкції принципала. Банкам дозволяється діяти тільки відповідно до таких доручень. Доручення на інкасування повинно мати реєстр або опис векселів (зразок форми доручення на інкасування поданий у додатку 7).

Банки не зобов’язані  вивчати самі документи, що інкасуються, щоб знайти в них необхідні  інструкції. Однак, перевіряючи документи, банки мають переконатися у тому, що одержані документи за зовнішніми ознаками відповідають тим, що зазначені в дорученні на інкасування.

Якщо в інкасових  інструкціях немає інших вказівок, банк не повинен брати до уваги  інструкції, які одержані від будь-якої іншої сторони (іншого банку), крім тієї сторони (банку), від якого він  одержав доручення на інкасування.

5. Здійснюючи інкасування,  банк не бере на себе ніякої  відповідальності за форму, повноту,  точність, справжність, підробку, юридичне  значення будь-яких документів, так  само як і за загальні та/або  окремі умови, що є в документах, а також не несе ніякої відповідальності за відповідність даних, що зазначені в дорученні на інкасування, умовам договору між принципалом і платником.

Банк не відповідає за неплатоспроможність, недбалість, неправомірну поведінку, помилку або невиконання  іншого банку чи платника, або ж нотаріуса при протесті, а також за затримку, втрату або знищення документів під час їх пересилання або під час їх знаходження у володінні інших осіб.

6. Доручення на інкасування  подається банку-ремітенту принципалом:

- у трьох примірниках, якщо банк-ремітент і пред’являючий банк — одна особа;

- у чотирьох примірниках,  якщо банк-ремітент і пред’являючий  банк — різні особи;

- у п’яти примірниках, якщо  в інкасуванні, крім банку-ремітента  і пред’являючого банку бере  участь інкасуючий банк.

Банк-ремітент має право вимагати від принципала подання додаткових примірників доручень на інкасування, якщо таке передбачено договором  або виникає така необхідність при  проведенні операції.

Банк-ремітент уважно перевіряє правильність оформлення принципалами доручень на інкасування, що подаються, і при виявленні помилок або неточностей повертає їх клієнтам на переоформлення.

Правильно оформлені доручення  на інкасування та документи приймаються  банком-ремітентом від принципала під  розписку із зазначенням дати одержання на останньому примірнику доручення і реєструються у відповідному журналі.

7. Принципал може вказати в  дорученні на інкасування назву  інкасуючого (пред’являючого) банку,  якщо його вибір обумовлений  сторонами угоди (принципалом  і платником). Таким банком, як правило, має бути банк, з яким даний банк уклав договір про інкасування та/або кореспондент даного банку.

Якщо з інкасуючим (пред’являючим) банком даним банком не укладено договір  про інкасування або перший не є кореспондентом даного банку, останній може, але не зобов’язаний, прийняти від принципала (іншого банку) доручення на інкасування.

Якщо угодою між принципалом  і платником не передбачений пред’являючий  банк, вибір останнього (і заповнення відповідного реквізиту доручення  на інкасування) здійснюється безпосередньо банком-ремітентом (інкасуючим банком).

Банк-ремітент може давати принципалам  свої рекомендації щодо інкасуючих (пред’являючих) банків.

8. Якщо платежі забезпечені гарантією,  принципалом у доручення на  інкасування додатково включається вимога про платіж у рахунок гарантії на випадок неоплати платником документів, що інкасуються, у встановлений строк. Однак це тільки за умови, що така вимога не буде суперечити положенням виданої гарантії.

У дорученні на інкасування може міститися (на тих же умовах)

прохання пред’являючому банку пред’явити гаранту вимогу про платіж у рахунок гарантії.

У всіх випадках за наявності  гарантії принципал має вказати  в дорученні на інкасування гаранта, а у разі, якщо гарантія надана окремо від векселя у письмовому вигляді, — дату гарантії, її номер, суму і строк дії.

9. При передаванні векселя для  інкасування принципал має здійснити  на векселі передоручений індосамент  на користь банку-ремітента. Передоручений  індосамент може містити вказівки: “Як довіреному (назва банку) для (перелік дій)” (застосовується для визначених принципалом дій), “Для пред’явлення до акцепту” (застосовується для пред’явлення переказного векселя до акцепту), “Валюта на інкасо” або “Валюта до отримання” (застосовується для пред’явлення векселя до платежу) тощо.

10. Банк-ремітент, який уклав договір  про інкасування з принципалом,  здійснює інкасування самостійно  або користуючись послугами інших  банків, якщо принципалом договором  або дорученням на інкасування,  поданим в банк-ремітент, останньому надане таке право. Послуги інших банків надаються на підставі відповідних договорів між:

а) банком-ремітентом та інкасуючим (пред’являючим) банком;

б) інкасуючим і пред’являючим  банками.

Банки, які користуються послугами  інших банків для виконання інструкцій принципала, здійснюють це за рахунок і на ризик останнього.

Якщо банк-ремітент не є пред’являючим  банком, він може — якщо таке право надане йому принципалом — передати вексель шляхом вчинення передорученого індосаменту інкасуючому банку, а останній, у свою чергу, пред’являючому банку.

При здійсненні інкасування векселів за умов вчинення індосаменту на банк — юридичну особу та при наступному передаванні векселя від однієї з установ цього ж банку до іншої, виконання передорученого індосаменту необов’язкове. Тому при передаванні векселів принципалом або одним з банків іншому банку, що одержує векселі, може вимагати вчинення передорученого індосаменту не на ім’я установи банку, а на ім’я власне банку — юридичної особи. Крім того, опротестування одержаних установою від іншої установи одного й того ж банку векселів на інкасо повинно виконуватись не від імені даної установи банку, а від імені банку взагалі. При додержанні такого порядку відпадає необхідність при пересилці векселів від однієї установи банку до іншої учиняти на векселях передоручені індосаменти.

11. Прийняті доручення на інкасування  і додані до них документи  перед відсилкою інкасуючому  банку оформлюються так:

1) зазначається назва інкасуючого  банку, якщо його вибір здійснюється  банком-ремітентом;

2) пред’являючому банку  дається інструкція про порядок  зарахування суми виручки на  рахунки банку-ремітента, а також  про спосіб повідомлення банку-ремітента про хід виконання доручення (про здійснення акцепту або платежу, неакцепт або неплатіж тощо).

12. На прийняті інкасуючим (пред’являючим) банком доручення  на інкасування разом з документами  ставиться штамп з датою одержання  документів і реєструються у  відповідному журналі.

Перший примірник доручення  на інкасування кладеться до строкової  картотеки для контролю за оплатою, акцептом тощо. Другий примірник (копія  примірника або повідомлення про  інкасо) разом з доданими до нього  документами або копіями документів (в залежності від інструкцій принципала) відсилається платнику або видається в приміщенні банку представнику платника під розписку на першому примірнику доручення на інкасування в строки, зазначені в пункті 13 цієї глави.