Міжнародний захист прав дитини

     Документом, де проголошувалося, людство зобов'язане  дати дітям усе найкраще, надійно  забезпечити дитинство, яке гарантує в майбутньому розвиток повнолітніх  громадян, стала Конвенція про  права дитини, схвалена ООН 20 листопада 1989 р. Україна ратифікувала Конвенцію  у 1991 р. та внесла відповідні зміни до національного законодавства.

     Вихідною  ідеєю законодавчого забезпечення прав дітей в Україні загалом  є принцип " усі діти рівні від народження ". Працювати, жити, бути захищеним неможливо, не знаючи межі своїх прав і свобод, дозволеного і забороненого в інтересах суспільства. Тож активну і дієздатну у правовому відношенні людину необхідно формувати з дитинства. Права дитини - це те, що їй гарантує держава. Це свого роду допомога дорослих у законодавчій формі, щоб дитина розвинулася і реалізувала себе.

     Основні положення Конвенції про права  дитини:

     (скорочено)

     Дитина (у віці до 18 років) незалежно від  її раси, національності, кольору шкіри, статі, мови, релігії, етнічного чи соціального походження, майнового стану, стану здоров'я, незалежно від її батьків та законних опікунів має право:

• на життя;
• на ім'я та набуття громадянства;
• знати своїх батьків;
• на збереження своєї індивідуальності;
• підтримувати взаємини з обома батьками;
• висловлювати свої погляди і думки з усіх питань;
• одержувати і передавати інформацію (за винятком певних обмежень);
• на свободу думки, совісті й релігії;
• на свободу об'єднань і товариств у мирних цілях;
• на захист від посягань на особисте сімейне життя, честь і гідність;
• на повноцінне і достойне життя, на піклування;
• на освіту відпочинок і дозвілля;
• на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового і соціального розвитку дитини;
• на захист від економічної експлуатації;
• на захист від незаконного зловживання наркотиків, психотропних речовин, від усіляких форм сексуальної експлуатації;
• на гуманне поводження, на захист від незаконного позбавлення волі;
• на негайний доступ до правничої допомоги і на таке поводження, яке сприяє розвитку у дитини почуття гідності й значущості, змінює в ній повагу до прав людини і її свобод, сприяє виконанню нею корисної ролі в суспільстві.

     Для того щоб дитина знала про свої права та протидіяла їх порушенню, вона повинна мати змогу як отримувати інформацію щодо своїх прав, так  і вільно обговорювати її. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Література 

1. В.С. Тарасенко. Соціальний захист дитини у міжнародно-правових актах. О.: 2001
2. Конвенція про права дитини / Збірн. документів. — Львів: Оксарт, 1995. — С.29–49.
3. Павлова Л.В. Международная защита прав ребенка // Права ребенка — законодательство и практика: Материалы республиканской научно-практической конференции. — Минск., 1991. — С.4.

4. Права дитини: Посібник для журналістів / Зоріна О'Доннелл, Д. Коник, Л. Логінова та ін.; Дитячий фонд в Україні,-К.,2002.-116 с.