Коллизионные нормы в международном частном праве

 1    2    3    4    5     6    7   

 1    2    3    4    5    6     7  

По способу  регулирования коллизионные нормы  подразделяются на императивные, диспозитивные, и альтернативные. Императивные - это  нормы, которые содержат категорические предписания, касающиеся выбора права и которые не могут быть изменены по усмотрению сторон гражданского правоотношения (предыдущий пример о наследовании).  
Диспозитивные - это нормы, которые, устанавливая общее правило о выборе права, оставляют сторонам возможность отказаться от него, заменить другим правилом. Диспозитивные нормы действуют лишь постольку, поскольку стороны своим соглашением не установили иного правила. Диспозитивность проявляется в таких формулировках, как «стороны могут», «если иное не установлено соглашением сторон» и др. Например, п. 3 ст. 1219 ГК предусматривает: «После совершения действия или наступления иного обстоятельства, повлекших причинение вреда, стороны могут договориться о применении к обязательству, возникшему вследствие причинения вреда, права страны суда», т. е. права государства, суд которого рассматривает дело. Альтернативные - это нормы, которые предусматривают несколько правил по выбору права для данного, то есть указанного в объёме этой нормы, частного правоотношения. Пример нормы такого рода представлен ст. 163 Основ 1991 г. Правоприменительные органы, а так же стороны могут применить любое из них (иногда в норме устанавливается определённая последовательность в применении этих правил). Однако достаточно, чтобы частное правоотношение было действительным по одному из установленных правил. Следует обратить внимание на то, что альтернативность относится только к привязке — в ней может быть сформулировано несколько правил выбора права для одного вида частного правоотношения, указанного в объеме. Если в нормативном тексте есть несколько объемов (например, один вил частного правоотношения, но дифференцированный по каким-либо дополнительным условиям), то в таком тексте будет уже столько коллизионных норм, сколько сформулировано объемов (к каждому из них сформулирована своя привязка). Поэтому анализ таких коллизионных норм бывает непростым.  
В сложной альтернативной коллизионной норме альтернативные привязки соподчинены между собой. Исходя из значения коллизионных норм выделяют: генеральные (основные) и субсидиарные (дополнительные). Генеральная - это норма, формулирующая главное правило выбора права, предназначенного для преимущественного применения. Субсидиарная - норма, формулирующая ещё одно или несколько правил выбора права, тесно связанных с главным. Она применяется тогда, когда главное правило по каким-либо причинам не было применено, или оказалось недостаточным для установления компетентного правопорядка.  
В зависимости от количества привязок коллизионные нормы делятся на однозначные и кумулятивные. К однозначным относятся коллизионные нормы содержащие одну привязку, которая указывает на право той страны, нормы которого подлежат применению к рассматриваемому правоотношению. Однако иногда коллизионные нормы могут содержать две или три коллизионные привязки. В этом случае имеет место кумулятивная привязка. Кумулятивные привязки (примеры: п. 1 ст. 1209 и п. 2 ст. 1224 ГК РФ) также направлены на предоставление заинтересованным сторонам более полной правовой защиты, и потому их использование в правоприменительной практике представляется целесообразным.  
Существует так же деление коллизионных норм в зависимости от сложности правоотношений на общие и специальные. Общие коллизионные нормы указывают право, применимое к существу данного отношения (определяют его статут), а специальные коллизионные нормы фиксируют правопорядок, применимый для решения дополнительных вопросов, возникающих в процессе реализации данного отношения (дееспособность сторон, форма сделки, способы обеспечения исполнения, порядок приёмки исполнения). Необходимость использования системы общих и специальных коллизионных норм проявляется при рассмотрении договоров, исполняемых на территории нескольких стран, например договоры перевозки. Естественно, что правила предъявления грузов к перевозке и порядок их выдачи в стране назначения нельзя подчинить единому правопорядку. Таким образом, разграничение общих и специальных коллизионных норм основывается не на их структурно-правовых особенностях, а отражает различия в сфере их действия (объёме): первые направлены на определение общего режима, вторые - учитывают особенности специальных вопросов.  

 1    2    3    4    5    6     7  

Встречаются также коллизии особого рода, которые  различаются: по действию в пространстве (международные, межобластные), применяемые  в тех случаях, когда в рамках одного государства возможно существование самоуправляемых территорий или государственных образований, имеющих своё собственное законодательство; по особенностям национальных правовых систем: интерперсональные, существующие в тех развивающихся странах, где нет единой правовой системы и исходящие не из государственных и территориальных различий в правовых системах, а из различий, касающихся личности, принадлежности к той или иной религии, национальности, расы и т.д.; интертемпоральные означают коллизии, возникающие из наличия норм, принятых по одному и тому же вопросу в соответствующей стране в разное время, предусматривающих регулирование одних и тех же частноправовых отношений и т.д. Однако в связи с ограниченностью объёма работы, а также не достаточной значимостью в системе международного частного права мы подробно их рассматривать не будем.  
Усложнение коллизионных норм является тенденцией развития коллизионного права, связанной с общей целью—с устранением пробелов в правовом регулировании частных правоотношений международного характера. Ассоциации коллизионных норм широко применяются и в международных конвенциях.  
ЗАКЛЮЧЕНИЕ  
Коллизионные нормы, объединяемые в составе международного частного права, отличаются системностью. Более того, они составляют едва ли не единственную системообразующую структуру в федеральном коллизионном праве.  
Главное, что отличает коллизионную норму от других юридических предписаний, состоит в преодолении коллизионной проблемы путем определения применимого права, что достигается с помощью обозначенных в коллизионной норме оснований, позволяющих установить надлежащее право.  
Из этого следует, что переоценить роль коллизионных норм в системе международного частного права сложно. Это один из важнейших институтов данной отрасли.  
Список использованных нормативных актов и литературы  
Гражданский Кодекс Российской Федерации  
Основы гражданского законодательства Союза ССР и Республик  
Дмитриева Г.К. Международное частное право // Москва 2006  
Звеков В.П. Международное частное право // Москва 2004  
Марышева Н.И. Международное частное право // Москва 2006  
Тихомиров Ю.А. Коллизионное право // Москва, 2000  
Сильченко Н.В., Толочко О.Н. Теоретические проблемы учения о нормах  
международного частного права // Москва 2000  
Ресурсы Глобальной компьютерной сети Интернет 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

§ 1. Поняття та структура  колізійних норм в  міжнародному приватному праві

«Колізія» — слово, яке походить від латинського  соШзіо, що означає «зіткнення». Колізія  права полягає у різниці змісту приватноправових законів країни суду та тієї держави, до якої належить іноземний елемент в даних правовідносинах. Іншими словами, правова колізія зумовлена двома причинами: наявністю іноземного елементу в приватноправових відносинах і різним змістом права різних держав, з якими ці відносини пов'язані.

Таким чином, перед судом виникає проблема вибору закону, яка вирішується з допомогою колізійної норми.

Однак колізійна  норма сама по собі не дає відповіді  на запитання про те, які права  і обов'язки сторін виникають з  даних правовідносин, вона лише вказує правовий закон, який можна застосувати до даних правовідносин. Саме в цьому полягає її особливість. Необхідно враховувати ще й те, що у випадку правовідносин з участю іноземного елементу колізують не окремі норми різних держав, а їхні правові системи. В іншому випадку норма відривається від правопорядку, до якого вона належить; «ця норма «інкорпорується» правовою системою держави, чий суд розглядає справу, і отримує тлумачення в аспекті сторонньої їй системи права. Таким чином, застосовується не «жива» норма права будь-якої держави, а норма, що по суті ніде не діє. Адже норма права, що відокремлена від складу правової системи, до якої вона належить, мертва і в будь-якому випадку значною мірою втрачає свій зміст»¹.

Правові системи  окремих держав можуть колізувати у питаннях, які пов'язанні з колізіями як матеріального права (його вибору, кваліфікації, тлумачення), так і процесуального права (тобто, право якої держави повинно застосовуватися до процесуальних відносин, пов'язаних з розглядом справ з участю іноземного елементу та виконанням судових рішень, у тому числі держави, правозастосовчий орган якої компетентний розглядати справи такого роду).

Таким чином, основний зміст міжнародного приватного права зводиться до колізійної проблеми та її вирішення. Тому колізійні норми, з допомогою яких головним чином вирішується ця проблема, є центральним інститутом цієї правової галузі.

Колізійна норма — це норма, яка визначає, право якої держави повинно бути застосоване до даних правовідносин, «ускладнених» іноземним елементом.

Структура колізійної норми складається з  двох елементів: обсягу та прив'язки.

Обсягом колізійної норми називається вказівка в  ній на ті відносини, які потребують правового врегулювання, а прив'язкою  — вказівка на закон (тобто правову систему, правопорядок), з допомогою якого і врегульовуватимуться зазначені відносини.

Звернімося  до проекту¹ Закону України «Про міжнародне приватне право», а саме до п. 1 ст. 48: «Права та обов'язки за зобов'язаннями, що виникають внаслідок завдання шкоди (обсяг), визначаються за правом країни, в якій мала місце дія або інша обставина, що стала підставою для вимоги про відшкодування шкоди (прив'язка)».

В обсязі визначаються відносини, пов'язані із зобов'язаннями, що виникли внаслідок заподіяння шкоди (зобов'язання з делікту).

У прив'язці визначається, правом якої країни врегульовуватимуться ці правовідносини, тобто «за правом країни, в якій мала місце дія або інша обставина, що стала підставою для вимоги про відшкодування шкоди».

Отже, стаття 48 не встановлює прав та обов'язків учасників вказаних відносин, а відсилає до права держави, в якій мала місце дія.

Таким чином, обсяг — це частина колізійної норми, яка вказує на коло приватноправових відносин міжнародного характеру, що підлягає правовій регламентації. Традиційно обсяг відповідає якомусь конкретному приватноправовому інституту, як то: спадкові відносини, договірні зобов'язання, деліктні зобов'язання, взяття шлюбу і т. ін.

§ 2. Класифікація колізійних норм в міжнародному приватному праві

Класифікація колізійних норм пов'язана з особливістю колізійних прив'язок. Найбільш істотною є класифікація за формою колізійної прив'язки. За цим критерієм колізійні норми поділяються на односторонні та двосторонні.

Одностороння  — це така норма, прив'язка якої прямо називає право держави, яке належить застосовувати, і найчастіше вказує на застосування права у своїй державі (українська колізійна норма вказує на застосування права України). Так, згідно зі ст. 52 проекту Закону України «Про міжнародне приватне право», форма і порядок укладання шлюбу в Україні визначається правом України.

Двостороння колізійна норма є більш типовою  і її прив'язка не називає право конкретної держави, а формулює загальний принцип, використовуючи який, можна обрати право. Тому прив'язку двосторонньої колізійної норми називають «формулою прикріплення», тобто вона допомагає прив'язати правовідносини до конкретного правопорядку. У п. 2 ст. 37 Договору між Україною та Республікою Польща про правову допомогу та правові відносини у цивільних і кримінальних справах визначається: «правові стосунки у сфері успадкування нерухомого майна регулюються законодавством тієї Договірної Сторони, на території якої знаходиться це майно»¹. Таким чином, закріплюється можливість застосування або вітчизняного, або іноземного права.

Наступний критерій, який може бути покладений в  основу класифікації колізійних норм — це форма вираження волі законодавця (або ступінь обов'язковості для сторін). За цим критерієм колізійні норми бувають: імперативні, диспозитивні й альтернативні.

Імперативні — це норми, які містять категоричні  вказівки щодо вибору права і не можуть бути змінені за погодженням сторін. Прикладом імперативної колізійної норми може бути ч. 2 ст. 40 проекту Закону України «Про міжнародне приватне право», а саме: «До захисту права власності та інших речових прав на нерухоме майно застосовується право держави, в якій це майно знаходиться. Щодо майна, внесеного до державного реєстру України, застосовується право України». Імперативною колізійною нормою також є ч. 1 ст. 14: «Особистим законом фізичної особи вважається право країни, громадянство якої вона має».

Диспозитивні  — це норми, які, встановлюючи загальне правило про вибір права, залишають  сторонам можливість відмовитися від  нього і тим самим обрати застосовне право. Диспозитивність проявляється у таких формулюваннях, як «сторони можуть», «якщо інше не встановлено угодами сторін» та ін. Наприклад, ч. 1 ст. 33 Договору між Україною і Республікою Польща про правові відносини у цивільних і кримінальних справах передбачає, що «зобов'язання, які виникають з договірних відносин, визначаються законодавством тієї Договірної Сторони, на території якої була укладена угода, якщо учасники договірних відносин не підпорядкують ці відносини обраному ними законодавству».

Перш ніж  розглянути альтернативні колізійні  норми, необхідно згадати і такий  критерій, як кількість прив'язок, залежно від якого колізійні норми поділяються на однозначні та множинні. Під однозначними розуміються норми, що містять одну прив'язку. Можуть застосовуватися також норми, що мають дві, три і більше колізійних прив'язок (множинні), котрі, у свою чергу, можуть бути альтернативними чи кумулятивними.

Альтернативні норми розрізняються між собою  залежно від характеру зв'язку між альтернативами. У простій альтернативній колізійній нормі всі альтернативні прив'язки рівнозначні — кожна з них може бути застосована. При цьому вибір однієї з прив'язок виключає подальше використання інших. Зазвичай вони з'єднуються сполучником «або». Прикладом такої колізійної норми слугує ч. 1 ст. 40 проекту Закону України «Про міжнародне приватне право», а саме: «До захисту права власності та інших речових прав застосовується на вибір заявника право держави, в якій майно знаходиться, або право суду».