Функції держави України

Г.Т.Імамадінов

Денна форма  навчання

Спеціальність «правознавство»

Тел..моб 

E-mail:

Науковий  керівник:

І. В. Музика

кандидат юридичних наук, доцент 

Функції держави України

В даній  статі розкривається класифікація та зміст функцій держави Україна.

Ключові слова: Функція держави, економічна, культурна, політична, соціальна функція і т.д.

Г.Т.Імамадінов 

Функции государства Украина

В данной статье раскрывается понятие функции и на какие секторы функций делится функционирование государства.

Ключевые  слова: Функуия государства, экономическая, культурная, политическая, социальная и т.д.    

                                                                                             

Г.Т.Имаммадинов 

                         

Functions of the State of Ukraine

This article deals with the concept of function and in which sectors of functions is divided into the functioning of the state

Keywords: Function of the State, еconomic, cultural, political, social etc.

                                                                                                  G.T.Imammadinov 
 
 

     Функції держави України 

     Постановка  проблеми. Метою дослідження є уточнення критеріїв класифікації та змісту функцій держава Україна з урахуванням сучасних методологічних підходів. Для досягнення поставленої мети необхідно вирішити наступні завдання: визначити зміст поняття «функція держави», провести аналіз критеріїв класифікацій функцій держави; провести класифікацію та проаналізувати зміст внутрішніх функцій держави; проаналізувати зміст зовнішніх функцій держави. 

   Аналіз  останніх публікацій і досліджень: Окремі аспекти застосування тих чи інших запобіжних заходів були і є предметом дослідження багатьох вчених: Алексєєвої С.С. ,Бандурко О.Н., Комарової С.А. , Морозової Л.А. , Робіновича П.М. , Спірґідонова Л.І. ,Шестаєвої Н.Т. та інших.  

     Не  дивлячись на велику кількість наукових праць с цього питання, все  ж таки проблеми класифікації та змісту функцій держави продовжують  залишатися актуальною темою сучасних наукових досліджень. 

     Мета  дослідження. Основною метою статті є визначення змісту внутрішніх та зовнішніх функцій держави Україна та уточнення критеріїв їх класифікації.  

     Основні результати дослідження. Характер державного ладу відображається насамперед у функціях (діяльності) держави (вони опосередковують собою сутність, тип, природу і призначення держави). Тому Конституція України, визначаючи засади державного ладу, закріплює поряд з механізмом держави також її основні функції.

      Основні функції держави закріплюються  в Конституції України і мають назву «зміст і спрямованість діяльності держави», «обов'язок держави» (ст. 3), здійснення державної влади (ст. 6), державне забезпечення, піклування (ст. 11, 12, 13); найважливіші функції держави (ст. 17) тощо. Втім Конституція України не містить визначення поняття «функція держави». [1]

   У працях науковців поняття функція  держави визначається наступним  чином:

   Функції держави — це роль, яку вона виконує  щодо суспільства, це основні напрями  її діяльності. У функціях держави  виражається її сутність та призначення. [8, c.96]

   Функції держави — це основні напрямки діяльності держави, в яких відображаються та конкретизуються її завдання і цілі, виявляється сутність та соціальне призначення держави у суспільстві. [6, c.12]

   Функції держави -- це комплекс основних напрямів внутрішньої і зовнішньої діяльності держави, що виражають і конкретизують класову й загальнолюдську сутність і призначення держави в суспільстві, цілі й завдання держави з управління суспільством у властивих їй формах та властивими їй методами. [13, c. 201]

      Конкретні функції держави, а їх досить багато, доцільно розглядати через їх класифікацію на види.

   Класифікація  функцій держави — це їх поділ  на окремі види, групи залежно від  тих чи інших критеріїв, що має  практичне значення для вироблення рекомендацій по удосконаленню певних напрямків її діяльності.

   Класифікація  функцій держави повинна проводиться  за різними критеріями.

   Найпоширеніша класифікація функцій держави —  це їх поділ на внутрішні та зовнішні, тобто на напрями діяльності держави щодо суспільства, особливою організацією якого є держава (внутрішні функції), і стосовно інших держав (зовнішня функція). Очевидно, що зовнішні і внутрішні функції будь-якої держави взаємопов'язані, оскільки діяльність останньої всередині країни у сферах економіки, політики, культури та екології значною мірою залежить також від зовнішніх умов. [11, c. 118] 

      Коли  виникають такі утворення, як Європейський Союз, Співдружність Незалежних Держав, попередні підходи щодо поділу функцій  на зовнішні та внутрішні без відповідних коментарів застосовувати не можна, оскільки названі утворення складаються із суверенних держав, але при цьому їх функції, особливо зовнішні, одержують зовсім інший, ніж раніше, зміст.

      Центральне  місце посідає поділ функцій  держави на основні і неосновні. Особливої уваги заслуговує положення про системний характер основних функцій. Очевидно, що для основної функції як для системи характерним є зв'язок і відносини між утворюючими її елементами, якими і є неосновні функції. Іншими словами, основні функції — це якісно нова сукупність однорідних неосновних функцій. Тобто, неосновна функція виступає як складова системи більш високого рівня (основної функції), яка, у свою чергу, є елементом системи функцій держави у цілому. Значення якої-небудь неосновної функції не є величиною постійною. Деякі неосновні функції виділяються у самостійні напрями державної діяльності, одержуючи статус основних функцій, а окремі з основних можуть перетворитися у неосновні чи взагалі зникати. [11, c.216]

      На  сучасному етапі, вважаємо, більш актуальним і об'єктивним є підхід до поділу функцій держави на загальносоціальні (загальних справ) і класові. Держава, незалежно від того, до якого типу вона належить, поряд з класовими завданнями виконує так звані «загальні» справи, обумовлені інтересами усіх членів суспільства. Причому співвідношення «загальних» і суто кланових функцій змінюється у процесі історичного розвитку держави.

      Таким чином, в сучасних державах загальносоціальні  і класові завдання можуть бути досить тісно взаємопов'язані і не завжди протилежні одне одному. Все викладене вище дає підстави для класифікації функцій держави за єдиним загальноглобальним критерієм, незалежно від класової природи. При такому підході можна виділити шість комплексних функцій, які повинна здійснювати будь-яка сучасна держава. [14, c.  72]

— економічна (забезпечує нормальне функціонування і розвиток економіки, у тому числі засобами охорони існуючих форм власності, організації зовнішньоекономічних зв'язків тощо);

— політична (забезпечення державної і громадської безпеки, соціальної та національної злагоди, охорона суверенітету держави від зовнішніх посягань тощо);

— соціальна (здійснення заходів із задоволення соціальних потреб людей, з підтримання необхідного рівня життя населення, забезпечення необхідних умов праці тощо); [11, c.196]

— ідеологічна (підтримання певної ідеології, організація освіти, підтримання науки, культури тощо);

— екологічна (охорона навколишнього природного середовища, раціональне використання природних ресурсів, відновлення навколишнього середовища);

— охоронна (охорона прав та інтересів особи, охорона громадського порядку, боротьба з правопорушеннями).

      У охоронній діяльності держави слід розрізняти: [11, c. 223]

— функціональну охоронну діяльність (правоохоронну, правозастосовчу і правотворчу), коли видаються акти, спрямовані на охорону суспільних відносин;

— об'єктну охоронну діяльність — безпосередню охорону власності, громадського порядку, прав і свобод громадян, навколишнього середовища тощо.

    Культурна (духовна) функція називалась культурно-виховною, чим спрощувався зміст відповідного напряму діяльності держави, принижувалась роль держави в духовній, ідеологічній сфері. [3, c. 18]

    Зовнішня  діяльність держави, навпаки, — гіпертрофувалась, перебільшувалась (складалась з 4—5 зовнішніх функцій відповідно до основних сфер зовнішньої, міжнародної діяльності).

    Але й ця система об'єктних функцій  визнавалась у повному обсязі лише за колишнім Союзом РСР в цілому. Щодо союзних республік, нинішніх суверенних держав, в тому числі й України, то навіть ці, обмежені об'єктні функції не визнавались за ними в повному обсязі, оскільки значну частину їх змісту брали на себе союзні (загальносоюзні) державні органи і організації. Найбільш обмеженими функціями колишніх союзних республік з числа внутрішніх функцій були господарсько-організаторська і культурно-виховна функції.

    Щодо  зовнішніх функцій, то вони практично  не визнавались за союзними республіками. Республікам відводилась допоміжна  роль у здійсненні цих функцій.

    За  новою Конституцією, Україна здійснює цілісну, повноцінну систему об'єктних (внутрішніх і зовнішніх) функцій. Це такі функції, як політична, економічна, соціальна, культурна, екологічна і т. п. Найбільш рельєфно в Конституції закріплюється політична функція (ст. ст. 1, 5, 6, 15, 36, 39, 85, 102, 106, 116 тощо). Зокрема, держава в особі відповідних органів державної влади визначає засади внутрішньої і зовнішньої політики (ст. 85), здійснює внутрішню та зовнішню політику (ст. 116) тощо.

    Досить  повно закріплена в Конституції також економічна функція держави (ст. ст. 13, 14, 41, 42, 85, 106, 116 тощо). Так, держава в особі відповідних органів державної влади здійснює від імені Українського народу права власника на природні ресурси, забезпечує захист прав усіх суб'єктаів права власності і господарювання (ст. 13), охороняє основне національне багатство — землю (ст. 14), забезпечує захист конкуренції у підприємницькій діяльності (ст. 42), розробляє, затверджує і здійснює загальнодержавні програми економічного розвитку України (ст. 85, 116), встановлює порядок утворення і функціонування вільних та інших спеціальних зон, що мають економічний чи міграційний режим, відмінний від загального (ст. 92), тощо.

   Найдетальніше Конституцією визначена соціальна  функція (ст 1, 3, 13, 24, 43, 46, 47, 49, 85, 92, 116).

      Саме  тому значної ролі набуває правотворча  форма реалізації функцій держави  в цілому та економічної функції  зокрема. В сучасних умовах правотворча  форма реалізації економічної функції  спрямована на розробку загальних для  всіх „правил економічної гри”, що особливо важливо для усунення в умовах правового вакууму, криміналізації економічного життя суспільства. Не будучи власне економічною функцією, ця форма, проте, має надзвичайно важливе значення для успішного розвитку саме економічної діяльності економічних суб’єктів.

      Шляхи розвитку економічної функції держави  неодмінно повинні враховуватися  і пристосовуватись до змін у світовій системі господарювання, що не в  останню чергу зумовлені процесами  його інтернаціоналізації та глобалізації виробництва, в основі яких лежить зростання прямих інвестицій транснаціональних компаній.

      Все це ставить проблему щодо реального  стану і перспектив інтеграції України  у світову економічну систему. Ми маємо передусім визначити умови, які сприяють міжнародній конкурентоспроможності українського виробництва. Для забезпечення гармонізації національної та глобальної економіки держава вже тепер повинна розробити стратегію ефективного входження України у глобальний світ, яка має базуватися на поєднанні принципів відкритості економіки із захистом внутрішнього ринку, аналізі державних, регіональних та галузевих концепцій і програм соціально-економічного розвитку у поєднанні із загальною ситуацією на світовому ринку та перспективами інтеграції України у світову економіку.

      Ефективність  економічних функцій держави  залежить від сукупності факторів об’єктивного і суб'єктивного характеру. Основними  серед них є рівень розвитку економічних  відносин, що є основою ефективного  функціонування держави; розвиток соціальної сфери суспільства; ступінь демократичності політичного життя суспільства. Важливого значення набувають рівень наукового обґрунтування законодавства, його відповідність об’єктивним умовам життєдіяльності суспільства, рівень правового та економічного забезпечення суб’єктивних інтересів. Суб’єктивного значення має відповідність процесу регулювання суспільних відносин суб’єктивним правам та інтересам, відповідність законодавства, що регламентує економічні відносини, правилам законодавчої техніки, його непротирічність. Важливого значення для створення обґрунтованих концепцій підвищення ефективності державно-правового регулювання економічних процесів має наукова розробка проблем економічних функцій держави.