Дипломатичний корпус

Зміст

«ДИПЛОМАТИЧНИЙ  КОРПУС»

Вступ

1. Поняття дипломатичного корпусу
2. Характеристика дипломатичного корпусу
3. Обов’язки та функції дуаєна

Висновки

Література

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вступ

Аналізуючи  питання про дипломатичний персонал представництва чи місії, який характеризується наявністю певних ознак і особливостей, треба зупинитися на питанні про дипломатичний корпус.

Уперше в  історії термін "дипломатичний  корпус" було вжито у Відні 1754 року, і мав він радше іронічний  характер. Лише на початку XIX ст. термін увійшов у вжиток як окреслення всієї спільноти дипломатичного персоналу, акредитованого в країні перебування.

Дипломатичний корпус не є інститутом, який ґрунтувався  на нормах міжнародного права, не є  також політичним об'єднанням чи організацією, що наділена правом юридичної особи. Він існує de facto на основі широкого застосування міжнародного звичаю.

 

1. Поняття дипломатичного корпусу

Існує безліч трактувань поняття дипломатичного корпусу.  Кожне з них характеризує дипломатичний корпус, звертаючи увагу на ту чи іншу складову цього поняття.

Спеціалісти в  галузі дипломатичного права дають  такі визначення поняття "дипломатичний  корпус": "Дипломатичний корпус не є ні юридичною, ні політичною особою. Це лише об’єднання цілком незалежних одна від одної осіб¹"; "Дипломатичний корпус не може називатися об’єднанням, яке має юридичні права²". Дипломатичний корпус "не є ні юридичною особою, ані політичною установою³".

У науковій літературі з питань міжнародного права, дипломатичної  та консульської служби поняття «дипломатичний корпус» вживається як у широкому, так і у вужчому значенні цього слова.

 Так, у  вузькому значенні дипломатичний  корпус — це сукупність глав  іноземних дипломатичних представництв,  акредитованих у країні перебування.  В широкому ж значенні цього  слова мається на увазі, що дипломатичний корпус складається не тільки із глав представництв, а й дипломатичного персоналу всіх іноземних посольств та місій, акредитованих у столиці країни перебування.

Дипломатичний корпус - сукупність працівників дипломатичного персоналу всіх іноземних посольств і місій, акредитованих у країні перебування, та членів їх сімей⁴.

Під дипломатичним корпусом варто розуміти, насамперед, об'єднання професіоналів, які утворюють корпорацію дипломатичних агентів, акредитованих у країні перебування. Лише в такому випадку можна говорити про функції дипломатичного корпусу, що виступає як єдине ціле з питань церемоніального та організаційно-побутового характеру у відносинах як між самими членами дипломатичного корпусу, так і з органами влади країни перебування.

2. Характеристика дипломатичного корпусу

 

Поняття "дипломатичний  корпус" можна трактувати двояко: дипкорпус у вузькому сенсі цього  слова — це сукупність незалежних один від одного глав дипломатичних  представництв, спільними для яких є країна перебування та характер діяльності; дипкорпус у широкому розумінні слова — це сукупність усіх дипломатичних працівників, яких країна перебування визнає в якості дипломатичного персоналу, а також членів їхніх родин (дружин, чоловіків, неповнолітніх синів та незаміжніх дочок). До дипкорпусу також належать торгпреди (керівники торгово-економічних місій) та їх заступники — спеціальні аташе і члени їхніх сімей.

Дипломатичний статус співробітника  посольства та членів його родини визначається, насамперед, його урядом через видачу йому дипломатичного паспорта. Трапляються випадки (щоправда, дуже рідко), коли відомство країни перебування відмовляє у визнанні дипломатичного статусу того чи іншого дипломатичного співробітника, якщо його посада не відповідає загальноприйнятій номенклатурі дипломатичних працівників.

Дипломатичний корпус виступає як певна єдність під час різних державних урочистостей (інавгурація, відзначення національного свята  держави перебування тощо). Водночас дуже рідко дипломатичний корпус виступає як цілісність з приводу порушення його міжнародного статусу (привілеїв та імунітетів), наприклад, із протестом щодо політичної чи правової ситуації у державі. Така дія, навіть якщо для цього є певні об'єктивні підстави, може розцінюватись як втручання у внутрішні справи держави перебування.

Треба зазначити, що в історії  дипломатичної практики були випадки, коли дипломатичний корпус присвоював собі право колективно виступати  проти уряду країни перебування. Такі дії дипломатичного корпусу  мали в своїй основі практику політично й економічно сильних держав стосовно молодих держав, держав, які визволилися від колоніальної залежності, тих, які лише ставали на шлях самостійного розвитку. Колективні виступи дипломатичного корпусу проти уряду країни перебування вважаються неправомірними за нормами міжнародного права ще й тому, що кожна суверенна держава будує свої відносини з іншими державами з урахуванням не лише своєї внутрішньої і зовнішньої політики, але й політики, що проводиться з урахуванням принципу взаємності.

Дипломатичний корпус не є інституцією, яка організована на якійсь нормі міжнародного права, він не є також політичним об’єднанням чи організацією зі статусом юридичної особи, не має права втручатися у внутрішні справи країни перебування.

Сьогодні (на відміну від деяких спроб минулих століть) ніхто відкрито не претендує на колективні виступи перед урядом країни перебування з питань, що могли б вважатися спробою втручання у внутрішні справи держави. У дипломатичній практиці мають місце колективні виступи дипломатичного корпусу з церемоніальних (протокольних) питань, скажімо, привітання глави держави у зв’язку з обранням його на цей пост. Дипломатичний корпус через свого дуайєна інколи може доводити до відома уряду країни — як правило, через міністра закордонних справ — своє негативне ставлення, коли зневажають імунітети та привілеї дипломатичного корпусу, наприклад, шляхом публікацій у мас-медіа некоректних публікацій стосовно акредитованих у країні іноземних дипломатів. У багатьох країнах, в тому числі і в Україні, відбуваються зустрічі вищого керівництва держави з дипломатичним корпусом (скажімо, з нагоди національного свята, Нового року), на яких, як правило, виступає глава держави або уряду, де члени дипкорпусу мають нагоду поспілкуватися з ними.

У багатьох країнах  існують неформальні об’єднання дипломатичного корпусу, так звані  дипломатичні асоціації, які допомагають  йому в оперативнішому вирішенні  окремих протокольних питань, сприяють обміну інформацією з тих чи інших аспектів со- ціально-економічного чи суспільно-політичного курсів у цій країні, допомагають здійснювати контакти з офіційними колами країни і між диппредставництвами.

При цьому необхідно  наголосити, що основне завдання дипломатії — це здійснення офіційних відносин між рівносуверенними державами на двосторонній основі. Саме тому ніякі колективні виступи дипломатичного корпусу з питань політичного характеру не можуть мати місця. Вони можливі лише з церемоніальних, протокольних питань, наприклад, поздоровлення з нагоди вступу на посаду глави держави або уряду країни перебування, висловлення жалю у відповідних випадках тощо. Практично від імені дипломатичного корпусу в цілому в цих та інших випадках церемоніального характеру виступає його глава — дуайєн (старшина, або старійшина, дипломатичного корпусу).

3. Обов’язки та функції дуаєна

 

На чолі дипломатичного корпусу стоїть дуайєн (старшина), якого  ніхто не призначає і не обирає, ним автоматично стає той, хто  найдовше перебуває в країні, абсолютно  немає значення, велику чи малу країну він представляє.

У деяких, здебільшого  католицьких країнах, особливо в  Латинській Америці, в Республіці Польща, дуайєном, зазвичай, є папський нунцій (незалежно від часу вручення ним  вірчих грамот), а віце-дуайєном —  найстарший посол.

Дуайєн —  посада почесна і винятково репрезентаційна, тому жодних прав стосовно інших членів дипломатичного корпусу він не має. Вказівки, які він може давати, не є обов'язковими, і кожний диппредставник ставиться до них, виходячи із власних  міркувань чи інструкцій, отриманих від свого уряду.

Дуайєн виконує  деякі протокольні та організаційні  функції. З метою вироблення якоїсь загальної позиції в дипкор-пусі він може час від часу організовувати консультаційні наради з главами диппредставництв, які мають неофіційний характер і проводяться, як правило, під час сніданків чи обідів. Дуайєн організовує прийоми здебільшого у зв'язку з від'їздом глави диппредставництва та вручення йому пам'ятного подарунка. Ці заходи проводяться за кошти внесків диппредставництв.

Від імені дипломатичного корпусу дуайєн виступає на урочистих  церемоніях в країні перебування, висловлює  поздоровлення чи співчуття офіційним  особам, але при цьому він повинен  мати повноваження дипкорпусу або, принаймні, бути впевненим, що його підтримають.

При необхідності дуайєн може виступати на захист привілеїв  дипломатичного корпусу протокольного (церемоніального) характеру (старшинства  членів дипкорпусу щодо представників  місцевої влади, участі та місця дипкорпусу в церемоніях тощо).

Це основні типові функції дуайєна, в які можуть вноситися корективи залежно від особливостей кожної країни.

Звичайно, становище  дуайєна дипкорпусу дозволяє йому займати  в країні перебування особливе, почесніше  становище, ніж звичайному главі  диппредставництва, він може більше перебувати на очах як урядових, ділових кіл, так і громадськості, преси, що, безумовно, позитивно впливає на його авторитет. Дуайєн краще обізнаний із звичаями, традиціями, протоколом країни перебування, а тому може давати корисні поради новоприбулим послам, які, як правило, саме його першого відвідують з візитом у дипломатичному корпусі.

 

Висновки

 

Отже, спільність незалежних один від одного дипломатичних представництв, загальним для яких є країна перебування і характер їх діяльності, становить дипломатичний корпус у даній країні. На практиці поняття "дипломатичний корпус" часто вживається і у більш широкому розумінні. В такому разі до нього включають усіх співробітників посольств і місій, яких країна перебування визнає як дипломатичний персонал, а також членів їх сімей, які постійно проживають з ними.

Очолює дипломатичний  корпус дуайєн - як правило, посол, який першим із своїх колег у країні перебування вручив вірчі грамоти. Однак у деяких країнах цього правила не додержуються і традиційно дуайєном призначається представник Ватикану-нунцій.

Обов'язки дуайєна  мають тільки представницький характер: він підтримує постійні зв'язки з  Міністерством закордонних справ  і його управлінням державного протоколу, уточнює деталі різних церемоній  з участю дипломатичного корпусу, інформує глав дипломатичних представництв щодо побажань відомства закордонних справ, виступає на захист привілеїв дипломатичного корпусу, від імені дипломатичного корпусу виступає з промовами на офіційних церемоніях, передає поздоровлення, висловлення співчуття.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Література

1. Віденська конвенція про дипломатичні зносини від 18.04.1961
2. Сандровский К.К. Дипломатическое право. – К.: Вища школа, 1981. – 239 с.
3. П. Прадьє-Фодере "Курс дипломатичного права"; Париж, 1881
4. Р. Жене "Дипломатичні переговори і дипломатичне право"; Париж, 1931
5. Р. Феррейра де Мелью "Трактат про дипломатичне право"; Мадрид, 1953
6. Лукашук И.И. Международное право. Общая часть: Учеб. для студентов юрид. фак. и вузов. – М.: Волтерс Клувер, 2005. – 432 с.

 

 

 

 

 

 

 

 

¹ П. Прадьє-Фодере "Курс дипломатичного права"; Париж, 1881

² Р. Жене "Дипломатичні переговори і дипломатичне право"; Париж, 1931

³ Р. Феррейра де Мелью "Трактат про дипломатичне право"; Мадрид, 1953

⁴ Сандровский К.К. Дипломатическое право. – К.: Вища школа, 1981. – 239 с.