Зростання ролі страхування в умовах ринкової економіки України

     - конкретне явище або сукупність  явищ (подій), при настанні яких  здійснюються виплати із створеного  страхового фонду;

     - конкретний об'єкт страхування  (наприклад, автомобіль, судно, будівля,  громадянин, тощо);

     - ступінь небезпеки виникнення  тієї чи іншої події.

     Необхідні компоненти загальної оцінки страхових  ризиків це частота настання події  щодо місця та часу та величина збитку. Страховими ризиками є тільки «чисті»  ризики, які мають наслідки: відсутність  збитків, чи збитки.

     Світовий  досвід показує, що страховики є важливим джерелом інвестиційного капіталу. По-перше, це пов'язано з інверсією циклу (оскільки отримання страхової премії передує наданню страхової послуги), а по-друге, із розподілом ризику у  часі. Тому страховик протягом часу дії договору страхування тимчасово розпоряджається коштами страхувальника, які акумульовані у страхові резерви.

     Крім  коштів страхових резервів, страховик  має у своєму розпорядженні і  свої власні кошти у вигляді вкладів  засновників, а також спеціальних  фондів, які сформовані за рахунок  прибутку та суми нерозподіленого прибутку.

     Страховики  по праву займають одне з перших місць як інвестори в країнах  світу, але під час інвестування таких коштів необхідно враховувати  їх структуру, а також оптимальний  термін інвестування. Потрібно виходити з того, що резерви є коштами  страхувальників і в разі настання страхового випадку, мають своєчасно  повертатися їм у вигляді страхового відшкодування, яке може бути й більшим  порівняно з внесками за надання  страхової послуги. В цілому активи страхової компанії мають бути розміщені (інвестовані) з урахуванням безпечності, прибутковості, ліквідності та диверсифікованості.

     Якщо  обсяги страхових резервів, сформованих  в іноземних валютах, перевищують 10% від загальної суми активів  страховика, для забезпечення ліквідності  та безпечності розміщення резервів не менш як 60% їх мають бути представлені у цих самих валютах активами таких категорій: грошові кошти  на розрахунковому рахунку в іноземній, валюті; банківські вклади (депозити) в  іноземній валюті.

     Прибуток  страхової компанії це фінансовий результат  всіх видів її діяльності за певний звітний період, тобто - вартісна оцінка підсумків господарювання страховика.

     Прибуток  страховика може бути отриманий за рахунок зниження собівартості страхових  послуг, зниження збитковості здійснення компанією видів страхування, від  неосновної діяльності, а також отримання  непередбаченого прибутку.

     Отже, напрями використання валового прибутку такі: відрахування на власний капітал ( резерви, непередбачені зарахування  минулих збитків); відрахування у  спеціальні страхові фонди для управління позитивними і негативними змінами  в ризиковому капіталі та інших коливаннях у зв'язку із специфічними ризиками; виплати застрахованим частини  прибутку, винагороди управляючим, заробітна  плата, дивіденди акціонерам, податки  на прибуток тощо.

     Фінансова надійність страховика — це здатність  виконувати прийняті страхові зобов'язання за договорами страхування.

     Досвід  багатьох країн світу показує, що добре налагоджена страхова справа активно сприяє розвитку бізнесу  і вирішенню соціальних проблем  в країні, а саме:

     - страхування надає впевненості  в розвитку бізнесу (завдяки  переданню за окрему порівняно  невелику плату відповідальності  за наслідки ризикових подій  страховикам), оскільки підприємець  стає більш упевненим, що в  разі настання стихійного лиха  або інших страхових випадків  завдані збитки будуть відшкодовані;

     - страхування дає змогу оптимізувати  ресурси які спрямуються на  організацію економічної безпеки  (зростання кількості страхувальників  у свою чергу підвищує фінансовий  потенціал страховиків);

     - страхування забезпечує раціональне  формування й використання коштів, призначених для здійснення соціальних  програм (створення можливостей  нагромадити кошти для виплат  майбутніх пенсій, придбання житла,  оплати витрат на навчання  і т. п., що зменшує навантаження  на державний бюджет, при цьому  контроль за раціональним використанням  коштів переноситься безпосередньо  на споживача соціальних послуг  і виплат);

     У страхуванні створюються значні резерви грошових ресурсів, які стають джерелом зростання інвестицій в  економіку (акумульовані у страхових  компаніях ресурси.

     Становлення України, як самостійної, незалежної та демократичної держави обумовлює  створення та розвиток національних ринкових відносин. Стратегія інтеграції України до Європейського Союзу  та Світової організації торгівлі, прийняті Україною міжнародні зобов'язання визначають напрями та умови гармонізованого  розвитку фінансового ринку в  Україні, особливо його частини - страхового ринку.

     Передумовами розвитку страхового ринку України є:

     - розвиток відносин власності;

     - побудова та створення ринкових  умов господарювання, розвиток конкуренції;

     - ліквідації державної монополії у страхуванні;

     - необхідність забезпечення безперервного відтворювального процесу за допомогою відшкодування збитків у разі настання страхової події, тобто створення фактору стабілізації економіки;

     - можливість акумулювання значних фінансових ресурсів та необхідність їх інвестування в економіку держави тощо.

     Останнім  часом страховий ринок України  стрімко розвивається, зростає імідж  страхування, попит на страхові послуги  серед суб'єктів господарювання та населення. Щорічно страховий  ринок України дає приріст  за валовими показниками більше, ніж 80%.

     Страхові  платежі в загальному обсязі ринку  страхування щорічно зростають  приблизно у 1,5-2 рази.

     Існує багато сегментів ринку, які поки що слабо розвинені, наприклад страхування  підприємницьких ризиків. До того ж  позитивним можна назвати суттєве  підвищення професіоналізму учасників  страхового ринку, а також розвиток споживчої культури страхування.

     На  жаль, за останні роки в страховій  сфері практично було згорнуто страхування  життя, страхування ризиків сільськогосподарських  підприємств. Серед інших негативних тенденцій можна підкреслити  монополізацію сегментів страхового ринку відомчими страховими компаніями. Негативним фактом є й те, що сьогодні страхова галузь України забезпечує перерозподіл лише 0,9% ВВП, тоді як в  розвинутих країнах зазначений показник складає 8-12%. Частка українського страхового ринку в загальноєвропейському  обсязі страхових послуг складає  лише 0,05%, при тому, що Україна становить 7% населення Європи. А це свідчить про потенційні можливості цієї галузі економіки.

     Негативний  вплив на розвиток страхового ринку  України справляють:

     відсутність економічної стабільності, сталого  зростання виробництва, низька платоспроможність  населення та дефіцит фінансових ресурсів;

     накопичення неплатежів та збитковість багатьох підприємств;

     неповна й фрагментарна законодавча база, відсутність,  державних преференцій на страховому ринку;

     прояв монополізму та неефективний державний  контроль;

     - слабкий розвиток фінансового  ринку, що стримує ефективне  розміщення страхових резервів  за допомогою цінних паперів  та інвестицій;

     - відсутність вторинного ринку страхових послуг;

     - неналежний рівень інформаційного забезпечення;

     - відсутність єдиної комплексної  інформаційної бази.

     Зростання попиту на страхові послуги, можлива  активна державна підтримка страхування, розвиток його інфраструктури призведе до підвищення інвестиційного потенціалу страхового ринку за рахунок збільшення страхових резервів та розширення напрямків  їх вкладання.

3. Роль посередників на страховому ринку України

      Страховий ринок є на сьогодні головним сектором ринків небанківських фінансових послуг України, який забезпечує близько 80% їх обсягу. На сьогодні можна з упевненістю  зазначити, що з кожним роком зростає  довіра населення до страхування  як інституту реального захисту  майнових та соціальних інтересів громадян. Свідченням цього є постійне збільшення активів страхових компаній, кількість  страхових відшкодувань та підписаних угод. Проте потенціальні можливості вітчизняного страхування значно більші і вимагають свого розвитку. Цьому  могла б сприяти масова пропаганда можливостей галузі, консалтингу  послуг тощо. Але засобами рекламних  акцій це питання не вирішити. Назріла  необхідність створення посередницького  ринку між страховиками і потенційними клієнтами.

      Страховий посередник діє на страховому ринку  поряд зі страхувальником і страховиком. Страхова індустрія використовує різні  типи посередників та їхні комбінації. Посередницькі функції можуть виконувати: персонал страхових компаній, агенти, брокери, банки, туристичні агентства, відділення зв’язку, агентства нерухомості, автосалони тощо.

      Закон України «Про страхування» від 7 березня 1996 р. № 85/96-ВР надає таке визначення посередників: «Страховики можуть здійснювати страхову діяльність через страхових посередників (страхових агентів і страхових брокерів). При цьому зазначає, що¹:

      Страхові  агенти – це громадяни або юридичні особи, які діють від імені  та за дорученням страховика, виконують  частину його страхової діяльності (укладання договорів страхування, одержання страхових платежів, виконання робіт, пов’язаних з виплатами страхових сум і страхового відшкодування). Страхові агенти є представниками страховика і діють в його інтересах за комісійну винагороду на підставі договору зі страховиком.

      Страхові  брокери – це громадяни або  юридичні особи, які зареєстровані  у встановленому порядку як суб’єкти підприємницької діяльності та здійснюють посередницьку діяльність на страховому ринку від свого імені на підставі доручень страхувальника або страховика.

      Страховим посередникам в Україні заборонено працювати на користь іноземних  страховиків, іноземним страховим  посередникам дозволяється працювати  на українському страховому ринку тільки через представництво, яке є платником  податку, або через створене ними дочірнє підприємство.

      Діяльність  страхових агентів і страхових  брокерів багато в чому збігається, але юридичний статус таких осіб різний.

      Страхові  брокери (обов’язкова державна реєстрація):

• юридичні особи, суб’єкти підприємницької діяльності, офіційно зареєстровані в державному реєстрі страхових брокерів України;
• громадяни-підприємці, офіційно зареєстровані в державному реєстрі страхових брокерів України; представництвах іноземних страхових брокерів, зареєстровані в Україні як платники податку та в державному реєстрі страхових брокерів України.

      Страхові  агенти (обов’язкова реєстрація відсутня):

• юридичні особи – суб’єкти підприємницької діяльності, для яких посередницька діяльність на страховому ринку – виключний вид діяльності (страхові агентства);
• юридичні особи – суб’єкти підприємницької діяльності, для яких посередницька діяльність на страховому ринку – не виключний вид діяльності (туристичні агентства, консалтингові фірми, транспортні й експедиторські організації, юридичні контори тощо);
• громадяни-підприємці, що працюють зі страховою компанією на підставі агентської угоди;
• фізичні особи, які працюють страховими агентами за контрактом із страховою компанією;
• страхові компанії – резиденти, що продають страхові послуги іноземних страховиків на умовах агентської угоди;
• спеціалізовані об’єднання страховиків із правом реалізації страхових послуг учасників об’єднання;
• представництва іноземних страхових агентів – юридичних осіб, зареєстровані в Україні, як платники податку;
• представники іноземних страхових агентів фізичних осіб – суб’єктів підприємницької діяльності.