Завдання та принципи страхування від нещасного випадку та професійних захворювань на виробництві

     Завдання  та принципи страхування від нещасного  випадку та професійних захворювань  на виробництві 

     Страхування від нещасного випадку є самостійним  видом загальнообов'язкового державного соціального страхування, за допомогою  якого проводять соціальний захист, охорону життя та здоров'я громадян у процесі їх трудової діяльності.

     Завданнями  страхування від нещасного випадку  є:

     — проведення профілактичних заходів, спрямованих  на усунення шкідливих і небезпечних  виробничих факторів, запобігання нещасним випадкам на виробництві, професійним  захворюванням та іншим випадкам загрози здоров'ю застрахованих, спричинених умовами праці;

     — відновлення здоров'я та працездатності потерпілих на виробництві від нещасних випадків або професійних захворювань;

     — відшкодування матеріальної та моральної  шкоди застрахованим і членам їхніх сімей.

     Держава гарантує всім застрахованим громадянам забезпечення прав у страхуванні  від нещасного випадку на виробництві  та професійного захворювання.

     Законодавство про страхування від нещасного  випадку складається з Основ  законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, Кодексу  законів про працю України, Закону України «Про охорону праці», Закону Україні «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного  випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» та інших нормативно-правових актів. Дія Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування  від нещасного випадку на виробництві  та професійного захворювання, які  спричинили втрату працездатності»  поширюється на осіб, які працюють на умовах трудового договору (контракту) на підприємствах, в установах, організаціях, незалежно від їхніх форм власності та господарювання, у фізичних осіб, на осіб, які забезпечують себе роботою самостійно, та громадян-суб'єктів підприємницької діяльності.

     Основні принципи страхування від нещасного  випадку:

     — паритетність держави, представників  застрахованих осіб та роботодавців в управлінні страхуванням від нещасного  випадку;

     — своєчасне та повне відшкодування  шкоди страховиком;

     — обов'язковість страхування від  нещасного випадку осіб, які працюють на умовах трудового договору (контракту) та інших підставах, передбачених законодавством про працю, а також добровільність такого страхування для осіб, які  забезпечують себе роботою самостійно, та громадян-суб'єктів підприємницької  діяльності;

     — надання державних гарантій реалізації застрахованими громадянами своїх  прав;

     — обов'язковість сплати страхувальником  страхових внесків;

     — формування та витрачання страхових  коштів на солідарній основі;

     — диференціювання страхового тарифу з урахуванням умов і стану  безпеки праці, виробничого травматизму  та професійної захворюваності на кожному  підприємстві;

     — економічна зацікавленість суб'єктів  страхування в поліпшенні умов і  безпеки праці;

     — цільове використання коштів страхування  від нещасного випадку.

     Суб'єктами страхування від нещасного випадку  є застраховані громадяни, а в  окремих випадках — члени їхніх  сімей та інші особи, страхувальники та страховик.

     Застрахованою є фізична особа (працівник), на користь  якої здійснюється страхування.

     Страхувальниками  є роботодавці, а в окремих  випадках застраховані особи.

     Страховик — Фонд соціального страхування  від нещасних випадків на виробництві  та професійних захворювань України (далі - Фонд соціального страхування  від нещасних випадків).

     Об'єктом  страхування від нещасного випадку  є життя застрахованого, його здоров'я  та працездатність.

     Роботодавцем  вважається:

     — власник підприємства або уповноважений  ним орган, фізична особа, яка  використовує найману працю;

     — власник розташованого в Україні  іноземного підприємства, установи, організації (у тому числі міжнародних), філії  або представництва, який використовує найману працю, якщо інше не передбачено  міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною  Радою України.

     Обов'язковому страхуванню від нещасного випадку  підлягають:

     1) особи, які працюють на умовах  трудового договору (контракту);

     2) учні та студенти навчальних  закладів, клінічні ординатори, аспіранти,  докторанти, залучені до будь-яких  робіт під час, перед або  після занять; під час занять, коли вони набувають професійних  навичок; у період проходження  виробничої практики (стажування), виконання  робіт на підприємствах;

     3) особи, які утримуються у виправних,  лікувально-трудових, виховно-трудових  закладах та залучаються до  трудової діяльності на виробництві  цих установ або на інших  підприємствах за спеціальними  договорами.

     Заподіяння  шкоди зародку внаслідок травмування  на виробництві або професійного захворювання жінки під час її вагітності, у зв'язку з чим дитина народилася інвалідом, прирівнюється  до нещасного випадку, який трапився із застрахованим. Така дитина відповідно до медичного висновку вважається застрахованою  до 16 років або до закінчення навчання, але не більше як до досягнення 23 років, і отримує допомогу Фонду соціального  страхування від нещасних випадків.

     Для страхування від нещасного випадку  на виробництві не потрібно згоди  або заяви працівника. Страхування  проводять у безособовій формі. Усі застраховані є членами Фонду  соціального страхування від  нещасних випадків.

     Реєстрація  страхувальників у робочому органі виконавчої дирекції Фонду соціального  страхування від нещасних випадків проводиться:

     — страхувальників-юридичних осіб —  у десятиденний термін після одержання  свідоцтва про державну реєстрацію суб'єкта підприємницької діяльності;

     — страхувальників-фізичних осіб, які  використовують найману працю, —  у десятиденний строк після укладення  трудового договору (контракту) з  першим із найманих працівників.

     Факт  реєстрації страхувальника страховиком  засвідчується страховим свідоцтвом, форма якого визначається Фондом соціального страхування від  нещасних випадків.

     Перереєстрація  страхувальників проводиться у  терміни, визначені страховиком.

     Добровільно, за письмовою заявою, від нещасного  випадку у Фонді соціального  страхування від нещасних випадків можуть застрахуватися:

     1) священнослужителі, церковнослужителі  та особи, які працюють у  релігійних організаціях на виборних  посадах;

     2) особи, які забезпечують себе  роботою самостійно;

     3) громадяни-суб'єкти підприємницької  діяльності.

     Строк страхування розпочинається з дня, який настає за днем прийняття заяви, за умови сплати страхового внеску.

     Страхування припиняється, якщо страховий внесок до Фонду соціального страхування  від нещасних випадків не перераховано протягом трьох місяців з дня  подання заяви.

     Особам, які підлягають страхуванню від  нещасного випадку, видається свідоцтво  про загальнообов'язкове державне соціальне  страхування, яке є єдиним для  всіх видів страхування та документом суворої звітності.

     Порядок видачі та зразок свідоцтва про соціальне  страхування затверджує Кабінет  Міністрів України.

     Страховий ризик — обставини, внаслідок  яких може трапитися страховий випадок.

     Страховим випадком є нещасний випадок на виробництві  або професійне захворювання, що спричинили застрахованому професійно зумовлену  фізичну чи психічну травму за обставин, зазначених у статті 14 Закону України  «Про загальнообов'язкове державне соціальне  страхування від нещасного випадку  на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» [1], з настанням яких виникає право  застрахованої особи на отримання  матеріального забезпечення та/або  соціальних послуг.

     Професійне  захворювання є страховим випадком також у разі його встановлення чи виявлення в період, коли потерпілий не перебував у трудових відносинах з підприємством, на якому він  захворів. Нещасний випадок або професійне захворювання, яке сталося внаслідок  порушення нормативних актів  про охорону праці застрахованим, також є страховим випадком. Порушення  правил охорони праці застрахованим, яке спричинило нещасний випадок  або професійне захворювання, не звільняє страховика від виконання зобов'язань  перед потерпілим.

     Факт  нещасного випадку на виробництві  або професійного захворювання розслідують  у порядку, затвердженому Кабінетом  Міністрів України, відповідно до Закону України «Про охорону праці».

     Підставою для оплати потерпілому витрат на медичну допомогу, проведення медичної, професійної та соціальної реабілітації, а також страхових виплат є  акт розслідування нещасного  випадку або акт розслідування професійного захворювання (отруєння) за визначеними формами.

     Нещасний  випадок — це обмежена в часі подія або раптовий вплив на працівника небезпечного виробничого фактора  чи середовища, що сталися у процесі  виконання ним трудових обов'язків, унаслідок яких заподіяно шкоду  здоров'ю або настала смерть.

     Перелік обставин, за яких настає страховий  випадок, визначає Кабінет Міністрів  України за поданням спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади.

     До  професійного захворювання належить захворювання, що виникло внаслідок професійної  діяльності застрахованого та зумовлюється тільки або переважно впливом  шкідливих речовин і певних видів  робіт та інших факторів, пов'язаних з роботою.

     Перелік професійних захворювань за поданням спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади затверджує Кабінет Міністрів України. В  окремих випадках Фонд соціального  страхування від нещасних випадків може визнати страховим випадком захворювання, яке не внесли до переліку професійних захворювань, якщо на момент прийняття рішення медична наука  має нові відомості, які дають  підстави вважати це захворювання професійним.

     Страхування від нещасного випадку проводить  Фонд соціального страхування від  нещасних випадків — некомерційна самоврядна організація, що діє на підставі статуту, який затверджує її правління, яка є юридичною особою.

     У разі настання страхового випадку Фонд соціального страхування від  нещасних випадків зобов'язаний у визначеному  законодавством порядку:

     1) своєчасно та в повному обсязі  відшкодовувати шкоду, заподіяну  працівникові внаслідок ушкодження  його здоров'я або в разі  його смерті, виплачуючи йому  або особам, які перебували на  його утриманні:

     а) допомогу у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю до відновлення працездатності або встановлення інвалідності;

     б) одноразову допомогу в разі стійкої  втрати професійної працездатності або смерті потерпілого;