Яким чином держава заохочує капіталізацію страховиків і в чому суть цього процесу

Індивідуальне науково-дослідне завдання

На тему:

«Яким чином  держава заохочує капіталізацію  страховиків і в чому суть цього  процесу» 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Львів 2011

Зміст 

Вступ………………………………………………………………………………….3

1. Капіталізація страхового ринку як прояв процесів глобалізації……………....4

2. Роль держави у процесі капіталізації страховиків……………………………...9

Висновки…………………………………………………………………………….12

Список  використаної літератури…………………………………………………..13 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Вступ 

     Найважливішою сферою національної економіки України виступає фінансовий сектор. Однією з його складових є страховий ринок, розвиток якого в умовах інтеграції у світове економічне співтовариство та в період посилення процесів глобалізації займає одне із провідних місць у національній економіці. Актуальність розгляду даної сфери полягає в тому, що вона є необхідною для забезпечення цивілізованого розвитку суспільства. Страховому ринку притаманна низка проблем, що є наслідком недосконалого законодавчого регулювання фінансових інститутів та ринків, відсутністю єдиної стратегічної політики в даній галузі, а також  економічної, політичної та соціальної нестабільності в країні. На сьогоднішній день  національна економіка потребує значних фінансових ресурсів, а страхова галузь є важливим фінансовим інструментом, за допомогою якого можна акумулювати кошти для подальшого інвестування їх в економіку.

     Внаслідок глобалізаційних і інтеграційних  процесів в економіці, основою яких являється рух капіталу,  для  страхових компаній  (СК)  актуальною  є проблема капіталізації.  Поняття капіталізації СК розглядається як комплекс дій, спрямованих на  реальне збільшення обсягу капіталу СК шляхом реінвестування отриманого прибутку, залучення грошових коштів (страхових премій), емісійної діяльності, а також концентрації капіталу. Капітал забезпечує платоспроможність СК, створює фінансову основу для подальшого розвитку СК  у кількісному та якісному напрямах.  Страхові компанії з недостатнім рівнем капіталізації чекає перспектива банкрутства або злиття чи поглинання.  Зважаючи на це, особливої актуальності набуває проблема оцінювання та забезпечення належного рівня капіталізації СК.

     Метою індивідуальної науково-дослідної  роботи є систематизація та узагальнення даних про капіталізацію СК, та роль держави у даному процесі.

     Завданням роботи є детальне вивчення актуальності теми та її засвоєння. 
 

1. Капіталізація страхового ринку  як прояв процесів глобалізації

     Головною ознакою розвитку світового господарства протягом останніх років є глобалізація. Основою глобалізації виступає рух капіталу. Отже, страховий ринок як невід’ємна складова фінансового ринку країни зазнає глобалізаційних впливів одним із найперших. Він чутливо реагує на зміни у світовому економічному середовищі й відбиває основні тенденції, які притаманні формуванню нового глобального страхового простору.  Найважливішою серед таких тенденцій є капіталізація та концентрація страхового (перестрахового) капіталу, що проявляється в масових злиттях і придбаннях страхових та перестрахових товариств. Це дуже важливо, оскільки капітал страхових компаній створює підґрунтя і умови подальшого розвитку ринку страхових послуг у кількісному та якісному напрямах. Галузева специфіка обумовлює склад і структуру капіталу страхової компанії – він переважно виступає у грошовій формі.  
        Капітал страховика за джерелами його походження складається із власного і залученого. Головним елементом власного капіталу страховика є статутний фонд, а залученого – страхові резерви. Таким чином, процеси капіталізації страхового ринку України можна простежити, аналізуючи, насамперед, абсолютні показники сукупних обсягів сплачених статутних фондів та сформованих страхових резервів вітчизняних страховиків (табл. 1). 

     Дані таблиці 1 говорять про недостатню загальну капіталізацію, а отже – недостатню місткість страхового ринку України: сумарний обсяг сплачених статутних фондів та сформованих страхових резервів склав, за результатами 2005 р., лише 11 733,8 млн. грн.  Але дані тенденції свідчать про прискорені темпи капіталізації протягом 2001-2005 років і зростання фінансової спроможності національного страхового ринку. Подібні явища особливо важливі з огляду на необхідність підвищення конкурентоспроможності вітчизняних страховиків в умовах порівняно вільного доступу на страховий ринок України іноземного капіталу.  Загальний обсяг сплачених статутних фондів вітчизняних страховиків збільшився зі 111 млн. грн. у 2000 р. до 6 688 млн. грн. у 2005 р.; величина сформованих страхових резервів зросла відповідно з 459,4 млн. грн. до 5 045,8 млн. грн. 

     В Україні законодавчі вимоги до статутного капіталу страховиків (у вітчизняному страховому законодавстві статутний капітал називається статутним фондом) підвищувалися поступово. На початку розвитку страхового ринку таких спеціальних вимог не існувало зовсім. Уперше вони були сформульовані у ст. 28 Декрету Кабінету Міністрів України «Про страхування» (1992 р.). Згідно з вимогами Декрету, мінімальний розмір статутного фонду страховика встановлювався в сумі, еквівалентній $5 тис. за курсом Національного банку України.

       Законом України «Про страхування» в його першій редакції (1996 р.) мінімальний розмір статутного фонду страховиків був різко збільшений і встановлений у сумі, еквівалентній 100 тис. ЕКЮ (за валютним обмінним курсом валюти України), а для страховиків, створених за участю нерезидентів, – у сумі, еквівалентній 500 тис. ЕКЮ (в подальшому – євро).

      Одним із найважливіших елементів у складі капіталу страховиків – є страхові резерви. Розмір страхових резервів не є об’єктом безпосереднього впливу держави. Остання лише затверджує перелік страхових резервів, які зобов’язані (або мають право) формувати вітчизняні страховики, та встановлює порядок такого формування. 

      Страхові резерви – об’єктивно необхідний елемент кругообігу коштів страхової компанії. Вони уособлюють ту частку ресурсів страховика, яка за звичайних умов діяльності достатня для сплати страхового відшкодування за укладеними договорами страхування. Страхові резерви не належать страховику і лише тимчасово, на період дії договорів страхування, знаходяться в розпорядженні страхової компанії і можуть бути використані нею тільки як джерело інвестицій. Протягом певного часу кошти страхових резервів або повертаються до страхувальників у вигляді страхових виплат, або перетворюються на дохід (за умови беззбиткового проходження договору). Можливість перетворення цих коштів через якийсь час на дохід страховика обґрунтовує коректність використання поняття «залучені кошти» чи «залучений капітал».

      Саме таке розуміння страхових резервів було зафіксовано в першій редакції Закону України «Про страхування» (1996 р.), у статті 30 якого зазначається: «Страхові резерви утворюються страховиками з метою забезпечення майбутніх виплат страхових сум і страхового відшкодування залежно від видів страхування (перестраховування)».

      Наявність страхових резервів вважається необхідною умовою забезпечення платоспроможності страхової компанії, а тому їх формування є обов’язковим для страховиків у всіх розвинених країнах світу. Проте оцінка обсягів і динаміки зростання страхових резервів має суперечливий характер, оскільки джерелом формування страхових резервів є залучені фінансові ресурси (страхові премії). Зростання страхових резервів свідчить, з одного боку, про розвиток страхової компанії і збільшення її фінансових можливостей (дає змогу залишати на власному утриманні об’єкти страхування більшої вартості; економити на витратах із залучення капіталу; отримувати більші інвестиційні доходи; підвищувати гарантії виплати страхових відшкодувань), а з другого боку – про відповідний ріст грошових зобов’язань страхової компанії перед страхувальниками за укладеними договорами. 

      Співвідношення між статутними фондами (власним капіталом страховиків) та страховими резервами (залученим капіталом страховиків) є достатньо рухомим (табл. 1). Дані таблиці свідчать про те, що це співвідношення протягом останніх шести років (за винятком 2005 р.) складалося на користь страхових резервів. Таку пропорцію можна вважати цілком природною з огляду на динамічний розвиток страхового ринку України. Особливо високу позначку зазначений показник мав у 2000 р. Після прийняття у 2001 р. нової редакції Закону України «Про страхування», який вимагав збільшення мінімальних розмірів статутних фондів страховиків, це співвідношення дещо змінилося в бік статутних фондів. Але при цьому обсяги страхових резервів залишалися все ж таки домінуючими. Виняток становив лише 2005 рік, за підсумками якого обсяги статутних фондів більш як на 1,5 млрд. грн. перевищили обсяги страхових резервів. Поясненням такої ситуації може бути зменшення обсягів страхових премій, зібраних страховиками у 2005 р. За даними Держфінпослуг, збір валових страхових премій у 2005 р. скоротився порівняно з 2004 р. на 35% (2004 р. – 19 431 млн. грн.; 2005 р. – 12 647 млн. грн.). Таке скорочення Держфінпослуг вважало позитивним, оскільки пов’язувало його, в основному, зі згортанням «схемного» страхування, що здебільшого здійснювалося через страхування фінансових ризиків (валові премії зі страхування фінансових ризиків, які, за даними Держфінпослуг, у 2004 р. становили 8 974 млн. грн., у 2005 р. зменшилися до 3 156 млн. грн., тобто на 5 818 млн. грн.). 

      Першою вітчизняною великою страховою компанією, капітал якої збільшився внаслідок злиття та приєднання, стала Страхова компанія (далі – СК) «Універсальна». У 2002 р. до неї приєдналася СК «Терен», у 2003-му – СК «Саламандра-Десна», у 2004 р. – СК «Карпати». Саме на основі досвіду СК «Універсальна» фахівцями Держфінпослуг було розроблено та відпрацьовано «Методичні рекомендації щодо забезпечення правонаступництва за укладеними договорами страхування при реорганізації страховиків шляхом приєднання», які стали першим нормативним актом такого спрямування. У подальші роки до СК «Інвестсервіс» на правах філії приєдналася СК «Галінстрах»; НАСК «Оранта» поглинула «Укрсоцстрах», а УСК «Гарант АВТО» – СК «Київ». Відбулося об’єднання капіталів двох перестраховиків – компанії «Українська перестрахувальна компанія» та НФСК «Гарант Ре», на базі яких створено нову перестрахувальну компанію – УПК «Гарант РЕ», тощо.

      Процеси нарощування рівня капіталізації шляхом злиття та поглинання вітчизняних страховиків поступово перетворюються на масове явище, що відповідає загальносвітовій тенденції і є проявом глобалізації. Прогнозувалось, що після 2005 року близько 50 страхових компаній контролюватимуть ринок загального страхування і близько 10 – ринок страхування життя. За даними Держфінпослуг, у 2005 р. першими 50 компаніями сектора загального страхування було зібрано більш як 70% обсягу страхових премій, а першими 10 страховим компаніями сектора страхування життя – понад 90%.

      Український страховий ринок стає дедалі привабливішим для іноземного капіталу. Серед країн, компанії яких здійснили інвестиції у капітал українських страховиків, переважає Велика Британія. Її частка, станом на 01.01.2006 р., становила 34%. На другому місці – США (17%), далі йдуть Данія (10%), Польща (9%), Австрія (6%), Росія (6%) та ін. Доречно зазначити, що, на думку фахівців Держфінпослуг, частка російського капіталу на страховому ринку України значно перевищує заявлені 5–6%, але більшість інвестицій з Росії все ще здійснюється через офшорні структури.

      Як зазначають деякі вчені, глобалізація зумовлює «...зближення рівнів розвитку різних країн, створення атмосфери взаємної довіри і поваги до інтересів у міжнародному середовищі». Але ця теза не є безспірною. Страховий сектор економіки будь-якої країни характеризується високим рівнем доходності, і саме цей чинник є вирішальним у стратегічній поведінці транснаціональних страховиків, які виходять на національні страхові ринки. У зв’язку з цим виникають серйозні проблеми, які можна вважати негативними наслідками глобалізації.  
 
 
 
 

2. Роль  держави у процесі  капіталізації страховиків

     На сьогоднішній день підвищився інтерес зарубіжних фінансових груп до українського страхового ринку. Збільшується число компаній з іноземним капіталом, що з одного боку призведе до використання світового досвіду якості обслуговування у галузі страхування та перестрахування, а з іншого – до витіснення зі страхового ринку вітчизняних компаній.

     Сильними  сторонами страхового ринку України  безсумнівно є:

• зростання кількості страховиків;
• підвищення рівня капіталізації страхових компаній;
• зростання обсягу страхових операцій з усіх видів страхування;
• збільшення розмірів виплат страхових компаній;
• міжнародне визнання страхового ринку;
• активізація іноземних інвесторів;
• існування фінансових інститутів, які здійснюють
• контроль та аналіз страхової галузі.

     Слабкими  сторонами є:

• відсутність механізму захисту інтересів страхувальника;
• недосконалість нормативно-законодавчої бази;
• низький рівень інвестиційної політики компаній;
• відсутність довіри населення до страховиків;
• низька прибутковість окремих видів страхування;
• нестача кваліфікованого персоналу;
• значна інформаційна закритість страхових ринків;
• завищена вартість страхових послуг;
• недостатній рівень державного регулювання;
• погано організована рекламна діяльність на національному страховому ринку;
• відсутність довгострокової стратегії розвитку страхових компаній.