На  наступному етапі найбільш корисним було б особисте знайомство топ-менеджерів банку і страхової компанії, а  також досягнення домовленостей  про шляхи розвитку спільної діяльності. Було б доречним підписання договору про співпрацю (генеральної угоди), в якій визначалися б цілі і задачі на найближчий час і перспективу. Окремо можна було б оговорити умови пільгового страхування співробітників банку після досягнення певного рубежу в співпраці, запропонувати спеціальні умови страхування вищому керівництву.

      На  п’ятому етапі мається на увазі початок конкретної роботи з банком по наданню базових страхових послуг і більш детальному опрацюванню інших фінансових проектів і продуктів. Не секрет, що юридичні особи - клієнти страхових компаній були б завжди раді збільшити свої оборотні кошти на прийнятних умовах. Страхова компанія могла б на цьому етапі допомогти і в цьому. Для банку рекомендація страхової компанії була б вагомим аргументом на користь початку роботи з клієнтом. Аналогічне рішення можливе і з боку банку. Клієнту банку було б завжди приємно усвідомлювати, що при настанні страхового випадку йому не доведеться поодинці збирати різні документи для отримання страхового відшкодування.

      У процесі розвитку спільної роботи напевно  будуть виникати нові можливості для  співпраці. Крім того, система взаємовідносин буде налагоджена, і менеджер, що займається конкретним банком, буде мати можливість вести паралельно роботу з декількома банківськими структурами, представляючи щомісячні звіти про стан взаємовідносин, що дозволить вносити своєчасну корективу. Напрацьований кредит довір’я дозволить в майбутньому розглядати різні інвестиційні проекти, прибуткові народногосподарські програми, спільні вкладення в цінні папери або підприємства, що належать банку або його філіалам.

      Розробка  і впровадження нових спільних фінансових продуктів - найбільш гостра і значуща  тема в розвитку спільних відносин. Від того, наскільки успішно буде розвиватися робота в цій сфері, залежить фінансовий успіх усієї співпраці загалом. При розробці даних продуктів необхідно враховувати насамперед найбільш привабливі бізнес-проекти всередині самих банків. Наприклад, якщо активно розвивається проект по роботі з недержавними вузами або ЗМІ і видавництвами, необхідно враховувати саме цю специфіку. У цьому випадку потрібно допомогти банку залучити додаткових клієнтів і ресурси, і навіть не прямо брати участь у збільшенні вартості брендів клієнтів банку. Є, однак, деякі загальні спільні фінансові продукти, які можуть розглядатися стосовно до всіх банків. Зокрема, мова може йти про спільну пластикову програму.

      Деякі страхові компанії вже почали освоювати  програму по роботі з пластиковими картами, але в переважній більшості випадків страхові компанії іменують картами шматочки пластику, на які нанесені лише дані власника і номер його поліса. Безумовним кроком уперед в цьому напрямі буде спільний випуск пластикової карти однієї або двох найпоширеніших платіжних систем, тобто випуск пластикової карти з нанесеними на ній логотипами банку, страхової компанії і платіжної системи. Це дозволить робити додаткову послугу клієнтам компанії, а також отримувати певний прибуток від реалізації даного проекту. Таку карту можна видавати клієнту одночасно з полісом. З банком-емітентом доцільно домовитися про процентний розподіл прибутку, що складається з плати за трансакції, зняття готівки через банкомат і річне (щомісячне) обслуговування карти, а єдиним слизьким питанням залишиться страхування фінансових ризиків, пов’язаних з можливим наданням клієнту овердрафту по карті. Тут також є декілька варіантів розв’язання проблеми. Наприклад, банк може застрахувати фінансові ризики, пов’язані з неповерненням наданого овердрафту в тій же страховій компанії. Сума страхової премії буде складати не більше 2% від суми овердрафту. Причому пластикова карта повинна видаватися безкоштовно, щоб не обтяжувати потенційного страхувальника додатковими витратами, а плата за користування картою повинна стягуватися тільки при умові наявності порушення по картковому рахунку. Деякі банки вже приступили до безкоштовної видачі карт як супутнього продукту при купівлі якої-небудь фінансової послуги, але із завзятістю, гідною кращого застосування, нараховують плату за використання карти, навіть якщо ніяких рухів по ній не відбувається. Крім того, будь-який банк, “необтяжений” генеральною угодою з якою-небудь анульованою страховою компанією, позитивно сприйме пропозицію придбати на певних умовах деякі страхові продукти, скажімо, страхування при виїзді за кордон або мінімальне страхування цивільної відповідальності власника автомобіля, причому інформація про це відразу з’явиться в рекламних буклетах, що розповідають про переваги пластикових карт, що емітуються саме цим банком. Для будь-якого банку і страхової компанії був би цікавий також проект по видачі пластикових карт з одночасним страхуванням фінансових ризиків співробітникам організацій - страхувальників майна. Поручителем, а значить об’єктом, на який може бути звернений регрес, виступить сама організація. Тобто банк надає овердрафт фактично під 100% гарантії, а страхова компанія має джерело погашення страхових виплат. Неважко підрахувати фінансову вигоду від впровадження даних проектів, пам’ятаючи при цьому, що крім прибутку є ще і додаткові фінансові ресурси, і плата за користування наданими овердрафтами, і суми, що отримуються від страхування фінансових ризиків. Список подібних спільних продуктів значний і поповнюється в процесі розвитку фінансово-економічної ситуації на ринку.

      Література

      ВІСНИК. Хмельницького інституту  регіонального управління та права