Види страхування життя і їх місце в особистому страхуванні

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ 
ДОНЕЦЬКИЙ ІНСТИТУТ ТУРИСТИЧНОГО БІЗНЕСУ 
 
 
 
 

Контрольна  робота

з дисципліни:

Основи страхування для туристичних підприємств

на тему:

«Види страхування життя і їх місце в особистому страхуванні» 
 
 
 
 
 

 Підготувала:                                                                     Перевірив:

 студентка 5 курсу                                                            к.т.н., доц. Фомін Ю.В.

 групи МО-О7 Б

Донецьк-2011 

Зміст

Вступ………………………………………………………………………………3

І. Страхування  життя та пенсій………………………………………………….3

ІІ. Змішане страхування життя…………………………………………………10

ІІІ. Страхування ренти і пенсій…………………………………………………12

Висновки………………………………………………………………………….14

Список використаної літератури………………………………………………..16 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Вступ

     Нині в Україні функціонує понад 440 страхових компаній, низка посередницьких та інших організацій, причетних до страхової справи. Страхові компанії України в 1 півріччі 2011 року збільшили збір валових страхових премій на 14,6% порівняно з аналогічним періодом 2010 року - з 9,636 млрд. грн. до 11,042 млрд. грн., - передає forINSURER.com з посиланням на дані Держфінпослуг.

Людям природно притаманне прагнення захиститися  від небезпеки втрати життя, здоров'я, житла, харчів тощо. Потреба в захисті дуже близька до первинних (фізіологічних) запитів. Зі зростанням запитів людини ускладнюються й атрибути її безпеки.

     Суспільне виробництво в цілому, і особливо кожне господарське формування, а  також життєдіяльність практично  кожної людини об'єктивно мають ризиковий характер, що породжує систему відносин між людьми з метою попередження, подолання, зменшення руйнівних наслідків стихійного лиха та нещасних випадків.

ГЛАВА І

     Однією  з галузей страхування є особисте страхування, здійснюване з метою  надання певних послуг як фізичним (окремим громадянам, членам їх сімей), так і юридичним особам (наприклад, страхування працівників підприємств від нещасних випадків). Ці послуги передбачають страховий захист страхувальників (застрахованих) у разі настання несприятливих подій для їхнього життя й здоров'я.

     До  підгалузей особистого страхування належать страхування життя (пенсій), страхування від нещасних випадків і медичне. Останні дві підгалузі в економічній літературі об'єднуються під назвою «страхування здоров'я».

     Здійснення  особистого страхування має певні  особливості. Зокрема, при його проведенні дуже важко правильно оцінити  той ризик, який береться на страхування. Через це таке страхування пов'язане, по суті, із установленням умовної  страхової суми, яка лише наближено відбиває збиток, що його може завдати страховой випадок.

     Поділ страхування на окремі підгалузі  зумовлюється сукупністю ризиків, які  вони об'єднують, тривалістю дії договорів  страхування, а також накопиченням страхових сум. Враховуючи останнє, саме страхування життя характеризується ознакою, накопичення страхових сум під час дії договору страхування. Це пов'язане з тим, що сукупність ризиків, які беруть на себе страхові компанії при проведенні страхування життя, за будь-яких умов передбачає необхідність здійснення виплати страхувальнику (застрахованому або користонабувачу). На відміну від страхування життя страхування від нещасних випадків і медичне страхування не передбачають поступового накопичення страхової суми під час дії договора страхування, і тому вони називаються ризиковими видами особистого страхування.

     Ризики, які існують при страхуванні  життя, пов'язані з невизначеністю тривалості останнього для кожного  окремого страхувальника. Так, коротке  життя, наприклад годувальника сім'ї, породжує значні проблеми фінансового забезпечення в похилому віці.

     Страхування життя передбачає відповідальність страхової компанії в разі смерті страхувальника (застрахованого) під  час дії договору страхування  або дожиття до певного обумовленого в договорі строку. Крім того, в договорі страхування додатково може бути обумовлена й відповідальність страховика і при дожитті застрахованої особи до певної події, наприклад одруження, народження дитини, а також у разі втрати нею здоров'я від нещасного випадку.

Як показує  світовий досвід, страхування життя завжди розглядалося як вигідне вкладення грошей. Страхувальник (застрахований) за договором страхування життя може розраховувати на страхову суму або пенсію у разі дожиття до закінчення договору, що є засобом накопичення коштів. Страхування життя може бути й захистом спадщини страхувальника, оскільки дає йому змогу передбачити наслідки своєї смерті для близьких і визначити частку спадщини, що призначається кожному з них. Отже, страхування життя сприяє полегшенню передачі майна, створенню грошових фондів для різних цілей (наприклад, витрат на успадкування або поховання).

     Договори  страхування життя мають певні  особливості. Так, при страхуванні  життя відповідальність страхової  компанії настає, якщо страхувальник (застрахований) помер з будь-якої причини. Договір страхування вважається договором приєднання, оскільки цей договір, і особливо загальні його умови, виробляється лише страховиком. Страхувальник погоджується на умови, які пропонує йому страховик. Це договір доброї волі, бо в його основу покладено довіру між страховиком і страхувальником. Наприклад, страхувальник, укладаючи договір, зобов'язаний відповідати на поставлені запитання, і відповідати чесно. Інакше договір страхування вважається недійсним.

     Договором страхування передбачається, що страхова компанія зобов'язується сплатити страхувальникові (застрахованому, користонабуначеві) фіксовану страхову суму чи пенсію або погасити кредит, що його взяв страхувальник для придбання якогось товару в кредит. Фіксована сума виплачується користонабуначеві у випадку смерті застрахованої особи. Разом із тим фіксована виплата страхової суми передбачена і при дожитті страхувальника (застрахованого) до закінчення дії договору страхування. За умовами такого договору страхувальник (застрахований) може в обумовлений період або при досягненні певного віку одержати пенсійні виплати.

     Договір страхування життя обумовлює  виплати, які зобов'язується виконати страховик. Він також регулює права й обов'язки страхувальника, як і інших осіб, котрі можуть бути об'єктами прав і обов'язків, що витікають з договору страхування. Ці особи - застрахований і отримувач.

     При проведенні страхування життя основними  випадками є дожиття до закінчення строку страхування або смерть страхувальника (застрахованого) протягом його дії. Саме тому страховій компанії потрібно визначити ймовірність цих подій. Врахування цього важливого моменту робить можливим досягнення еквівалентності у відносинах між страховиком та страхувальником і забезпечує страховикові можливість побудувати міцну фінансову основу своєї діяльності. На шляху до вирішення цього завдання важливе місце займає вимірювання норм смертності. З цією метою складають таблицю смертності, яка базується на показниках статистичного обліку населення або матеріалах самої страхової компанії і показує смертність осіб, що помирають із року в рік у кожному віці із даної кількості народжень. Страховикові, який здійснює страхування життя, важливо знати фактори, які впливають на смертність населення. До таких факторів можна віднести вік, професію, місце проживання, стать. Страховикові при розробці умов страхування необхідно врахувати, що найбільше людей помирає в дитячому віці, у проміжку до 25 років смертність зменшується, а далі поступово зростає. Залежно від професії громадянин може підлягати більшому або меншому ризику втрати здоров'я і життя. Так, наприклад, ризик каліцтва або навіть смерті акробата вищий, ніж у службовця. Страховикові необхідно врахувати і стать потенційних страхувальників. Як свідчить статистика, чоловіча смертність вища, ніж жіноча. Місце проживання людини також має неабиякий вплив на тривалість життя. Різні умови проживання складаються в сільській і міській місцевостях, у відносно чистих і забруднених зонах. Отже, розробляючи умови страхування і визначаючи розмір плати за страхову послугу, страховик має взяти до уваги розглянуті щойно фактори.

     Достовірно  побудована таблиця смертності має  дуже важливе значення для кожної страхової компанії, оскільки саме від неї залежить розмір премії, резерви премії.

     Порівнюючи таблиці смертності всього населення і таблиці смертності, розроблені страховими компаніями, можна зробити висновок про те, що останні точніші. Кожна конкретна страхова компанія має можливість використати точніші дані щодо своїх страхувальників (застрахованих) та щодо видів страхування, в яких вони беруть участь. Високим показникам смертності мають відповідати й вищі за розміром премії. На розмір премії впливає ще й такий показник, як норма дохідності, що її страхова компанія нараховує на внески від страхувальників. Внески служать страховій компанії для формування певного розміру фондів, які забезпечували б їй виконання своїх обов'язків перед страхувальниками. Використовуючи накопичені фонди, страхова компанія може одержати певний дохід, розмір якого залежить від розміру внесеної до фонду суми часу її перебування в обігу, а також норми дохідності відчутно впливає на розмір тарифної ставки.

     Як  страховикові, так і страхувальникові важливо знати суму внеску, котра  має бути сплачена в даний момент. Проте її розмір особливо турбує страховика, оскільки він дбає про те, щоб до закінчення строку страхування нагромадилася необхідна сума для здійснення виплати. З огляду на те, що протягом людського життя, як уже зазначалося, ймовірність настання смерті змінюється, то має змінюватися й розмір самої премії протягом часу дії договору страхування. Але такий підхід, ускладнюючи технічну роботу страхової компанії, водночас робить майже неможливою сплату премії зі збільшенням віку страхувальника (застрахованого). Саме тому премії, які страхувальники сплачують страховикам, мають характер постійних за розміром внесків і є незмінними протягом усього часу дії договору страхування. Такий підхід сприяє накопиченню певної суми, що являє собою резерв премій і забезпечує страховикові можливість подальшого виконання зобов'язань перед страхувальником. Розмір резерву премій істотно залежить від якості складеної таблиці смертності, що є основою для розрахунку тарифів, і від встановлення норми дохідності.

     Дострокове  припинення договору страхування призводить до зміни початкових відносин між страховиком і страхувальником, а мета, задля якої створювався резерв, лишається недосягнутою. Тому резерв стає вільним. Якщо страховик має здійснити виплату, він сплачує страхувальникові (застрахованому) певним чином обчислену страхову (викупну) суму, яка становить лише частину накопиченого резерву. Але за умовами договору такий обов'язок на нього може і не покладатися, якщо договір діє недовго.

     Страховик не має змоги повернути страхувальникові весь резерв премій. Страхування охоплює певне коло страхувальників, і коли його залишає навіть один з них, порушується система, на якій базується страхування. Передчасне припинення договору тягне за собою те, що страхова компанія недоодержує певну суму премій, яку вона згодом планувала використати на здійснення виплат. До того ж і витрати страховика, пов'язані з обслуговуванням договорів страхування, передбачалося поділити на цілий ряд років, а переривання договору робить це неможливим.

     Страхова  компанія пропонує страхувальникові, якого спіткали труднощі зі сплатою внесків, зменшити їх розмір або розмір страхової суми (і припинити сплату внесків). Така (по суті, не вигідна для страховика) операція називається редуціюванням.

     Світова страхова практика поділяє страхування  життя на страхування капіталів та страхування рент. У свою чергу, страхування капіталів передбачає можливість укласти договори страхування з умовою виплати певної суми при дожитті страхувальника до зазначеного в договорі строку (події) або в разі його смерті. Страхування капіталів передбачає створення нових капіталів. Великим попитом користується змішане страхування життя, згідно з умовами якого передбачається виплата, якщо страхувальник доживе до зазначеного строку (віку) або помре протягом дії договору страхування.

     Класифікація  страхування передбачає поділ його на види. Це дає змогу страховикам  розробляти єдині правила страхування  певних об'єктів від характерних  для них ризиків, застосовувати  методи розрахунку тарифів, які розробляються  для різних видів страхування, визначати особливості формування резервів страхової компанії.

Нині  існують такі види страхування:

- Авіаційне страхування - включає страхування авіаційних і космічних ризиків, а також обов'язкове страхування відповідальності авіаперевізника, суб'єктів і об'єктів космічної діяльності. 
- Банківське страхування - включає банківське страхування (bancassurance) і страхування банківських ризиків (assurbanking), страхування вкладів і гарантій, а також кредитне і іпотечне страхування. 
- Агрострахування - включає страхування майна та ризиків сільгоспвиробників і аграріїв від ризиків втрати врожаю та прибутку. 
- Автострахування - включає страхування автомобільного та залізничного транспорту, страхування автотранспортних ризиків, а саме: страхування корпусу автомобіля - КАСКО та обов'язкове страхування цивільної відповідальності водія перед третіми особами - ОСАГО (народна назва - "автоцивілка"). 
- Обов'язкове страхування - включає всі види обов'язкового страхування відповідальності, майна і здоров'я. 
- Зелена карта - включає обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів на території країн-учасниць міжнародної системи "Зелена карта". 
- Страхування вантажів - включає страхування вантажоперевезень сухопутним, морським і повітряним транспортом, а також страхування багажу. 
- Страхування майна - включає страхування майнових і фінансових ризиків, у тому числі і будівельно-монтажних ризиків.