Сутність страхування, його виникнення та розвиток

     ЗМІСТ 
 

1 СУТНІСТЬ, ПРИНЦИПИ Й РОЛЬ СТРАХУВАННЯ……………………..…3

1.1 Сутність страхування, його виникнення та розвиток……………………..3

1.2 Принципи страхування. Функції страхування……………………………..6

1.3 Роль страхування в економіці ринкового типу………………………...…..9

2 ПРАКТИЧНА ЧАСТИНА………………………………………………….……15

ПЕРЕЛІК ЛІТЕРАТУРИ …………………………………………………….….17 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

     1 СУТНІСТЬ, ПРИНЦИПИ Й РОЛЬ СТРАХУВАННЯ 
 

     1.1 Сутність страхування, його виникнення та розвиток 

     Діяльність  людини протягом всього життя супроводжується  певними ризиками. Це ризики, які безпосередньо пов’язані з первинними потребами людини, тобто торкаються його життя, здоров'я, житла, харчів тощо, ризики пов’язані з підприємницькою діяльністю, товарообмінними операціями, договірними зобов'язаннями між суб’єктами господарювання тощо. Все це вимагає страхового захисту від непередбачених обставин.

     Ризики  можна поділити на дві категорії:

1. які є результатом людської діяльності, або бездіяльності;
2. які не залежать від діяльності чи бездіяльності людини.

     До  першої групи ризиків можна віднести ризики, що надходять від третіх осіб, або ризики, пов’язані з недбалістю, помилками страхувальника (застрахованого).

     Другу групу ризиків складають ті, що є результатом стихійного лиха, прояви природних сил: землетруси, повені, урагани, оповзи та ін. Усі ці ризики, відносяться до категорії непередбачених (форс-мажорних) обставин.

     Серед ризиків виділяють стихійне лихо і нещасні випадки.

     Стихійне  лихо - це випадок, спричинений руйнівною  дією сил природи, який охоплює, здебільшого, немалу територію і призводить до значних матеріальних збитків або загибелі чи втрати здоров'я багатьох людей.

     Нещасні випадки - це такі події, які через  несприятливий збіг обставин (наприклад, внаслідок дорожньо-транспортної пригоди) тягнуть за собою загибель чи втрату здоров'я окремих осіб або їх групи.

     Страховий захист - це економічна категорія, що відображає сукупність розподільчих та перерозподільних відносин, пов'язаних із подоланням і  відшкодуванням втрат, які можуть бути спричинені різними винятковими обставинами.

     Сутність  страхового захисту полягає в  тому, що за рахунок створених фондів, в грошовій чи натуральній формах, здійснюються заходи з попередження, подолання або зменшення негативних наслідків ризиків та відшкодування  пов’язаних з ними витрат.

     Виділяють три організаційні форми страхового фонду в залежності від суб'єктів  власності на його ресурси, якими  виступають: держава, окремий товаровиробник і страхувальник. Це:

1. державний централізований страховий (резервний) фонд;
2. самострахування, або фонд ризику товаровиробника;
3. страховий фонд страховика.

     Державний централізований страховий (резервний) фонд утворюється за рахунок централізованих  ресурсів держави. Він формується як у натуральній, так і у грошовій формі та перебуває в розпорядженні  уряду. Кошти державного централізованого фонду спрямовуються на відшкодування збитків та усунення наслідків стихійних лих і великих аварій, що привели до значних руйнувань та великих людських жертв.

     Фонди самострахування окремих господарюючих  суб’єктів, або фонди самострахування утворюються підприємством шляхом формування внутрішніх натуральних та грошових резервів. За допомогою самострахування досягається оперативне подолання тимчасових ускладнень в процесі виробництва, забезпечується діяльність суб’єкта господарювання при несприятливій економічній кон'юнктурі, затримці замовниками платежів за поставлену продукцію, нестачі коштів для погашення отриманої позики.

     Страховий фонд страховика створюється за рахунок  великого кола його учасників (страхувальників) - підприємств, установ, організацій, окремих громадян. Формується він шляхом сплати страхувальниками внесків за складеними договорами страхування та за рахунок доходів, отриманих від розміщення коштів цих фондів (інвестиційної діяльності страховика). Страховий фонд страховика має тільки грошову форму. Напрями використання коштів цього фонду мають суворо цільовий характер.

     У відповідності із законом України  «Про страхування», страхування —  це вид цивільно-правових відносин із захисту майнових інтересів громадян і юридичних осіб у випадку настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинного законодавства, за рахунок грошових фондів, сформованих шляхом сплати громадянами і юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій), та доходів від розміщення коштів цих фондів.

     Страхування, як економічна категорія, являє собою  економічні відносини, які зумовлені  рухом грошової форми вартості при  формуванні і використанні відповідних  цільових фондів грошових коштів в процесі перерозподілу грошових прибутків і накопичень між його учасниками для відшкодування матеріальних і інших втрат.

     Для категорії страхування притаманні такі ознаки: 

1. виникнення  грошових відносин, пов’язаних з перерозподілом страхового фонду, які зумовлені наявністю страхового ризику, негативними наслідками якого є матеріальні або інші збитки;
2. перерозподільні відносини є замкнені між учасниками, пов'язані із солідарною розкладкою суми збитку в одному або декількох господарствах на всі господарства, залучені до страхування;
3. перерозподіл збитку здійснюється як між територіальними одиницями, так і у часі;
4. зворотність мобілізованих в страховий фонд страхових платежів.

 
 
 
 
 

     1.2 Принципи страхування. Функції страхування 
 

     Страхування ґрунтується на певних принципах, знання яких необхідне для всіх учасників страхування. До них відносяться наступні:

     Принцип конкурентності – проявляється в  тому, що держава як страхувальникам, так і страховикам гарантує вільний  вибір видів страхування (за винятком обов’язкового) та рівні можливості у здійсненні страхової діяльності.

     Принцип страхового ризику полягає в тому, що не може бути укладено договору страхування, якщо не існує жодного ризику, тобто  несприятливого збігу обставин, для  предмета страхування.

     Принцип страхового інтересу пов'язаний із зацікавленістю юридичних і фізичних осіб у збереженні об’єктів власності, життя і здоров’я та захисту їх від наслідків настання несприятливих подій і нещасних випадків.

     Принцип максимального ступеня довіри сторін полягає в тому, що страхувальник і страховик повинні повністю довіряти один одному, та не приховувати необхідну інформацію, яка стосується об’єкта страхування.

     Принцип причинно-наслідкового зв’язку подій  проявляється в тому, що при настанні страхового випадку з'ясовуються причини його виникнення, де важливе значення має визначення саме фактичної причини. І на основі виявлених фактів виплачується, або ні страхове відшкодування страхувальникові.

     Принцип виплати відшкодування в межах  реального збитку полягає в точному  визначенні фактичного збитку, страхові відшкодування не повинні приносили страхувальникові прибутку, поліпшувати його фінансовий стан.

     Франшиза  – це визначена договором страхування  частина збитку, яка не відшкодовується  страховиком, а покривається за рахунок  страхувальника. Розрізняють умовну та безумовну франшизу.

     При використані умовної франшизи у  разі настання страхового випадку страховик  не несе відповідальності, якщо розмір збитку не перевищує визначений розмір франшизи, а якщо перевищує, то страховик  покриває весь збиток повністю.

     Безумовна франшиза передбачає виплату страховиком  страхового відшкодування за мінусом  суми франшизи, тобто страхувальник  за рахунок власних коштів завжди покриває збиток у рамках розміру  франшизи.

     Принцип суброгації означає можливість передання страхувальником страховикові права на стягнення заподіяної шкоди з третіх (винних) осіб у межах виплаченої суми.

     Принцип контрибуції полягає в праві  страховика звернутися до інших страховиків, які за проданими полісами несуть відповідальність перед одним і тим самим конкретним страхувальником, з пропозицією розділити витрати з відшкодування збитків.

     Принцип диверсифікації полягає у територіальному  та галузевому розосередженні взятих на страхування ризиків. Чим ширше  диверсифікація, тим імовірність одночасного настання страхових подій, що можуть мати критичні наслідки для страховика, менша. Принцип диверсифікації використовується і при формування інвестиційного портфелю страхової компанії.

     Принцип співстрахування передбачає страхування  об’єкта за одним спільним договором кількома страховиками. Співстрахування сприяє проведенню страхування великих ризиків (для страховиків воно є вигідним, бо зберігається розмір страхової премії), але ускладнюється процедура його оформлення і виплати відшкодування.

     Принцип перестрахування передбачає, що страховик (цедент, перестрахувальник) на визначених договором умовах може застрахувати у іншого страховика (перестраховика) ризик невиконання частини своїх  обов'язків перед страхувальником.

     Економічна  сутність страхування проявляється в його функціях. Страхуванню притаманні такі функції:

1. ризикова,
2. превентивна,
3. заощадження коштів,
4. контрольна.

     Ризикова  функція є головною, бо саме вона пов’язана з основним призначенням страхування, що проявляється в захисті  від ризиків, та відшкодуванні пов’язаних з ними витрат. Настання страхової події (ризику) веде за собою перерозподіл грошової форми вартості серед учасників страхування.

     Превентивна (попереджувальна) функція проявляється в тому, що страхова компанія зацікавлена  попередити настання ризику, вжити заходи щодо його запобігання, тому за рахунок частини засобів страхового фонду фінансуються заходи щодо зменшення страхового ризику.

     Ощадна  функція страхування пов’язана  з заощадженням грошових сум за допомогою  страхування. Вона проявляється, в основному, при довгостроковому страхуванні життя, де відбувається накопичування грошей. При цьому категорія страхування в найбільшій мірі зближається з категорією кредиту. Заощаджувати грошові суми за допомогою страхування на дожиття для населення часто вигідніше, ніж заощаджувати кошти у банках, бо страхова сума виплачуються з урахуванням інвестиційного доходу страховика в разі дожиття застрахованого до певного віку або події.

     Контрольна  функція страхування пов’язана  з суворо цільовим використанням коштів страхового фонду.  
 
 
 
 

      1.3 Роль страхування в економіці ринкового типу 
 

      У цьому підручнику під економікою розуміється господарська система, що забезпечує задоволення індивідуальних і суспільних потреб людей життєвими  благами.

      Економіка — це безперервний процес відтворення товарів і послуг. Серед розмаїття продуктів економіки значне місце посідають страхові послуги. У попередніх підрозділах було показано, що страхування як форма захисту має багатовікову історію, але найінтенсивнішого розвитку набуває воно в умовах ринкової економіки.

      Україна у складі колишнього СРСР зазнала  дії майже 70-річного «експерименту» господарювання в умовах централізованої  економіки. Він у цілому виявив значно менші порівняно з ринковою економікою можливості для ефективного функціонування господарської системи. Розпочата понад 10 років тому переорієнтація на поступовий перехід нашої країни до економіки ринкового типу зумовила потребу здійснення глибоких реформ. У їх основі — серйозні структурні зміни форм власності, розвиток ринкового середовища.