Сутність і необхідність страхування життя

План

 

 

Вступ

Усі види людської діяльності й усе життя в суспільстві пов'язані з ризиком втратити життя, здоров'я і майна, внаслідок зміни ринкової кон'юнктури можуть не виправдатися розрахунки прибутку. Причому час і масштаби подібних подій заздалегідь не можуть бути оцінені. Вони визначаються широким набором випадкових факторів.

Наявність непередбачених обставин, що супроводжують господарську та побутову діяльність людини, визначає необхідність у заходи запобігання або відшкодування втрат, що виникають у результаті випадкових подій. Розробка, впровадження в практику і повсякденне застосування системи подібних заходів стають частиною людського побуту і культури.

Страхування - це такий вид необхідної суспільно корисної діяльності, за якої громадяни і організації заздалегідь страхують себе від несприятливих наслідків у сфері їх матеріальних і особистих нематеріальних благ шляхом внесення грошових внесків у особливий фонд спеціалізованої організації (страховика), яка надає страхові послуги, а ця організація при настання вказаних наслідків виплачує за рахунок коштів цього фонду страхувальнику або іншій особі обумовлену суму.

Страхування життя - підгалузь особистого страхування, що включає в себе сукупність видів страхування, за умовами яких страховик виплачує застрахованій особі або її правонаступника певну грошову суму при дожитті застрахованого до певного віку, події чи дати, або в разі його смерті. 

Страхування життя, як форма накопичення, має велике значення і для страхувальників, внаслідок чого в більшості промислово розвинених країн страховиків, що здійснюють операції по страхуванню життя (пенсії, ренти), законодавчо заборонено займатися іншими видами страхування.  
Страхування відноситься до особи як до об'єкту, який наражається на ризик, знаходиться у зв'язку з життям, рівнем фізичної працездатності, станом здоров'я чи пенсійним забезпеченням.

Страхування життя — це вид особистого страхування, який передбачає обов'язок страховика здійснити страхову виплату  страхувальнику, застрахованій особі, вигодо набувачу або іншим третім особам, які мають право на отримання страхової виплати за чинним законодавством при настанні подій, що визначені умовами договору страхування.

Страхування життя є дуже важливим напрямком діяльності на переважній більшості страхових ринків економічно розвинених країн світу. Потреба розвивати його надалі існує і в Україні. Україна вже має певний досвід щодо страхування життя за умов ринкової економіки.

На сьогоднішній день одним з  найпопулярніших видів страхування  є страхування життя від нещасних випадків. Даний вид страхування передбачає матеріальну захист таких ризиків, як: смерть, інвалідність і тимчасова непрацездатність, що наступили в результаті нещасного випадку.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1. Сутність і необхідність страхування життя

Для того, щоб громадяни мали можливість понад чи крім виплат і пільг на спеціальне страхування задовольняти свої соціальні потреби, широко проводиться особисте страхування, страхові внески за яким сплачуються за рахунок сімейних доходів.

Особисте страхування являє  собою механізм захисту від ризиків, пов'язаних з суспільним виробництвом, стихійними лихами,втрати здоров'я та інших життєвих обставин, що вимагають значних фінансових коштів, які в конкретної людини, можуть бути відсутні.

За особистим страхуванням надається грошова допомога громадянам і їх сім'ям, що дозволяє повністю або частково подолати втрати в доходах в зв'язку з втратою здоров'я застрахованим особам або настанням смерті члена сім'ї.

Особисте страхування постійно вдосконалюється, покращуються умовидіючих видів страхування, вводяться нові його види з метою більш повного задоволення потреб населення у страховому захисті.

Особисте страхування в свою чергу поділяється на 2 підгалузі  
- Страхування життя та страхування від нещасних випадків.

Страхування життя - підгалузь особистого страхування, що включає в себе сукупність видів страхування, за умовами яких страховик виплачує застрахованій особі або його правонаступника певну грошову суму при дожитті застрахованого до певного віку,події або дати, або в разі його смерті.

Більшість видів страхування життя  мають довгостроковий характер,що дозволяє страховикам акумулювати значні фінансові ресурси,отримуючи при  цьому додатковий прибуток від інвестування резервустрахових внесків.

Як і за іншими видами особистого страхування, страхування життя, його умову, тарифні ставки і страхові суми визначаються угодою сторін у договорі страхування.

 

 

2. Види страхування життя

Найбільш поширеними видами страхування життя є:

• змішане страхування.

 Змішаним страхуванням життя називають такий вид страхування життя, який об’єднує в одному договорі на одну особу кілька самостійних видів страхування. Змішане страхування охоплює страхування на дожиття, страхування на випадок смерті застрахованого, втрату страхувальником здоров’я від нещасного випадку.

Страхувальниками в цьому виді страхування є тільки фізичні  особи. Страхові компанії при yклaдaннi договорів із цього виду страхування  враховують такі обставини: стан здоров’я страхувальника, його вік, професію, стать, місце перебування. Звичайно, враховуються й інші фактори,  зокрема, умови праці, життєдіяльність, генетична спадковість.

Заява про страхування—важливий юридичний документ, який, як правило, заповнюється страховим агентом (інспектором), але зі слів страхувальника. Не приймається заява по страхування, якщо вона не підписана не тією особою, від імені якої подається, оскільки в такому випадку договір страхування вважається недійсним.

Договір змішаного страхування  життя не укладається лише з непрацюючими інвалідами першої групи. Можуть бути передбачені й інші обмеження щодо інвалідів ІІ групи, хворих на онкологічні захворювання, СНІД тощо. Ці та інші хвороби включені до списку тому, що вони можуть призвести до передчасної смерті страхувальника. за договором змішаного страхування життя розмір внесків встановлюється залежно від строку страхування, страхової суми і віку страхувальника. Страхувальник може сплачувати внески шляхом безготівкових розрахунків або готівкою.

• страхування дітей.

 При страхуванні дітей страхувальниками є батьки та інші poдичі дитини, які сплачують страхові внески на користь застрахованої дитини (застрахованою є дитина віком від дня її народження до 15 років). Крім того, договори страхування дітей можуть бути yклaдeнi юридичними особами. За договорами страхування дітей розмір внесків залежить від віку дитини, страхової суми, строку страхування і тривалості сплати страхових внесків. Страховими компаніями пропонується кілька варіантів страхування дітей: довгострокове нагромаджувальне страхування, короткострокове страхування щодо компенсації втрати здоров’я у зв’язку із нещасним випадком, різні програми добровільного медичного страхування.

• страхування до одруження.

Страхувальниками є  батьки, бабусі, дідусі та інші родичі дитини віком від 18 до 80 років, які уклали договір на користь застрахованих дітей. Договори страхування можуть укладатися відносно дітей віком від дня народження до не більше як 18 років на момент закінчення дії договору страхування. Відповідальність страховика закінчується тоді, коли дитина досягла повноліття, але виплата здійснюється лише через певний проміжок часу. після закінчення терміну страхування(18років) починається вичікувальний період, який закінчується реєстрацією шлюбу застрахованої особи або її дожиттям до 21 року. Якщо у період дії договору страхування має місце смерть страхувальника, то дія договору продовжується без подальшої сплати страхових внесків і дає право застрахованій особі на отримання повної страхової суми при реєстрації шлюбу. У разі смерті страхувальника протягом певного періоду дії договору страхування, зазвичай у перші 6 місяців, від захворювання серцево-судинної системи, онкологічного захворювання тощо, застрахованій особі виплачується частина страхових платежів, або викупна сума, якщо це передбачене договором страхування. Страхова премія визначається залежно від віку застрахованого та страхувальника, страхової суми, терміну страхування та інших умов договору;

• страхування ренти та додаткових пенсій.

Страхування ренти-це сукупність видів страхування , за умовами яких страховик зобов'язується виплачувати застрахованій особі при дожитті до встановленого договором строку регулярне страхове забезпечення, довічно або тимчасово. Страхування ренти передбачає. що страхувальник вносить до страхової компанії за один раз або розстроченими платежами певну суму, яку вона використовує з метою інвестування. Після визначеного у договорі строку страхувальник одержує певні виплати сам (якщо живий) або їх одержує особа, на користь якої був укладений договір страхування, чи спадкоємці. Специфіка страхування ренти полягає в тому, воно призначене для створення додаткового регулярного джерела доходу певній особі. Існує кілька різновидів страхування ренти: довічна і тимчасова; негайна та відкладена. Все залежить від строків внесення внесків і строків виплати регулярного забезпечення.

Страхування пенсій - це вид особового страхування і водночас різновид ренти, при якому страховик бере на себе зобов’язання виплачувати застрахованому у певному розмірі і з певною періодичністю пенсію протягом життя або обумовленого строку.

Пенсійне страхування передбачає, що страхова компанія здійснює застрахованій  особі виплати, які пов'язуються із виходом на пенсію або віком, установленим договором страхування. Строк страхування  обчислюється як різниця між пенсійним віком і віком страхувальника при укладанні договору. Пенсія виплачується довічно, якщо договір повністю сплачений страховими внесками. Договори страхування додаткової пенсії укладаються з дієздатними громадянами із врахуванням віку, статті й незалежно від стану здоров'я. Для укладання пенсійного договору використовуються пенсійні плани або схеми. 3міст пенсійного плану:

• накопичення страхової суми за пенсійним планом за рахунок сплати періодичних страхових внесків протягом трудової діяльності застрахованого;
• купівля в страховій компанії ануїтету на суму, що отримана за пенсійним страхуванням, при виході застрахованого на пенсію;
• виплата фіксованої суми при виході на пенсію як одноразової допомоги.

Оскільки договір пенсійного страхування  має за мету забезпечення доходу старості, то він не може бути викуплений страхувальником. У разі смерті застрахованого протягом трудової діяльності визначена частина від накопичених пенсійних внесків може бути виплачена спадкоємцям. Пенсійне страхування може бути здійснене за колективним страховим договором разом із роботодавцем.

3. Порядок надання страхових послуг страхувальникам

Надання страхових послуг здійснюється на підставі договорів, заключених між страхувальником та страховиком, страхових полісів. Згідно із Законом України «Про страхування» договір страхування є угодою між страховиком і страхувальником, за якою страховик бере на себе зобов'язання у разі страхового випадку виплатити страхову суму або відшкодувати збиток у межах страхової суми страхувальникові чи іншій особі, на користь якої укладено договір страхування (надати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені терміни та виконувати умови договору.

Змістом договору як юридичного факту визнається сукупність його умов. Нині на практиці застосовуються розроблені страховими організаціями (компаніями) умови (правила) з різних видів особистого і майнового страхування, що відбивають діловий імідж і фінансово-підприємницькі можливості страхувальників.

Цими умовами і правилами  часто визначається весь комплекс істотних (та інших) умов, які становлять зміст страхового договору. Отже, угода сторін зводиться, по суті, до прийняття або відмови від укладення договору страхування на запропонованих страховиком умовах і конкретизації окремих пунктів (розмір страхової суми, строк і т. ін.) в індивідуальних договорах страхування.

На ринку страхових послуг поширюється  «продаж страхових полісів», у яких усі умови страхового договору передбачені в односторонньому порядку страховиком. Придбавши такий поліс, страхувальник «погоджується» із запропонованими умовами.

Отже, визначальною ознакою договору є угода сторін. Проте для деяких цивільно-правових договорів самої  лише угоди сторін недостатньо. Потрібно виконати ще певні дії, наприклад передати речі, гроші, сплатити внески, після чого договір вважається укладеним. Такі договори іменуються реальними (на відміну від консєнсуальних). До них належить договір страхування, який набуває сили з моменту сплати страховиком першого страхового внеску (якщо договором або законом не передбачено інше). Договори страхування укладаються за правилами страхування. Факт укладання договору страхування може засвідчуватися страховим свідоцтвом (полісом, сертифікатом), що є формою договору страхуванням

У Законі докладно висвітлені реквізити, які мають міститися у страховому свідоцтві (полісі); а) назва документа; б) назва, юридична адреса і банківські реквізити страхувальника; в) прізвище, ім'я, по батькові або назва страхувальника, його адреса; г) об'єкт страхування; д) розмір страхової суми; е) зазначення страхового ризику; є) розмір страхового внеску, строки і порядок його внесення; ж) строк дії договору; з) порядок зміни і призупинення договору; й) інші умови за згодою сторін, у тому числі доповнення до правил страхування або винятки з них; і) підписи сторін.