Страхування

Навряд чи на Україні  хто-небудь буде стверджувати про досконалість і прогресивність законодавства  про страхування. Тому тема удосконалення  цього законодавства є майже  не єдиним фактором, що поєднує позиції, з одного боку, і, з іншого боку, — страховиків. Інша справа, те, що Держфінпослуг пропонує змінити в законодавстві, для страховиків не зовсім прийнятно.

Визнаючи проблему надмірної  насиченості ринку страхових  послуг дрібними страховиками, для  її вирішення пропонується уже випробуваний спосіб: підвищити розміри мінімального статутного фонду страхової компанії. В обґрунтування приводиться закордонний досвід. Наприклад, у Японії мінімальний статутний капітал

страхової компанії складає 7,69 млн. дол. США, у Південній Кореї — 18,75 млн. дол. США, а в Китаї — 60,4 млн. дол. США. Навряд чи в цій ситуації можна сліпо копіювати іноземний досвід, без врахування економічної ситуації в кожній конкретно узятій державі і стану ринку страхування. Тим більше, в Україні розмір мінімального статутного фонду не є статичним показником і прив'язаний не до долара, як у деяких країнах, а до євровалюти.

Однак підвищення обов'язкових  витрат у бюджетах СК на цьому не закінчилися. З 5 березня 2004 р. Держфінпослуг  підвищила розмір плати за ліцензії. У результаті, на даний момент 360 страховикам уже видано понад 600 ліцензій, у середньому, 1 страхова компанія придбала 16 ліцензій.

Правда, на цьому комплекс заходів для скорочення учасників  страхового ринку обіцяє не закінчуватися. В даний час у стінах ВР України знаходиться законопроект, що передбачає процедуру обов'язкового переліцензування страховиків. Іншим законопроектом передбачається внесення змін і доповнень до чинного закону "Про страхування" щодо скорочення переліку видів обов'язкового страхування з 41 до 13.

Аналізуючи діяльність Держфінпослуг на страховому ринку, можна часто спостерігати те, що багато проблем регулюються в "ручному" режимі, ступінь державного регулювання  ринку страхування вище, ніж це повинно було б бути в країні з  ринковою економікою. Звичайно, у такого надмірного державного втручання є своє виправдання: страхове законодавство України та інфраструктура поки ще не зовсім розвинута. Разом з тим, ніколи не слід зловживати зазначеними факторами і вживати всіляких заходів по приведенню страхового ринку під відповідність світовим стандартам, зокрема, євростандартам.

6.Євростандарти.  

Світова практика виробила два принципових  підходи до державного регулювання  страхового ринку. Кожний з них реалізується в рамках визначеної системи права – континентальної (романо-германської) і англо-американської.

У рамках континентальної  системи діє тверде регулювання  страхової справи, що характеризується детальною регламентацією всіх сторін діяльності страховиків і систематичним  контролем за дотриманням законодавства при проведенні страхових операцій. Для зазначеної моделі характерні такі форми регулювання, як затвердження органами страхового нагляду страхових тарифів або встановлення рамок коливання тарифів, затвердження змісту типових форм договорів страхування, перевірка виконання бізнес-планів, нагляд за поточними операціями, регулярні перевірки страхових компаній.

У рамках англо-американської  системи права будується ліберальна модель регулювання страхування. У  рамках цієї моделі основна увага приділяється контролю фінансового стану компаній на основі вивчення їхньої звітності. У ліберальній моделі страхування відсутня тверда регламентація страхових операцій, а також твердження страхових тарифів. Ліберальна модель має двох різновидів - децентралізовану і централізовану.

Децентралізована модель державного регулювання (США) відповідає принципам економічного федералізму. Кожен штат має автономну страхову систему і, відповідно, власний орган  страхового нагляду, що встановлює нормативи  страхової діяльності в штаті і контролюючій звітності функціонуючих у штаті страховиків. Єдиного органу страхового нагляду децентралізована модель не передбачає. На федеральному рівні регулюються лише окремі ділянки діяльності страхових компаній, основні ж регулюючі дії здійснюються органами страхового нагляду в штатах. При децентралізованій моделі велика частина нормативів і вимог до страховиків не уніфікована.

Централізована модель страхування (Великобританія) характеризується єдністю системи регулювання. У  цій системі діє єдиний орган страхового нагляду. Усі страховики в країні підкоряються загальним правилам і нормативам. Британська модель була прийнята за основу при створенні уніфікованої системи регулювання на рівні Євросоюзу.

Система регулювання  страхування в ЄС об'єднує саморегулювання і державне регулювання. Саморегулювання здійснюється міжнародними об'єднаннями страховиків, в основному, Європейським комітетом зі страхування, створеним у 1953 р.

Вітчизняним євроінтеграторам варто пам'ятати, що уніфікація вимог  у директивах ЄС зовсім не означає відмовлення від національних систем регулювання страхового ринку. Наприклад, у ЄС за національними органами страхового нагляду залишене виключне право нагляду за вітчизняними й іноземними страховиками, що функціонують у країні, контроль їхнього фінансового стану. Слід також зазначити, що директиви ЄС - це інструмент прямого регулювання, але непряме економічне регулювання цілком здійснюється на рівні національних систем. Тому в ЄС кожна країна на основі однієї зі згаданих вище моделей розвиває свою унікальну систему страхування, що у чомусь подібна з "чистими" моделями, а в чомусь має власну неповторність.

Висновок.

Аналізуючи історію  страхової справи на Україні, варто  визнати великий прогрес, але  тільки, якщо виходити зі старого непорушного правила про те, що будь-яка величина, у порівнянні з нулем, є нескінченністю. Тим більше, останнім часом страховий ринок демонструє значну динаміку росту. Правда, проблеми у вітчизняних страховиків не менш значні.

Основними проблемами страхового ринку України на сьогодні є його низька капіталізація, велика кількість малих компаній, не здатних повною мірою нести відповідальність по всіх страхових ризиках, відсутність ефективної інфраструктури ринку, висока питома вага перестрахування. Українські страховики поки не готові до вільної конкуренції зі своїми іноземними колегами, а це значить, що держава повинна забезпечити їм певну підтримку. При цьому, зовсім не йдеться про будь-яку матеріальну підтримка у виді пільг, субсидій, преференцій. Держава повинна усього лише створити на страховому ринку цивілізовані "правила гри", надати максимум свободи учасникам ринку, звузивши підстави державного втручання в страхування в розумних межах.

На жаль, в Україні  ми спостерігаємо визначені перекоси в державному регулюванні. Єдиний у нашій країні регулятор страхування — при наявності досить широких повноважень, всупереч існуючому світовому досвідові, намагається ще більш розширити свій статус, зазіхаючи навіть на компетенцію вищого органа виконавчої влади — Кабінету Міністрів. часто "грішить" спробами врегулювати проблемні "зони" українського страхування в "ручному" режимі, забуваючи про те, що в країні з ринковою економікою основним регулятором має бути винятково ринок.

Утім, не будемо про сумне. Тим більше, тенденції, що намітилися на ринку страхування, вселяють оптимізм. Зокрема, широкі перспективи для страховиків обіцяє прийняття законів, що регулюють класичне страхування: страхування відповідальності власників транспортних засобів, життя, а також пенсійне і медичне страхування. Головне тільки, щоб держава при цьому менше втручалася в ринок. Інакше може вийти, як не раз бувало в нашій недавній історії: будь-яку, навіть саму прекрасну ідею можуть зіпсувати і назавжди поховати недбайливі непрофесійні чиновники.

У колишньому СРСР та соціалістичних країнах Європи існувала монополія держави на страхову діяльність. Така система зберігається й досі в деяких соціалістичних країнах (КНР, КНДР, Куба). Монополія на страхування притаманна не тільки країнам соціалістичної орієнтації. У царській Росії страхова справа теж була монополізована, до певного часу монополія на страхування існувала у Франції. Серед нинішніх країн з ринковою економікою, де зберігається монополія на страхову справу, — Ірландська Республіка (страхування життя), Індонезія (усі види страхування) та деякі інші держави Африки та Азії.

Використана література:

1.Інтернет-джерела: www.refine.org.ua/search.html

2.Страхування: Підручник  Керівник авт. кол. і наук. ред.  Осадець, д-р екон.наук, проф. - К.: КНЕУ, 1998.-528с.