Страхування закордонних поїздок

Страхування закордонних  поїздок 

 Страхування громадян, що виїжджають за кордон, є  в Україні порівняно новим  видом страхування, що активно  розвивається. Його виникнення пов’язане  зі зміною способу життя вітчизняних  громадян і значним збільшенням  кількості закордонних поїздок.  

Перебуваючи у закордонній  поїздці, людина опиняється у незнайомому  середовищі. З настанням хвороби  або нещасного випадку основною її проблемою може стати не оплата медичних витрат, а отримання відповідної  допомоги. Виклик лікаря, швидкої допомоги, спілкування з персоналом лікувальних  установ, купівля ліків, медикаментів – усе це і багато іншого в  чужій країні викликає серйозні труднощі. Як діяти у випадку, якщо постраждалого  у поїздці супроводжують діти, котрих слід відправити на батьківщину, або з медичних показань потрібно організувати переміщення хворого  у спеціалізований заклад, а якщо ситуація дуже серйозна, то необхідна  присутність кого-небудь із найближчих родичів?  

За кордоном медичне  обслуговування для іноземних громадян – платне і дороге. Наприклад, найпростіша  операція з видалення апендициту, включаючи чотириденне перебування  у госпіталі, необхідні аналізи  й обстеження, як мінімум, коштує більше 5 тис. дол. США, а якщо врахувати витрати  на позапланове утримання туриста  в готелі та харчування, транспортні  й інші витрати, то ця сума наблизиться  до вартості тижневого обслуговування всієї тургрупи. У наших співгромадян, як правило, немає належної кількості  коштів для отримання необхідної допомоги у разі нещасного випадку, що викликає певні колізії.  

З огляду на необхідність захисту інтересів українських  громадян за рубежем ст. 9 Закону України  від 21.01.94 р. № 3857-ХІІ «Про порядок  виїзду з України і в’їзду в  Україну громадян України» закріплено, що з метою створення умов, які  гарантують відшкодування громадянину  України витрат, пов’язаних із надзвичайними  обставинами під час його перебування  за кордоном, громадянин України має  бути застрахований. Крім того, ст. 17 Закону України від 15.09.95 р. № 324/95-ВР «Про туризм»  передбачено, що страхування туристів (медичне і від нещасного випадку) є обов’язковим і здійснюється суб’єктами туристичної діяльності на підставі угод зі страховими компаніями, що мають  право на здійснення такої діяльності. У розвиток цього виду страхування  Кабінет Міністрів України постановою від 29.04.99 р. № 728 «Про заходи подальшого розвитку туризму» (п. 14) доручив Державному комітету у справах охорони державного кордону забезпечувати перевірку  наявності у громадян України, що виїжджають за кордон з метою туризму, поліса медичного страхування і  страхування від нещасних випадків на період перебування за кордоном. Державний комітет у справах  охорони державного кордону наказом  від 10.06.99 р. № 284 зобов’язав підвідомчі структури з 20 червня 1999 р. організувати таку перевірку. При цьому у разі відсутності страхових полісів  у громадян України при виїзді з України рекомендувати їм звернутися для оформлення такого поліса до представників  страхових організацій.  

Таким чином, вітчизняний  страховий ринок оперативно відреагував  на зміни у законодавстві. Серед  страхових компаній навіть виникла  деяка конкуренція (на сьогодні більше 50 страховиків отримали право на здійснення даного виду страхування) й  почалося активне обговорення цього  питання в ЗМІ.  

Основний зміст  зазначеного виду страхування –  це компенсація медичних витрат, які  можуть виникнути в закордонній  поїздці внаслідок раптового  захворювання або нещасного випадку. У цьому плані страхування  громадян, що виїжджають за кордон, тісно  пов’язане зі страхуванням від нещасного  випадку (у частині відшкодування  медичних витрат), яким передбачено  тільки відшкодування витрат, що виникають  унаслідок раптового захворювання або нещасного випадку. Відмінність  цього виду страхування від страхування  від нещасного випадку полягає  в території дії страхового поліса: якщо йдеться про страхування  від нещасного випадку або  медичне страхування, відповідальність страховика, як правило, територіально  обмежується країною постійного проживання застрахованого. У страхуванні  громадян, що виїжджають за кордон, навпаки, страхове покриття (розмір максимальної страхової виплати) поширюється  на зарубіжні держави і не діє  на території країни постійного проживання.  

Крім компенсації  медичних витрат, страхування громадян, що виїжджають за кордон, може включати й інші гарантії, причому деякі  з них (наприклад, надання юридичної  допомоги або допомоги на дорогах) виходять за рамки особистого страхування. Хоча ці гарантії можуть носити факультативний характер, сам факт їх наявності  надає страхуванню громадян, що виїжджають за кордон, комплексний характер.  

Характерна риса страхування громадян, що виїжджають за кордон, – включення в нього  так званого страхування невідкладної допомоги. Це своєрідний і досить новий  вид страхування, що заслуговує окремого розгляду.  

Страхування невідкладної допомоги (у міжнародній термінології – assіstance іnsurance) – специфічний вид  страхування, об’єктом якого є негайне  надання застрахованому допомоги у  певних надзвичайних ситуаціях. Якщо в  класичному страхуванні йдеться  про відшкодування збитку, то у  страхуванні невідкладної допомоги – про надання послуги у  формі негайної допомоги. Елемент  відшкодування у страхуванні  невідкладної допомоги відходить на другий план, тому що на перший виходить елемент послуги з надання  такої допомоги. Наприклад, при поломці  автомобіля на дорозі предметом страхування  невідкладної допомоги буде виклик ремонтників  на місце події і буксирування автомобіля до ремонтної майстерні, безпосередньо сам ремонт оплачується  з особистих коштів страхувальником  або за рахунок автотранспортного  страхування – каско (якщо є відповідний  договір).  

Аналогічно у ситуації, пов’язаній із захворюванням застрахованого, компенсація витрат на лікування  буде предметом медичного страхування, а такі послуги, як виклик лікаря в  нічний час або термінова госпіталізація, – предметом страхування невідкладної допомоги.  

Варто зазначити, що у страхуванні невідкладної допомоги страхова компанія часто виступає тільки як організатор надання послуги  – посередник між організацією, що безпосередньо надає послугу (постачальником послуги), і застрахованою  особою. Проте дана діяльність, безперечно, відноситься до страхової, тому що грунтується  на передачі ризику виникнення необхідності невідкладної допомоги в обмін на попередню виплату визначеної страхової  премії.  

Кожна компанія-assіstance має у своєму розпорядженні мережу, що складається з чергових центрів  і бюро, розташованих у регіонах, на які поширюється дія поліса. У разі настання страхового випадку  клієнт повинен подзвонити в один із чергових центрів, номери телефонів  яких зазначено на ідентифікаційній картці або полісі. Черговий центр  передає виклик у найближче бюро, що займається безпосередньою організацією послуги, і підтверджує, що усі витрати  буде оплачено. Чим більше в компанії чергових центрів і бюро, тим швидше вона зможе організувати надання  допомоги клієнту.  

Усі компанії-assіstance розвинутих країн світу, з якими  працюють українські страховики, вважаються солідними. Але якщо ви їдете за межі Західної Європи, США, Японії або Канади, постарайтеся з’ясувати у страховій  компанії, скільки бюро має її іноземний  партнер у регіоні, що ви маєте  намір відвідати.  

Важливо пам’ятати, що в основному поліси страхування  медичних витрат не розраховані на лікування клієнта. Іноземці, принаймні  європейські громадяни, віддають перевагу лікуванню вдома. От чому всі компанії, що займаються забезпеченням страхування, прагнуть якнайшвидше привести клієнта  в транспортабельний стан і відправити його додому. Як показує практика, цю проблему можна вирішити за 3–4 дні, що коштуватиме приблизно 5 тис. дол. США.  

Якщо за кордоном з вами не трапиться нічого серйозного, але необхідність відвідування лікаря все ж виникне, то врахуйте: незважаючи на наявність поліса, лікування у  поліклініці прийдеться оплачувати самому туристу. Витрати можна буде відшкодувати у представництві фірми  – партнера страховика або вже  після повернення в Україну. В  основному вітчизняні страховики оплачують  витрати на амбулаторне обслуговування тільки після повернення клієнта. Деякі  українські громадяни найчастіше розраховують отримати поліс страхування медичних витрат, щоб поїхати за кордон і  полікуватися. Але лікувати серйозні хвороби навряд чи вдасться, оскільки хронічні захворювання не є об’єктом страхування. Варто окремо підкреслити, що при особистому страхуванні туристів до страхових подій відносяться  короткочасні несподівані і ненавмисні захворювання (отруєння, травмування  тощо) і тільки в місцях, передбачених турпутівкою, і при проведенні заходів, зазначених у туристському маршруті. Наприклад, як страхова подія визначається отруєння, отримане тільки у місцях харчування, передбачених турпутівкою, а не у випадкових барах, кафе та інших пунктах харчування.  

Крім того, страховими подіями при особистому страхуванні  туристів не можуть вважатися хронічні інфекційні і рецидивні захворювання (серцево-судинні, онкологічні, туберкульозні  й інші хвороби).  

Оскільки у нашій  країні потенційний турист може придбати поліс (сертифікат) у будь-якій страховій  компанії, що займається страхуванням туристів, то перед турпоїздкою, подорожжю  він повинен обов’язково поцікавитися найдокладніше умовами страхування, з викладенням того, щодо яких страхових  подій провадиться страхування  і чи залишає страховик за собою  право невиплати страхової суми, якщо турист порушить або не виконає  хоча б одну з перерахованих умов.  

Як правило, не підлягають відшкодуванню витрати, пов’язані  з наданням застрахованому послуг екстреної  медичної допомоги у випадках, якщо:  

• подорож була здійснена  з метою одержання лікування;   

• страховий випадок  відбувся в результаті прямого або  непрямого впливу радіоактивного опромінення;   

• витрати пов’язані  з захворюваннями, які протягом визначеного  періоду перед датою страхування  потребували лікування. Виняток  становлять ситуації врятування життя, зняття гострого болю або обов’язкового  медичного втручання для запобігання  тривалої непрацездатності;   

• витрати пов’язані  з курсом лікування, розпочатим до і  продовженим під час дії договору страхування, або якщо поїздку було організовано застрахованим незважаючи на наявність медичних протипоказань;   

• витрати пов’язані  з вагітністю на пізніх термінах або  абортами (за винятком змушеного переривання  вагітності, що стало наслідком нещасного  випадку) та родами;   

• витрати пов’язані  з нервовими, психічними, хронічними захворюваннями й їх загостренням, а також станами, що не стабілізувалися  аж до дати від’їзду та існує реальний ризик швидкого погіршення;   

• страховий випадок  відбувся в результаті самогубства, замаху на самогубство, навмисних дій  страхувальника;   

• витрати пов’язані  з венеричними захворюваннями, СНІДом або будь-яким подібним синдромом;   

• витрати пов’язані  з інтоксикацією після вживання алкоголю або наркотиків;   

• витрати пов’язані  з будь-яким протезуванням, включаючи  стоматологічне й офтальмологічне;   

• витрати пов’язані  з косметичною або пластичною хірургією, якщо тільки вона не обумовлена травмою, отриманою в результаті нещасного випадку в період страхування;   

• витрати не є  обов’язковими для діагностики  і лікування;   

• лікування здійснювалося  родичами застрахованого.   

У разі необхідності сервісна компанія визначає порядок  повернення застрахованого на батьківщину  з використанням санітарної авіації, рейсового літака (можливо, на носилках), потяга (спальний вагон), санітарної машини. Можливе супроводження пацієнта під час повернення лікарем і (або) санітаром. У випадку смерті застрахованого страховик оплатить репатріацію останків до місця поховання  після оформлення усієї необхідної документації. Витрати на організацію  похорону несе родина застрахованого.  

Якщо у результаті страхового випадку застрахованого було госпіталізовано і ситуація вимагає присутності родича, страховик  оплатить проїзд цього родича туди й назад, причому всі інші витрати, пов’язані з перебуванням родича, не оплачуються. Якщо ж у результаті нещасного випадку або хвороби  застрахованого діти, що подорожують  із ним, залишилися без догляду, страховик  гарантує організацію й оплату їхнього  дострокового повернення додому.  

Як факультативні  гарантії у страхове покриття страхування  громадян, що виїжджають за кордон, може бути включено: повернення і відправлення багажу за іншою адресою, передачу термінових повідомлень, надання допомоги при  втраті або викраденні документів, забезпечення допомоги у разі поломки  особистого автотранспорту і хвороби  водія. 

Страховий платіж по страхуванню громадян, що виїжджають за кордон, залежить від комплексу  послуг, запропонованих страховою компанією, від суми страхового покриття, що вибирає  для себе турист, і від умов тієї країни, у яку він направляється.  

На практиці зустрічаються  різноманітні ліміти страхового покриття (розмір максимальної страхової виплати) – від 1 тис. до 100 тис. дол. США. Основними  чинниками, що впливають на розмір тарифу, є наступні.  

Вік застрахованого. Часто страхові компанії передбачають знижки для дітей віком 5–16 років. Для застрахованих осіб, чий вік  перевищує встановлений компанією (60–70 років), тарифи відповідно збільшуються в 1,5–3 рази, оскільки ризик раптового  захворювання або нещасного випадку  для даної вікової категорії  істотно вищий.