Страхування відповідальності власників транспортних засобів

 На підставі Типового положення страхові організації  розробляють свої Правила з добровільного  екологічного страхування. Доцільно в  цих правилах передбачити положення щодо страхового екологічного аудиту, який дає змогу розв'язувати завдання визначення параметрів об'єктів страхового поля (оцінювати ступінь екологічної небезпеки підприємств і виробництв, розмір можливих збитків і тарифних ставок страхових внесків).

 Страхова  організація з екологічного страхування  надає страховий захист цивільної  майнової відповідальності страхувальникам  за шкоду, завдану третім особам унаслідок  раптового, неупередженого й неочікуваного  забруднення навколишнього природного середовища. Страхувальниками виступають корпорації, підприємства всіх форм власності, які є юридичними особами.

 Страхові  платежі виплачуються страхувальниками за тарифними ставками, що встановлюються залежно від розмірів річного  обороту підприємства. На підставі даних про сплату платежів страхувальникам надається страхове свідоцтво (поліс). Від цього часу договір екологічного страхування набуває чинності. Зауважимо, що перед укладанням договору екологічного страхування страхувальник проводить огляд свого підприємства (здійснює екологічний аудит).

 Умови страхування  екологічної відповідальності (франшиза) передбачають встановлення граничних  виплат страхового відшкодування (лімітів  відповідальності) і власної участі страхувальника в оплаті збитків.

 Головне завдання екологічного страхування — компенсація  страхувальникам збитків, що виникають  унаслідок випадкового забруднення  навколишнього природного середовища, додаткове фінансове забезпечення екологічної безпеки при додержанні інтересів усіх сторін договору, зменшення платежів за забруднення.

 Екологічне  страхування створює взаємну  економічну зацікавленість страхувальників  і страхових організацій у  зниженні ризику забруднення навколишнього  природного середовища. Страхувальник  зацікавлений у підвищенні своєї екологічної безпеки й тому, що з підвищенням імовірності аварій зростають ставки страхових внесків. Крім того, у вигляді заохочення безаварійності страхувальник одержує низку економічних пільг — пільгові 
умови подовження страхового договору, залучення додаткових ресурсів із фонду превентивних заходів страхувальника на проведення природоохоронних чи запобіжних заходів. Тим більше зацікавлена в зниженні екологічного ризику страхова організація, яка з цього приводу здійснює низку попереджувальних заходів, організовує проведення екологічного аудиту стану страхувальника. Страхова організація може використовувати частину фонду превентивних заходів на екологічний аудит страхувальника, поліпшення служби моніторингу тощо.

 Одна з  функцій екологічного страхування полягає в ефективному вкладанні приватного капіталу. Екологічне страхування надає значний вибір методів екологічного стимулювання вкладання капіталу, причому у виробництво природоохоронного обладнання й проведення природоохоронних робіт, що в інвесторів вважається невигідним сектором інвестування. Це досягається ринковими важелями: прибуток від екологічного страхування безпосередньо залежить від стану навколишнього природного середовища, а стан середовища — від системи превентивних природоохоронних заходів. Джерелом коштів тут є 
резерв превентивних природоохоронних внесків, що утворюється в страховій організації.

 Страхування відповідальності роботодавця та виробника

 Страхувальником виступає роботодавець, який несе відповідальність за належне виконання своїх професійних обов'язків перед підлеглими працівниками. Страховими випадками можуть бути:

 порушення посадових  обов'язків керівником;

 помилкові чи такі, що вводять в оману, заяви;

 незабезпечення  відповідним та безпечним устаткуванням  та обладнанням;

 порушення законодавчих актів, які можуть призвести до відповідальності роботодавця.

 Кожна страхова компанія перелік страхових випадків може доповнювати та змінювати залежно  від того, з роботодавцем якого  підприємства укладається договір  страхування.

 Процес укладання договору страхування відповідальності роботодавця передбачає такі ж етапи, що нами розглядаються при вивченні кожної страхової послуги. Зупинимось лише на окремих особливостях.

 Страхувальник подає заяву відповідного зразка, до якої додає список працівників, на яких розповсюджується відповідальність роботодавця. При оцінці ризику будуть ураховуватись такі чинники: вид бізнесу, умови праці та дотримання техніки безпеки працівниками, розвиток соціальної сфери на підприємстві, кількість працівників, їх кваліфікація та стаж, річна заробітна плата, специфіка діяльності окремих категорій працівників тощо. У договорі страхування часто може вказуватись місце дії страхового захисту — наприклад, територія підприємства.

 При визначенні розміру страхових тарифів враховується не лише вид діяльності підприємства, але й значущість та важливість управлінських рішень, які приймаються керівником підприємства. Як свідчить світовий досвід, розміри страхових тарифів можуть встановлюватися у межах від декількох десятих до декількох відсотків страхової суми, а страхова сума може досягати декількох мільйонів доларів.

 Страховики  застосовують франшизу за одним страховим  випадком, а також за збитками стосовно одного працівника підприємства.

 Серед великої  кількості пропонованих страхових послуг підприємство може застрахувати себе на випадок нанесення шкоди життю, здоров'ю споживача його продукції. Для цього необхідно укласти договір страхування відповідальності виробника за якість продукції.

 В Україні  є поодинокими випадки, коли виробники звертаються у страхові компанії для укладення договору страхування відповідальності виробника за якість продукції. Проводиться таке страхування у добровільній формі. Виробники у зарубіжних країнах не допускають, щоб їхня відповідальність за якість продукції не була застрахована.

 Страхові  компанії, укладаючи такий договір  страхування, враховують низку чинників, і зокрема, репутацію потенційного страхувальника, основні властивості  та характеристики продукції, умови  продажу тощо.

 Страховик несе відповідальність за прямі та ненавмисні збитки, що виникли протягом дії договору страхування, який відповідає гарантійному строку на продукцію. При цьому продукція має перебувати поза приміщеннями страхувальника. У договорі страхування конкретно зазначається номенклатура продукції та ризики, що страхуються.

 На розмір страхової премії впливатимуть такі чинники: вид діяльності страхувальника; до якого типу ризиків належить бізнес страхувальника — ризик виробника, ризик імпортера, ризик роздрібного  торговця; період часу, протягом якого страхувальник займається цим бізнесом; система контролю за якістю продукції під час виробництва; кваліфікація персоналу; тип продукції, її призначення; обсяг і місце призначення експорту, рівень технологічного оснащення і технічного стану підприємства; надійність зберігання продукції тощо.

 Страхове  відшкодування виплачується лише за збитки, спричинені неякісною, дефектною  продукцією. Шкода, якої завдано самій  продукції, не компенсується. Деякі  страхові компанії відшкодовують збиток, спричинений дефектом, що має лише виробничий характер.

 Отже, щоб  визначити ті страхові послуги, які  представляють інтерес для конкретного  підприємства, необхідно класифікувати  ризики, які мають місце на цьому  підприємстві, та зібрати статистичну  інформацію щодо вартості об'єктів страхування. 

 Страхування професійної відповідальності 

 Такий вид  страхування пов'язаний із можливістю пред'явлення претензій особам за наслідки помилок, допущених ними під  час виконання професійних обов'язків, зазначених у страховому полісі. Це вид захисту від претензій з професійної діяльності. Претензії страхувальнику, не пов'язані з виконанням ним професійних обов'язків, не підлягають страховому захисту.

 У страхуванні  професійної відповідальності виділяють  дві групи ризиків:

 ризики, пов'язані з можливістю заподіяння третім особам тілесних пошкоджень та шкоди здоров'ю. Такі випадки трапляються в роботі лікарів, хірургів, дантистів, фармацевтів, водіїв транспортних засобів, що працюють за наймом, тощо;

 ризики, пов'язані  з можливістю заподіяння матеріальних збитків, куди включають термін втрати права на пред'явлення претензій. Вони пов'язані з діяльністю архітекторів, будівельників, консультантів тощо.

 Термін втрати права на пред'явлення претензій  встановлюється законодавством.

 Передбачається, що вина страхувальника, який підлягає страхуванню з даного виду, може проявлятися двояко: у формі необачності недбалості, некваліфікованого виконання своїх обов'язків та у формі навмисних дій. Вину в формі навмисних дій страхувальника може встановити тільки суд.

 Страховий випадок  — помилка, допущена страхувальником  під час виконання професійних  обов'язків, яка призвела до матеріальних збитків або втрати здоров'я, заподіяння тілесних пошкоджень чи смерті третіх осіб.

 Розмір страхового відшкодування визначається договором страхування при добровільному страхуванні. При обов'язковому — мінімальна страхова сума визначається чинним законодавством або згодою сторін.

 Якщо претензії  до одного страхувальника пред'являють  відразу кілька осіб і обсяг спричинених  збитків перевищує загальний ліміт відповідальності страховика, обумовлений договором, то відшкодування здійснюється пропорційно відношенню суми завданих збитків до загального ліміту відповідальності страховика.

 Ставки платежу  визначаються стосовно кожного виду професійної діяльності, що підлягає страхуванню, окремо. Ставки залежать від професії, віку, стажу роботи, дати отримання кваліфікації, дати підвищення кваліфікації, загальної кількості службовців, які підлягають страхуванню за цим видом. Визначають розмір страхового платежу два головних чинники: загальна чисельність службовців, зайнятих діяльністю, відповідальність за яку підлягає страхуванню, та встановлений ліміт відповідальності.

 За цим  видом страхування, як правило, передбачається франшиза. До неї, за вимогою страховика, можуть додаватися витрати, пов'язані з роботою незалежних експертів щодо встановлення суми збитків.