Страхування вантажів і пасажирів водного транспорту

Страхування вантажів і пасажирів водного  транспорту

Морське страхування - один із найдавніших видів страхування.

Можна виокремити два основні  джерела морського страхового права:

- у міжнародному масштабі - англійський Закон про морське страхування (Marine Insurance Act) 1906 року

- у національному - Кодекс торговельного мореплавання України 1995 року

Інтернаціональна наступність  у морському страхуванні простежується  вже на рівні визначень. У статті 1 англійського Закону 1906 року говориться, що "договір морського страхування - це договір, згідно з яким страховик бере на себе зобов'язання відшкодувати страхувальникові в порядку й розмірі, що обумовлені договором, його морські збитки, тобто випадкові збитки, яких він зазнав під час морського плавання" .

Стаття 239 Кодексу говорить, що "за договором морського страхування страховик зобов'язується за обумовлену плату (страхову премію) у разі настання передбачених у договорі небезпек чи випадків щодо об'єкта страхування (страховий випадок) відшкодувати страхувальникові чи іншій особі; на користь якої укладено договір, понесений збиток". 
 У зв'язку з тим, що зростає обсяг перевезень пасажирів і вантажів водним транспортом, усе більшого значення набуває морське страхування. До його складу входять такі основні види: страхування суден (каско), страхування вантажів (карго). В Україні до морського страхування відносять ще страхування відповідальності судновласників та особисте страхування від нещасних випадків на морському транспорті.

Через це об'єктами морського страхування виступають:

1. Судно (як транспортний  засіб) — каско.

2. Вантаж, який перевозиться  цим судном, — карго.

3. Фрахт (доходи від  фрахту, які отримує судновласник).

4. Правова (цивільна) відповідальність  судновласника або вантажоперевізника.

Особливості морського  страхування:

— на страхування приймаються  великі ризики, тому воно проводиться  не окремими страховиками, а об'єднаннями  страховиків, які беруть на себе морські  ризики на принципах співстрахування  і перестрахування.

— міжнародний характер морських перевезень, що призводить до існування міжнародних угод і  правил, на основі яких проводиться  страхування національними страховиками;

— договори укладаються  переважно на основі Морського страхового поліса Ллойда та застережень Інституту лондонських страховиків;

— договори морського страхування  через їхню складність укладаються  за посередництвом страхових брокерів;

— елементом ринку морського  страхування є Клуби взаємного  страхування судновласників.

Основне місце серед майнових видів морського страхування  займає страхування суден (каско), що зумовлене як підвищеними ризиками використання цих засобів, так і  їхньою високою вартістю. Страхування  каско суден охоплює страхування  корпусу судна (включаючи машини і обладнання), фрахту та деяких інших  витрат, пов'язаних з ризиками плавання на морях, річках та озерах. Під фрахтом  розуміють плату за перевезення  судном вантажу та пасажирів.

Обсяг страхового покриття встановлюють на основі однієї з таких  умов:

— з відповідальністю за повну загибель і пошкодження;

— з відповідальністю за повну загибель;

— без відповідальності за пошкодження;

— без відповідальності за часткову аварію.

Огляд судна, вантажів чи іншого майна, що приймається на страхування, здійснює сюрвеєр — експерт, який є агентом страховика. На підставі його висновку страховик приймає рішення про укладання договору страхування. Розподіл витрат по загальній аварії між судном, вантажем і фрахтом здійснюється диспашером — спеціалістом у галузі морського права, яким складається спеціальний розрахунок, який називається диспашею.

При настанні страхового випадку  страхувальник повинен довести  документально цей факт, надати всі  претензійні документи та розрахунки, необхідні страховику для визначення страхового відшкодування.

Виплата страхового відшкодування  в повному обсязі за договором  відбувається у таких випадках: у  разі повної фактичної, повної конструктивної загибелі судна і при пропажі  судна безвісти.

При страхуванні вантажів (карго) застосовують такі поширені умови  страхового покриття:

— з відповідальністю за всі ризики;

— з відповідальністю за часткову аварію;

— без відповідальності за пошкодження;

— додатково — протиправні  дії третіх осіб.

Страхувальник — це юридична або фізична особа — відправник або одержувач вантажу.

Об'єкт страхування — це вантаж страхувальника при його транспортуванні від місця відправлення до місця призначення.

Особливості страхування  вантажів у морському страхуванні:

— договір може бути укладений  на окремий рейс (від одного пункту до іншого ) і на визначений період часу. Укладається за Генеральним полісом, за яким страховик зобов'язується протягом визначеного строку забезпечувати  страховий захист усіх вантажів без  оформлення поліса страхування за кожною окремою партією вантажу;

     На вимогу  страхувальника  страховик  зобов'язаний  видати  за  окремими відправками  вантажів, що підпадають під дію   генерального  поліса, поліси або страхові сертифікати.

     У  разі  невідповідності  змісту  поліса    або    страхового  сертифіката  генеральному полісу  перевага  віддається  полісу  або  страховому  сертифікату.

— страховий поліс видається  страховиком лише від свого імені  та набирає чинності з моменту  сплати страхувальником страхової  премії;

— договір може бути укладений  не тільки в інтересах самого страхувальника, айв інтересах іншої особи;

— права й обов'язки за договором страхування можуть передаватися страхувальником без відома страховика іншій особі.

Вантаж приймається на страхування в сумі, заявленій  страхувальником. Страхова сума має  відповідати дійсній страховій  вартості вантажу.

Страхові тарифи при страхуванні вантажів залежать від:

— виду вантажу та транспортного  морського засобу;

— способу відправлення вантажу;

— маршруту;

— вартості вантажу;

— обсягу страхової відповідальності (умов страхування).

ДЕЯКІ ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ  МОРСЬКОГО СТРАХУВАННЯ

1. Класифікаційне застереження. Договір морського страхування не може бути укладений, якщо судно не має певного класу, що відповідає вимогам страховиків.

2. Географія плавання. Не менш істотна умова: договір страхування чинний у межах певного географічного регіону.

Виходи за межі зазначених Застережень можуть страхуватися лише за умови сплати додаткової премії, іноді дуже істотної, хоча можуть бути погоджені й інші варіанти.

3. Простої суден. Стандартні умови страхування передбачають повернення частини премії за час стоянки судна в безпечному порту понад 30 днів.

4. Мореплавність судна. Істотним як для страховиків, так і для судновласників, є питання про мореплавність судна, точніше важливі ті випадки, коли страховики визнають судно не морехідним і страхове відшкодування не виплачується.

Поняття договору морського перевезення  пасажира  

     За  договором   морського  перевезення  пасажира    перевізник  зобов'язується перевезти пасажира і його  каютний  багаж  у  пункт призначення, а в разі здачі пасажиром  багажу  -  також  доставити багажу  в  пункт  призначення  і  видати  його  уповноваженій   на отримання  багажу  особі; пасажир  повинен  сплатити  встановлену плату за проїзд, а при  здачі  багажу  -  і  плату  за  провезення багажу.

     Перевезення  охоплює час перебування пасажира  та його каютного  багажу на судні, час посадки на судно і висадки, а також  доставки пасажира водним шляхом з берега на судно і назад,  якщо  плата  за доставку  входить  у  вартість  квитка  або  якщо    судно,    що використовується для цього допоміжного  перевезення,  було  надано перевізником.

Страхування пасажира

     Пасажир   за  договором   морського    перевезення    підлягає обов'язковому страхуванню  від  нещасного  випадку  відповідно  до законодавства  України.  Сплачувана пасажиром страхова    премія входить у вартість квитка.  
Застрахованими вважаються:

пасажири з моменту  оголошення посадки в морське або річкове судно до моменту завершення поїздки;

Страховий платіж за обов'язковим  особистим страхуванням від нещасних випадків на транспорті утримується  з пасажира перевізником, який діє  від імені страховика за винагороду на підставі договору доручення на лініях морського, внутрішнього водного транспорту на міжобласних і міжміських маршрутах у межах однієї області, Автономної Республіки Крим у розмірі до 1,5 відсотка вартості проїзду, на маршрутах приміського сполучення - до 3 відсотків вартості проїзду.

При страхуванні пасажирів  усіх видів транспорту міжнародних  сполучень страховий платіж включається  у вартість квитка і утримується з пасажира перевізником у розмірі до 2 відсотків вартості проїзду в національній валюті України.

Страховими випадками  є:

а) загибель або смерть застрахованого внаслідок нещасного випадку  на транспорті;

б) одержання застрахованим  травми внаслідок нещасного випадку  на транспорті при встановленні йому інвалідності;

в) тимчасова втрата застрахованим  працездатності внаслідок нещасного  випадку на транспорті.

 

Якщо випадки, зазначені  у підпунктах "а", "б", "в" цього пункту, сталися внаслідок  неправомірних або навмисних  дій застрахованого, вони не вважаються страховими і страхова сума при цьому  не виплачується.

 

 

 

 

 

 Страховики виплачують страхові суми:

 

а) у разі загибелі або  смерті застрахованого внаслідок нещасного  випадку на транспорті сім'ї загиблого  або його спадкоємцю у розмірі 100 відсотків страхової суми;

б) у разі одержання застрахованим  травми внаслідок нещасного випадку  на транспорті при встановленні йому інвалідності:

I групи - 90 відсотків страхової  суми;

II групи - 75 відсотків страхової  суми;

III групи - 50 відсотків  страхової суми;

в) у разі тимчасової втрати застрахованим працездатності за кожну  добу - 0,2 відсотка страхової суми, але  не більше 50 відсотків страхової  суми.

Страхова сума виплачується не пізніше як через 10 діб з дня  одержання необхідних документів через  касу страховика або перераховується  на розрахунковий рахунок, зазначений застрахованим у заяві, відповідно до рівня неоподатковуваного мінімуму доходів громадян на день виплати