Страхування та його роль у соціально-економічних процесах

57

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ЕКОНОМІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

Факультет фінансів

Кафедра фінансів

КУРСОВА РОБОТА

з дисципліни «Фінанси» на тему:

«Страхування та його роль у соціально-економічних процесах»

Виконала:

студентка групи Фпвзс-53

Гулан Людмила

Науковий керівник:

к.е.н. доцент

Сидор І.П.

Тернопіль 2011

Зміст

Вступ              3

РОЗДІЛ 1 Роль страхування в соціально-економічних процесах              7

РОЗДІЛ 2 Оцінка вітчизняної практики функціонування страхового ринку              20

РОЗДІЛ 3 Розвиток і вдосконалення страхування в умовах ринкових трансформацій              48

ВИСНОВКИ              57

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ              58

Додаток А              60

ВСТУП

У сучасних ринкових умовах страху­вання є важливою складовою вітчизняної економіки. Останніми роками страхові ком­панії вирізняються динамічним розвитком, який зумовлений як специфікою цього виду бізнесу, так і прогресивною перебудовою системи страхування в Україні. Розвиток страхового ринку і використання його в інтересах сталого розвитку національної економіки в умовах її інтеграції у світове економічне співтовариство та посилення процесів глобалізації є важливим завдан­ням сьогодення.

Актуальність теми. Науково-технічний прогрес, поступаль­не зростання обсягів виробництва товарів і надання послуг, приріст нагромаджуваного суспільного багатства та пов'язане з цим збільшення кількості і масштабів руйну­вань внаслідок прояву техногенних, соці­альних, економічних і екологічних ризиків, з одного боку, та прояв кризи в українській фінансово-економічній сфері, з другого, ви­магають адекватного вдосконалення стра­хових відносин та формування в Україні конкурентоспроможних страхового ринку і страхових послуг.

Метою дослідження є роль страхування у соціально-економічних процесах та розвиток страхових компаній в умовах ринкових трансформацій.

Обєктом дослідження даної роботи є страховий ринок України, а предметом дослідження - послуги, що надаються страховиками на ринку страхування.

Основним завданням стало подолання монополізму страхової діяль ності формування страхового ринку розширення сфери й підвищення якості  страхових послуг з метою забезпечення  надійного страхового захисту суб єктів ринкових відносин.

В економічній науці окремі проблеми формування та розвитку національного  страхового ринку висвітлині у працях вітчизняних економістів В. Базилевича  К. Воблого О. Заруби М. Клапківа І. Мітюкова С. Осадця. Серед досліджень російських вчених які зробили вагомий внесок у розвиток теорії та практики функціонування ринку страхових послу необхідно відзначити А. Гвозденка О. Зальотова Л. Рейтмана В. Шахова. У більшості робіт вітчизняних економістів заакцентовано увагу на виявленні загальних тенденцій розвитку страхового ринку України. Детальнішого системного аналізу потребують показники стану та позиції страхового ринку за роки незалежності України та проблеми що суттєво  гальмують його розвиток.

Діяльність в умовах ринку супроводжується різного роду ризиками. Тому принципово міняються характер і функції страхування в Україні, зростає його значення як ефективного, раціонального, економічного і доступного засобу захисту майнових інтересів суб'єктів, що господарюють, виробників товарів і послуг, а також громадян.

Ринок страхових послуг є одним з необхідних елементів ринкової інфраструктури, тісно пов'язаним з ринком засобів виробництва, споживчих товарів, ринком капіталу і цінних паперів, праці і робочої сили. У країнах розвиненої економіки страхова справа має найширший розмах і забезпечує підприємцям надійну охорону їхніх інтересів від несприятливих наслідків різного роду техногенних аварій, фінансових ризиків, криміногенних факторів, стихійних і інших нещасть. В умовах панування державної форми власності й адміністративно-командної системи управління в нашій країні потенціал інституту страхування не міг бути розкритий повною мірою, сфера його застосування була дуже обмежена. Страхової справи в її справжньому значенні не було і не могло бути, оскільки не було основи - приватного підприємництва і самостійності суб'єктів, що господарюють.

Види страхування, характерні для країн з розвиненою ринковою економікою, не мали можливості одержати розвиток в Україні. Громадяни були змушені задовольнятися страхуванням будівель, домашнього майна, транспортних засобів і деяких інших об'єктів, а також визначеним набором різновидів особистого страхування, проведеного на умовах, диктованих  страховиком-монополістом в особі  органів державного страхування.

Умови господарської діяльності, що існували, не сприяли використанню страхового методу охорони майна підприємств і організацій, збиток відшкодовувався в основному за допомогою використання дотацій із загальнодержавних бюджетних резервів.

Перехід до ринкових відносин, формування багатоукладної системи господарювання, заснованої на різноманітних формах власності, створюють об'єктивні передумови для активного впровадження в сферу економіки страхування як одного з гарантів забезпечення фінансової стійкості суб'єктів, що господарюють. Тепер вони самі повинні піклуватися про власне економічно стійке положення, схоронності матеріальних об'єктів, кредито і платоспроможності. Збитки від стихійних лих, техногенних аварій та ін. повинні мати надійне і гарантоване фінансове джерело покриття.

Розвиток підприємницької діяльності громадян приводить до появи у товаровиробників засобів і предметів виробництва, що також вимагає страхового захисту. Починаючи підприємницьку діяльність, громадяни включаються в такі взаємовідношення, при яких  фінансова чи господарська  неспроможність їхніх партнерів може призвести до зростання збитків.

Відповідно   виникає   ще   одна   область, що  розширює  сферу застосування  страхування  (страхування комерційних, фінансових ризиків, втрати прибутку та ін.). Кризові явища в економіці та ріст безробіття,  підсилюють необхідність соціального захисту працівників. В період переходу до ринку, число соціальних груп нужденних у страхових послугах (працівники з низькою кваліфікацією, люди похилого віку та ін.) збільшується. У цю категорію попадають і працівники нерентабельних підприємств, нових створених товариств і т.д.

В умовах повної господарської самостійності підприємств, розширення їхньої волі і підвищення відповідальності за прийняті рішення підсилюється роль роботодавця. Тому йому необхідно вивчити й оцінити всі можливі ризики, яким він піддається, у тому числі ризик одержання недостовірної інформації про прийняття на роботу фахівця, ризик втрат через трудовий конфлікт на виробництві, ризик, пов'язаний з недостатньо оптимальним набором працівників як по кількості, так і за кваліфікацією.

Як свідчать фахівці, ризик відноситься до факторів, що обмежують капіталовкладання і підприємницьку активність. Спроби піти від ризику, як правило, супроводжуються скороченням темпів виробництва, а також робочих місць. У нових економічних умовах серед частини керівників нерідко домінують сиючасні інтереси, що приводить до скорочення розробок  довгострокових програм. Не стабільним стало положення працівників, які займаються створенням і освоєнням   нових технологій, продукції, товарів.

Страхування науково-технічних, впроваднецьких ризиків підприємців  при інвестуванні коштів у науково-технічний комплекс підсилює зацікавленість у збереженні зайнятості висококваліфікованих фахівців. Таким чином, страхування не тільки здатне забезпечити фінансовий захист роботодавцям і працівникам, але й дозволити реалізувати їхні спільні інтереси.

Отже, в умовах ринку, що супроводжується різноманітними ризиками, зростає значення страхування як важливого засобу захисту майнових інтересів юридичних і фізичних осіб. У сферу страхування утягуються нові суб'єкти як з боку осіб, які пропонують страхові послуги, так і з боку одержувачів  цих послуг. Гармонізація їхніх інтересів, а також належна організація страхової справи в країні, дієвість і розвиток страхування неможливі без належної правової бази, основу якої складає Закон України "Про страхування".

РОЗДІЛ 1

Роль страхування в соціально-економічних процесах

Людям природно притаманне прагнення захиститися від небезпеки втрати життя, здоров'я, житла, харчів тощо. Потреба в захисті дуже близька до первинних (фізіологічних) запитів. Зі зростанням запитів людини ускладнюються й атрибути її безпеки.

Протягом усього історичного шляху розвитку суспільне виробницт­во стикається із суперечностями між природою і людиною, а також між окремими суб'єктами виробничих відносин. Ці суперечності зу­мовлюють появу несприятливих подій (ризиків), серед яких виокрем­люють стихійне лихо і нещасні випадки.

Стихійне лихо являє собою випадок, спричинений руйнівною дією сил природи, охоплює здебільшого немалу територію і призводить до значних матеріальних збитків або загибелі чи втрати здоров'я багатьох людей.

Нещасні випадки — це такі події, котрі через несприятливий збіг обставин призводять до загибелі або втрати здоров'я окремих людей (наприклад, внаслідок дорожньо-транспортної пригоди).

Потенційна можливість настання стихійного лиха і нещасних ви­падків являє сутність ризику. Поняття «ризик» має кілька зна­чень. Його часто ототожнюють з небезпекою, що загрожує тому чи іншому суб'єктові або об'єктові. Насправді не всяка небезпека може з погляду страхування розглядатись як ризик. До страхових ризиків від­носять лише такі випадки небезпеки, появу яких можна прогнозувати й оцінювати на підставі історичного досвіду та за допомогою матема­тичних і статистичних методів.

Специфіка цієї категорії зумовлена такими ознаками: випадковіс­тю ризику; незвичайністю заподіяної шкоди; можливістю вираження шкоди в натуральній або грошовій формі; необхідністю попереджен­ня, подолання наслідків події і відшкодування завданих нею збитків. Сутність страхового захисту полягає в нагромадженні й витрачанні грошових та інших ресурсів для здійснення заходів з попередження, подолання або зменшення негативного впливу ризиків і відшкодування пов 'язаних з ними втрат,

Для того щоб система заходів з попередження, подолання і від­шкодування втрат була реально можливою, необхідно частину валово­го продукту спрямовувати на створення страхового фонду суспільства.

Необхідність страхування випливає з права власності або володіння тим чи іншим об'єктом. Кожний індивідуальний або асоційований власник будинку, автомашини, а тим більше складного виробничого техноло­гічного комплексу, зацікавлений у тому, щоб вкладені в цей об'єкт кошти не були втрачені через стихійне лихо, нещасний випадок, по­грабування тощо.

Страховий захист є проявом економічної безпеки фізичних і юридич­них осіб. Серед багатьох форм страхового захисту страхуванню нале­жить особлива роль. Воно дає змогу досягти раціональної структури коштів, що спрямовуються на запобігання (або оперативне усунення) наслідкам стихії чи інших чинників, які перешкоджають діяльності тієї чи іншої особи.

Страхування, маючи великі можливості маневрування резервами, є важливою ланкою формування всієї системи економічної безпеки. Така роль стає можливою тільки за належного рівня розвитку страхової справи.

Необхідність зміст та функції страхування

Необхідність страхового захисту має кілька аспектів: природний, економічний, соціальний, юридичний, міжнародний.

З позицій природних інтересів суспільства та окремих його громадян, страхування виникло як засіб збереження матеріального благополуччя за настання випадкових, непередбачуваних, а також передбачуваних, але небажаних і таких, яких не можна уникнути, випадків з метою розподілу заподіяних окремим громадянам.

Економічна зумовленість страхового захисту пояснюється необхідністю створення такого різновиду людської діяльності, який ґрунтується на акумуляції фінансових засобів з метою відшкодування збитків, спричинених настанням шкідливих для здоров'я та (або) матеріального благополуччя подій, як фізичним, так і юридичним особам, що створює сприятливі умови для безперебійного процесу суспільного відтворення.

У соціальному плані страхування є формою (способом) участі держави, роботодавців та громадян у справі захисту особистих інтересів громадян і створення у такий спосіб умов для забезпечення соціальної та політичної стабільності в суспільстві.

В юридичному аспекті страхування є різновидом цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів громадян та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати громадянами та юридичними особами страхових платежів.

Таким чином, необхідність страхового захисту викликана прагненням обмежити як матеріальні, так і нематеріальні збитки, пов'язані з певними ризиками.

Ризики — можлива небезпека втрат, зумовлена певними природними явищами (землетруси, паводки, засуха тощо), випадковими подіями техніко-технологічного характеру (пожежа, аварії, вибухи тощо), кримінальними явищами (крадіжки, розбійницькі напади, шахрайство тощо) та явищами суто економічного характеру, різноманітність котрих досить стрімко зростає у зв'язку із поглибленням суспільного поділу праці, розвитком кредитної системи (порушення ритмічності поставок, кризи неплатежу, інфляція тощо).

Страховий ризик — певна подія, у разі настання якої проводиться страхування. Вона має ознаки ймовірності та випадковості. Страхується той ризик, за яким можна оцінити ймовірність страхового випадку, визначити розмір збитку й обчислити ціну страхової послуги та можливу частку страхового відшкодування.

Нестрахові ризики — події, які теж супроводжуються певними втратами для потерпілого, але не підлягають страхуванню, найчастіше у зв'язку з відсутністю бажаючих взяти на себе зобов'язання щодо відшкодування збитків, спричинених цими подіями. Це, як правило, ризики, за якими неможливо оцінити ймовірність страхового випадку, визначити розмір збитків та ціну страхової послуги.

З розвитком ринкових відносин зростає ступінь ризику, отже, зростає потреба суспільства у засобах захисту та механізмах обмеження ризику. Страхування компенсує збитки (або частину їх) у грошовій формі, а не відшкодовує товарно-матеріальні цінності, і, таким чином, не може повністю усунути порушень перебігу відтворювального процесу. Важливе значення мають превентивні (попереджувальні) заходи, спрямовані на запобігання страхового випадку (протипожежні заходи, запобігання дорожньо-транспортним пригодам, епідеміям тощо) та репресивні, спрямовані на усунення страхового випадку (боротьба з пожежею, паводком, епідемією і т. ін.). [1]

Зміст страхування, як і інших категорій, розкривається в його функціях.

Функції страхування – це зовнішній прояв суті страхування як економічної категорії.

Серед науковців немає єдиного підходу щодо визначення функцій страхування, а це є першопричиною і різного трактування страхування як економічної категорії.

Окремі автори як функції страхування виділяють:

1)       формування спеціалізованого страхового фонду грошових засобів;

2)       відшкодування збитку та особисте матеріальне забезпечення громадян;

3)       попередження страхового випадку та мінімізацію збитку.

Окремі автори вважають, що страхуванню притаманні такі функції:

-           ризикова;

-           створення і використання страхових резервів;

-           інвестиційна;

-           заощадження коштів або накопичувальна;

-           превентивна, або попереджувальна;

-           виробнича;

-           бюджетно-заміщувальна;

-           стабілізаційна;

-           розподільна;

-           алокаційна;

-           контрольна.

Оскільки страхування відбиває ідею застереження, захисту майнових інтересів осіб та безпеки, то воно виконує такі основні функції:

-       ризикову;

-       створення і використання страхових резервів (фондів);

-       заощадження коштів;

-       превентивну (попереджувальну);

-       контрольну.

Ризикова функція полягає у передаванні страховику за певну плату матеріальної відповідальності за наслідки ризику, зумовленого подіями, перелік яких передбачено чинним законодавством або договором страхування. Страхування, по суті, є своєрідним механізмом передачі ризику від страхувальників до страховика за збитки, заподіяні їм унаслідок настання несприятливих подій (обставин).

Функція створення і використання страхових резервів (фондів) полягає у накопиченні страховиком певного капіталу, достатнього для забезпечення покриття збитків, що виникли у страхувальника внаслідок стихійного лиха, нещасного випадку або спричинених іншою страховою подією.

Через таку функцію вирішуються важливі макроекономічні функції, пов'язані з тим, що:

1) страховики, акумулюючи розрізнені внески великої кількості страхувальників, перетворюють пасивні грошові кошти окремих осіб на потоки активного капіталу, тобто вирішується проблема інвестицій у банківські й інші комерційні структури, вкладення коштів у нерухомість, придбання цінних паперів тощо;

2) шляхом реалізації функції відшкодування збитків стабілізується економічна ситуація для кожного застрахованого;

3) через ціноутворення на страхову послугу визначається рівень ризику суспільного розвитку.

Функція заощадження коштів полягає у накопиченні коштів страхувальника його внесками й, у випадку відсутності страхових подій за час дії такого договору, поверненні заощаджуваних коштів страхувальнику (передусім це стосується особистого страхування). При правильному розрахунку тарифів страхування, достатньому зборі коштів страхових премій заощаджуються значні кошти, які направляються на інвестиційні програми.

Превентивна функція полягає у фінансуванні заходів для запобігання страхової події або мінімізації збитків, відповідно до умов договору страхування (наприклад, обладнання об'єктів страхування протипожежним устаткуванням, придбання медикаментів, засоби захисту в разі ДТП тощо).

Заходи страховика щодо попередження страхового випадку та мінімізації збитку носять назву превенції. З цією метою страховик створює окремий фонд превентивних заходів. Витрати страховика на попереджувальні заходи доцільні, оскільки дозволяють страховику суттєво зекономити грошові кошти на виплату страхового відшкодування.

Зазначені функції страхування є специфічними. Разом із тим, страхування як складова частина фінансів виконує й інші функції, притаманні фінансам загалом, а саме — контрольну функцію.

Контрольна функція виражає властивість страхування до суто цільової використання коштів страхового фонду. Ця функція проявляється одночасне з попередніми в конкретних страхових відносинах. Відповідно до неї здійснюється фінансовий страховий контроль за правильним проведенням страхових операцій.

Інвестиційну функцію пов'язують із тим, що страхування забезпечує поліпшення стану грошового обігу, підвищення купівельної спроможності національної валюти, збільшення інвестиційних можливостей країни тощо.

Зазначені функції страхування є специфічними. Проте водночас у сфері страхової діяльності виявляються й функції, притаманні фінансам у цілому (наприклад, контрольна функція), та функції інших суміжних вартісних категорій (наприклад, ціни, коли йдеться про формування страхових тарифів, оцінку об’єкта страхування, з’ясування розміру завданих збитків).

Форми та види страхування

За формою розрізняють добровільне та обов'язкове страхування.
Обов'язкове страхування як у галузі державного соціального страхування, так і в індивідуальному страхуванні зумовлене ризиками, пов'язаними з життям, втратою працездатності або із виникненням таких збитків, які не можуть бути відшкодовані окремою особою. Наприклад, дорожньо-транспортні пригоди, пожежа, яка знищила житло десятків або сотень сімей, втрата годувальника тощо без обов'язкового страхування могли б поставити окремих людей в такі умови, що вони до кінця свого життя змушені були б використовувати весь свій дохід для компенсації спричинених збитків, а в деяких випадках для такої компенсації не вистачило б і життя. За цих умов усе одно держава не могла б залишитися байдужою до долі таких людей. Значною мірою покриття цих збитків повинна брати на себе держава. Щоб полегшити цей тягар і не перекладати його на державний бюджет, який за будь-яких умов завжди обмежений, держава запроваджує обов'язкове страхування.

Обов'язкове страхування встановлюється законом, згідно з яким страховик зобов'язується страхувати відповідні об'єкти, а страхувальники — вносити належні страхові платежі. Форми типового договору, порядок проведення і особливі умови для ліцензування обов'язкового страхування визначаються Кабінетом Міністрів України.

Стаття 7 Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про страхування" подає перелік видів страхування, які є обов'язковими у нашій державі:

1)            медичне страхування;

2)            особисте страхування медичних і фармацевтичних працівників (крім тих, які працюють в установах і організаціях, що фінансуються з Державного бюджету України) на випадок інфікування вірусом імунодефіциту людини при виконанні ними службових обов'язків;

3)            особисте страхування працівників відомчої (крім тих, які працюють в установах і організаціях, що фінансуються з Державного бюджету України) та сільської пожежної охорони і членів добровільних пожежних дружин (команд);

4)            страхування спортсменів вищих категорій;

5)            страхування життя і здоров'я спеціалістів ветеринарної медицини;

6)            особисте страхування від нещасних випадків на транспорті;

7)            авіаційне страхування цивільної авіації;

8)            страхування відповідальності морського перевізника та виконавця робіт, пов'язаних із обслуговуванням морського транспорту, щодо відшкодування збитків, завданих пасажирам, багажу, пошті, вантажу, іншим користувачам морського транспорту та третім особам;

9)            страхування цивільної-відповідальності власників транспортних засобів;

10)       страхування засобів водного транспорту;

11)       страхування врожаю сільськогосподарських культур і багаторічних насаджень державними сільськогосподарськими підприємствами, врожаю зернових культур, цукрових буряків сільськогосподарськими працівниками всіх форм власності;

12)       страхування цивільної-відповідальності оператора ядерної установки за шкоду, яку може бути заподіяно внаслідок ядерного інциденту (порядок і умови цього страхування визначаються спеціальним законом України);

13)       страхування працівників (крім тих, які працюють в установах і організаціях, що фінансуються з Державного бюджету України), які беруть участь у наданні психіатричної допомоги, в т. ч. здійснюють догляд за особами, які страждають психічними розладами;

14)       страхування цивільної відповідальності суб'єктів господарювання за шкоду, яку може бути заподіяно пожежами та аваріями на об'єктах підвищеної небезпеки, включаючи пожежовибухонебезпечні об'єкти та об'єкти, господарська діяльність на яких може призвести до аварій екологічного та санітарно-епідеміологічного характеру;

15)       страхування цивільної-відповідальності інвестора, в т. ч. за шкоду, заподіяну довкіллю, здоров'ю людей, за угодою про розподіл продукції, якщо інше не передбачено такою угодою;

16)       страхування майнових ризиків за угодою про розподіл продукції у випадках, передбачених Законом України "Про угоди про розподіл продукції";

17)       страхування фінансової відповідальності, життя і здоров'я тимчасового адміністратора та ліквідатора фінансової установи;

18)       страхування майнових ризиків при промисловій розробці родовищ нафти і газу у випадках, передбачених Законом України "Про нафту і газ";

19)       страхування медичних та інших працівників державних і комунальних закладів охорони здоров'я та державних наукових установ (крім тих, які працюють в установах і організаціях, що фінансуються з Державного бюджету України) на випадок захворювання інфекційними хворобами, пов'язаного з виконанням ними професійних обов'язків в умовах підвищеного ризику зараження збудниками інфекційних хвороб;

20)       страхування відповідальності експортера та особи, яка відповідає за утилізацію (видалення) небезпечних відходів, щодо відшкодування шкоди, яку може бути заподіяно здоров'ю людини, власності та навколишньому природному середовищу під час транскордонного перевезення та утилізації (видалення) небезпечних відходів;

21)       страхування персоналу транспортних установок, джерел іонізуючого опромінювання, а також державних інспекторів з нагляду за ядерною та радіаційною безпекою безпосередньо на ядерних установках від ризику негативного впливу іонізуючого випромінювання на їхнє здоров'я за рахунок коштів ліцензіатів;

22)       страхування об'єктів космічної діяльності (наземна інфраструктура), перелік яких затверджується Кабінетом Міністрів України за поданням Національного космічного агентства України;

23)       страхування цивільної відповідальності космічної діяльності;
страхування об'єктів космічної діяльності (космічна інфраструктура), які є власністю України, щодо ризиків, пов'язаних з підготовкою до запуску космічної техніки на космодромі, запуском та експлуатацією її у космічному просторі;

24)       страхування відповідальності щодо ризиків, пов'язаних з підготовкою до запуску космічної техніки на космодромі, запуском та експлуатацією її у космічному просторі;

25)       страхування відповідальності суб'єктів перевезення небезпечних вантажів на випадок настання негативних наслідків при перевезенні небезпечних вантажів;

26)       страхування професійної відповідальності осіб, діяльність яких може заподіяти шкоду третім особам, за переліком, встановленим Кабінетом Міністрів України;

27)       страхування відповідальності власників собак (за переліком порід, визначених Кабінетом Міністрів України) щодо шкоди, яка може бути заподіяна третім особам;

28)       страхування цивільної відповідальності громадян України, що мають у власності чи іншому законному володінні зброю, за шкоду, яка може бути заподіяна третій особі або її майну внаслідок володіння, зберігання чи використання цієї зброї;

29)       страхування тварин на випадок загибелі, знищення, вимушеного забою, від хвороб, стихійних лих та нещасних випадків у випадках та згідно з

30)       переліком тварин, встановленим Кабінетом Міністрів України;
страхування відповідальності суб'єктів туристичної діяльності за шкоду, заподіяну життю чи здоров'ю туриста або його майну;

31)       страхування відповідальності морського судновласника;

32)       страхування ліній електропередач та перетворюючого обладнання передавачів електроенергії від пошкодження внаслідок впливу стихійних лих або техногенних катастроф від протиправних дій третіх осіб.

Для здійснення обов'язкового страхування Кабінет Міністрів України встановлює:

1)       порядок та правила його проведення;

2)       форми типового договору;

3)       особливі умови ліцензування обов'язкового страхування;

4)       розміри страхових сум;

5)       максимальні розміри страхових тарифів або методику актуарних розрахунків.

Здійснення обов'язкових видів страхування, які не передбачені цим законом, забороняється.

Дія Закону України "Про страхування" не поширюється на державне соціальне страхування, яке теж є обов'язковим.

Обов'язкова форма страхування ґрунтується на таких засадах. Законодавство встановлює перелік об'єктів, що підлягають обов'язковому страхуванню та механізм, яким забезпечується його реалізація, покладаючи відповідальність за здійснення обов'язкового страхування на державні страхові органи.

Безумовна дія обов'язкового страхування, незалежно від порушення терміну сплати страхувальником страхових платежів. У разі порушення строків внесення платежів страхувальник сплачує пеню. В екстремальних випадках страхові внески може бути стягнено в судовому порядку. У разі настання страхового випадку при прострочених платежах потерпілого із страхового відшкодування вилучається сума боргу перед страховою організацією та пеня на прострочений борг.

Обов'язкове майнове страхування не обмежене часом. Воно втрачає силу тільки тоді, коли гине майно. Для особистого страхування обов'язковість втрачає силу зі зміною статусу особи, що зумовлює вилучення її з переліку тих осіб, котрі підлягають законному обов'язковому страхуванню (особа перестала бути народним депутатом, пасажиром тощо). Страхове забезпечення з обов'язкового страхування строго нормоване. Як правило, ці норми встановлюють у відсотках від страхової оцінки або в гривнях.

Добровільне страхування здійснюється на основі договору між страхувальником і страховиком. Ним, як правило, охоплюються ті юридичні та фізичні особи, котрі не підпадають під обов'язкове страхування і бажають застрахуватись. Загальні умови та порядок проведення добровільного страхування визначаються правилами, які встановлюються страховиком самостійно.

Види добровільного страхування, на які видається ліцензія, визначаються правилами (умовами) страхування, прийнятими страховиком і зареєстрованими Уповноваженим органом.

Видами добровільного страхування можуть бути:

1)       страхування життя;

2)       страхування від нещасних випадків;

3)       медичне страхування (безперервне страхування здоров'я);

4)       страхування здоров'я на випадок хвороби;

5)       страхування залізничного транспорту;

6)       страхування наземного транспорту (крім залізничного);

7)       страхування повітряного транспорту;

8)       страхування водного транспорту (морського внутрішнього та інших видів водного транспорту);

9)       страхування вантажів та багажу (вантажобагажу);

10)   страхування від вогневих ризиків та ризиків стихійних явищ;

11)   страхування майна (іншого, ніж передбачено пунктами 5—9);

12)   страхування цивільної відповідальності власників наземного транспорту (включаючи відповідальність перевізника);

13)   страхування відповідальності власників повітряного транспорту (включаючи відповідальність перевізника);

14)   страхування відповідальності власників водного транспорту (включаючи відповідальність перевізника);

15)   страхування відповідальності перед третіми особами (іншої, ніж передбачено пунктами 12—14);

16)   страхування кредитів (у тому числі відповідальності позичальника за непогашення кредиту);

17)   страхування інвестицій;

18)   страхування фінансових ризиків;

19)   страхування судових витрат;

20)   страхування виданих гарантій (порук) та прийнятих гарантій;

21)   страхування медичних витрат;

22)   інші види добровільного страхування.

Страховики мають право займатись тільки тими видами добровільного страхування, які визначені в ліцензії.

Отже, страхування покликане забезпечити безперервне економічне життя суспільства, допомогти підприємствам, організаціям та окремим особам подолати наслідки несприятливих подій, викликаних будь-якими факторами. Страхування забезпечує раціональне формування та використання коштів, призначених для здійснення соціальних програм.

У ринковій економіці страхування виступає, з одного боку, засобом захисту бізнесу та благополуччя людей, а з іншого — видом підприємницької діяльності, що приносить прибуток. Займаються такою діяльністю відповідні організаційні структури – страховики (страхові компанії), що спеціалізуються на наданні страхових послуг.

РОЗДІЛ 2

Оцінка вітчизняної практики функціонування страхового ринку

Минулий рік показав необхідність проведення глобального реформування економіки України. Вплив світової фінансової кризи 2008-2009 років відкинув промисловість до рівня 2003 року і актуалізував питання структурної перебудови економіки та фінансового ринку. Не існує макроекономічних передумов і для розвитку страхового ринку, оскільки він безпосередньо залежить від первинного сектору економіки, який є малорозвиненим.

У 2010 році страховий ринок України незначно пожвавився (темпи приросту страхових платежів порівняно з 2009 роком склали 12,9%) Зростання відбулося, в основному, за рахунок підвищення тарифів за обов’язковим страхуванням цивільно-правової відповідальності автовласників, збільшення обсягів страхування вантажів та розвитку добровільного медичного страхування. Суттєвих структурних перебудов у галузі не відбулося, тому можна говорити про стагнацію ринку.

На сьогодні є дуже велика кількість страхових компаній. Це зумовлює  їх велику конкуренцію між собою. Загальна кількість страхових компаній станом на 31.12.10 становила 456, у тому числі СК "life"1 – 67 компаній, СК "non-life" – 389 компаній, (станом на 31.12.09 – 450 компаній, у тому числі СК "life" – 72 компанії, СК "non-life" – 378 компаній).

Спостерігалося макроекономічне відновлення ринку страхування. Так, за 2010 рік частка валових страхових премій у відношенні до ВВП становила 2,1%, що на 0,1 в.п. менше в порівнянні з 2009 роком та на 0,4 в.п. менше в порівнянні з показником 2008 року; частка чистих страхових премій у відношенні до ВВП за 2010 рік становила 1,2%, що на 0,1 в.п. менше в порівнянні з відповідним показником 2009 року та на 0,5 в.п. менше в порівнянні з відповідним показником 2008 року.

У порівнянні з 2009 роком на 2 639,6 млн. грн. (12,9%) збільшилися обсяги надходжень валових страхових премій, обсяг чистих страхових премій 2 збільшився на 669,7 млн. грн. (5,3%). Основним фактором зростання валових страхових премій, у порівнянні з 2009 роком, стало збільшення обсягу внутрішнього перестрахування на 1 969,9 млн. грн. (25,3%). Необхідно відзначити, що розмір внутрішнього перестрахування вже перевищив докризовий рівень 2008 року на 21,5%. На тлі вищезазначеного, відстежується тенденція зменшення питомої ваги чистих страхових премій у валових страхових преміях протягом останніх років: 2008 рік – 66,6% ; 2009 рік – 61,9%; 2010 рік – 57,7%. Основними змінами за видами страхування, що вплинули на це, є зростання премій за майновими видами страхування, а саме: страхування вантажів та багажу зросло на 423,1 млн. грн. (111,8%); страхування від вогневих ризиків зросло на 225,3 млн. грн. (24,2%); страхування майна – на 190,9 млн. грн. (12,8%). За 2010 рік суттєво зменшилися в порівнянні з 2009 роком на 487,9 млн. грн. (65,6%) страхування кредитів та на 149,4 млн. грн. (16,5%) скоротилося страхування фінансових ризиків.

За 2010 рік відстежується тенденція зростання фінансової стійкості страхових компаній. Так, при зростанні на 5,3% обсягів чистих страхових премій, на 12,1% зросли обсяги сформованих страхових резервів. На 7,8% зросли загальні активи, з них активи, визначені законодавством для представлення коштів страхових резервів – на 16,9%.

У порівнянні з 2009 роком на 9,4% зменшилися валові страхові виплати (відшкодування), обсяг чистих страхових виплат зменшився на 2,8%.

На зменшення чистих страхових виплат, в першу чергу, вплинули такі зміни: на 476,2 млн. грн. (15,8%) зменшилися виплати з автострахування (КАСКО, ОСЦПВ, "Зелена картка"); на 204 млн. грн. (57,5%) зменшилися виплати зі страхування кредитів. При цьому на 381,3 млн. грн. (24,2%) збільшилися виплати зі страхування фінансових ризиків (що, на фоні скорочення чистих премій за цим видом, пояснюється виплатами за договорами, що були укладені в попередні роки).

Основні показники діяльності страхового ринку та його динаміка представлені в таблиці 1.

Таблиця 1

Основні показники діяльності страхового ринку та його динаміка

Кількість страхових компаній (СК) станом на 31.12.10 становила 456, з яких 67 СК зі страхування життя (СК "Life") та 389 СК, що здійснювали види страхування, інші, ніж страхування життя (СК "non-Life"). За 2010 рік кількість страхових компаній збільшилась на 6 СК.

Таблиця 2

Кількість страхових компаній у 2009 – 2010 рр.

Страхові премії страхових компаній поділяються на валові та чисті.

Валові страхові премії, отримані страховиками при страхуванні та перестрахуванні ризиків від страхувальників та перестрахувальників за 2010 рік, становила 23 081,7 млн. грн., з них:

6 171,1 млн. грн. (26,7%) – що надійшли від фізичних осіб;

9 860,4 млн. грн. (42,7%) – що надійшли від юридичних осіб.

За 2009 рік загальна (валова) сума страхових премій, отриманих страховиками, становила 20 442,1 млн. грн., з них:

5 949,0 млн. грн. (29,1%) – що надійшли від фізичних осіб;

8 646,5 млн. грн. (42,3%) – що надійшли від юридичних осіб.

За 12 місяців 2010 року сума отриманих страховиками валових премій з видів страхування, інших, ніж страхування життя становила 22 175,2 млн. грн. (або 96,1% від загальної суми страхових премій), а зі страхування життя – 906,5 млн. грн. (або 3,9% від загальної суми страхових премій).

Чисті страхові премії за 2010 рік становили 13 327,7 млн. грн., що становить 57,7% від валових страхових премій. Чисті страхові премії за 2009 рік становили 12 658,0 млн. грн.

Так, обсяги валових страхових премій за 2010 рік збільшилися порівняно з 2009 роком на 12,9%, при цьому чисті страхові премії збільшилися на 5,3%. Зростання валових страхових премій у IV кв. 2010 року на 31,9% у порівнянні до ІІІ кв. 2010 року відбулось переважно за рахунок збільшення обсягів внутрішнього перестрахування – до 3 518,6 млн. грн. (у ІІІ кв. 2010 р. Обсяг внутрішнього перестрахування становив 2 187,8 млн. грн.). Обсяг чистих страхових премій у ІV кв. 2010 року збільшився на 14,3% у порівнянні з попереднім кварталом 2010 року.

Концентрація страхового ринку за надходженнями валових страхових премій станом на 31.12.10 представлена в таблиці 3.

Таблиця 3

Концентрація страхового ринку у 2010 році

Можна констатувати, що незважаючи на значну кількість компаній, фактично на страховому ринку основну частку валових страхових премій – 91,7% – акумулюють 100 СК "non-Life" (25,7% всіх СК "non-Life") та 95,9% – 20 СК "Life" (29,9% всіх СК "Life").

Страхові премії за видами страхування за 2009 – 2010 рр. (обсяги, структура та темпи приросту) наведено в таблиці 4 та на рис. 2, 3, 4.

Таблиця 4

Страхові премії за видами страхування за 2009 – 2010 рр. (обсяги, структура та темпи приросту)

Динаміка чистих страхових премій за 2008-2010 рр. представлена в таблиці 5.

Таблиця 5

Динаміка чистих страхових премій за 2008-2010 рр.

У структурі чистих страхових премій за видами страхування станом на 31.12.10 найбільша частка належить таким видам страхування, як: автострахування (КАСКО, ОСЦПВ, «Зелена картка») – 5 059,0 млн. грн. (або 38%) (станом на 31.12.09 даний показник становив 4 981,8 млн. грн. (або 39%)); страхування майна – 1 680,8 млн. грн. (або 12%) (станом на 31.12.09 –1 489,9 млн. грн. (або 12%)); страхування від вогневих ризиків – 1 156,3 млн. грн. (або 9%) (станом на 31.12.09 – 931,0 млн. грн. (або 7%)); страхування життя – 906,0 млн. грн. (або 7%) (станом на 31.12.09 – 826,9 млн. грн. (або 7%)); страхування фінансових ризиків – 755,7 млн. грн. (або 6%) (станом на 31.12.09 – 905,1 млн. грн. (або 7%)).

Одним із показником надійності страхових компаній є страхові виплати (відшкодування). Розмір валових страхових виплат за 2010 рік становив 6 104,6 млн. грн., у тому числі з видів страхування, інших, ніж страхування життя – 6 052,0 млн. грн. (або 99,1%), зі страхування життя – 52,6 млн. грн. (або 0,9%).

Обсяг чистих страхових виплат становив 5 885,7 млн. грн. та зменшився порівняно з аналогічним періодом 2009 року на 2,8%.

Обсяги валових та чистих страхових виплат за 2010 рік зменшилися в порівнянні з 2009 роком (див. рис. 5).

Так, обсяг валових страхових виплат за 2010 рік знизився на 9,4% порівняно з 2009 роком (до 6 104,6 млн. грн.), а обсяги чистих страхових виплат зменшились на 2,8% і становили 5 885,7 млн. грн. Скорочення страхових виплат може розглядатися як негативна ознака з огляду на те, що надходження страхових платежів збереглося на рівні попереднього року. Це може свідчити про недостатність у страхових компаній ліквідних інструментів, надмірну збитковість діяльності деяких страховиків. Ряд страхових компаній розглядають всі можливі варіанти скорочення витрат, зокрема через реорганізацію та скорочення своїх відокремлених підрозділів (філій, представництв тощо).

Водночас у четвертому кварталі обсяг валових страхових виплат збільшився в порівнянні з попереднім кварталом на 61,2%, а чистих страхових виплат – на 59,4%. Зростання валових виплат у четвертому кварталі зумовлене зростанням страхових виплат, зокрема, за такими видами страхування, як страхування фінансових ризиків, страхування наземного транспорту (крім залізничного), обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Страхові виплати у розрізі видів страхування за 2009 – 2010 рр. (обсяги, структура та темпи приросту) наведено в таблиці 6 та на рис. 6, 7, 8.

Таблиця 6

Страхові виплати за видами страхування за 2009-2010 рр. (обсяги, структура та темпи приросту)

Динаміка чистих страхових виплат за 2008-2010 рр. представлена в таблиці 7.

Таблиця 7

Динаміка чистих страхових виплат за 2008-2010 рр.

Структуру чистих страхових виплат (відшкодувань) за видами страхування за 2010 рік зображено на рис. 8.

У структурі чистих страхових виплат станом на 31.12.10 найбільша частка страхових виплат припадає на такі види страхування, як: автострахування (КАСКО, ОСЦПВ, «Зелена картка») – 2 538,2 млн. грн. (або 43%) (станом на 31.12.09 даний показник становив 3 014,4 млн. грн. (або 50%)); страхування фінансових ризиків – 1 959,1 млн. грн. (або 33%) (станом на 31.12.09 – 1 577,9 млн. грн. (або 26%)); частка медичного страхування (безперервне страхування здоров’я) становить 632,9 млн. грн. (або 11%) (станом на 31.12.09 – 550,7 млн. грн. (або 9%)).

Рівень валових страхових виплат (відношення валових страхових виплат до валових страхових премій) станом на 31.12.10 становив 26,4% (таблиця 8). Високий рівень валових страхових виплат (більше 20%) спостерігався за такими видами страхування: добровільне особисте страхування – 47,5% (станом на 31.12.09 – 48,8%), добровільне майнове страхування – 26,3% (станом на 31.12.09 – 35,7%), а також державне обов‘язкове страхування – 93,9% (станом на 31.12.09 – 94,7%).

Таблиця 8

Рівень страхових виплат за видами страхування

Рівень чистих страхових виплат (відношення чистих страхових виплат до чистих страхових премій) станом на 31.12.10 становив 44,2% (станом на 31.12.09 – 47,8%). Високий рівень чистих страхових виплат станом на 31.12.10 спостерігався за видами добровільного страхування фінансових ризиків – 259,2%, з добровільного особистого страхування – 52,6%, а також з добровільного майнового страхування – 53,9%. Зростання рівня валових та чистих страхових виплат з добровільного страхування фінансових ризиків може свідчити про здійснення страховими компаніями оптимізації оподаткування.

Рівень чистих страхових виплат перевищує рівень валових, оскільки при розрахунку не враховуються частки страхових виплат, що сплачуються за договорами внутрішнього перестрахування ризиків, та частки страхових премій, що сплачуються за операціями внутрішнього страхування.

Рівень чистих страхових виплат та чисті страхові виплати за видами страхування за 2010 рік у порівнянні з 2009 роком наведено у таблиці 9.

Таблиця 9

Рівень чистих страхових виплат та чисті страхові виплати за

видами страхування за 2009 – 2010 рр

Так, рівень страхових виплат із страхування наземного транспорту (КАСКО) станом на 31.12.10 зменшився на 13,7 в. п. до рівня 55,2%; зростання рівня страхових виплат із страхування кредитів (у тому числі відповідальності позичальника за непогашення кредиту) на 11,2 в. п. до рівня 58,9% пов’язане зі зменшенням надходження страхових платежів за 2010 рік до 256,4 млн. грн.; на 85,0 в. п. до 259,3% збільшився рівень страхових виплат зі страхування фінансових ризиків; рівень страхових виплат з обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (ОСЦПВ) станом на 31.12.10 залишився майже без змін, у порівнянні з відповідним показником станом на 31.12.09.

Зменшення рівня валових страхових виплат може розглядатися як негативна ознака з огляду на те, що надходження страхових платежів збереглося на рівні попереднього року.

Від страхувальників-фізичних осіб за січень – грудень 2010 року надійшло 6 171,1 млн. грн. валових страхових премій, що на 3,7% більше, ніж за аналогічний період 2009 року.

Структура валових страхових премій, які надійшли від фізичних осіб за 2010 рік:

- за видами страхування, іншими, ніж страхування життя – 5 416,3 млн. грн. (на 2,0% більше, ніж за аналогічний період 2009 року);

- за видом страхування життя – 754,8 млн. грн. (на 17,7% більше, ніж за аналогічний період 2009 року).

Страхові виплати страхувальникам-фізичним особам у 2010 році становили 2 436,4 млн. грн. (39,9% від загальних валових виплат), що на 13,1% менше, ніж за 2009 рік.

У четвертому кварталі обсяг валових страхових премій зріс у порівнянні з попереднім кварталом на 10,8%, а розмір страхових виплат збільшився на 7,2% відповідно.

Рівень валових виплат фізичним особам (відношення виплат до премій) станом на 31.12.10 становив 39,5%, що на 7,6 в.п. менше, ніж станом на 31.12.10 (див. рис. 9). Протягом 2010 року найвищий обсяг валових виплат фізичним особам був у першому кварталі – 641,4 млн. грн., найнижчий – в третьому – 572,5 млн. грн.

Структура страхових платежів та виплат при страхуванні фізичних осіб станом на 31.12.10 має такий вигляд:

- 37,5% всіх премій від громадян становили премії від страхування наземного транспорту (КАСКО) – 2 315,2 млн. грн., що на 16,5% (або на 458,9 млн. грн.) менше в порівнянні з відповідною датою 2009 року; від страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (ОСЦПВ) надійшло 1 385,2 млн. грн. (або 22,4% всіх премій від громадян), що на 364,2 млн. грн. (або на 35,7%) більше в порівнянні з відповідною датою 2009 року; від медичного страхування (безперервне страхування здоров'я) – 349,3 млн. грн. (або 5,7% всіх премій від громадян), що на 79,2 млн. грн. (або на 29,3%) більше в порівнянні з відповідною датою 2009 року; від страхування від вогневих ризиків та ризиків стихійних явищ – 257,2 млн. грн. (або 4,2% всіх премій від громадян), що на 0,8 млн. грн. (або на 0,3%) менше в порівнянні з відповідною датою 2009 року; від страхування від нещасних випадків – 245,4 (4,0%), що на 20,8 млн. грн. (або на 9,3%) більше в порівнянні з відповідною датою 2009 року;

- основна частина страхових виплат (54,5%) здійснена за договорами страхування наземного транспорту (КАСКО) – 1 328,1 млн. грн., що на 568,8 (або на 30%) менше в порівнянні з відповідною датою 2009 року; частина страхових виплат (25,0%) здійснена за договорами страхування цивільно- правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (ОСЦПВ), становить 609,2 млн. грн., що на 159,1 млн. грн. більше в порівнянні з відповідною датою 2009 року; за медичним страхуванням фізичним особам було виплачено 215,6 млн. грн. (8,9% від загального розміру страхових виплат/відшкодувань страхувальникам-фізичним особам), що на 16,3 млн. грн. (або на 8,2%) більше в порівнянні з відповідною датою 2009 року.

Рівень виплат за договорами страхування наземного транспорту (КАСКО), укладеними зі страхувальниками – фізичними особами, станом на кінець 2010 року становив 57,4%, за договорами страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (ОСЦПВ) – 44,0%, за медичним страхуванням – 61,7%.

Кількість укладених договорів страхування з фізичними особами (на користь 1089 страхувальників) за підсумками 2010 року зазнала, зокрема таких змін:

– кількість укладених договорів добровільного страхування від нещасних випадків збільшилась на 3 601,4 тис. одиниць (до 6 624,1 тис. одиниць), в порівнянні з 2009 роком;

– кількість укладених договорів страхування медичних витрат збільшилась на 207,7 тис. одиниць (до 1 385,9 тис. одиниць), в порівнянні з 2009 роком;

– кількість укладених договорів добровільного медичного страхування (безперервне страхування здоров'я) зменшилась на 947,0 тис. одиниць (до 962,0 тис. одиниць), в порівнянні з 2009 роком.

Отже, обсяг страхових премій від фізичних осіб за результатами 2010 року (6 171,1 млн. грн.) збільшився на 3,7% в порівнянні з 2009 роком, Але рівня 2008 року не досяг (за 2008 р. – 7 630,2 млн. грн.). За результатами 2010 року продовжується тенденція щодо зменшення обсягу страхових виплат фізичним особам.

Основні показники видів страхування

Автострахування

Динаміка основних показників страхування автотранспорту, –  страхування наземного транспорту (КАСКО), страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (ОСЦПВ) та страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів ("Зелена картка"), наведена в таблиці 10.

Таблиця 10

Динаміка основних показників автострахування за 2009 – 2010 рр.

Згідно з даними таблиці 10, станом на 31.12.10 обсяг валових страхових премій з автострахування (КАСКО, ОСЦПВ, «Зелена картка») зріс на 2,7%, а обсяг валових страхових виплат скоротився на 16%. При цьому частка валових страхових премій та валових страхових виплат страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (ОСЦПВ) в автострахуванні становить 31,0% та 28,9% (відповідно).

Структура валових страхових платежів та валових страхових виплат у секторі автострахування представлена на рисунках 10, 11.

Надходження валових премій при страхуванні наземного транспорту (КАСКО) за 12 місяців 2010 року скоротилися на 5,8% у порівнянні з аналогічним періодом 2009 року і склали 3 660,7 млн. грн., при страхуванні цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (ОСЦПВ), обсяг валових страхових премій збільшився на 24,1% і становив 1776,3 млн. грн.

За 12 місяців 2010 року на 1 147,4 тис. одиниць (або на 16,4%) збільшилась кількість укладених договорів страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (ОСЦПВ) – до 8 151,7 тис. одиниць.

Обсяг валових виплат при страхуванні наземного транспорту (КАСКО) за 12 місяців 2010 року становив 1 776,2 млн. грн., що на 28,6% менше, ніж за аналогічний період 2009 року; розмір валових виплат при страхуванні цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (ОСЦПВ) становив 759,0 млн. грн., що на 33,6% більше, ніж за аналогічний період 2009 року.

Рівень валових виплат зі страхування наземного транспорту (КАСКО) станом на 31.12.10 становив 48,5% (станом на 31.12.09 – 64,0%), при страхуванні цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (ОСЦПВ) – 42,7% (станом на 31.12.09 – 39,7%).

Станом на кінець ІV кварталу 2010 року:

- при страхуванні наземного транспорту (КАСКО) розмір чистих страхових премій становив 3 065,0 млн. грн., при страхуванні цивільно правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (ОСЦПВ) – 1 726,7 млн. грн.;

- при страхуванні наземного транспорту (КАСКО) обсяг чистих страхових виплат становив 1 693,0 млн. грн., при страхуванні цивільно- правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (ОСЦПВ) – 758,4 млн. грн.

Збільшення надходжень валових премій зі страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (ОСЦПВ) пов’язане передусім з подорожчанням полісів обов'язкового страхування транспортних засобів, що зумовлено зміненням коригувальних коефіцієнтів до страхового платежу, за допомогою яких визначається ціна поліса, та підвищенням лімітів відповідальності страхових компаній.

Страхування життя

Валові страхові платежі (премії, внески) при страхуванні життя за 2010 рік становили 906,5 млн. грн., що на 9,6% більше, ніж за 2009 рік (2009 р. – 827,3 млн. грн.).

Структура валових надходжень страхових платежів (премій, внесків) за 2010 рік:

754,8 млн. грн. (або 83,3%) – що надійшли від фізичних осіб;

151,2 млн. грн. (або 16,7%) – що надійшли від юридичних осіб;

0,5 млн. грн. (або 0,1%) – що надійшли від перестрахувальників.

У 2010 році на 45,2% збільшилась кількість застрахованих фізичних осіб (670 576 застрахованих фізичних осіб у порівнянні з 461 880 застрахованими фізичними особами у 2009 році). Станом на 31.12.10 застраховано 2 890 205 фізичних осіб.

Структура валових страхових премій та виплат із страхування життя зображена на рисунках 12 та 13.

Обсяги надходжень валових страхових платежів та валових страхових виплат за 2008 – 2010 рр. зображено на рис. 14.

Розмір валових страхових виплат із страхування життя за 2010 рік становив 52,6 млн. грн.3, що на 16,1% менше в порівнянні з 2009 роком.

У 2010 році величина зміни резервів із страхування життя становила 396,2 млн. грн. (таблиця 11). 13 СК "Life" за підсумками 2010 року отримали від’ємне значення приросту резервів із страхування життя, що пов’язано з достроковим розірванням договорів страхування. Приріст резервів із страхування життя у двох страхових компаніях "Life" у 2010 році становив 133,2 та 68,0 млн. грн. (31,8%, та 16,3% від загального приросту резервів).

Таблиця 11

Зміна резервів із страхування життя 2009-2010 рр.

Перестрахування

За договорами перестрахування ризиків за 2010 рік українські страховики (цеденти, перестрахувальники) сплатили часток страхових премій 10 745,2 млн. грн. (за 2009 р. – 8 888,4 млн. грн.) (рис. 15), з них:

1)       перестраховикам-нерезидентам – 991,3 млн. грн. (за 2009 р. – 1104,3 млн. грн.);

2)       перестраховикам-резидентам – 9 753,9 млн. грн. (за 2009 р. – 7784,1 млн. грн.).

Загальна сума часток страхових виплат, компенсованих перестраховиками, становила 508,6 млн. грн. (за 2009 р. – 967,9 млн. грн.), в тому числі компенсовано:

1)       перестраховиками-нерезидентами – 289,6 млн. грн. (за 2009 р. –287,1 млн. грн.);

2)       перестраховиками-резидентами – 219,0 млн. грн. (за 2009 р. –  680,8 млн. грн.).

За 2010 рік помітно збільшилась тенденція щодо збільшення обсягів внутрішнього перестрахування. Так, частка страхових премій сплачених перестраховикам-резидентам за 2010 рік становила 9 753,9 млн. грн., що на 25,3% більше в порівнянні з 2009 роком (за 2009 р. – 7 784,1 млн. грн.) та на 21,5% більше в порівнянні з 2008 роком (за 2008 р. – 8 026,8 млн. грн.).

У структурі вихідного перестрахування станом на 31.12.10 найбільше сплачено часток страхових премій за такими видами страхування, як:

страхування майна – 2 959,1 млн. грн. (або 28%) (станом на 31.12.09 – 2 059,2 млн. грн. (або 23,2%)); страхування фінансових ризиків – 2 233,9 млн. грн. (або 21%) (станом на 31.12.09 – 1 624,1 млн. грн. (або 18,3%));

страхування від вогневих ризиків – 1 991,7 млн. грн. (або 19%) (станом на 31.12.09 – 1 305,2 млн. грн. (або 14,7%)); страхування вантажів та багажу – 1 053,2 млн. грн. (або 10%) (станом на 31.12.09 – 804,7млн. грн. (або 9,1%)).

У співвідношенні до валових страхових премій частка вихідного перестрахування станом на 31.12.10 становила 46,6% (станом на 31.12.09 – 43,5%) (рис. 16).

На рис. 17 представлено структуру перестрахування ризиків у нерезидентів у 2010 році. Від загальної суми сплачених часток страхових премій на перестрахування нерезидентам (991,3 млн. грн.) найбільше сплачено до Великобританії – 30% (або 298,0 млн. грн.), Російської Федерації – 17% (абот 172,2 млн. грн.) та Швейцарії – 12% (або 121,4 млн. грн.).

Активи страховиків та сформовані страхові резерви

Динаміка активів та обсягів страхових резервів страховиків за 2008 – 2010 рр. зображена на рис. 18.

Станом на 31.12.10 обсяг загальних активів страховиків становив 45234,6 млн. грн., що на 7,8% більше в порівнянні з відповідним показником 2009 року. Величина активів, визначених ст. 31 Закону України «Про страхування», збільшилась на 16,9% (до 27 695,0 млн. грн.), відповідно.

Разом з тим, основною проблемою для страховиків залишається недостатність ліквідних фінансових інструментів для проведення ефективної політики інвестування коштів.

Розміщення страхових резервів здійснюється згідно зі статтею 31 Закону України «Про страхування», де визначено перелік активів за відповідними категоріями.

Станом на 31.12.10 обсяг активів, дозволених для представлення коштів страхових резервів, становив 27 695,0 млн. грн. (на 4 004,1 млн. грн. більше, ніж на відповідну дату 2009 року), які у розмірі 11 541,8 млн. грн., використано з метою представлення коштів страхових резервів.

Структура активів страхових компаній, визначених статтею 31 Закону України «Про страхування» для представлення страхових резервів (дод. А таблиця 1), станом на 31.12.10 у порівнянні з інформацією станом на 31.12.09 мала такі зміни:

-      на 1 384,0 млн. грн. (або на 14,5%) збільшився обсяг активів, дозволених для представлення акціями, і становив 10 905,8 млн. грн. (або 39,4% від загального обсягу активів);

-      на 538,2 млн. грн. (або на 9,1%) збільшився обсяг активів, дозволених для представлення банківськими вкладами (депозити), і становив 6 464,6 млн. грн. (або 23,3% від загального обсягу активів);

-      на 872,4 млн. грн. (або на 28,4%) збільшився обсяг активів, дозволених для представлення правами вимог до перестраховиків, і становив 3 940,1 млн. грн. (або 14,2% від загального обсягу активів);

-      на 653,9 млн. грн. (або на 75,2%%) збільшився обсяг активів, дозволених для представлення цінними паперами, що емітуються державою, і становив 1 523,4 млн. грн. (або 5,5% від загального обсягу активів).

У структурі активів, якими представлені технічні резерви та резерви зі страхування життя (дод. А таблиця 2), станом на 31.12.10 у порівнянні з інформацією станом на 31.12.09 відбулись такі зміни:

-      на 583,3 млн. грн. (або на 16,5%) збільшився обсяг коштів у банківських вкладах (депозитах) і становив 4 119,1 млн. грн. (або 35,7% від загального обсягу активів, якими представлені технічні резерви та резерви зі страхування життя);

-      на 623,8 млн. грн. (або на 30,8%) збільшився обсяг коштів, представлених як права вимоги до перестраховиків, і становив 2 651,2 млн. грн. (або 23,0% від загального обсягу активів, якими представлені технічні резерви та резерви зі страхування життя);

-      на 67,2 млн. грн. (або на 4,7%) зменшився обсяг коштів, вкладених в акції, і становив 1 375,8 млн. грн. (або 11,9% від загального обсягу активів, якими представлені технічні резерви та резерви зі страхування життя);

-      на 547,8 млн. грн. (або на 79,6%) збільшився обсяг коштів, вкладених у цінні папери, що емітуються державою, і становив 1 235,6 млн. грн. (або 10,7% від загального обсягу активів, якими представлені технічні резерви та резерви зі страхування життя).

У структурі активів, якими представлені технічні резерви (дод.А таблиця 3), станом на 31.12.10 у порівнянні з інформацією станом на 31.12.09 відбулись такі зміни:

-      на 51,3 млн. грн. (або на 4,0%) зменшився обсяг коштів, вкладених в акції, і становив 1 246,6 млн. грн. (або 13,4% від загального обсягу активів, якими представлені технічні резерви);

-      на 395,3 млн. грн. збільшився обсяг коштів, вкладених у цінні папери, що емітуються державою, і становив 593,2 млн. грн. (або 6,4% від загального обсягу активів, якими представлені технічні резерви);

-      на 647,9 млн. грн. (або на 34,1%) збільшився обсяг коштів, представлених як права вимоги до перестраховиків, і становив 2 549,9 млн. грн. (або 27,3% від загального обсягу активів, якими представлені технічні резерви).

У структурі активів, якими представлені резерви зі страхування життя (дод.А таблиця 4), станом на 31.12.10 у порівнянні з інформацією станом на 31.12.09 відбулись такі зміни:

-      на 205,1 млн. грн. (або на 27,5%) збільшився обсяг коштів у банківських вкладах (депозитах) і становив 950,8 млн. грн. (або 43,1% від загального обсягу активів, якими представлені резерви зі страхування життя), у тому числі на 147,7 млн. грн. (або на 41,4%) збільшився обсяг коштів в іноземній валюті і становив 504,6 млн. грн. (або 22,9% від загального обсягу u1072 активів, якими представлені резерви зі страхування життя);

-      на 152,5 млн. грн. (або на 31,1%) збільшився обсяг коштів, вкладених у цінні папери, що емітуються державою, і становив 642,4 млн. грн. (або 29,1% від загального обсягу активів, якими представлені резерви зі страхування життя);

-      на 67,3 млн. грн. (або на 95,5%) збільшився обсяг грошових коштів на поточних рахунках і становив 137,8 млн. грн. (або 6,2% від загального обсягу активів, якими представлені резерви зі страхування життя).

На рис. 19 відображена структура загальних активів, дозволених для представлення коштів страхових резервів (ст. 31 Закону України «Про страхування»).

На рис. 20 зображена структура активів, якими представлено кошти страхових резервів станом на 31.12.10.

Отже, ринок страхових послуг залишається найбільш капіталізованим серед інших небанківських фінансових ринків. Спостерігалося макроекономічне відновлення ринку страхування. Динамічному розвитку ринку фінан­сових і страхових послуг сприятиме роз­ширення фінансування реального сектора економіки, малого й середнього бізнесу, забезпечення доступності іпотеки й страхо­вих послуг для громадян.

РОЗДІЛ 3

Розвиток і вдосконалення страхування в умовах ринкових трансформацій

Посткризове відновлення страхового ринку відбувається нерівномірно і вкрай повільно. Це зумовлено як багатьма зовнішніми, так і внутрішніми факторами, тому ситуація, що склалася в 2010 році на фінансовому ринку України не тимчасова, а є результатом системних проблем державного управління фінансами. Серед основних факторів, що стримують відновлення до кризового рівня страхового ринку, можна виділити низьку конкурентоспроможність вітчизняних підприємств та їх нездатність завчасно адаптуватися до змін світових цін та інших вимог ринку через високу собівартість випрбництва продукції та діяльності; збереження низького рівня бюджетних інвестицій в основний капітал, у тому числі в інфраструктуру, а також зниження інвестиційної активності в промисловості. Значно погіршує фінансовий стан підприємств реального сектору проведення відшкодування ПДВ облігаціями внутрішньої державної позики.

Проблеми та перспективи розвитку страхового ринку України

В умовах економічної і фінансової кризи знижується активність на страховому ринку. Для її активізації необхідною умовою є стабільність гривні,  завершення процесів приватизації в основних галузях народного господарства. В принципі захистити можна тільки власника і в умовах нормального функціонування фінансової системи. В умовах стабілізації економіки, зміни форм власності та механізму управління в державному секторі економіки потреба суб'єктів господарської діяльності у захисті своїх майнових інтересів та інтересів працівників від різноманітних ризиків зростає. Держава також зацікавлена страховому захисті державного майна та підвищенні соціально-економічної захищеності громадян України.

Страховий ринок України має досі не використані резерви. В державі застраховано лише близько 10 відсотків ризиків, тоді як у більшості розвинутих країн цей показник досягає 90 - 95 відсотків. Частка українського страхового ринку в загальноєвропейському обсязі страхових послуг становить лише 0,05 відсотка, і це при тому, що Україна становить 7 відсотків населення Європи.

Законом України "Про страхування" встановлено обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів. Однак, проведення цього виду страхування стримується відсутністю у відповідних законодавчих актах норм, які регулювали б  це питання (у той час, коли в Україні внаслідок дорожньо-транспортних пригод щороку гине близько 5 тис. осіб, а ще 40 тис. отримує травми).

Негативний вплив на розвиток страхового ринку в Україні справляють:

   відсутність економічної стабільності, сталого зростання виробництва, неплатоспроможність населення та дефіцит фінансових ресурсів;

   значна взаємна заборгованість, накопичення неплатежів і збитковість більшості підприємств;

   неповна і фрагментарна законодавча база, відсутність державних преференцій на страховому ринку, неефективний контроль з боку держави, прояви монополізму;

   високий рівень інфляції (понад 10 відсотків), внаслідок чого здійснення довгострокових (накопичувальних) видів страхування в національній валюті неможливе;

   слабкий розвиток фондового ринку, що не дає змоги використовувати цінні папери як категорію активів для захищеного розміщення страхових резервів;

   неналежний рівень інформації про стан і можливості страхового ринку, довіри населення до страхування.

Серйозну загрозу нормальному функціонуванню страхового ринку України також становить тенденція до монополізації страхового ринку в інтересах окремих міністерств, фінансово-промислових груп або місцевих адміністрацій.

В основу розвитку страхового ринку України покладаються такі принципи:

   верховенство  правового регулювання страхової діяльності;

   системність узгодження заходів щодо реформування страхового ринку із заходами і планами інших галузей економіки, обгрунтування можливості запровадження обов'язкових видів страхування, що повинно відповідати майновому стану громадян і проводитися паралельно із заходами, спрямованими на підвищення доходів громадян;

   конкурентність, коли держава гарантує всім страхувальникам і страховикам (вітчизняним та іноземним) вільний вибір видів страхування та рівні можливості у провадженні діяльності, створює сприятливі умови для розвитку страхування з метою забезпечення реалізації права на ефективний страховий захист та вільний вибір страховика;

   стабільність забезпечення сталого надійного і привабливого ринку страхових послуг шляхом створення державою зрозумілих та ефективних механізмів і правил його функціонування;

   обмеження присутності держави на страховому ринку, коли держава поступово відмовляється від проявів монополізму на страховому ринку, не втручається в діяльність страховиків, крім питань оподаткування, формування статутних капіталів, встановлення правил формування, розміщення та обліку страхових резервів, контролю за платоспроможністю страховиків;

   довіра, що грунтується на моральній та матеріальній відповідальності страховика перед страхувальником, на надійному правовому захисті страхувальника.

Враховуючи недостатню капіталізацію страховиків, їх низькі можливості для відшкодування за значними ризиками та зважаючи на тенденції світового ринку страхування до концентрації, необхідно підвищувати фінансову міцність і стабільність страховиків України шляхом:

                    сплати внесків до статутного капіталу страховика виключно грошима, в тому числі в іноземній валюті;

                    вдосконалення механізму формування страхових резервів, системи розміщення страхових резервів;

                    розширення ринку перестраховування, активізації роботи з нерезидентами щодо взаємного перестраховування;

                    законодавчого врегулювання питань захисту заощаджень громадян за довгостроковим страхуванням життя, здоров'я та пенсійним страхуванням.

Довіра до страхування як інституту соціально-економічного захисту є однією з необхідних передумов розвитку страхового бізнесу. З метою відновлення довіри до страхової галузі необхідно:

                    поступово замінити обов'язкове державне страхування безпосереднім відшкодуванням з державного бюджету за рахунок коштів, передбачених на утримання відповідних державних органів;

                    впровадити нові ефективні та привабливі для населення форми фінансових послуг, зокрема таких, як надання кредитів під заставу страхових полісів тощо;

                    інформувати населення через засоби масової інформації про стан страхового ринку і рівень державного контролю за його діяльністю;

У разі позитивної тенденції розвитку економіки обсяги надходження страхових платежів ще збільшуватимуться протягом 2011 - 2015 років. Буде забезпечено зростання частки добровільного страхування з одночасним збільшенням масштабів обов'язкового страхування. Найбільш швидкі темпи прогнозуються для розвитку майнового страхування та страхування відповідальності. Зростання попиту на страхові послуги, активна державна підтримка страхування, розвиток інфраструктури ринку страхування сприятиме підвищенню інвестиційного потенціалу страхового ринку за рахунок збільшення розміру страхових резервів.

Напрями підвищення ефективності страхової діяльності

в ринковому середовищі

Рентабельність страхових операцій, або показник рівня доходності,   по  страхових  організаціях  України,   визначається відношенням річної суми прибутку до річної суми платежів (доходів):

П

Рсо =   х 100,

Д

де  Рсо  — рентабельність страхових операцій, %;

    П   —  річна сума прибутку;

     Д — доходи (річна сума надходжень платежів).

Досвід роботи страхових організацій показує, що показник рівня рентабельності страхових операцій не повинен бути високим, оскільки в цьому випадку завищується ціна на страхові послуги і зменшується на неї попит з боку страхувальників. При низьких же показниках обмежуються можливості самоокупності витрат на страхування у страховиків. Становище регулюється двома шляхами: приведенням тарифів у відповідність до фактичного рівня збитковості страхової суми або зміною обсягів відповідальності по окремих видах страхування.

У страхуванні визначення собівартості страхових послуг — одне з досить складних і найменше висвітлених в економічній літературі питань. Зумовлюється це перш за все ризиковим (імовірнісним) характером руху і формування страхового грошового фонду. Наприклад, якщо підприємства сервісу заздалегідь знають розмір необхідних витрат, то страхові компанії, беручи на себе відповідальність згідно з договором, досить орієнтовно знають, скільки в кінцевому результаті обійдеться йому страхова послуга, тобто або в суму витрат на ведення справи, або набагато більшу суму з урахуванням обсягів виплат страхового відшкодування. При цьому собівартість страхових операцій являє собою сукупність всіх витрат страховика (включаючи відрахування в резервні фонди), які необхідні для забезпечення фінансової стійкості страхових операцій і гарантії виконання зобов’язань перед страхувальниками.

Практика роботи страхових організацій показує, що в страховій діяльності зниження собівартості можливе шляхом, по-перше, зміцнення фінансової стійкості страхових операцій і, по-друге, відповідною економією управлінських витрат. Вважається, що найбільш перспективним в реалізації першого напряму є оптимізація страхового портфеля і використання можливостей регулювання ринку за допомогою правильно складеного страхового договору і умов його виконання. При цьому фінансова стійкість залежить перш за все від розміру і складу страхового портфеля та пов’язаною з цим можливістю територіальної розкладки збитків і визначення рівнів страхових тарифів. Це обумовлює і більш високі тарифи у малих страхових компаніях і змушує їх шукати відповідні ринкові ніші на страховому ринку. тобто займатися тими видами страхування, де менша конкуренція і виключені значні ризики.

Іншим напрямом роботи по зміцненню фінансової стійкості різних страхових компаній є оптимізація і конкретика ділового і правового змісту договору страхування. Наприклад, страховик може обумовити страхувальнику певні вимоги, спрямовані на зменшення ризику.

Як відомо, під фінансовою стійкістю страхових операцій розуміється постійна збалансованість або перевищення доходів над витратами страховика в цілому по страховому фонду. При цьому в основі забезпечення фінансової стійкості лежать перш за все оптимальні розміри тарифних ставок, а також достатня концентрація коштів страхового фонду, що дає можливість територіальної і часової розкладки збитку. Концентрація коштів страхового фонду досягається при неухильному зростанні числа страхувальників і застрахованих об’єктів.

Оскільки страхова діяльність постійно пов’язана з різними ризиками через фінансовий механізм, виникає необхідність управління ризиками і фінансовими відносинами між страховиками і страхувальниками, тобто організації ризик-менеджменту.

Основні правила, на підставі яких приймаються рішення в ризик-менеджменті, зводяться до забезпечення максимального виграшу, а стратегія базується на оптимальних результатах при раціональному співвідношенні між ризиком і величиною отриманого прибутку.

Розвиток українського страхового ринку об’єктивно супроводжуватиметься хворобами росту, які на різних етапах були характерні для провідних страхових ринків зарубіжних країн. Це в першу чергу недостатній фінансовий потенціал українських страховиків, низька технологічність здійснення страхових операцій, відсутність нормального конкурентного середовища як фактора постійного підвищення якості страхових послуг. Виходячи з досвіду роботи в галузі страхування Європейськоі Організації Економічного Співробітництва і Розвитку в практиці вітчизняного страхування можна використати  ряд найбільш важливих правил формування і регулювання страхових ринків і, зокрема:

1)  для забезпечення захисту споживача, захисту економіки в цілому, повинні бути встановлені відповідні в розумних межах регулюючі положення;

2)  страховики повинні допускатися на ринок, згідно з суворими ліцензійними критеріями;

3)  страхування є виключним видом діяльності страхового товариства;

4)  держава не повинна перешкоджати виходу на національний ринок іноземних страховиків;

5)  держава повинна установити чіткі межі правового поля для заключення страхових контрактів;

6)  держава повинна мати спеціальні законоположення щодо податкових пільг, звільнень, відрахувань в страховій області, зокрема, в пенсійному страхуванні, близькому до страхування життя;

7)  кожна держава повинна мати незалежний спеціалізований орган в справі нагляду за страховою діяльністю;

8)  страхові компанії, здійснюючи страхову діяльність, повинні мати достатній запас платоспроможності і працювати на адекватних тарифах;

9)  страхові посередники, які працюють на ринку, повинні бути зареєстровані за відповідними вимогами (за рівнем кваліфікації, рівнем капіталу);

10)       обов’язкове страхування повинно здійснюватися в галузях, і в першу чергу в соціальній сфері, де страхові ризики мають масовий характер, а страхові фонди формуються достатньо великою кількістю страхувальників;

11)       на ринку страхування і перестрахування повинно бути чесне конкурентне середовище;

12)       держава повинна всебічно розширяти міжнародне співробітництво в області обміну інформацією про діяльність страхових компаній;

Цілком природньо, що становлення українського страхового ринку буде проходити з певними виключеннями з вищенаведених правил. Проте рівень прояву характерних рис цих правил на страховому ринку може бути мірилом інтегрованості українського ринку у світовий.

В цілому можна констатувати, що практично вже створені організації і правові основи для формування ринкових відносин в страхуванні та розвитку ринків окремих страхових продуктів на різних рівнях. Проте потребується удосконалення в напрямі більш чіткої регламентації організаційно-економічних питань розвитку страхування та визначення фінансових результатів роботи страховиків.

В умовах ринкової економіки добровільне страхування стає пріоритетним і у зв’язку з цим на часі стоїть важлива проблема відродження довіри населення до страхування, як однієї з дієвих форм соціального захисту громадян і посилення уваги страховиків до населення, як основного партнера.

Одним з найважливіших напрямів розвитку і ефективного функціонування страхового ринку є забезпечення фінансової стійкості і платоспроможності страховиків і страхувальників.

Важливим напрямом залишається впровадження зарубіжного досвіду організації страхування і ефективного функціонування страхового ринку, оскільки в розвинутих країнах існує чітка національна система координації діяльності страхових організацій при провідній ролі держави у розробці програм і стратегії розвитку страхування, а також є позитивний досвід розвитку кооперативних страхових організацій.

Таким чином, основні напрями розвитку і ефективного функціонування національного страхового ринку нерозривно пов’язані зі створенням конкурентного середовища і вдосконаленням його організаційної структури.

ВИСНОВКИ

1. Досвід функціонування національного страхового ринку показав, що зростання кількості страхових компаній не означає якісних змін у страховій сфері. І перш за все в конкуренції з надання страхових послуг. Визначальними в умовах ринкової економіки для більшості страховиків стали проблеми їх адаптації до ринкового середовища та забезпечення своєї фінансової стійкості, як самих компаній, так і їх страхових операцій. Низька ефективність страхової діяльності пояснювалась також і іншими об’єктивними  причинами і перш за все загальною економічною і фінансовою кризою та пов’язаними з нею проблемами збитковості галузей народного господарства, втратою довіри населення до  економічних і ринкових перетворень, в тому числі і розвитку страхування.

2. Економічні інтереси страховиків та страхувальників найбільш повно реалізуються на страховому ринку, який являє собою складну, багатофакторну, динамічну, відповідним чином структуровану систему економічних відносин між суб’єктами ринку.

3. Основні напрями розвитку і функціонування страхового ринку нерозривно пов’язані зі створенням конкурентного середовища і вдосконаленням організаційної структури ринку. Національний страховий ринок представлений різними за статусом і організаційними формами страховими компаніями і товариствами, що є позитивним  в діяльності на національному страховому ринку. Практично страховий ринок структурований по окремих видах страхових послуг.

4. В умовах ринкової економіки добровільне страхування є пріоритетним.

5.   В більш широкому плані в Україні по суті стоїть питання розвитку страхового захисту, як окремого напряму державного регулювання розвитку  народного господарства, для чого необхідний  подальший розвиток нормативно-правового забеспечення страхової справи.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

ДОДАТОК А

Таблиця 1

Активи страхових компаній

* - Постанова Кабінету Міністрів України від 17.08.2002 № 1211 «Про затвердження напрямів інвестування галузей економіки за рахунок коштів страхових резервів».

Таблиця 2

Розміщення коштів технічних резервів зі страхування життя

Таблиця 3

Розміщення коштів технічних резервів страхових компаній

Таблиця 4

Розміщення коштів резервів зі страхування життя