Страховий ринок України

Незважаючи на позитивні зрушення у розвитку страхового ринку, мають місце і негативні тенденції.

У 2004 році показник співвідношення страхових платежів з відрахуванням платежів, переданих на перестрахування українським страховикам, і валового внутрішнього продукту в Україні становив усього 2,8 відсотка, тоді як у провідних країнах цей показник дорівнює 8 - 12 відсотків. У середньому на душу населення в Україні припадає всього 30 євро страхових премій, що значно менше, ніж в інших європейських країнах (наприклад, у Німеччині - 1250 євро та у Польщі - 120 євро).

Обсяги страхових платежів за довгостроковим страхуванням життя становили у 2004 році всього 0,96 відсотка загального обсягу страхових платежів. Не врегульована діяльність страховиків у сфері обов'язкового медичного страхування.

Запровадження значної кількості обов'язкових видів страхування не відповідає існуючій практиці розвинених країн.

Щороку рівень страхових виплат (відношення суми страхових виплат до суми страхових платежів) неухильно зменшується. У 2000 році він становив 19,1 відсотка, а у 2004 році - 7,9 відсотка. Це свідчить про розвиток негативних тенденцій на національному страховому ринку, оскільки у світовій практиці ситуація на страховому ринку вважається незадовільною, якщо рівень виплат нижчий ніж 70 відсотків.

Страховий ринок використовується для зменшення розміру сплати податків в інших галузях економіки шляхом страхування, перестрахування фінансових ризиків, придбання короткострокових полісів для зменшення бази оподаткування.

Низький рівень капіталізації страховиків не дає змоги забезпечити відповідальність за великі застраховані ризики, що призводить до перестрахування їх частини за кордоном та до необґрунтованого витоку грошових коштів з України. У 2004 році частка страхових премій, сплачених за договорами перестраховикам-нерезидентам, становила 9,8 відсотка загальної суми премій.

Недосконалим залишається нормативно-правове врегулювання діяльності страхових посередників, актуаріїв та аварійних комісарів.

Проблематичним є питання доступу до національного страхового ринку філій іноземних страховиків-нерезидентів. Такий допуск має відбуватися поступово та з урахуванням його подальшого впливу на стан національного страхового ринку, оскільки це може призвести до неефективного перерозподілу акумульованих страховиками ресурсів на міжнародні фінансові ринки, витіснення з ринку національних страховиків та страхових посередників.

Отже, ринок страхових послуг набув певного рівня розвитку, але не став реальним чинником стабільності та за своїми інституційними і функціональними характеристиками не відповідає завданням розвитку національної економіки і тенденціям світових страхових ринків, що зумовлює його істотне відставання у глобальному процесі формування світової фінансової системи.

Метою розвитку страхового ринку є підвищення рівня страхового захисту майнових інтересів фізичних та юридичних осіб, формування ефективних ринкових механізмів залучення інвестиційних ресурсів у національну економіку за рахунок забезпечення ефективного функціонування ринку страхових послуг з урахуванням міжнародного досвіду, застосування сучасної ринкової інфраструктури та фінансових інструментів.

Подальший розвиток страхового ринку сприятиме:

—захисту інтересів населення, суб'єктів господарювання і держави від можливих соціальних, техногенних, фінансових та інших ризиків;

—зміцненню довіри страхувальників, насамперед населення, до страховиків та страхових посередників;

—розвитку підприємницької діяльності та стабілізації економіки;

—залученню довгострокових фінансових ресурсів, що формуються у сфері страхування, для здійснення інвестицій в економіку України;

—запобіганню використанню страхової галузі у зменшенні об'єкта оподаткування податку на прибуток суб'єктів господарювання;

—стимулюванню розвитку економіки, зокрема транспорту, туризму, міжнародних перевезень, будівельної та агропромислової галузі економіки;

—інтеграції страхового ринку України в міжнародні та регіональні ринки фінансових послуг.

Принципи, на яких буде ґрунтуватися подальший розвиток страхового ринку, повинні враховувати інтереси споживачів страхових послуг, його професійних учасників і держави.

Основними принципами розвитку страхового ринку є:

— вільний рух капіталів та страхових послуг на території України;

—захист прав споживачів страхових послуг, включаючи формування системи гарантування забезпечення виплат за договорами довгострокового страхування життя та за договорами страхування, передбаченими Законом України "Про недержавне пенсійне забезпечення";

—вільний вибір страховика;

—прозорість діяльності учасників страхового ринку;

—уніфікація процедур страхування;

—використання міжнародного досвіду;

—державне регулювання та нагляд у сфері страхування, а також формування системи запобіжного (пруденційного) нагляду, включаючи впровадження системи оцінки діяльності страховиків на основі застосування міжнародних стандартів обліку і фінансової звітності;

—невтручання органів державної влади в поточну діяльність учасників страхового ринку;

—рівність перед законом усіх учасників страхового ринку;

—функціонування страхового ринку на засадах вільної конкуренції.

Страховий ринок розвиватиметься за такими основними напрямами:

—удосконалення правових засад захисту прав споживачів страхових послуг;

—забезпечення ефективного державного регулювання і нагляду в сфері страхування з урахуванням міжнародно визнаних принципів та стандартів, рекомендованих Міжнародною асоціацією органів нагляду за страховою діяльністю;

—сприяння розвитку довгострокового страхування життя, участі страховиків у системі недержавного пенсійного забезпечення та врегулювання діяльності страховиків у сфері обов'язкового медичного страхування;

—підвищення рівня капіталізації страховиків, їх фінансової надійності та платоспроможності, зміцнення національного перестрахового ринку;

забезпечення розвитку страхового посередництва, діяльності актуаріїв та аварійних комісарів;

—підвищення рівня страхової культури населення;

—забезпечення захисту національних інтересів на страховому ринку;

—удосконалення податкового законодавства щодо страхування;

—формування системи кадрового та наукового забезпечення страхового ринку.

Державна політика щодо розвитку страхового ринку ґрунтується на зміцненні ринкових засад діяльності його учасників та використанні переважно непрямих методів впливу на процеси, що відбуваються у сфері страхування, шляхом удосконалення нормативно-правової бази і запровадження міжнародних принципів та стандартів державного регулювання та нагляду.

Стратегічні завдання з підвищення конкурентоспроможності національних страхових компаній та страхових посередників повинні спрямовуватися на створення стабільного страхового ринку, що здатний конкурувати в умовах глобалізації та забезпечувати Україні гідне місце на світовому ринку. При цьому важливим є створення умов для розширення спектра страхових послуг, сприяння концентрації страхового ринку.

Удосконалення системи правового забезпечення розвитку страхового ринку та державного регулювання і нагляду за діяльністю його учасників сприятиме створенню конкурентного середовища на страховому ринку та рівних умов для діяльності страховиків, що дасть змогу підвищити якість страхових послуг та знизити їх вартість.

Одними з пріоритетних напрямів розвитку страхового ринку є особисте страхування, довгострокове страхування життя, участь страховиків у системі недержавного пенсійного забезпечення та запровадження обов'язкового медичного страхування, що сприятиме підвищенню ролі приватного сектору у виконанні соціальних програм та зменшенню видатків державного бюджету. Держава надасть підтримку розвитку соціально значущих видів страхування шляхом запровадження відповідної стимулюючої податкової політики, зменшення кількості обов'язкових видів страхування і посилення державного нагляду за їх впровадженням і здійсненням, удосконалення нормативно-правової бази щодо запровадження обов'язкового страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів.

Держава забезпечить нормативно-правову базу регулювання і нагляду за діяльністю учасників страхового ринку з метою захисту інтересів споживачів страхових послуг за такими напрямами:

—удосконалення системи ліцензування страхової діяльності, а також запровадження ліцензування перестрахової діяльності;

—запобігання неплатоспроможності (банкрутству) страховиків;

—здійснення послідовного переходу Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг до пруденційного нагляду;

—впровадження нових інформаційних технологій з управління страховою діяльністю та звітності учасників страхового ринку в електронній формі;

—запровадження консолідованого нагляду за діяльністю страховиків, що входять до фінансових груп;

—удосконалення нормативно-правової бази з регулювання та нагляду за формуванням і розміщенням страхових резервів;

—формування сприятливих умов для розвитку страхового посередництва;

—розвиток систем внутрішнього контролю за діяльністю страховиків та сприяння становленню прозорої системи корпоративного управління.

Формування стабільного страхового ринку потребує об'єктивного інформування всіх його учасників про основні умови, вимоги та ризики у процесі їх діяльності. Для підвищення рівня страхової культури населення необхідно забезпечити прозорість діяльності учасників страхового ринку та запровадити програми інформування населення через засоби масової інформації про стан та перспективи страхового ринку, переваги отримання страхових послуг.

Для подальшого розвитку страхового ринку та запобігання необґрунтованому витоку коштів за кордон необхідно зміцнити національний перестрахувальний ринок і вдосконалити нагляд за перестраховою діяльністю.

Інтеграція страхового ринку України в міжнародні ринки фінансових послуг потребує підвищення конкурентоспроможності національних страховиків, поетапного впровадження міжнародних стандартів бухгалтерського обліку та фінансової звітності. З метою захисту національного страхового ринку держава здійснюватиме заходи поетапного та зваженого допуску на ринок філій іноземних страховиків відповідно до міжнародних договорів України, створюватиме умови для забезпечення взаємообміну інформацією між Державною комісією з регулювання ринків фінансових послуг та органами страхового нагляду інших країн про діяльність страховиків, їх філій, страхових посередників та страхових груп (страхових холдингів).

Стимулювання розвитку страхового ринку потребує удосконалення системи оподаткування страхової діяльності (перестрахування).

Розвиток страхового ринку вимагає забезпечення його достатньою кількістю кваліфікованих працівників. Для цього необхідно створити систему фахової підготовки і сертифікації фахівців із страхування та системи підвищення їх кваліфікації, а також забезпечити державну підтримку проведенню науково-дослідних робіт у сфері страхування та підготовці фахівців для страхового ринку. Потребує подальшого розвитку актуарна діяльність та створення в Україні системи підготовки та сертифікації актуаріїв.

Висновки

В  теперішній  час  страхування  займає  незначне,  але  вже

цілком  сформоване  і  помітне  місце  в  структурі  управлінської  економіки.

Доля  страхування  у  валовому  внутрішньому  продукту  за  останні  роки  в

середньому складає 2,5%.

Подальший  розвиток  страхового  ринку  України  вимагає  термінового

вирішення наступних проблем:

-  удосконалення  і  узгодження між  собою  цивільного,  господарського

страхового законодавства;

-  вирішення  питання  підвищення  фінансової  стійкості  і

платоспроможності страхових компаній;

-  створення  умов  для  розширення  спектра  страхових  послуг  і

покращення їх якості;

-  сприяння концентрації страхового ринку.

Одночасно  до  найголовніших  задач  розвитку  страхування  треба

віднести  підвищення  конкурентоспроможності  українського  страхового

ринку,  підвищення  рівня  інвестиційної  привабливості  страхових  компаній.

Пріоритетним  є  розвиток  класичних  видів  довгострокового  і

накопичувального  особистого  страхування,  вдосконалення  правових  і

організаційних  основ  обов’язкового  страхування,  створення  і  розвиток

сучасної  інфраструктури  страхового  ринку,  створення  єдиних  баз  даних

страхових компаній.
Список використаної літератури

1. Краснова И. Разработка  страхового  рынка // Страховое  ревю. – 1998. –

№ 2. – С. 20-26.

2. Шахов В.В. Страхование :  учебник  [для  вузов]. – М. :  Страховой  полис               ЮНИТИ, 1997. – 311 с.

3. Гомелля В.Б. Основы  страхового  дела :  учебн.  пособие. – М. :  Изд-во               "СОМИН-ТЕК",1998. – 383 с.

4. Гвозденко А.А. Основы страхования. – М. : Финансы и статистика, 1998. –               304 с.

5. Сербиновский Б.Ю., Гарькуша В.Н. Страховое дело : учебн. пособие [для               вузов]. – Ростов на Дону : Изд-во "Феникс", 2000. – 384 с.

6. Ротова Т.А., Руденко Л.С. Страхування : навч. посібник. – К. : КНТЕУ,               2001. – 400 с.

7. Страховое  дело :  учебник/ Рейтман Л.И., Коломин Е.В., Плешков А.П.  и                др.; /  под ред. Рейтмана Л.И. – М. : Банк. и биржевой науч.-консульт. центр,               1992. – 600 c.

8. Шихов А.К. Страхование : учебн. пособие [для вузов]. – М. : ЮНИТИ               ДАНА, 2000. – 431 с.

9. Журавлев Ю.М. Словарь-справочник терминов по страхованию и               перестрахованию. – М. : Анкил, 1994. – 180 с.

10. Криворучко А.В. Розвиток страхового ринку в сільському господарстві //               Економіка АПК. – 1997. – № 6. – С. 66-70.

11. Орланюк-Малицкая Л.А. Страховые организации при переходе к рынку //               Экономические науки. – 1991. – № 7. – С. 69-79.

12. Вовчак О.Д. Страхування : навч. посібник. – 2-ге вид.  [випр.  і доп.]. – Л. :               Вид-во "Новий Світ-2000", 2005. – 480 с.