Страхові ризики та їх оцінювання

Тема 3. Страхові ризики та їх оцінювання.

ПЛАН:

1. Сутність ризику

2. Класифікація ризиків

3. Оцінка ризиків та управління ними

4. Страхування біржових ризиків

5. Добровільне страхування ризику втрати прибутку

1. Сутність ризику

Поняття ризику пов'язують із розумінням небезпеки, загрози, ненадійності, азарту, невизначеності, непевності, збитку. Його необхідно розглядати як в історичному, так і економічному ракурсі. Як історична категорія, ризик - це усвідомлена людиною можлива небезпека, оскільки ризик історично пов'язаний з усім ходом суспільного розвитку. По мірі розвитку суспільства, коли з'явилися товарно-грошові відносини, ризик став категорією економічною. Ризик властивий будь-якому виду діяльності. В разі виникнення ризику, суб'єкти господарської діяльності можуть отримати три різновиди економічних результатів: негативний (збиток), нульовий, позитивний (прибуток). В сфері виробництва можна розглядати ризики підприємницькі, виробничі, торгівельні, маркетингові тощо.

Під страховим ризиком розуміють термін, який має такі основні значення:

1)              імовірну подію чи сукупність подій, на випадок настання яких проводиться страхування;

2)              ступінь небезпеки виникнення тієї чи іншої події, на випадок якої проводиться страхування;

2)              конкретний об'єкт страхування;

3)              розподілення між страховиком і страхувальником несприятливих економічних наслідків при настанні страхового випадку.

Розглядаючи поняття ступеня ризику, необхідно з'ясувати два терміни: частота настання ризиків і тяжкість наслідків. Існує велика група ризиків, для яких характерна висока частота настання ризиків і малий ступень тяжкості наслідків.

За критерієм величини залежно від імовірності настання більших чи менших матеріальних втрат ризики поділяються на катастрофічні, великі, середні, малі та незначні.

. 3 метою уніфікованого підходу до страхового обслуговування великих та катастрофічних ризиків їх умовно поділяють на дві основні групи: великі та масові. До великих відносяться ризики, які генеруються в найбільш ризикогенних галузях господарської діяльності: транспортні та повітряні, ризики кредиту і застави, ризики загальної відповідальності та майнові, що виявляються на великих підприємствах.

2. Класифікація ризиків

Класифікація ризиків може бути досить різноманітною залежно від критерію, покладеного в його основу. 3 огляду на те, чи готовий суб'єкт взяти на себе відповідальність за страхове відшкодування збитків потерпілим внаслідок настання небажаних, уразливих з погляду економічних (або інших) інтересів подій, розрізняють страхові та нестрахові ризики.

Страховий ризик - певна подія, у разі настання якої проводиться страхування. Вона має ознаки вірогідності та випадковості. Страховий ризик має бути теоретично можливим, його появу можна прогнозувати й оцінювати на підставі історичного досвіду.

Нестраховий ризик - подія, яка супроводжується певними втратами, але не підлягає страхуванню, найчастіше у зв'язку із відсутністю тих, хто бажає взяти на себе зобов'язання щодо відшкодування збитків, спричинених цією подією.

Залежно від джерела небезпеки ризики поділяються на природні, зумовлені проявом стихійних сил природи, та антропогенні, що виникають у результаті діяльності людини. Природні ризики характеризуються цілковитою незалежністю причин - випадкових подій і стихійних явищ, антропогенні ризики є наслідком лише господарської та науково-технічної діяльності людей.

Ризики, кваліфіковані як ризикогенні об'єкти, поділяються на майнові та особисті. Майнові ризики незалежно від випадкової події виявляються на майнових об'єктах та майнових інтересах їхніх власників, а особисті - на особах людей. Особистими можуть бути ризики фізичного, фізіологічного та соціального походження.

Згідно з критерієм можливих наслідків ризики поділяються на чисті та спекулятивні. При чистих ризиках наслідком випадкової події завжди є альтернатива: збитки або їх відсутність. Спекулятивні ризики не потребують страхового захисту, бо передбачають можливість не лише втрат, а й прибутків. Чисті ризики вважають такими, що страхуються, а спекулятивні - такими, що не страхуються.

3. Оцінка ризиків та управління ними

Оцінюючи ризики настання збитків, розрізняють допустимі й недопустимі ризики, технічний ризик страховика. У теоретичному плані страховик наражає себе на небезпеку лише специфічного ризику, пов'язаного із здійсненням страхової справи, який називається технічний ризик страховика. Наявність технічного ризику страховика спонукає його до активної участі у застережних заходах щодо боротьби з пожежами, аваріями на транспорті щодо тощо з метою зниження його ступеня.

Сукупність страхових ризиків становить обсяг страхової відповідальності за договором страхування, який виражається за допомогою страхової суми договору. Ціна ризику в грошовому вираженні оцінюється тарифною ставкою, що розраховується на 100 грошових одиниць (гривень) страхової суми або у відсотках до її абсолютної величини. Оцінка ризику полягає в аналізі всіх ризикових обставин, що характеризують показники ризику.

Показник ризику за своїм змістом - це ймовірність не лише появи непевної події, але й настання негативного результату. Залежно від наявних можливостей розрахункової бази та характеру випадкових явищ визначаються ймовірності кількох типів: математична; статистична; експертна.

У міжнародній страховій практиці використовуються різні методи для оцінки ризику, найпоширенішими з яких є такі: метод індивідуальних оцінок, метод середніх величин та метод відсотків.

4. Страхування біржових ризиків

Страхування біржових ризиків може виступати як форма захисту інтересів як клієнтів, так і самої біржі. Зараз на біржах домінують контракти на купівлю певного товару з негайною його оплатою та поставкою.

Інший тип контрактів - форвардний. Це угоди за наявний товар (товар можна побачити, оцінити та отримати його повний документальний опис) з поставкою в обумовлений термін. Тут не передбачається негайна поставка товару, а тільки фіксується ціна або спосіб її розрахунку при отриманні товару.

Страхова відповідальність може послабити виконання біржею своїх обов'язків по відбору клієнтів та контролю за виконанням ними умов контрактів. Таке страхування доцільно проводити у вигляді взаємного біржового страхування або через акціонерні страхові компанії за участю капіталу бірж, коли забезпечується взаємозв'язок та взаємозалежність страхових та біржових інтересів.

При проведенні страхування угод із реальним товаром договір може укладатися як з продавцем, так і з покупцем. За угодою страхування, яка укладається з покупцем, відповідальність страховика виникає у випадку відмови продавця від постачання товару або його затримки.

5. Добровільне страхування ризику втрати прибутку

Метою підприємницької діяльності є отримання прибутку, тому важливого значення набуває страхування на випадок можливої втрати очікуваного прибутку або недоотримання доходу.

Об'єктом добровільного страхування ризику втрати прибутку є втрата прибутку страхувальником внаслідок:

- падіння обсягів виробництва (товарообігу), спричиненого факторами, зазначеними в основному договорі;

- додаткових витрат, які спрямовані на уникнення чи зменшення темпів падіння виробництва (товарообігу) та його поновлення.

Страхова сума визначається страхувальником в межах запланованого (очікуваного) прибутку впродовж періоду, на який укладається договір страхування. Договором визначається:

-       показник прибутковості, який розраховується як відношення прибутку, отриманого за попередній рік, до вартості  виробленої продукції та наданих послуг, і використовується для визначення суми страхового відшкодування;

-       період відшкодування, який визначається з дня настання страхової події, і діє до моменту відновлення виробництва (товарообігу), але він не може перевищувати терміну дії договору страхування (максимальний період відшкодування).