Страхові компанії

Контрольна  робота № 19

Авіаційне страхування

1. Необхідність і особливості авіаційного страхування. Форми і види страхування.

Авіаційне страхування - це комплекс майнового, особистого страхування та страхування відповідальності, яка випливає з експлуатації повітряного транспорту і захищає майнові інтереси юридичних та фізичних осіб у разі настання певних подій, визначених договором страхування або законодавством. 
Один із перших полісів зі страхування повітряних суден на випадок авіакатастрофи був виданий ще перед першою світовою війною в Лондоні.

Особливості проведення авіаційного страхування  зумовлені такими чинниками: 
♦ авіаційне страхування має справу з особливими, відмінними від інших видів майна ризиками; 
♦ значний розмір страхових сум передбачає узгодження дій страховиків і перестраховиків; 
♦ авіаційні ризики можуть тягти за собою катастрофічні та кумулятивні збитки (для отримання дозволу на виконання польоту авіакомпанія повинна укласти три основні договори страхування: страхування каско повітряного судна, відповідальності перед третіми особами та страхування членів екіпажу. Відповідно, при настанні катастрофи страждають: корпус повітряного судна, пасажири, вантаж, пошта, члени екіпажу. Це призводить до того, що, найчастіше, в наслідок авіаційної пригоди, страхова компанії здійснює страхову виплати за всіма трьома видами страхування. Така виплата може перевищити надходження страхових платежів за кілька попередніх років, тобто має місце катастрофічний збиток); 
♦ авіаційне страхування тісно пов'язане з міжнародним страховим ринком; 
♦ авіаційне страхування регулюється як національним, так і міжнародним правом; 
♦ для проведення операцій з авіаційного страхування потрібна розвинена спеціалізована інфраструктура; 
♦ авіаційні ризики висувають високі вимоги до професійної підготовки фахівців, які здійснюють їх страхування. 
Відокремлюють такі особливості авіаційного страхування: 
♦ комплектність (майнове, особисте, відповідальності); 
♦ великі розміри страхових сум, визначених у валюті різних країн (дві найбільші українські авіакомпанії – «Аеросвіт» та «Міжнародні авіалінії України» застрахували свою відповідальність перед третіми особами при експлуатації повітряних суден на 750 млн. доларів кожна); 
♦ дія полісів за межами України; 
♦ значна акумуляція ризиків; 
♦ необхідність перестрахування ризиків на міжнародному страховому ринку (вище зазначалось, що страхова сума по авіаційному страхуванню може складати кілька сотень мільйонів доларів, відповідно, щоб прийняти на власне утримання такий ризик страхова компанія повинна мати власний капітал в розмірі кілька мільярдів доларів. Таких компаній в Україні немає, відповідно більшу частину ризику (90%-99%) українські страховики передають у перестрахування нерезидентам). 
Розрізняють обов'язкове та добровільне авіаційне страхування. Обов'язковість низки авіаційних видів страхування обумовлена міжнародними конвенціями з цивільної авіації, до яких приєдналася Україна, та внутрішніми законодавчими актами. Поширюється на усіх авіа-експлуатантів України як на території України, так і за її межами. Добровільні види авіаційного страхування - це широкий спектр в основному страхування майна та страхування відповідальності різних підприємств і організацій, котрі беруть участь у функціонуванні цивільної авіації. 
Авіація є дуже сильно регламентованим сектором економіки. Під повітряним транспортом розуміють: 
1)повітряні судна цивільної авіації, що входять до Єдиного державного реєстру цивільної авіації України; 
2)повітряні судна та літальні апарати, що не входять до реєстру ЦА; 
3)повітряні судна та літальні апарати, що входять до Єдиного державного реєстру військово-транспортної авіації. 
З усіх вище перелічених об'єктів обов'язковому страхуванню підлягає тільки повітряний транспорт (п. 1). Повітряний кодекс ЦА регламентує діяльність тільки повітряного транспорту (п. 1), тобто повітряного транспорту, що входить до Єдиного реєстру цивільної авіації. 
                                                                                                      Рис.1. Класифікація видів авіаційного страхування в Україні 

Повітряний  кодекс у ст. 103 та Постанова КМУ  № 1083 визначають порядок та умови  проведення обов'язкового авіаційного  страхування. Закон України «Про страхування» (ст. 7, п. 26) визначає як обов'язковий і такий вид як «страхування відповідальності суб'єктів перевезення небезпечних вантажів на випадок настання негативних наслідків при перевезенні небезпечних вантажів». Тому якщо суб'єктом перевезення небезпечних вантажів виступає і авіаексплуатант, тоді він також страхує свою відповідальність в обов'язковому порядку. 
Важливими видами добровільного авіаційного страхування є: 
♦ страхування відповідальності обслуговування повітряного простору. Польоти усіх літаків здійснюються під керуванням авіа-диспетчерів - співробітників відповідних аеронавігаційних організацій (в Україні така організація має назву Украерорух). Крім того, ця діяльність забезпечується шляхом безперебійної експлуатації складного обладнання та апаратури (локаторів, приводів, комп'ютерів і т. ін.). Ризик відповідальності у даному разі - це і ризик «людського фактору», тобто помилки авіадиспетчера, і ризик збоїв або відмов обладнання, із-за якого може статись помилка. Слід зазначити, що помилка в управлінні повітряним простором, як правило, коштує дуже дорого і страхові суми дуже великі (від 500 млн. до 3 млрд. дол.). Якщо в результаті такої помилки зіткнуться у повітрі два літаки і буде доведено, що таке зіткнення сталось саме з вини аеронавігаційної організації, то загальна сума відшкодування може сягати сотень мільйонів або навіть мільярдів доларів США. Тому страхування відповідальності при управлінні повітряним простором є важливого складовою авіаційного страхування; 
♦ страхування відповідальності технічного обслуговування повітряних суден. Існує кілька форм технічного обслуговування повітряних суден та двигунів залежно від їх складності. Деякі форми, так звані легкі, виконуються технічним персоналом авіакомпанії, а «тяжкі» форми виконують авіатехнічні підприємства компаній, що мають відповідні сертифікати - дозволи на виконання таких робіт від конструкторських бюро та заводів - виготовлювачів авіатехніки. Якісне проведення технічних робіт впливає на безпеку польотів значною мірою, й підприємства страхують свою відповідальність. 
До традиційних авіаційних ризиків можна віднести також страхування воєнних політичних ризиків при експлуатації повітряного транспорту; страхування запасних частин повітряного судна; страхування відповідальності за забруднення навколишнього середовища радіоактивними джерелами, що входять до комплекту штатного обладнання повітряного судна; ризик «порушення гарантій» авіатехніки (заводу-виготовлювача, конструкторського бюро або авіатехнічного підприємства); страхування франшизи і т. п; 
♦ космічне страхування як вид є одним із наймолодших у світі і з кожним роком відіграє все більшу роль у забезпеченні економічного захисту космічної діяльності держав при реалізації космічних проектів, що здійснюються за участю як українських, так і закордонних інвесторів. Щорічно страхується більш як 15 космічних проектів. 

2. Страхування авіаційних суден.

Цей вид страхування здійснюється з  метою захисту майнових інтересів  власника повітряного судна. Оскільки в Україні власником більшості повітряних суден є держава, то цей вид є обов'язковим. Страхова сума має бути не меншою за залишкову балансову вартість літака. Страхування повітряного судна, або каско (Hull), можна здійснити за двома основними умовами: 
♦ тільки від повної загибелі (Total loss only); 
♦ повної загибелі та пошкодження (Hull all risks). Повна загибель повітряного судна означає: 
а) повну втрату повітряним судном здатності здійснювати політ у зв'язку з руйнуванням основних елементів несучих конструкцій (планера) або в разі, коли компетентною комісією встановлено, що аварійний ремонт цього повітряного судна технічно неможливий чи економічно недоцільний (вартість ремонту буде більшою за страхову суму); 
б) зникнення повітряного судна безвісти, коли воно після планового польоту, здійснюваного в період дії договору обов'язкового страхування, не прибуло до місця призначення і заходи щодо його розшуку протягом 60 діб не дали наслідків або його розшук офіційно припинено до закінчення зазначеного терміну; 
в) втрата повітряного судна у зв'язку з вимушеною посадкою на важкодоступну та не придатну для евакуації цього повітряного судна місцевість. 
Договір страхування може передбачати інші страхові випадки з оплатою додаткових страхових платежів за тарифами, установленими страховиком. Як, наприклад, включати покриття від «військових ризиків» (тероризм, бойові дії, страйки, переворот і т. п.), або від пошкоджень із зазначенням величини франшизи. 
Слід звернути увагу, що згідно з Чиказькою конвенцією всі аварійно-рятувальні роботи та розслідування авіаційної події здійснюються виключно державними авіаційними властями тієї країни, на території котрої сталася ця подія. 
Як правило, при страхуванні цього виду також застосовуються уніфіковані умови страхування та стандартні винятки. Деякі основні винятки: 
♦ страхова компанія не несе відповідальність за втрату або шкоду, заподіяну будь-якій частині повітряного судна, що сталася внаслідок фізичного зносу, механічної поломки або дефекту. Цей виняток не поширюється на втрату або шкоду, що сталася в результаті такого фізичного зносу, механічної поломки або дефекту; 
♦ страхова компанія не несе відповідальності, якщо повітряне судно використовується для незаконних дій або перебуває поза географічними межами, зазначеними у договорі страхування, за винятком випадків форс-мажорних обставин (вимушена посадка); 
♦ страхування не поширюється на зобов'язання, які є винятком із закону про радіоактивне забруднення внаслідок авіаперевезень.

Міжнародна  практика до галузі авіаційного страхування, крім страхування авіа-каско, відносить багато інших видів страхування, зокрема страхування авіазапчастин та двигунів, пасажирів від нещасних випадків, членів екіпажів, авіадиспетчерів та інших спеціалістів, страхування відповідальності аеропортів і власників (операторів) ангарів, відповідальність виробників повітряних суден та іншої продукції авіаційно-промислового комплексу і пов'язаних з авіацією галузей.

Страхування повітряних суден є саме тим видом авіаційного страхування, за яким зафіксовано найбільше страхових випадків і здійснюється найбільше страхових виплат, оскільки поламок та пошкоджень літаків буває чимало. 
Дуже важливо при укладанні договору з цього виду страхування зазначати не лише авіаексплуатанта, але й вигодонабувача, тобто власника повітряного судна. При цьому страховикові бажано також поцікавитись у страхувальника, чи не перебуває дане повітряне судно під заставою, бо в такому разі права вигодонабувача переходять до компанії (особи), в якої цей літак заставлено. Така ситуація досить часто виникає у практиці авіаційного страхування як в Україні, так і за кордоном . Як правило, страхувальниками є авіакомпанії-авіаексплуатанти. Останні не є власниками повітряних суден, які вони експлуатують, і при страхуванні «каско» у першу чергу повинні бути враховані майнові інтереси власника або всіх співвласників. У практиці авіакомпанії часто використовують двигуни, які вони беруть у лізинг. Вартість кожного з цих двигунів може бути різна. 
Страхування авіаційного транспорту здійснюється згідно Порядку і правил обов’язкового авіаційного страхування авіації ( Постанова КМУ від 12 жовтня 2003 р.).

Страхові  тарифи встановлюються, як правило, в  межах 6- 10 % страхової суми.

При визначені страхових тарифів  з страхування "авіа-каско" враховуються:

- дані про аварії у страхувальника;

- технічний рівень обслуговування літаків;

- кваліфікація та досвід пілотів;

- характер здійснюваних операцій.

Договори  з авіаційного страхування укладаються  на будь-який термін або на виконання  демонстраційних перельотів, чартерних рейсів тощо.

Збиток  визначається на підставі технічного огляду судна після його пошкодження  та документів що обґрунтовують затрати  на ремонт, а в разі загибелі –  акт списання повітряного судна.

Із  страхової відповідальності виключаються випадки, що також характерні для всіх видів транспортного страхування. Разом з тим є й специфічні винятки для цього виду транспорту, а саме:

- використання повітряних об'єктів для виконання робіт, які не передбачені договором страхування або розташовані за межами встановленої території (якщо це не зумовлено надзвичайними обставинами);

- управління повітряним апаратом особою, яка не має на це прав;

-перевантаження літака чи гелікоптера пасажирами або вантажем. 

3. Страхування відповідальності власників авіаційних суден

Основні конвенції, що регулюють питання  відповідальності повітряного перевізника  щодо міжнародного перевезення пасажирів, багажу та вантажу і зрештою встановлюють вимоги до лімітів покриття в авіаційному страхуванні: 
♦ Варшавська конвенція 1929 року та поправки до неї, відомі як Гаазький протокол 1955 року; 
♦ Гвадалахарська конвенція 1961 року, яка встановлює відповідальність між фактичним авіаперевізником та перевізником за договором; 
♦ Римська конвенція - установлює ліміти відповідальності перед третіми особами всіх авіаперевізників; 
♦ Монреальські протоколи ІСАО - 1,2,3,4 (International Civil Aviation Organization - Міжнародна організація цивільної авіації). 
До найважливіших правових актів належать також різноманітні резолюції ІАТА 600а, 6006 (International Aviation Transport Association) із питань вантажних авіаперевезень; Повітряний кодекс України (1993 p.), статті 103 і 105; Постанова Кабінету Міністрів України від 13 липня 1989 року за № 1083 «Про порядок та умови здійснення обов'язкового авіаційного страхування»; Закон України «Про страхування». 
Зауважимо, що обов'язковим з погляду міжнародних вимог є лише відповідальність повітряного перевізника перед третіми особами, пасажирами, власниками багажу, вантажу та пошти. В Україні обов'язковість страхування повітряних суден та членів екіпажу встановлено лише внутрішнім законодавством. 
Кожна держава світу може встановлювати межі (ліміти) відповідальності авіаційного перевізника під час виконання польотів на її території. Наведемо, наприклад, вимоги щодо ліміту відповідальності перед третіми особами (для літака типу Іл-76, у мільйонах доларів) у деяких країнах Європи: Німеччина - ліміт 75; Швейцарія - 42,5; Данія -3; Італія - 2. 
Мета страхування відповідальності перед пасажирами полягає у захисті страхувальника від зобов'язань виплати сум, які він за законом повинен був би сплатити пасажирам чи їх родичам у результаті смерті пасажира чи заподіяння йому фізичної травми під час знаходження його в літаку, при вході чи виході з нього, а також під час поїздки в наземному транспорті, що належить перевізнику. 
Як правило, договір страхування відповідальності укладається на рік, премія за стандартним полісом виплачується в повному обсязі відразу за цілий рік і вважається заробленою з моменту початку дії договору страхування. 
При нарахуванні тарифів премія встановлюється залежно від ступеня підпадання під ризик і його відповідності. Ставки залежать від величини парку літаків, типу літака, протяжності і дальності маршрутів, професійності екіпажу, ліміту відповідальності і досвіду минулих збитків. 
Факт цього виду страхування обов'язково підтверджується сертифікатом міжнародно визнаної форми, текст якого має бути англійською мовою з обов'язковим зазначенням міжнародного страхового брокера, через котрого здійснювалось розміщення ризику. Крім того, сертифікат має містити назву та всі реквізити страхувальника, назву авіакомпанії-страхувальника та всіх співстрахувальників, ліміт відповідальності, строк дії страхового захисту та реєстраційний номер повітряного судна. Щодо відшкодування збитків пасажирам важливо пам'ятати, що ліміти відповідальності в різних країнах неоднакові. Наприклад, в Україні цей ліміт становить не менш як 20000 дол. США за кожну особу, а у США, Канаді, Японії - не має обмежень. Необмежений ліміт відповідальності означає, що особа, яка потерпіла від авіаційної події, може подати позов на необмежену суму, і він може бути визнаний судом. У такому разі загальна сума відшкодування повинна бути саме такою, яку визнав суд. 
Відповідальність за багаж здебільшого встановлюється як 1дол. США за 1кг, а за вантаж – 20 дол. США за 1кг. Тому страхування цього виду може здійснюватись як з визначенням лімітів відповідальності окремо за одного пасажира, за 1кг багажу або вантажу та окремо перед третіми особами. У практиці при страхуванні цього виду дуже часто застосовують так званий єдиний комбінований ліміт (combine single limit). Ліміт відповідальності в комбінованому ліміті - це загальна максимальна страхова сума (страхове відшкодування), що може сплатити страховик за сукупністю позовів третіх осіб, пасажирів, вантажовласників стосовно одного страхового випадку. 
Відповідальність перед пасажиром вважається застрахованою за наявності в нього авіаквитка з моменту його реєстрації та внесення до поіменного списку перевізника до моменту, коли пасажир залишив територію аеропорту під наглядом уповноваженої особи повітряного перевізника.