Історія виникнення корпорації

   спискам членів у країні акредитації;

   спискам місцевих брокерів – посередників, через які брокери і страховики «Ллойда» можуть прийняти ризики із-за кордону;

   спискам укладених договорів страхування.

   Генеральний представник надає страховим  відомствам статистичні дані і відомості  рахунків, що відносяться до справ, на які страховики «Ллойда» мають  ліцензію; відповідає на запити про  «Ллойд» з боку державних відомств і громадських організацій у  країні перебування; оплачує з доручення  корпорації «Ллойд» будь-які податки  чи інші витрати, що відносяться до страхової справи. Генеральному представнику можуть бути надані доручення від страховиків «Ллойда» для того, щоб він міг виконувати усе необхідне відповідно до місцевого законодавства.

   Керівним  органом корпорації «Ллойд» є  комітет, що складається з 12 членів, які обираються таємним голосуванням терміном на чотири роки. Комітет «Ллойда» затверджує розміри страхових премій і відшкодувань, розподіляє виручені суми між страховиками і корпорацією.

   Типовий шлях страхової угоди в країнах, де страховики «Ллойда» одержують ліцензію, наступний: пропонуючи угоду звертається  до місцевого страхового посередника  чи безпосередньо до брокера “Ллойда”, що знаходиться в Лондоні. Одержавши  інформацію, брокер «Ллойда» починає  переговори з андеррайтерами синдикатів. Після того як страховий ризик  акцептований, брокер «Ллойда» повідомляє про факт його розміщення місцевого  посередника чи страхувальника. У  цей час страхувальник через  місцевого посередника чи брокера  «Ллойда» оплачує страхову премію. Брокер «Ллойда», використовуючи місцевого  посередника, видає підписаний страховий  поліс. У попередньому порядку кожен  виданий страховий поліс перевіряється  і завіряється відділом з підписання страхових полісів при «Ллойд». Якщо стався страховий випадок, страхувальник  через місцевого посередника  чи безпосередньо брокера «Ллойда» сповіщає про висунуті претензії  з виплати страхової суми чи відшкодування. Брокер «Ллойда» починає переговори з андеррайтером синдикату, що виписав  страховий поліс, і вирішує питання  врегулювання претензій. Завершальним етапом страхових правовідносин  є виплата страхової суми чи відшкодування  від синдикату, що здійснюється по ланцюжку від брокера «Ллойда» через місцевого  посередника до страхувальника.

   Непорушні підвалини «Ллойда» були вражені  рядом катастроф: руйнування в Сан-Франциско  при землетрусі 1906 р., загибель пароплава  «Титанік» у 1912 р., пожежа і загибель розкішного лайнера «Атлантика»  у 1936 р., збиток, нанесений у 1974 р. австралійському  порту Ларви, аварія танкера «Олімпи Брейвері» у 1976 р., у наслідку зіткнення двох супер реактивних літаків на острові Тенериф у 1977 р. Хвиля катастроф 1987 – 1990 р. і шквал збитків зі страхування відповідальності в США привели до червоного сальдо в балансі «Ллойда» і, як наслідок, різкого подорожчання страхових послуг. У 1990 р. збитки «Ллойда» склали 2,8 млрд. ф. ст., у 1991 р. — більш 1 млрд. ф. ст.

   Разом з тим потрібно відзначити, що ніде у світі, крім «Ллойда», не знайти стільки  досвіду в області страхування, зібраного під одним дахом. Незважаючи на те, що синдикати конкурують між  собою, митецьке переплетення конкуренції  з кооперацією, гнучкість і новаторство  в сполученні з винятковою безпекою для страхувальників ставлять «Ллойд»  у те унікальне положення, що він  займає у світі бізнесу. Крім проведення страхових операцій, «Ллойд» через  свої структурні підрозділи (включаючи  агентства в морських портах і  найбільших містах світу) робить широке коло послуг інформаційного і практичного  характеру не тільки членам корпорації, але й усім, хто прямо чи опосередковано цікавиться морським судноплавством. Інтереси корпорації «Ллойд» у Росії представляє АТ «Інгосстрах».

   Вплив компанії Ллойда

   Вплив Ллойда на розвиток морського рятувального справи важко переоцінити. У всі  часи Ллойдівським страховики або синдикати  страховиків, що виплачували будь-яку велику суму в разі загибелі або лиха судна, робили всі можливі заходи для того, щоб хоч скільки-небудь компенсувати свої збитки.

   Підраховано, що в разі загибелі судна, за страхуванні у Ллойда (де, як відомо, виписується більше полісів морського страхування, ніж це робиться іншими страховими компаніями світу разом взятими), робиться щонайменше одна спроба підняти з морського дна цінності (золото, срібло , коштовності або дзвінку монету), якщо такі були на борту затонулого судна у великій кількості. За ініціативою страховиків Ллойда здійснювалися багато, що стали вже історією, складні операції з порятунку затонулого в море майна. Найважчими з таких операцій є роботи, пов'язані з підйомом вантажу з судна "Іджіпт" в 1929-1934 рр..

   Найбільший  вплив на еволюцію рятувальної справи на морі зробила, безсумнівно, так звана стандартна форма договору про рятування, розроблена Комітетом Ллойда з метою регулювання та уніфікації відносин між рятувальником і терпить лихо стороною. Цей договір, укладений в 1890 р., між рятувальником у Дарданеллах і Комітетом Ллойда, обумовлював в якості особливого умови отримання рятувальником винагороди, розмір якого визначався Комітетом. При цьому виплата винагороди ставилася в залежність від порятунку який-небудь частини майна, що знаходиться в небезпеці. Сформульований Ллойдом принцип "Без порятунку немає винагороди" покладено в основу всіх договорів про рятування. Так звана стандартна форма договорів про рятування була видана Комітетом Ллойда у 1892 р. Зазнавши незначне редагування в 1926 р., вона продовжує широко використовуватися до цього дня.

   Таким чином, об'єднання Ллойда і в наші дні продовжує надавати великий  вплив на мореплавство. Незважаючи на те що половину всіх доходів асоціація  Ллойда отримує від неморських страхових  операцій (страхування авіаційних і  промислових компаній, атомних електростанцій і т. д.), серце Ллойда залишається  морським.

   Висновок

   Сьогодні  Ллойдівським стандартний договір вважається дійсним навіть у тому випадку, коли він підписаний обома сторонами вже після надання рятувальником відповідних послуг. Договір може бути написаний від руки на звичайному аркуші паперу, а деякі юристи вважають, що радіограма з судна,  що терпить лихо, прийнята і записана радіооператором, може виконувати роль Ллойдівським стандартного договору.

   Попереду  корпорацію «Ллойд» чекають великі реформи, згідно яким вона буде керуватися як єдине підприємство. Передбачається введення централізованої системи  підготовки кадрів, встановлення нагляду  з боку виборного авторитетного  комітету над діяльністю андеррайтерів. Планується також більш тверде регулювання  і контроль над витратами, введення централізованої бази даних, що докладно характеризують інформацію про угоди  і контракти. У результаті очікується зближення «Ллойда» із іншими фінансовими  ринками.