Історія розвитку страхування

Левицький Кость (1859-1941) — український  політик, адвокат, співзаснов-ник Національно-демократичної  партії, 1918р. — перший голова Державного Секретаріату ЗУНР.

Статутний фонд "Дністра" у розмірі 50 тис. золотих австрійських ринських було сформовано шляхом підписки — купівлі акцій вартістю 100 ринських кожна, їхні власники за статутом наділялися правами довірених осіб товариства, вирішальним голосом і правом бути обраними до наглядової ради. Крім того, засновники одержували право на щорічне отримання грошової винагороди (дивідендів) у розмірі, не вищому за 6% від власного паю. Такі виплати за рахунок прибутків товариства належали засновникам аж до повного погашення сум, інвестованих ними у статутний фонд товариства. Найвагомішу фінансову участь у заснуванні "Дністра" взяли представники греко-католицького духовенства та інтелігенції — не лише як найзаможніші верстви українського населення, а й як найбільш національно свідомі та близькі до народних мас. З 350 членів-засновників частка духовенства та інтелігенції становила відповідно 46,8 та 42,8% від загальної кількості учасників.

Збори, які відбулися 20 червня 1892 р., обрали керівні органи товариства, наглядову раду, ревізійну комісію  та виконавчу дирекцію. Першим президентом "Дністра" став доктор Теофілій Береж-ницький, а директором — доктор Ярослав Кулачківський, почесним президентом було обрано львівського митрополита Сильвестра Сембратовича*, а після його смерті, з 1901 р., — митрополита Андрея Шептицького".

* Сембратович Сильвестр (1836-1898) — митрополит Галицький Греко-Католицької Церкви, архієпископ Львівський, кардинал; професор, декан богословського факультету Львівського університету; член українських культурно-просвітницьких організацій; співзасновник богословського журналу "Рускій Оонъ"; з 1879 р. видавав перший молитовник українською народною мовою; імперський таємний радник, член і двічі голова Галицького сейму, член палати панів у Відні; прихильник політики нової ери (українсько-польське порозуміння в Галичині 1890-1894). Шептицький Андрей (світське ім'я — Роман Олександр Марія) (1865-1944) — граф, митрополит Греко-Католицької Церкви, український громадський і політичний діяч, член Н'ГШ; з 1900 р. — архієпископ Львівський і митрополит Галицький; засновник Народної лічниці (1903 р.) та українського національного музею у Львові (1905 р.), Богословського наукового товариства (1923) та Богословської греко-католицької академії (1928 р.); у 1914-1917 рр. інтернований російською адміністрацією; 1918 р. підтримав створення ЗУНР, за що інтернований поляками до грудня 1919 р.; під час німецької окупації — почесний голова Української національної ради; відкрито виступав проти масового винищення євреїв і надавав їм притулок у митрополичих палатах.

У 1895 р. при Товаристві взаємного страхування було засновано Товариство взаємного кредиту з обмеженою відповідальністю, яке значно пізніше, у 1929 р., було перетворено на самостійний банк "Дністер".

У 1897 р. при товаристві "Дністер" було засновано гурток взаємодопомоги, як на кошти, передані дирекцією товариства, так і на особисті внески членів гуртка. За рахунок коштів гуртка його члени могли отримувати пільгові споживчі кредити і використовувати їх на власні потреби.

Чимало коштів товариство жертвувало на проведення різних доброчинних заходів, спрямованих на підтримку та розвиток українських патріотичних організацій. Крім того, сотні уповноважених делегатів-інспекторів і страхових агентів товариства на громадських засадах постійно вели велику просвітницьку роботу на терені всього краю, що безумовно справило великий вплив на формування національної свідомості українського населення.

У 1903 р. фонди "Дністра" (основний фонд, резервний фонд, преміальний  фонд, фонд взаємодопомоги членам товариства, фонд нарахованих процентів по резервах страхових внесків) разом уже перевищували мільйон крон.У 1907 р. "Дністер" проводив активну діяльність у 57 повітах Галичини і у 8 повітах Буковини. Воно застрахувало 187639 житлових будинків, 334850 господарських будівель, 2 765 церков та 1753 парафіяльних будинки.

З 1909 р. керівництво "Дністра" очолив відомий громадський діяч, юрист  і підприємець Стефан Федак.

1 липня 1911 р. відбулися загальні  збори засновників товариства  взаємного страхування життя  і пенсій "Карпатія", на яких  було обрано керівні органи. До керівництва рекомендували передусім тих осіб, які мали високий авторитет і були добрими фахівцями. Президентом товариства обрали професора Стефана Смаль-Стоцького, а його заступниками — Теофіля Дембіцького, президента Земельного іпотечного банку зі Львова, та Костянтина Клима, полкового лікаря й водночас куратора буковинського крайового банку.

Товариство почало свою роботу 27 серпня 1911 р. у Чернівцях, активно шукаючи  реальних можливостей поліпшення і  подальшого розвитку товариства, вирішили перенести його центральні органи з Чернівців до Львова — найбільшого господарського центру східного регіону Австро-Угорської імперії. Це й було зроблено восени 1913 р.

Коли на початку Першої світової війни Галичину зайняли російські  війська, з боку окупаційної адміністрації надійшла вимога припинити господарську діяльність усіх центральних українських установ — як приватних, так і кооперативних. Військова жандармерія проводила обшуки в офісах українських товариств і, зокрема, конфіскувала кошти товариства "Дністер", що зробило неможливою його подальшу кредитно-страхову діяльність.

Наприкінці Першої світової війни  в Україні почалася активна реорганізація  кооперативного страхування. Було визнано, що багато приватних страхових організацій, які діяли на страховому ринку, дуже несолідно обслуговували кооперативи, зловживаючи їхньою довірою. Довоєнна система земського страхування була в стані занепаду, а тому виявилася дуже обмеженою у своїх фінансових можливостях.

Щоб ширше охопити справу кооперативного страхування, український "Коопцентр" за домовленістю з усіма центральними спілками створив статут загальноукраїнської страхової організації — Української кооперативної страхової спілки. Статут цієї організації обговорювали ще з осені 1918 р. За статутом, Українська кооперативна страхова спілка мала стати не звичайною асоціацією страхових організацій, а самостійно діючою страховою компанією.

Статутом були передбачені різноманітні галузі страхування:

— страхування від вогню рухомого та нерухомого майна кооперативів;

— страхування життя співробітників-членів кооперативів на випадок смерті чи втрати ними працездатності;

— страхування транспорту;

— страхування рухомого майна на випадок крадіжки зі зломом;

— страхування врожаю різних сільськогосподарських  культур від граду;

— страхування тварин, а також інших видів майна, якщо у цьому є потреба.

Членами спілки могли стати різні  кооперативи та їхні об'єднання. Обов'язкова кількість паїв для кожного члена  мала дорівнювати сумі, що становила  б не менш як половину його річної премії. Відповідальність членів становила подвійну суму від сплачених ними премій. Унесені паї давали право на дивіденди, які не могли перевищувати 8% від суми паю. Отже, як сфера діяльності спілки, так і умови участі в ній у фінансовому плані були досить привабливими й зацікавили навіть керівництво "Дністра" та "Карпатії".

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Морське страхування

Є чотири типових  види договору морського страхування:

- страхування  судна (транспортного засобу);

- страхування  вантажу;

- страхування  одержання плати за фрахт власником судна;

- страхування  відповідальності товаровідправника  або перевізника перед третіми  особами.

Страхування судна, як правило, діє тільки в межах  географічної території, зазначеної в  договорі.

Вантаж звичайно страхується шляхом укладання договору, в якому передбачається, які усі вантажі, що відвантажуються страхувальником, підпадають під його дію. При страхуванні вантажу часто використовується страховий сертифікат на пред'явника, що передається разом із правом власності на вантаж. Володар такого сертифіката автоматично стає страхувальником вантажу і має право одержати відшкодування у разі випадкової загибелі або ушкодження вантажу.

Страхування одержання  плати за фрахт може здійснюватися  двома способами.

Якщо за договором  товаровідправник зобов'язаний сплатити перевізнику обумовлену суму незалежно від того, чи був товар доставлений, вартість перевезення страхується як частина вартості товару. Якщо оплата фрахту поставлена в залежність від безпечної поставки товару, одержання плати за фрахт страхується як частина страховки судна.

На практиці склалося декілька типових умов договорів  транспортного страхування.

1. "Running down clause" (RDC). Це застереження передбачає, які саме події є страховим  випадком.

2. Застереження  про відповідальність перед третіми особами в разі виникнення спору.

3. Застереження "free of particular average". Відповідно до цього застереження страховик не повинен виплачувати страхову суму, якщо тільки не відбудеться хоча б одна з чотирьох подій:

- судно сяде  на мілину;

- на судні  станеться пожежа;

- судно затоне;

- станеться  зіткнення.

Крім того, за цим застереженням страховик  не повинен виплачувати страхову суму, якщо загальний обсяг збитків  не перевищує 10 % вартості застрахованого.

4. Застереження  про загальну аварію. Зобов'язує  страховиків різних об'єктів страхування розділити між собою витрати на відшкодування збитку, нанесеного навмисно при рятуванні судна від повного знищення.

5. Застереження  про позови і трудові відносини.  Передбачає, що судновласник повинен  вжити всіх заходів для того, щоб запобігти завданню шкоди застрахованому майну або іншим інтересам. Наприклад, якщо судно сяде на мілину, судновласник повинен найняти рятувальників, і ці його витрати мають бути відшкодовані страховиком, навіть якщо судно не вдалося врятувати.

6. Застереження  про "абандон". Якщо порятунок  або відновлення корабля коштує  більше, ніж загальна вартість  товарів або інших застрахованих  об'єктів, страхувальник має право  вимагати виплати страхової суми, як при повній загибелі майна.  При цьому до страховика переходять усі права на товари або інші об'єкти, що були предметом страхування.

7. Поділ ризику  між страховиком і страхувальником.  Якщо в договорі передбачено,  що страховик зобов'язаний відшкодувати  тільки 60 % вартості товару, то навіть  якщо товару завданий збиток, але він не загинув, страховик зобов'язаний відшкодувати тільки 50 % розміру збитку.

8. Договірні гарантії. У  морському страхуванні є дві  форми гарантій:

- пряма гарантія (порука);

- гарантія, що мається  на увазі. До прямих гарантій  можна віднести:

- умову, за якою страховик  не повинен виплачувати страхову  суму, якщо збитків було завдано  внаслідок воєнних дій;

- умову, за якою страховик  не повинен виплачувати страхову  суму, якщо збитків було завдано  внаслідок заворушень, страйків  і т. ін.

Три найбільш типових приклади гарантій, що маються на увазі: 1. Застереження про морехідність. Судновласник ручається, що судно є морехідним, тобто:

- судно є придатним  до плавання;

- каштан і команда достатньо  кваліфіковані;

- наявне устаткування, необхідне для плавання. (Страховик не повинен виплачувати страхову суму, якщо збитків завдано внаслідок неморехідності.)

2. Застереження про девіацію  передбачає, що судно не має  права відхилятися від курсу,  за винятком тих випадків, коли  це необхідно для порятунку  життя. Застереження про суднохідність і застереження про девіацію діє завжди, крім тих випадків, коли сторони спеціально передбачили в договорі, що воно до них не застосовується.

3. Застереження про законність. За цим застереженням, якщо  за законом прапора судна перевезення є незаконними, договір страхування не має сили. Це застереження діє завжди, і сторони не мають права його виключити.