Історичні витоки страхування від нещасних випадків

Національна академія статистики, обліку та аудиту

Реферат

З страхування на тему:

 „ Історичні витоки страхування від нещасних випадків ”

Виконала: студентка  гр. Ф-ІV 09.04/3

Шубан Ганна Юріївна

Перевірив викладач: Залюбовська С.C.

Київ – 2013

Людське життя завжди супроводжують  різноманітні ризики, непередбачувані  події, нещасні випадки, що завдають значної шкоди не лише майну, а  й життю й здоров'ю. Це вимагає  пошуку шляхів захисту від можливих втрат. Серед них важливе місце  посідає страхування.

У античному світі працівники, зайняті на таких будівництвах, як єгипетські піраміди, замок Соломона (близько 970–931 е.) тощо., організовували каси взаємодопомоги на користь тих  із своїх колег чи його сімей, які  отримували каліцтва чи гинули внаслідок  від нещасного випадку.

Як свідчать історичні  дані, ще в 1541 році морське право  Вісбі вимагало від власників  суден страхувати життя своїх  капітанів від нещасних випадків. В Голландській республіці вже в 1665 році існував табель винагород  за втрату різних частин тіла вояків найманого  війська. У XVIII столітті в Німеччині  існували спілки взаємодопомоги на випадок перелому руки, ноги тощо .

Значного розвитку страхування  від нещасних випадків набуло з появою залізничного транспорту, експлуатація якого збільшила кількість нещасних випадків. Таке страхування вперше з'явилося в Англії. Першу компанію зі страхування від нещасних випадків була засновано в 1849 році, вона називалася Railway Passengers Company. Зауважимо, що в Англії до страхування від нещасних випадків прийшли через судові розгляди щодо завдання шкоди життю і здоров'ю.

Страхування від нещасних випадків виникло в середині XIX ст. (1849-1850) в Англії у зв'язку з будівництвом залізниці. З 50-х років воно з'явилося  і в Німеччині, а потім в  інших країнах світу.

Поширення машинної техніки  суттєво вплинуло на розвиток страхування  від нещасних випадків (виникло у  Франції 1825 р.) та страхування цивільної  відповідальності (Німеччина, 70-ті рр. XIX ст.).

Розвиток страхування  від нещасних випадків в Німеччини  почався в 50-х роках XIX століття, коли окремі товариства зі страхування життя  стали займатися ним поряд  зі своєю основною діяльністю. Подальший  розвиток страхування від нещасних випадків пов'язаний тут з прийняттям у 1871 році закону про цивільну відповідальність, який визначив цивільну відповідальність деяких категорій підприємців за нещасні випадки, що сталися з робітниками на їхніх підприємствах. Разом з колективним в Німеччині почало розвиватись й індивідуальне страхування від нещасних випадків.

У Російській імперії страхування  від нещасних випадків зародилося наприкінці 80-х — на початку 90-х років XIX століття з ініціативи підприємців. У червні 1903 року був виданий закон про  винагороду потерпілих внаслідок нещасних випадків робітників і службовців, а також членів їхніх родин  на підприємствах фабрично-заводської, гірничої та гірничозаводської промисловості, яким було введений принцип відповідальності підприємця за професійний ризик  у випадках завдання робітнику смерті або каліцтва під час здійснення робіт або внаслідок таких. Цей  закон зумовив прискорення розвитку в Росії колективного страхування  від нещасних випадків. Таке на той  час прогресивне страхування  з'явилось одним з перших і  в Україні, де ще наприкінці XIX століття в Одесі стало розвиватися  колективне страхування фабрикантами їхніх працівників. Воно здійснювалося  в страхових комерційних організаціях на випадок каліцтва, смерті й тимчасової втрати працездатності під час роботи.

У 1912 році в Росії було ухвалено закони про обов'язкове страхування  робітників від нещасних випадків і  на випадок хвороби. З цією метою  в промислових регіонах утворювалися нові страхові товариства для страхування  від нещасних випадків і лікарняні  каси для страхування в разі хвороби.

Зі створенням СРСР страхування  від нещасних випадків почало розвиватися  достатньо високими темпами, швидко нарощувалася кількість укладених  договорів страхування. 6 квітня 1931 року урядом було введено обов'язкове страхування пасажирів від нещасних випадків на шляхах залізничного, водного, автомобільного й повітряного шляхів сполучень, яке передбачало сплату страхового збору пасажирами під  час придбання проїзних квитків  і включення його в їх загальну вартість. Але загалом асортимент послуг зі страхування від нещасних випадків за умов монополії держави  на ведення страхової справи був невеликий.

З 1988 року в СРСР почався  процес збільшення асортименту послуг зі страхування від нещасних випадків. Так, у цьому ж році було введено  страхування дітей від нещасних випадків, в 1989 — страхування вихованців інтернатів, державних установ, 1990 — страхування працівників залізничного транспорту, колективне страхування водіїв від нещасних випадків, колективне страхування студентів і молоді в будівельних загонах і на сільськогосподарських роботах, страхування спортсменів. У 1991 році введено державне обов'язкове особисте страхування осіб рядового, начальницького та вільнонайманого складу органів та підрозділів внутрішніх справ.

З 1992 року стало проводитися  державне обов'язкове страхування працівників  прокуратури, державне особисте страхування військовослужбовців і військовозобов'язаних, призваних на збори, державне обов'язкове страхування працівників митних органів, державне обов'язкове особисте страхування медичних і фармацевтичних працівників на випадок інфікування вірусом імунодефіциту людини під час виконання ними службових обов'язків.

У подальшому відповідно до Закону України «Про страхування» (1996 р.) стали проводитися й такі види обов'язкового страхування від нещасних випадків, як державне страхування  життя й здоров'я народних депутатів, військовослужбовців, працівників  правоохоронних органів, податківців, особисте страхування працівників  відомчої та сільської пожежної охорони  та членів добровільних пожежних дружин (команд), державне страхування спортсменів  вищих категорій, страхування членів екіпажу та авіаційного персоналу  тощо.

Нова редакція Закону України  «Про страхування» (2001 р.) змінила перелік  видів обов'язкового страхування  від нещасних випадків, який був  значно скорочений. З переліку видів  обов'язкового страхування було вилучено державне обов'язкове страхування працівників  прокуратури та інших правоохоронних органів, державне особисте страхування  військовослужбовців і військовозобов'язаних, призваних на збори, державне обов'язкове страхування працівників митних і податкових органів.

Після демонополізації страхової  справи на страховому ринку України  почали діяти конкуруючі між собою  страхові компанії, що здійснюють різні  види страхування, зокрема й страхування  від нещасних випадків.