Соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві в системі соціального страхування трансформаційного періоду в Україні

4) вивчати  та використовувати досвід управління  охороною праці та страхування  від нещасного випадку в зарубіжних  країнах; 

5) співпрацювати  з фондами з інших видів  соціального страхування у фінансуванні  заходів, пов'язаних з матеріальним забезпеченням та наданням соціальних послуг застрахованим, у кожному конкретному випадку спільно приймаючи рішення щодо того, хто з них братиме участь у фінансуванні цих заходів.

     Якщо  після призначення застрахованій  особі матеріальної допомоги чи надання соціальних послуг між Фондом соціального страхування від нещасних випадків і страховиками з інших видів соціального страхування виникають спори щодо понесених витрат, виплата здійснюється страховиком, до якого звернувся застрахований. При цьому страховик, до якого звернувся застрахований, має право звернутися до відповідного страховика з інших видів соціального страхування щодо відшкодування понесених ним витрат; 

3 Страхові тарифи, розміри та порядок здійснення страхових внесків до Фонду соціального страхування від нещасних випадків 

     Страхові  тарифи, диференційовані по галузях  економіки (видах економічної діяльності) залежно від класу професійного ризику виробництва, встановлюються згідно ЗУ Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності (ст.47).

     Сума  страхових внесків страхувальників  до Фонду соціального страхування  від нещасних випадків повинна забезпечувати:

     фінансування заходів, спрямованих на вирішення завдань, передбачених статтею 1 цього Закону;

     створення відповідно до пункту 9 частини сьомої статті 17 цього Закону резерву коштів Фонду для забезпечення його стабільного  функціонування;

     покриття  витрат Фонду, пов'язаних із здійсненням соціального страхування від нещасного випадку.

     Розміри страхових внесків страхувальників  обчислюються:

     для роботодавців - у відсотках до сум  фактичних витрат на оплату праці  найманих працівників, що включають  витрати на виплату основної та додаткової заробітної плати, на інші заохочувальні і компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України "Про оплату праці", які підлягають обкладенню податком з доходів фізичних осіб;

     для добровільно застрахованих осіб - у відсотках до мінімальної заробітної плати.

     Страхові  внески нараховуються в межах  граничної суми заробітної плати (доходу), що встановлюється щороку на рівні  п'ятнадцяти розмірів прожиткового мінімуму, встановленого законом  для працездатних осіб, та є розрахунковою величиною при обчисленні страхових виплат.

     Страхові  внески нараховуються на суми, зазначені  в частині третій цієї статті, які  не зменшені на суму податків, інших  обов'язкових платежів і внесків, що відповідно до законодавства сплачуються із зазначених сум, та суми утримань, що здійснюються відповідно до законодавства.

     Страхові  внески є цільовим загальнообов'язковим  платежем, який справляється на всій території  України в порядку, встановленому  цим Законом. Страхові внески не включаються до складу податків, інших обов'язкових платежів, що становлять систему оподаткування. На страхові внески не поширюється податкове законодавство.

     Розмір  страхового внеску залежить від класу  професійного ризику виробництва, до якого  віднесено підприємство, знижки до нього (за низькі рівні травматизму, професійної захворюваності та належний стан охорони праці) чи надбавки (за високі рівні травматизму, професійної захворюваності та неналежний стан охорони праці).

     Розмір  зазначеної знижки чи надбавки не може перевищувати 50 відсотків страхового тарифу, встановленого для відповідної галузі економіки (виду робіт).

     Розрахунок  розміру страхового внеску для кожного  підприємства провадиться Фондом соціального  страхування від нещасних випадків відповідно до Порядку визначення страхових тарифів для підприємств, установ та організацій на загальнообов'язкове соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, що затверджується Кабінетом Міністрів України.

     Страхувальник здійснює страховий внесок у Фонд соціального страхування від нещасних випадків у порядку і строки, які визначаються страховиком.

     Залишки сум від можливого перевищення  доходів над витратами Фонду  за підсумками фінансового року використовуються для коригування (зменшення) суми внесків страхувальників.

     Якщо  на страхувальника протягом календарного року накладався штраф за порушення  законодавства про охорону праці, він втрачає право на знижку страхового тарифу.

     Суми  надбавок до страхових тарифів і  штрафів сплачуються страхувальником із суми прибутку, а при відсутності прибутку відносяться на валові витрати виробництва; для бюджетних установ та організацій - із коштів на утримання страхувальника.

     У разі систематичних порушень нормативних  актів про охорону праці, внаслідок чого зростає ризик настання нещасних випадків і професійних захворювань, підприємство у будь-який час за рішенням відповідного робочого органу виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на основі відповідного подання страхового експерта, який обслуговує це підприємство, може бути віднесено до іншого, більш високого класу професійного ризику виробництва. Цей захід може мати і зворотну дію, але з початку фінансового року.

     Органи  Фонду соціального страхування  від нещасних випадків мають право проводити в порядку, визначеному законодавством України, планові та позапланові виїзні перевірки фінансово-господарської діяльності суб'єктів підприємницької діяльності щодо сплати та цільового використання ними збору на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків.

     Щорічні та позапланові аудиторські перевірки  щодо сплати та цільового використання збору загальнообов'язкового державного соціального страхування від  нещасних випадків, що проводяться  за рішенням наглядової ради, здійснюють незалежні аудиторські організації. До перевірки можуть бути залучені державні податкові адміністрації.

     Юридичні  та фізичні особи, що здійснюють операції з коштами загальнообов'язкового державного соціального страхування, зобов'язані представляти контролюючим органам необхідні документи та відомості, що належать до сфери їх діяльності.

     Органи  Фонду соціального страхування  від нещасних випадків мають право:

     1) застосовувати фінансові санкції,  передбачені цим Законом;

     2) порушувати в установленому законом порядку питання про притягнення до відповідальності осіб, винних у порушенні законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків;

     3) у разі виявлення порушень  порядку нарахування, обчислення, сплати страхових внесків та нецільового використання коштів на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків звертатися в установленому законом порядку до органів прокуратури, внутрішніх справ, служби безпеки та податкової міліції;

     4) здійснювати інші функції, передбачені законодавством. 
 
 
 
 
 
 

      ВИСНОВОК 

      Трансформація суспільної системи в Україні  створила для населення країни радикально нову ситуацію, що стала характеризуватися незвично високим рівнем соціальних ризиків. Діюча в Україні система соціального страхування зберігає риси, переважно характерні для соціальної допомоги, ніж страхування. При досить високому страховому навантаженні на роботодавців рівень більшості соціальних виплат явно недостатній і не ув'язаний з обсягом внесених страхових засобів. Правове поле цього інституту соціального захисту тільки формується.

     Відсутній реальний поділ системи соціального  страхування і системи соціальної допомоги. Терміни, принципи й інструментарій організації фінансових інститутів і систем соціальних гарантій, широко використовувані в багатьох промислово розвинутих країнах у практиці різних видів соціального страхування - соціальний і професійний ризики, еквівалентність страхових внесків і виплат, ув'язування рівнів соціальних ризиків і страхових тарифів -(ці й інші класичні елементи і механізм даних систем) - усе ще представляються гіпотетичними категоріями, а не життєво важливими регуляторами соціальної захисту населення.

     Це  багато в чому пояснює масову незацікавленість працюючого населення у своєчасній сплаті в повному обсязі страхових внесків (працівниками і роботодавцями) у державні позабюджетні соціальні фонди.

     Доводиться  констатувати серйозне відставання  в створенні економічних умов і інстуційної бази для формування нових механізмів соціального захисту у формі збалансованих між собою економічних відносин та інституту соціального страхування. Так, правове положення (статус) позабюджетних соціальних фондів звужує їхню роль і функції, зводить їх, переважно, до фінансових установ (збирачів внесків і розподільників прибутків).

     Світовий  досвід свідчить, що основні види соціального  страхування (пенсійного, від нещасних випадків на виробництві, по безробіттю), фінансових задач по компенсації  втрати доходів (у зв'язку з тимчасовою і постійною втратою працездатності або місця роботи), виконують цілий ряд інших функцій: оздоровлення трудящих і членів їхніх родин, організацію лікування, проведення великомасштабних національних програм по реабілітації інвалідів (медичної, професійної і соціальної).

     Як  підсумок - єдине поле соціальних ризиків не охоплено рівномірною "сіткою" страхування, у ньому є багато недоліків, що призведе до ослаблення і випадання зі сфери соціального захисту (зі страхової сітки) значних прошарків населення. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

     СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ 

1. Конституція  України, - Відомості Верховної Ради  України (ВВР), 1996, N 30. // http://www.rada.gov.ua.

2. Закон України “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності”  Із змінами і доповненнями, внесеними Законами Україн від 21 грудня 2000 року N 2180-III, від 22 лютого 2001 року N 2272-III.

3. Безугла В. О., Загірняк Д. М., Шаповал Л. П. Б 40 Соціальне страхування. Навч. Посіб. - К.: Центр учбової літератури, 2011. - 208 с.

4. Зеленко Н. Соціальне страхування в системі соціального захисту населення України//http://www.nbuv.gov.ua/portal/Soc_Gum/freu/2009_19/index.htm

5. Бойко М.Д. Право соціального забезпечення України: Навчальний посібник. - К.: Атіка, 2006. - 378, с.

6. Про соціальний захист в Україні: Збірник законів. - Харків: ПП "ІГВІНІ", 2006. - 351 с.