Система державного нагляду за страховою діяльностю

16) розробляє та подає  до Департаменту податкової політики  і макроекономічного прогнозування  пропозиції щодо впровадження єдиних методологічних засад бухгалтерського обліку і звітності, а також форм статистичної звітності для страховиків і страхових посередників;

17) аналізує стан і тенденції  розвитку страхової та посередницької  діяльності у страхуванні й  перестрахуванні; аналізує стан  і розробляє пропозиції щодо національних систем розрахунків і платежів;

18) координує навчання, підготовку й перепідготовку кадрів та розробляє і подає на затвердження керівництву Міністерства кваліфікаційні вимоги до осіб, які здійснюють свою діяльність на страховому ринку, організовує наради, семінари, конференції з питань страхової діяльності;

19) за дорученням керівництва  Міністерства бере участь у  міжнародних заходах у сфері  страхування і посередницької  діяльності у страхуванні та перестрахуванні, а також державних лотерей; вивчає, узагальнює, поширює світовий досвід, організовує виконання міжнародних договорів України з цих питань;

20) готує роз'яснення порядку  застосування законодавства про  страхову і посередницьку діяльність  у страхуванні та перестрахуванні, проводить через засоби масової інформації інформаційно-роз'яснювальну роботу з питань страхової і посередницької діяльності у страхуванні та перестрахуванні;

21) здійснює організаційно-методичне  забезпечення проведення актуарних розрахунків;

22) здійснює експертизу  фінансових питань приватизації;

23) розглядає звернення  громадян, підприємств, установ і організацій з питань, що належать до його компетенції і не потребують вирішення керівництвом Міністерства;

24) здійснює інші функції,  необхідні для виконання покладених на нього завдань. Департамент має право:

1) одержувати в установленому  порядку від страховиків звітність про страхову діяльність, інформацію про їх фінансове становище та необхідні пояснення щодо звітних даних;

2) одержувати від страхових  брокерів установлену звітність  про їхню діяльність та інформацію  про укладені договори, а також необхідні пояснення щодо цих даних;

3) одержувати в установленому  порядку від аварійних комісарів інформацію, необхідну для виконання покладених на нього завдань, у тому числі інформацію про обставини і причини настання страхового випадку та заподіяну шкоду;

4) здійснювати контроль  за достовірністю та повнотою  інформації, що надається учасниками страхового ринку. Департамент у процесі виконання покладених на нього завдань взаємодіє з іншими структурними підрозділами Міністерства, місцевими фінансовими органами (у межах, визначених відповідним положенням та іншими актами Міністерства) із центральними та місцевими органами виконавчої влади, органами Автономної Республіки Крим, органами місцевого самоврядування, а також з відповідними органами інших держав.

Департамент очолює начальник, якого призначає на посаду та звільняє з посади міністр фінансів України в установленому законодавством порядку.

До складу Департаменту входять такі управління:

1) кредитних і небанківських  фінансових установ;

2) страхової діяльності;

3) контролю фінансових  ринків, ліцензування та нагляду.

Отже, безпосередньо страховим  ринком у складі Департаменту відають два управління. На одне з них покладено опрацювання методологічного та законодавчого забезпечення, а інше здійснює контроль за дотриманням страховиками законодавства України у сфері страхування.

Орган нагляду при виконанні  покладених на нього функцій взаємодіє  з іншими центральними та місцевими органами державної виконавчої влади, а також з відповідними органами інших держав.

Орган нагляду в межах  своїх повноважень видає на основі та на виконання чинного законодавства  накази, організує й контролює їх виконання. У разі потреби орган нагляду видає разом з іншими центральними органами державної виконавчої влади спільні акти.

Рішення органу нагляду з питань страхової діяльності, видані в межах його повноважень, є обов'язковими для виконання центральними і місцевими органами державної виконавчої влади, органами місцевого та регіонального самоврядування, а також підприємствами, установами, організаціями та громадянами.

Департамент має центральний  апарат та відділи нагляду в регіонах.

Центральний апарат Департаменту має підрозділи, які забезпечують виконання основних його функцій щодо контролю за страховим ринком. Підрозділи спеціалізуються на таких напрямках:

* методологія розвитку  страхового законодавства та міжнародні відносини;

* методологія здійснення  й забезпечення нагляду у сфері  страхування життя;

* ліцензування, ведення справ  страховиків;

* розробка системи бухгалтерського  обліку, звітності та аудиту страхових організацій;

* здійснення нагляду й  перевірок роботи страхових організацій;

* аналіз річної та квартальної звітності страховиків.

Залежно від своєї спеціалізації  кожний підрозділ виконує певні функції, такі як розробка проектів законодавчих актів і нормативних документів, здійснення ліцензування та ведення державного реєстру, упровадження систем обліку та звітності, аналіз поданих звітів та підготовка аналітичних записок, проведення перевірок і підготовка висновків щодо додержання законодавства за результатами перевірок.

З огляду на потребу серйозного збільшення обсягу та підвищення якості різноманітних фінансових послуг у серпні 2001 року ухвалений Верховною Радою Закон України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», яким передбачено створення Єдиного уповноваженого органу, що здійснюватиме контроль за наданням будь-яких фінансових послуг, включаючи й послуги зі страхування.

Уповноважений орган є  центральним органом виконавчої влади, який працює за колегіальним принципом.

Положення про Уповноважений  орган за поданням Кабінету Міністрів України затверджується Президентом України. Уповноважений орган є юридичною особою і має відокремлене майно, що є державною власністю.

 

 

 

 

 

 

 

 

2. Структура органів державного нагляду за страховою діяльністю

 

Структура центрального апарату Уповноваженого органу визначається Положенням про Уповноважений орган.

За рішенням Уповноваженого органу може створюватися Консультаційно-експертна рада — дорадчий орган, який діє на громадських засадах, беручи участь в обговоренні проектів документів, що розробляються і/або розглядаються Уповноваженим органом. Склад Консультаційно-експертної ради та положення про неї затверджує Уповноважений орган.

Основною формою роботи Уповноваженого органу є засідання, які збираються за потребою, але не рідше як один раз на місяць. Порядок прийняття Уповноваженим органом рішень визначається Положенням про Уповноважений орган.

Напрямки страхового нагляду. Перший, початковий, припадає на період подання документів на ліцензування. Документи на отримання чи переоформлення ліцензії, які надходять до органу Нагляду, проходять експертизу в підрозділах, які відають питаннями страхування і в разі потреби подають свої зауваження до зазначених документів. Страховики згідно з цими зауваженнями усувають помічені недоліки. Особлива увага приділяється правилам (умови страхування, страхові продукти), що їх розробляє страховик за тими видами страхування, на які він має намір отримати ліцензію. При цьому орган нагляду зосереджує увагу на тому, чи відповідають правила вимогам закону, а також на тому, щоб окремі їх положення не призвели до можливих зловживань щодо страхувальників. Крім того, контролюються розрахунки страхових тарифів, насамперед актуарні.

Другий напрямок — це аналіз звітності, яку щокварталу подають страховики. Орган нагляду головну увагу зосереджує на додержанні умов платоспроможності, визначених законодавчими та нормативними актами, а також на розміщенні страхових резервів на умовах, установлених цим органом.

Особливо ретельно аналізуються розмір і причини заборгованості перед страхувальниками. За результатами аналізу формується план перевірок страховиків на наступний за звітним квартал.

Аналіз звітності протягом кількох років показав, що переважна більшість порушень страховиками страхового законодавства України стосується умов укладання договорів страхування, формування страхових резервів та заповнення форм звітності.

І, нарешті, третій напрямок — проведення безпосередніх перевірок на місці. Працівники органу нагляду аналізують первинну бухгалтерську та фінансову документацію, вивчають відповідність договорів страхування правилам, затвердженим під час ліцензування та реєстрації, вивчають банківські документи. За результатами перевірок складаються відповідні акти, що є підставою для вжиття санкцій до страховиків.

На місцях орган нагляду  здійснює свою роботу через регіональні  відділи в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі. Вони підпорядковані керівництву цього органу, хоча й співпрацюють у спільних питаннях із місцевою виконавчою владою. Конкретно їх основні функціональні обов'язки такі:

* перевірка щодо правильності застосування страховиками законодавства України про страхову діяльність;

* аналіз додержання страховиками  чинного законодавства;

* контроль за платоспроможністю  страховиків згідно з прийнятими ними страховими зобов'язаннями;

* контроль за додержанням  правил формування й розміщення

страхових резервів;

* аналіз стану й тенденцій  розвитку страхової діяльності  в адміністративно-територіальній одиниці та регіоні; узагальнення практики страхової діяльності; 182 Частина 2. Страховий ринок

* проведення інформаційно-роз'яснювальної  роботи з питань страхової  діяльності через місцеву пресу,  телебачення, радіо та інші засоби масової інформації;

* розгляд пропозицій та  запитів громадян з питань, що належать до компетенції зазначених уповноважених;

* підготовка разом з відповідними місцевими органами влади пропозицій щодо вдосконалення чинного законодавства про страхування, які подаються до органу нагляду на розгляд.

Працівники в регіонах мають право:

• діставати від страховиків  необхідну інформацію про їхню діяльність та фінансовий стан;

• отримувати річну звітність страховика, яку він подає до органу нагляду, а також інформацію від підприємств, установ, організацій, банків, громадян для виконання завдань, покладених на них;

• створювати комісії та робочі групи для проведення перевірок діяльності страховиків;

• одержувати безоплатно від  місцевих органів державної виконавчої влади інформацію та статистичну звітність, необхідну для виконання покладених на них завдань;

• вносити до Уповноваженого органу нагляду пропозиції про скасування державної реєстрації страховика у  випадках, передбачених чинним законодавством.

Взаємовідносини страховика і держави. Страховик не відповідає за зобов'язаннями держави, а держава — за зобов'язаннями страховика. Виняток становить обов'язкове державне страхування, згідно з яким держава гарантує виконання зобов'язань перед страхувальниками в разі неплатоспроможності страховика з цього виду страхування.

Не допускається (за винятком обов'язкового страхування, а також  страхування життя, майна громадян, перестраховування та діяльності страхових  посередників) будь-яке централізоване регулювання (уніфікація, обмеження, обов'язковість тощо) розмірів страхових платежів (тарифів) і страхових сум (страхового відшкодування), умов укладання страхових договорів, взаємовідносин страховика і страхувальника, якщо вони не суперечать законодавству України.

Гарантії прав та законних інтересів страховиків. Держава  гарантує дотримання і захист майнових та інших прав і законних інтересів  страховиків, умов вільної конкуренції  у здійсненні страхової діяльності.

Втручання в діяльність страховиків  з боку державних та інших органів забороняється, якщо воно не пов'язане з повноваженнями органів, які здійснюють державний нагляд та контроль за діяльністю страховиків.

Законодавство України передбачає при потребі можливість проведення ліквідації, реорганізації та санації страховика. Орган нагляду за страховою діяльністю має право провести примусову санацію страховика в разі:

* невиконання ним зобов'язань  перед страхувальниками протягом більш як трьох місяців;

* недосягнення ним визначеного  законодавством України розміру  статутного фонду;

* інших випадках, визначених  чинним законодавством України.

Примусова санація передбачає:

* проведення комплексної  перевірки фінансово-господарської  діяльності страховика, у тому числі обов'язкової аудиторської перевірки;

* установлення заборони  на вільне користування майном страховика та прийняття страхових зобов'язань без дозволу органу, що здійснює нагляд за страховою діяльністю;

* установлення обов'язкового  для виконання графіка здійснення розрахунків зі страхувальниками;

* прийняття рішення про ліквідацію або реорганізацію страховика. Ліквідація страховика здійснюється в порядку, передбаченому чинним законодавством.

Реорганізація страховика за рішенням органу нагляду за страховою діяльністю передбачає:

* реорганізацію у страхового посередника відповідно до нормативних актів, що регулюють діяльність страхових посередників;

* об'єднання кількох страховиків  із визначенням порядку передання  страхових зобов'язань за умови,  що на це погоджуються власники  страховиків;

* залучення до кола  учасників страховика іноземних  страховиків за умови проведення ними всіх розрахунків за зобов'язаннями та боргами страховика, термін сплати яких уже настав. У разі ліквідації страховика, коли його учасники прийняли таке рішення і він не має зобов'язань перед страхувальниками, орган нагляду за страховою діяльністю приймає рішення про виключення страховика з єдиного державного реєстру страховиків (перестраховиків).

Місцеві органи влади виключають страховика з державного реєстру  суб'єктів підприємницької діяльності через його ліквідацію або реорганізацію лише після внесення відповідних змін до єдиного державного реєстру страховиків (перестраховиків).

Реорганізація страховика (злиття, приєднання, поділ, виділення, перетворення) проводиться в порядку, визначеному чинним законодавством, з урахуванням особливостей із забезпечення правонаступництва щодо укладання договорів страхування, установлених органом нагляду за страховою діяльністю.