Поняття актуархих розрахункiв

  Вступ

 

      Страхування — це економічні відносини, за яких страхувальник сплатою грошового внеску забезпечує собі чи третій особі в разі нас­тання події, обумовленої договором або законом, суму виплати страховиком, який утримує певний обсяг відповідальності і для її забезпечення поповнює та ефективно розміщує резерви, здійснює превентивні заходи щодо зменшення ризику, у разі необхідності перестраховує частину останнього.

 

      Зміст страхування, як і інших категорій, розкривається в його функціях. Радянські економісти, визначаючи функції страхування, вихо­дили насамперед не із сутності самої категорії страхування, а вважали, що функції страхування «...є зовнішніми формами, які дозволяють виявити особливості страхування як ланки фінансової системи. Категорія фінансів виражає свою економічну сутність передусім через розподільну функцію. Ця функція знаходить конкретне, специфічне виявлення у функціях, притаманних страхуванню, — ризиковій, попереджувальній і заощаджувальній» (Страховое дело / Под ред. Л. Й. Рейтмана. — М.,1992.—С.17).

 

      До речі, думка про те, що фінансам притаманна розподільна функція, не є загальновизнаною. Так, велика плеяда відомих учених у галу­зі фінансів із Санкт-Петербурзького університету економіки та фінансів уже протягом багатьох років переконливо обстоює інші тлумачення функцій фінансів, зокрема створення і розподілу, використання грошових доходів і фондів. Деякі науковці одну із функцій фінансів убачають у забезпеченні процесу відтворення.

 

      Теоретичні і практичні намагання розглядати страхування як вторинну категорію щодо фінансів (у їх вузькій інтерпретації) завдають шкоди розбудові господарського механізму, і особливо у зв'язку з поступовим переходом країни до ринкової економіки.

 

      За умов, коли державі належало понад 9/10 усіх виробничих фондів і фінансових ресурсів, страхування було монополізоване і дуже обмежене щодо можливостей розвитку. Воно, як правило, не поширювалось на об'єкти державної власності. Включення страхування до фі­нансів мало значною мірою суто фіскальну мету. Були часи, коли умови страхування не передбачали створення перехідних резервів. Значні суми штучно створеного перевищення надходжень над витратами зараховувались до бюджету.

 

      Інша ситуація створюється в ринковій економіці. Тут страхування переведено на комерційні засади. Воно стає важливим напрямком під­приємницької діяльності. Страхування розглядається як окрема галузь (індустрія). Природно, що страхові компанії, як і інші підприємства, мають своє фінансове господарство, яке призначене для забезпечення статутної діяльності. У цій частині страхування входить до фінансів підприємств і галузей.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Назвіть ознаки, які характеризують страхування  як економічну   

                                 категорiю?

 

 

      Страхування - необхідний елемент виробничих відносин. Воно пов'язане з відшкодуванням матеріальних втрат у процесі суспільного виробництва. Найважливішою ознакою нормального відтворювального процесу є його безперервність. В процесі суспільного виробництва існують протиріччя між людиною і природою, пов'язані з боротьбою людини із стихійними лихами природи та іншими надзвичайними подіями, а також протиріччя, які виникають у самому суспільстві, тобто має місце ризиковий характер суспільного виробництва.

      Специфічність даної економічної категорії обумовлюють такі основні ознаки:

 • пошкодження  чи знищення майна внаслідок  випадкового характеру настання  страхової події; 

 • надзвичайність  завданого збитку, яка характеризується  натуральними та грошовими вимірниками; 

 • об'єктивна необхідність попередження, подолання наслідків страхового випадку та відшкодування матеріального або іншого збитку.

       У страховому ризику та заходах його зменшення чи усунення і полягає сутність економічної категорії страхування, яка знаходить своє матеріальне втілення в страховому фонді, що є сукупністю страхових фондів натуральних та грошових запасів.

      Згідно ЗУ «Про страхування» від 7 березня 1996 року

 Страхування - це  вид цивільно-правових відносин  щодо захисту майнових інтересів фізичних осіб та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

      Основними ознаками, які характеризують економічну категорію страхування, є:

1. При страхуванні  виникають грошові перерозподільчі  відносини, які обумовлені наявністю страхового ризику як імовірності настання страхового випадку, здатного спричинити матеріальний або інший збиток.

2. Для страхування  характерні замкнуті перерозподільчі  відносини між його учасниками, пов'язані з розкладкою суми  збитку, завданою одному або декільком господарствам серед всіх господарств, залучених до страхування. Замкнуте розкладання збитку ґрунтується на імовірності того, що кількість потерпілих господарств менша за кількість учасників страхування. Для організації замкнутого розкладання збитку створюється грошовий страховий фонд цільового призначення, який формується за рахунок фіксованих внесків учасників страхування.

3. Страхування передбачає  перерозподіл збитку як серед  територіальних одиниць, так і  в часі. При цьому, заради ефективного територіального перерозподілу страхового фонду протягом року між застрахованими господарствами, необхідна достатньо велика територія і значна кількість об'єктів страхування.

4. Характерною рисою  страхування є повернення страхових  внесків, мобілізованих до страхового фонду. Страхові внески визначаються на основі страхових тарифів, які складаються з двох частин - нетто-платежів, призначених для відшкодовування імовірного збитку, та накладних витрат - витрат на утримання організації, яка здійснює страхування.

 Згідно ст.4 ЗУ «Про  страхування» 

     Предметом договору страхування можуть бути майнові інтереси, що не суперечать закону і пов'язані

 • з життям, здоров'ям, працездатністю та пенсійним  забезпеченням (особисте страхування);

 • з володінням, користуванням і розпорядженням майном (майнове страхування);

 • з відшкодуванням  страхувальником заподіяної ним  шкоди особі або її майну,  а також шкоди, заподіяної юридичній  особі (страхування відповідальності).

 Отже, категорія страхування  розглядається з наступних позицій:

 • як вид економічних  відносин (з різними характеристиками) з приводу формування та використання  страхового фонду для відшкодування  збитків; 

 • як спосіб  розподілу ризиків; 

 • як спосіб  задоволення потреб страхувальників; 

 • як вид бізнесу (підприємницької діяльності) з метою отримання прибутку;

 • як спосіб покращення  матеріального стану засновників  та акціонерів;

 • як джерело інвестицій  в економіку держави; 

 • як фактор стабілізації  економіки

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

                  2. Зазначте особливості актуарних розрахунків.

                               2.1. Поняття актуархих розрахункiв

 

 

      Актуарні розрахунки – це сукупність економіко-математичних методів розрахунку необхідного і достатнього обсягу ресурсів страхового фонду страховика. В основі актуарних розрахунків лежить використання чинності закону великих чисел. Актуарними розрахунками в Україні можуть займатися особи, що мають відповідну кваліфікацію відповідно до вимог Держкомісії з регулювання ринків з фінансових послуг, що підтверджується відповідними посвідченнями.

      Актуарій (лат. actuaru, actuarmus – скорописець, рахівник) – фахівець зі страхування, що займається розробкою науково обґрунтованих методів розрахунків тарифних ставок по довгостроковому страхуванню життя: розрахунків, зв’язаних з утворенням резервів страхових внесків, визначенням розмірів позичок, викупних сум і т.д.

      Редуцирування – зменшення розміру первісної страхової суми за договором довготермінового страхування життя. Воно зв’язано з достроковим припиненням сплати місячних внесків, коли страхувальник має право на викупну суму.

      Викупна сума – сума, що належить до виплати страхувальнику за довгостроковим договором страхування життя, на день припинення їм сплати місячних страхових внесків. Розмір викупної суми залежить від тривалості минулого періоду страхування і терміну, на який був укладений договір. Так при п’ятилітньому терміну страхування викупна сума через 6 місяців страхування складає 75% від резерву внесків, що утворився по договорі, а через 4 роки 6 місяців – 98,5%.

 

      На основі актуарних розрахунків визначається частка участі страхувальника в створенні страхового фонду, робиться перерахунок страхових внесків при зміні умов договору страхування життя.

      Актуарна калькуляція – форма, по якій робиться розрахунок собівартості і вартості послуг, що надаються страховиком страхувальнику. Актуарна калькуляція:

- дозволяє визначити  страхові платежі за договором,  що потребує вимір ризику, прийнятого  страховиком;

- відображає суму витрат на ведення справи по обслуговуванню договорів страхування.

      Актуарні розрахунки виробляються з урахуванням особливостей страхування.

До них відносяться:

1)   події, що піддаються  оцінці, носять ймовірний характер. Це відбивається на величині пред’явлених до сплати страхових внесків;

2)   визначення собівартості  послуги, що робиться страховиком  страхувальнику, проводиться у відношенні  всієї страхової сукупності;

3)   необхідність  виділення і визначення розмірів  страхових резервів страховика;

4)   прогнозування  сторнування договорів страхування,  оцінка їхньої величини;

5)   дослідження  норми позичкового відсотка і  тенденцій його зміни в часі;

6)   наявність повного  чи часткового збитку, пов’язаного  зі страховим випадком, що створює потребу зміни його розподілу в часі і просторі з допомогою спеціальних таблиць;

7)   дотримання принципу  рівноваги між страховими внесками  страхувальника і страховим забезпеченням,  наданим страховою компанією,  завдяки отриманим страховим  внескам;

8)   виділення групи ризику в рамках даної страхової сукупності.

 

Задачі актуарних розрахунків:

-Вивчення і класифікація ризиків по окремим ознакам (групам) у рамках страхової сукупності.

-Розрахунок математичної імовірності настання страхового випадку, визначення частоти і ступеня ваги наслідків заподіяння збитку як окремих ризикових груп, так і в цілому по страховій сукупності.

-Математичне обґрунтування необхідних витрат на організацію процесу страхування.

-Дослідження процентної ставки при використанні страховиком зібраних страхових внесків як інвестиції і тенденцій її зміни в конкретному тимчасовому інтервалі та визначення залежності між процентною ставкою і величиною брутто-ставки.

-На підставі актуарних розрахунків визначаються розміри тарифних ставок, що за допомогою довгострокових фінансових досліджень заздалегідь занижуються на суму доходу, що буде отриманий страховиком від використання акумульованих внесків страхувальників як інвестиції.

-В актуарних розрахунках застосовується теорія імовірності, оскільки розміри тарифних ставок у першу чергу залежать від ступеня імовірності страхового випадку.

       Поняття імовірності стосовно до страхового випадку характеризується двома особливостями:

1)   імовірність  установлюється шляхом підрахунку  несприятливих подій для страхувальника і страховика (пожари, повені, крадіжки і т. п.);

2)   при страхуванні  є лише деяка кількість об’єктів, з яких окремі підвергаються  страховому випадку.

      Імовірність страхового випадку в майновому страхуванні відбиває частоту страхових випадків за попередній період, тобто відношення потерпілих від події об’єктів до їхньої загальної кількості.

 

 

             2.2.Особливостi актуарних розрахункiв

 

      Актуарні розрахунки — це система математичних і статистичних закономірностей, яка регламентує взаємовідносини між страховиком та страхувальником. Під час актуарних розрахунків визначають витрати, необхідні на страхування певного об'єкта, та собівартість і вартість послуги, яку надає страховик страхувальникові. За допомогою актуарних розрахунків визначають частку участі кожного страхувальника у створенні страхового фонду, тобто визначають розміри тарифних ставок.

      Форма, в якій розраховуються витрати на проведення певного страхування, називають страховою (актуарною) калькуляцією.

     Актуарна калькуляція допомагає визначати страхові платежі до договору страхування. Основними задачами актуарних розрахунків є 8:

— дослідження та групування ризиків у межах страхової  сукупності, тобто дотримання вимоги наукової класифікації ризиків з  метою створення гомогенної підсукупності в межах загальної страхової сукупності;

— обчислення математичної ймовірності настання страхового випадку, визначення частоти та ступеня тяжкості наслідків нанесення збитку як в  окремих ризикових групах, так  і в цілому по страховій сукупності;

— математичне обґрунтування  необхідних витрат на ведення справи страховиком та прогнозування тенденцій  їхнього розвитку;