Організаційні структури управління страховою організацією. Методи вибору ефективної структури управління

Докладний аналіз за переліченими критеріями дасть багатий ґрунт  для висновків і пропозицій щодо потреби внесення змін до організаційної структури компанії.

На другому етапі опрацьовується проект створення (для нових компаній) або вдосконалення організаційної структури компанії. Важливішу інформацію для опрацювання містять матеріали, отримані на першому етапі роботи, а також стратегічні наміри компанії щодо її подальшого розвитку. Проект має передбачати можливість забезпечення його реалізації фінансовими, трудовими та іншими ресурсами. 

На завершальному, третьому, етапі впроваджується нова організаційна  структура компанії. Ця робота має  бути виконана з мінімальними витратами  часу на пристосування до неї як персоналу компанії, так і споживачів її послуг. Не завжди всі структурні підрозділи починають діяти з  моменту відкриття компанії. Мають  рацію ті компанії, які поступово, у міру ресурсного забезпечення і  готовності до надання відповідних  послуг, доводять фактичну структуру  до проектної. [7]

 

Методика визначення нормативного запасу платоспроможності  страховика.

 

Важливим показником фінансової стійкості є показник платоспроможності  страхової компанії, який свідчить про можливість страхової компанії покривати зобов'язання за рахунок  власних активів. Показник платоспроможності  страховика визначається як співвідношення між фактичним і нормативним  рівнями платоспроможності. Такий  показник має високий ступінь  інтеграції, оскільки охоплює значну кількість чинників: вартість активів; обсяг страхових надходжень та страхових  виплат; частку страхових премій, що належать перестраховикам; власні фінансові  ресурси та загальну суму зобов'язань  страховика. [2]

Д.Д. Хемптон дає таке визначення платоспроможності: платоспроможність компанії визначається як здатність покривати всі фінансові зобов'язання, оплачувати всі позови й страхові допомоги з різних полісів, виданих страховою компанією.

З практичного погляду, поняття  платоспроможності пов'язане з  визнанням компанії неплатоспроможною. Неплатоспроможність виникає, коли компанія не в змозі вчасно платити  за своїми боргами. Так, Г.А. Бєлянкін визначає, що платоспроможність означає, що вартість активів страхової компанії перевищує вартість її зобов'язань або дорівнює їм. Страховик вважається неплатоспроможним, якщо його активи неадекватні або недоступні в певний час, щоб здійснити виплати за страховими випадками, що наставали.

Таким чином, можна визначити  платоспроможність страховика як його фактичну і потенційну можливість розраховуватися  за зобов'язаннями за рахунок перетворення у грошові кошти його активів. [2]

Найчастіше в літературі згадуються такі методи оцінки платоспроможності:

- оцінка ліквідаційної вартості компанії;

- метод динамічної оцінки.

Перший метод полягає  в оцінці вартості активів компанії на деякий фіксований момент часу.

В окремих джерелах стверджується, що чиста ліквідаційна вартість компанії дає достатню підставу для оцінки її ліквідності. При цьому чиста  ліквідаційна вартість визначається як ліквідаційна вартість активів мінус  усі зобов'язання компанії:

NLV = A' – L                                  (1)

де NLV - чиста ліквідаційна вартість компанії; А' - ліквідаційна вартість активів компанії; L - вартість всіх зобов'язань компанії. [2]

Компанія стає банкрутом, коли її "чиста ліквідаційна вартість" знижується до нуля. Якщо з'ясовується, що вартість активів трохи перевищує  вартість зобов'язань, то говорять про  наявність так званої маржі платоспроможності  у цього страховика.

Останніми десятиліттями  маржа платоспроможності в багатьох країнах стала використовуватися  органами страхового нагляду для  визначення фінансової стабільності компаній.

Відповідно до методу динамічної оцінки оцінюється здатність компанії виконувати свої зобов'язання в міру їхнього надходження до оплати.

Для такої оцінки виражають  активи й зобов'язання компанії у  вигляді грошових потоків і подають  їх в інтервалі можливих строків  виконання зобов'язань. За умови  рівності всіх інших факторів компанії, здатні генерувати позитивний операційний  потік коштів, залишаться відносно більше платоспроможними на відміну  від компаній, які не в змозі  робити цього. Необхідно, щоб операційний  приплив коштів, зумовлений рівнем продажу і стягненням дебіторської заборгованості, постійно перевищував  операційний відплив коштів, зумовлений операційними витратами й зміною кредиторської заборгованості. [2]

Згідно із Законом "Про  страхування" оцінка платоспроможності  проводиться на основі порівняння фактичного запасу та нормативного платоспроможності.

На будь-яку дату фактичний  запас платоспроможності страховика повинен перевищувати розрахунковий  нормативний запас платоспроможності. За умови виконання цього співвідношення страхова компанія оцінюється як платоспроможна, а у разі невиконання щодо компанії застосовуються певні заходи з боку органів нагляду за страховою  діяльністю.

Нормативний запас платоспроможності  страховика, який здійснює види страхування  інші, ніж страхування життя, на будь-яку  дату дорівнює більшій з визначених величин, а саме:

- перша підраховується шляхом множення суми надходжень страхових премій протягом звітного періоду на 0,18 (останній місяць буде складатися з кількості днів на дату розрахунку). При цьому сума надходжень страхових премій зменшується на 50 % страхових премій, що належать перестраховикам;

- друга підраховується шляхом множення суми страхових виплат за попередні 12 місяців на 0,26 (останній місяць буде складатися з кількості днів на дату розрахунку). При цьому сума здійснених виплат зменшується на 50 % виплат, що компенсуються перестраховиками згідно з укладеними договорами перестрахування. [5]

Нормативний запас платоспроможності  страховика, який здійснює страхування  життя, на будь-яку дату дорівнює величині, яка визначається шляхом множення загальної  величини резерву довгострокових зобов'язань (математичного резерву) на 0,05. Загальна величина резерву довгострокових зобов'язань (математичного резерву) дорівнює сумі резервів довгострокових зобов'язань (математичних резервів), які визначаються на будь-яку дату окремо за кожним договором  страхування життя. [6]

Фактичний запас платоспроможності (нетто-активи) розраховується у два  етапи:

- на першому етапі визначається фактичний запас платоспроможності (нетто-активи) шляхом вирахування з вартості майна (загальної суми активів) страховика суми нематеріальних активів і загальної суми зобов'язань, у тому числі страхових. Страхові зобов'язання вважаються такими, що дорівнюють обсягам страхових резервів, які страховик зобов'язаний формувати у порядку, передбаченому Законом України "Про страхування";

- на другому етапі отримана величина нетто-активів коригується з урахуванням ступеня їх ліквідності.

При проведенні розрахунку фактичного запасу платоспроможності  страховик повинен забезпечувати  дотримання принципу відповідності  ліквідності активів строковості  зобов'язань. Активи, які включаються  до нетто-активів, повинні зважуватись  на певний коефіцієнт, з урахуванням  їх ліквідності. Таким чином можна  визначити більш конкретний стан платоспроможності. [4]

Без обмежень можуть входити  до складу нетто-активів такі активи: грошові кошти та їх еквіваленти; банківські метали; фінансові активи з високим рівнем надійності (наприклад, державні цінні папери або корпоративні цінні папери з високим інвестиційним  рейтингом).

Обмеження при визначенні вартості акцій, які входять до складу нетто-активів, такі: акції емітентів, що за результатами своєї фінансово-господарської  діяльності за попередній рік є прибутковими, включаються до розрахунку за балансовою вартістю (вартість придбання, собівартість); акції емітентів, що за результатами своєї фінансово-господарської діяльності за попередній рік є збитковими, включаються до розрахунку за оціночною  вартістю, яка розраховується із застосуванням  механізму дисконтування балансової вартості зі знижувальними коефіцієнтами, а саме: за перший рік збиткової  діяльності застосовується знижувальний коефіцієнт 0,76, за другий рік - 0,50, за третій рік і далі - 0,25. [6]

Облігації, векселі, інші цінні  папери емітентів, які не мають відповідного інвестиційного рейтингу, враховуються у складі нетто-активів у сумі добутку їх номінальної вартості і знижувального коефіцієнта (0,25-0,8).

Система знижувальних коефіцієнтів застосовується і при включенні  до складу нетто-активів компанії нерухомості  та інших основних засобів. До нерухомості рекомендується застосування знижувального коефіцієнта 0,77, до інших основних засобів - 0,33. [5]

Дебіторська заборгованість за прямими операціями перестрахування  та страхування, заборгованість між  страховиком, його філіями і представництвами, між страховиком і посередниками  включається до складу нетто-активів  за чистою реалізаційною вартістю. Дебіторська заборгованість за нестраховими операціями включається до складу нетто-активів, якщо вона належним чином оформлена (векселями, договірними зобов'язаннями, гарантіями третіх осіб).

Не можуть включатися до складу нетто-активів прострочена  дебіторська заборгованість та інші активи, стосовно яких є сумнів щодо можливості перетворення їх на грошові  кошти. [6]

 

 

 

 

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

 

1. Алєксєєв І. Страхові послуги: Навчальний посібник для студ. 4 курсу спец. / Ігор Алєксєєв, Ірина Кондрат, Наталя Ярошевич,; Мін-во освіти і науки України, Нац. ун-т "Львівська політехніка". - Львів: Вид-во Національного ун-у "Львівська політехніка",2006. - 203 с.

2.  Страхування : підручник / [В. Д. Базилевич, К. С. Базилевич, Р. В. Пікус, О. Ф. Філонюк, О. І. Черняк]. – К. : Знання, 2008. - 1019с.

3. Ермасов СВ., Ермасова Н.Б. Страхование: Учеб. пособие для вузов. - М.: ЮНИТИ-ДАНА, 2004. - 462 с.

 4. Страхові послуги населення України в умовах економічної кризи: стан та перспективи/Залєтов О.М.// Вісник Київського національного університету імені Т.Шевченка. Серія: Економіка. – 2010. – №120. – С. 4–7.

5.  Нагайчук Н.Г. Оцінка  вартості страхового бізнесу  // Фінанси України. – 2008. – № 3. – С.111 – 116

6. Нагайчук Н.Г. Оцінка  вартості капіталу страховика//Економіка і регіон, 2009р. - №1.-с.199-201

7. Страховий менеджмент: підручник / [Осадець С.С., Мурашко О.В., Фурман В.М., Баранов А.Л., Баранова О.В., Залєтов О.М., Нечипоренко В.І. ]; за ред. д-ра економ. наук, проф. С. С. Осадця. - К.: КНЕУ, 2011. – 333.

8. Страхування: Підручник / Керівник авт. кол. і наук. ред. С. С. Осадець. — К.:КНЕУ,2002. — 528с.