Нетрадиційні джерела фінансування соціальної сфери

нетрадиційні  джерела фінансування соціальної сфери

Фінансування соціальної сфери в Україні здійснюється під впливом економічних, організаційних, соціальних чинників із використанням  коштів соціального страхування, коштів державного і місцевого бюджетів, а також спеціальних фондів.

Важливим питанням формування фінансової бази соціальних програм є створення недержавних пенсійних фондів. Але вони не можуть розв' язати всіх проблем фінансування соціальних заходів. У той час, як соціальне забезпечення здійснює перерозподіл доходів у межах єдиної системи державного захисту, приватні послуги залежать від внесків індивідів та ризику втрати здоров'я і працездатності. Одним із найбільших недоліків функціонування недержавних пенсійних фондів може бути низький рівень віддачі вкладених коштів у через високі адміністративні затрати та інвестиційні обмеження.

Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачає ряд найновіших підходів та положень, зокрема персоніфікацію обліку пенсійних  рахунків, визначення розмірів пенсій на основі середнього заробітку за весь період трудового стажу, заохочення до відкладання терміну виходу на пенсію, збільшення тривалості трудового стажу для одержання пенсій, зарахування до трудового стажу місяців, за які сплачувалися внески, покладення відповідальності за фінансування соціальної допомоги на державний бюджет тощо.

Перехід до ринкових відносин покликав до життя нові нетрадиційні для нашої держави, джерела фінансування соціальної сфери. Це різноманітні благодійні та близькі до них за призначенням соціальні фонди. Роль цих джерел у задоволенні соціальних потреб зростатиме, тому що ринок неминуче породжує соціальну диференціацію громадян, внаслідок чого утворюється значна за чисельністю група людей, які не забезпечуються ні державними структурами, ні підприємствами та організаціями. Реальна фінансова допомога для таких категорій громадян може надходити тільки в порядку благодійності або шляхом збору та перерозподілу коштів інших соціальних груп.

Спеціальні цільові фонди — це особлива форма організації фінансів, яка характеризується добровільністю об' єднання коштів різних суб' єктів господарювання та населення для реалізації конкретних цілей і програм у галузі економічного розвитку та розв' язання соціальних проблем.

Джерела надходження коштів до цільових фондів і напрямки їх витрачання специфічні і залежать від характеру та мети їх створення. Проте можна виділити властиву цим коштам закономірність, яка полягає у переважній частці надходжень від підприємств і організацій, установ та окремих громадян на основі спонсорства. Витрати ж фондів не переслідують мети добування прибутку, хоч у цілому вони можуть і супроводитися одержанням доходу.

За статутною діяльністю цільові  фонди не мають фінансових зобов' язань перед державним бюджетом, у тому числі вони звільнені від сплати податків, державних та митницьких стягнень (мита).

Благодійний фонд — це особлива форма організації фінансових відносин, яка характеризується виключно добровільними надходженнями коштів для створення фондів і використанням наявних коштів на благодійні цілі.

Благодійні фонди, як правило, функціонують на правах юридичної особи і є самоврядними суб' єктами.

Приклад.

У Донецькій області  зареєстровано понад 100 благодійних  фондів. Серед них «Донецький фонд соціального захисту та милосердя», «Донбас — милосердя», «Хесед Цдака (милосердя, допомога потребуючим)», «Доброта», «Забота», «Захист та сприяння» тощо.

У Харківській області  зареєстровано понад 60 благодійних  організацій.

Це самоврядні органи громадськості, метою створення яких виступає благодійна діяльність, що здійснюється передусім відносно хворих та громадян пенсійного віку.

Кошти цих фондів створюються за рахунок:

добровільних внесків, дарунків, відрахувань  громадських організацій, творчих  спілок, колективів підприємств, установ, окремих громадян;

прибутку, одержаного від виробничо-господарської  діяльності організацій та підприємств, створюваних фондами;

надходжень від закордонних  фондів та окремих осіб;

доходів від заходів, що проводяться  на користь фонду, лотерей, платних послуг, видавничої та іншої діяльності (телемости, телемарафони).

Напрями витрачання грошових коштів, що надходять у благодійні фонди, визначаються правлінням фонду або пленумом представників засновників і фіксуються в кошторисі доходів та витрат. Витрачання коштів визначається цілями створення фонду, які конкретизують статутні завдання фонду. Головною надзвичайною рисою є витрачання коштів на безоплатній основі з благодійною спрямованістю.

В Україні благодійні фонди тільки починають розвиватися, а в інших державах їх кількість істотно більша. У США існує понад 50 тисяч різних благодійних фондів. Вони носять імена своїх засновників: фонд Рокфеллера, фонд Карнегі та ін. Кошти, направлені підприємцями у ці фонди, звільнюються від оподаткування.