Напрямки вдосконалення державного регулювання страхового ринку України

     У липні цього ж року прийнято постанову  Кабінету Міністрів України «Про ліцензування страхової діяльності». У жовтні 1993 року створено Комітет у справах нагляду за страховою діяльністю - Укрстрахнагляд.

     ІІ  етап: 1996 – 2001 роки – зародження «цивілізованого» державного регулювання страхового ринку України. Основною подією стало прийняття в березні 1996 року Закону України «Про страхування». Закон установив систему контролю за рівнем платоспроможності страховиків і порядок розрахунку резервів, посилив норми, що регулюють нагляд за страховою діяльністю, упорядкував види обов’язкового страхування.

     1998 року ухвалена Кабінетом Міністрів  Перша Програма розвитку страхового  ринку України, яка визначала  головні завдання та пріоритети  галузі на 1998—2000 роки.

     ІІІ етап: із 2001 року й до сьогодні – розвиток державного регулювання вітчизняного страхового ринку. Позитивною подією в контексті державного регулювання страхового ринку стало прийняття у жовтні 2001 року Закону України  «Про внесення змін до Закону України «Про страхування».

     У грудні 2002 року за Указом Президента України № 1153/2002 та згідно із Законом України «Про фінансові послуги та державне регулювання фінансових послуг» від 12. 07. 2001 № 2664-ІІІ було створено Державну комісію з регулювання ринків фінансових послуг України – Держфінпослуг.

     У 2005 році була розроблена «Програма розвитку страхового ринку України на 2001—2010 роки». У відповідності до неї Державна комісія з регулювання ринку фінансових послуг переглянула правила розміщення страхових резервів зі страхування життя та протягом 2006-2007 років внесла відповідні зміни. Було розширено можливості страхових компаній у сфері кредитування своїх клієнтів, встановлено обмеження щодо інвестування коштів страхових резервів в економіку України за напрямами, визначеними Кабінетом Міністрів України.

     Важливе значення для розвитку страхового ринку  й поліпшення його регулювання мало прийняття низки законів, що регламентують  окремі галузі, види, підвиди страхування (закони України «Про обов’язкове страхування цивільної відповідальності власників наземних транспортних засобів», «Про цивільну відповідальність за ядерну шкоду та її фінансове забезпечення», «Про обов’язкове страхування цивільної відповідальності суб’єктів господарювання, яка може бути заподіяна пожежами та аваріями на об’єктах підвищеної небезпеки, включаючи пожежовибухонебезпечні об’єкти та об’єкти, господарська діяльність на яких може призвести до аварій екологічного та санітарно-епідеміологічного характеру»).

     Отже, подальше вдосконалення механізму  державного регулювання страхового ринку України повинно бути спрямоване на:

1. Розробку й ухвалення низки законодавчих актів щодо перестрахування, страхування життя, медичного і пенсійного страхування, діяльності товариств взаємного страхування, діяльності страхових посередників, фонду гарантування страхових виплат.
2. Впорядкування нормативно-правової бази у сфері обліку, статистичної і бухгалтерської звітності страхових компаній.
3. Оптимізація співвідношення між обов’язковим і добровільним страхуванням.
4. Запровадження пруденційного нагляду – попередження нестабільності фінансової системи, запобігання неплатоспроможності страховиків, що дає можливість виявити недоліки в діяльності страховиків від самого їх початку, а отже, вжити заходів щодо їх усунення.

     Вжиття  зазначених вище заходів сприятиме  вдосконаленню державного регулювання  страхового ринку й адаптації  його до вимог сьогодення.

     3. Напрямки вдосконалення  державного регулювання  страхування в  Україні

     Існування повноцінного ринку страхування  є важливою умовою для підвищення добробуту населення та сталого  економічного зростання. В Україні  цей сектор знаходиться на ранній стадії свого розвитку і має деякі  проблеми. Тому подальший його розвиток має набути пріоритетного значення в економічній та соціальній аспектах політики держави.

     Політика  держави щодо розвитку страхового ринку  базується на зміцненні ринкових засад діяльності його учасників  та використанні переважно непрямих методів впливу на процеси, що відбуваються в сфері страхування, шляхом удосконалення нормативно-правової бази і запровадження міжнародних принципів та стандартів державного регулювання та нагляду.

     Стратегічні завдання щодо підвищення конкурентоспроможності національних страхових компаній та страхових посередників мають бути спрямовані на створення стабільного страхового ринку, здатного конкурувати в умовах глобалізації та забезпечувати Україні гідне місце у світовому та європейському поділі праці. При цьому важливим є створення умов для розширення спектру страхових послуг, сприяння концентрації страхового ринку. Удосконалення системи правового забезпечення розвитку страхового ринку та державного регулювання і нагляду за діяльністю учасників страхового ринку має створити конкурентне середовище на страховому ринку та рівні умови діяльності страховиків, що сприятиме підвищенню якості страхових послуг та зниженню їх вартості.

     Важливим  фактором проведення правової реформи  та інтеграції України до Європейського  Союзу буде формування та виконання Загальнодержавної програми адаптації законодавства України до законодавства європейського, а також створення ефективного механізму її реалізації. На сьогодні в Україні вже створено основне політико-правове та організаційне підґрунтя для проведення такої адаптації.

     Одними  з пріоритетних напрямів розвитку страхового ринку є подальший розвиток особистого страхування, довгострокового страхування  життя, участь страховиків у системі  недержавного пенсійного забезпечення, а також запровадження обов'язкового медичного страхування. Це сприятиме підвищенню ролі приватного сектора в соціальних програмах та зменшенню відповідних видатків державного бюджету. Держава сприятиме розвитку соціально значущих видів страхування шляхом запровадження відповідної стимулюючої податкової політики, а також зменшенню кількості обов'язкових видів страхування і посиленню державного нагляду за їх впровадженням і здійсненням.

     Необхідним  є нормативно-правове врегулювання проблем, пов’язаних із запровадженням обов’язкового страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів. Удосконалення правового, організаційного та ресурсного забезпечення діяльності центрального органу виконавчої влади у сфері регулювання ринків фінансових послуг спрямоване на посилення державного регулювання і нагляду за страховою діяльності.

     Держава удосконалюватиме нормативно-правову  базу регулювання і нагляду за учасниками страхового ринку з метою  захисту інтересів споживачів страхових  послуг за такими напрямами:

• удосконалення системи ліцензування страхової діяльності, а також запровадження ліцензування перестрахової діяльності;
• попередження неплатоспроможності (банкрутства) страховиків;
• здійснення послідовного переходу центральним органом виконавчої влади у сфері регулювання ринків фінансових послуг від встановлення формальних обмежень і регламентації до пруденційного нагляду;
• впровадження нових інформаційних технологій з управління страховою діяльністю та звітності учасників страхового ринку в електронній формі;
• запровадження консолідованого нагляду за діяльністю страховиків, що входять до фінансових груп;
• удосконалення нормативно-правової бази з регулювання та нагляду за формуванням і розміщенням страхових резервів;
• формування сприятливих умов для розвитку страхового посередництва;
• розвиток систем внутрішнього контролю страховиків та сприяння становленню прозорої системи корпоративного управління.

     Для подальшого розвитку страхового ринку  та запобіганню необґрунтованому відтоку  значних сум страхових платежів за межі України важливим є зміцнення  національного перестрахувального ринку і удосконалення нагляду за перестраховою діяльністю.

     Інтеграція  страхового ринку України в міжнародні ринки фінансових послуг потребує підвищення конкурентоспроможності національних страховиків, поступового переведення  національного страхового ринку на міжнародні стандарти бухгалтерського обліку та приведення стандартів аудиту в частині страхування у відповідність до вимог міжнародної практики. З метою захисту національного страхового ринку держава здійснюватиме заходи поетапного та зваженого допуску на ринок філій іноземних страховиків відповідно до міжнародних договорів, ратифікованих Україною, створюючи умови для забезпечення взаємо обміну інформацією між центральним органом виконавчої влади у сфері регулювання ринків фінансових послуг та органами страхового нагляду інших країн про діяльність страховиків, їхніх філій, страхових посередників та страхових груп (страхових холдингів).

     Незважаючи  на значні темпи приросту основних показників діяльності страхових організацій, страховий ринок України має ряд об'єктивних причин свого недостатнього розвитку і невирішених проблем, на що буде потрібно більш значний період часу, а також подальша робота всіх державних органів та учасників страхового ринку. До них можна віднести:

• низька зацікавленість у страхуванні, через недостатню платоспроможність населення, у першу чергу через відносну нечисленність „середнього класу" населення;
• відсутність необхідного контролю з боку держави за виконанням обов'язкових видів страхування, а також за укладанням великими експортерами з іноземним капіталом договорів страхування своїх ризиків на території України;
• нерозвиненість довгострокового страхування життя і здоров'я, пенсійних аннуітетів та інших видів особистого накопичувального страхування;
• високий обсяг страхових премій, переданих за кордон за договорами перестрахування (як через об'єктивно обмежені можливості внутрішнього страхового і перестрахового ринків, так із у зв'язку із схемами «псевдо перестрахування»);
• оптимізація оподатковування суб'єктами господарювання через інструменти страхового ринку.

     Щоб наблизити функціонування вітчизняного страхового ринку до міжнародного рівня  і підвищити надійність національних страховиків, необхідна робота щодо удосконалення державної системи  регулювання. Актуальними завданнями є:

     • розроблення та впровадження системи  кодексів (торговельний, цивільний, господарський, податковий);

     • послідовне вдосконалення фінансового  і банківського законодавства; 

     • створення сукупності законодавчих актів, які будуть охоплювати усі сектори ринкової економіки, сприяти упорядкуванню взаємовідносин між суб’єктами ринку на всіх фазах процесу відтворення;

     • формування пруденційного нагляду, що передбачає максимальний облік діяльності страховиків таких параметрів, як рівень ризиків, якість внутрішньої системи управління і контролю за ризиками, відповідний бухгалтерський облік і фінансову звітність, виявлення недоліків у діяльності страховиків на ранніх стадіях їх розвитку;

     • необхідність створення єдиного  інформаційно-аналітичного центру, в якому будуть опрацьовуватися масиви даних з усього спектра фінансування страхового ринку;

     • збільшення розміру статутного капіталу, що надасть можливість брати на себе більшу відповідальність і утримувати крупні  ризики без передачі  на  перестрахування та певною мірою поставити економічний бар’єр для переведення страхових платежів за кордон;

     • створення саморегулюючої організації  страховиків;

     • забезпечення ефективного державного регулювання і нагляду у сфері  страхування з урахуванням стандартів і принципів, рекомендованих Міжнародною асоціацією органів за страховою діяльністю.

     Адаптація української системи державного регулювання страхового ринку України  до стандартів розвинених країн повинна  проводитися поступово. Цей процес має ґрунтуватися на зміцненні вітчизняного страхового ринку загалом, підвищенні фінансової стійкості страхових компаній та якості страхових послуг. 

     Висновки

     Український страховий ринок є досить молодим, оскільки його історія починається разом з отриманням Україною незалежності у 1991 році. Поряд із процесом реорганізації колишніх державних компаній почався активний процес створення приватних страхових компаній, загальна кількість яких на 1 січня 2004 року становила 385 компаній, з яких 28 компаній мають ліцензію на страхування життя (на 1 жовтня 41 компанія має право на страхування життя).

     За  останні роки в страховому ринку  України відбулися стрімкі структурні зміни, що зумовили високий рівень розвитку й потребували постійного вдосконалення  державного регулювання цієї сфери. Актуальність питання державного регулювання страхової сфери значно підвищилася у зв’язку зі світовою фінансовою кризою, яка вплинула і на український страховий ринок.