Добровільне страхування

Чотири статі , взятих з : наукового видання «Фінансове право»,з дослідження професора Інституту підприємництва та перспективних технологій В.В.Волошина , з дослідження професора Інституту економіки і менеджменту А.В.Кравця, з дослідження «Становлення добровільного медичного страхування в Україні, проблеми та особливості викладання у вищих навчальних закладах » В.Ф.Москаленко, Т.С.Грузєва, В.В.Таран» , які об’єднані темою присвяченій проблемі розвитку добровільного медичного страхування ,як джерела фінансового забезпечення медичної галузі. Дане питання є дуже важливим та актуальним для людей , яким вкрай необхідні елементарні засоби для нормального  існування в суспільстві. Якщо ми хочемо побудувати багату і високо розвинуту країну, то це можливо лише за тієї умови, що кожен член нашого суспільства житиме в добробуті, а корінною ланкою добробуту є здоров’я кожної людини.

Перш за все необхідним є визначення добровільного медичного страхування. На мою думку найбільш повним та зрозумілим є: добровільне медичне страхування – це дуже специфічний вид страхування,який є доповненням до обов’язкового медичного страхування і ,який , передбачає забезпечення правом громадян, які працюють, і членів їх сімей на кваліфіковане медичне обслуговування, матеріальне забезпечення у разі захворювання та в інших випадках.

Автор статі О.В. Солдатенко «Добровільне страхування як джерело фінансового забезпечення медичної галузі» розглянув та проаналізував основні переваги та недоліки добровільного медичного страхування як одного із джерел фінансування медичної галузі, визначив правовий статус фондів добровільного страхування, запропонував окремі заходи щодо подальшого розвитку даного виду страхування в Україні. Головна ідея статі - полягає  в аналізі медичного страхування як соціального виду страхування, метою якого  - організація наданих застрахованим медичних по­слуг (допомоги) відповідного обсягу та якості, обу­мовлених програмами добровільного медичного страхування. Автор підкреслює, що добровільне медичне страхування – є  недержавний вид страхування, який вирізняється формою власності й організаційно-правовими формами страхових організацій, що задіяні у процесі соціального страхування.

На мою думку в даній статі досить точно окреслено види ДМС: індивідуальне ДМС , колективне ДМС. Автор приділив неабияку увагу визначенню тарифів. Він наголосив,що тарифи на медичні та інші послуги з добро­вільного медичного страхування встановлюються за згодою страховика і медичної установи, що об­слуговує застрахованих. Розміри страхових внесків визначаються на договірній основі страховиком і страхувальником з урахуванням оцінки ймовірнос­ті захворювання страхувальника у зв'язку з віком, професією, станом здоров'я тощо.

Мета статі «Добровільне страхування як джерело фінансового забезпечення медичної галузі» О.В. Солдатенко пояснити зацікавленій особі як забезпечити страхувальникові(застрахованому) гарантії повної або часткової компенсації страховиком додаткових витрат, пов'язаних із зверненням до медичної установи за послугою, яка надається згідно з програмою добровільного медичного стра­хування, - оплати вартості медичної допомоги (по­слуг) за рахунок коштів страхових резервів, а також фінансування профілактичних заходів.

Варто зазначити, що досить вдалим в даній статі є визначення саме  основних завдань , які вирішуються у процесі ДМС:

- забезпечення охорони здоров'я та від­творення населення;

- розвиток медичного обслуго­вування; фінансування системи охорони здоров'я;

- перерозподіл коштів, що використовуються на оплату медичних послуг, між різними верствами населення.

О. В. Солдатенко підкреслює , що для істотного вдосконалення нормативної бази ДМС, слід вирішити наступний ряд проблем:

- забезпечення конкурентного середовища на ринку медичних послуг;

- створення умов для розвитку ДМС, як ефективного доповнення до обов’язкового соціального медичного страхування, що забезпечувало б покриття витрат за надання  медичної допомоги понад обсяги, визначені програмами обов’язкового соціального медичного страхування;

- посилення зацікавленості роботодавців у турботі про збереження здоров'я своїх працівників через встановлення економічних стимулів щодо коштів , які спрямовуватимуться підприємствами на ДМС;

- підвищення рівня надійності страхових організацій;

- створення уніфікованої оптимальної системи класифікації та ціноутворення  на медичні послуги, підвищення зацікавленості медичних уставнов, роботодавців і громадян в участі у добровільних страхових схемах.

Автор статі «Про добровільне медичне страхування в Україні та проведення відповідних актуарних розрахунків» В.В.Волошин виділив основні, на його думку , проблемні моменти ДМС: проблема реформування вітчизняної моделі медичного обслуговування , необхідність проведення докорінних змін щодо можливості громадян отримати необхідну, своєчасну та якісну медичну допомогу. В.В.Волошин у своїй статі розрізняє між собою Програми ДМС :

- залежно від переліку медичних послуг (наприклад, у разі стаціонарного лікування або виклику лікаря додому);

- контингенту застрахованих (послуги дітям або дорослим);

- переліку медичних установ, що їх пропонує страхова організація для виконання програми ДМС;

- від вартості послуг, які надаються.

Такий перелік програм є досить універсальним, досліджуючи інші наукові видання .

В даній статі наголос на тому, що ДМС передбачає застосування видів страхування, в яких відповідальність страховика виникає за фактом захворювання або лікування. Виплату за цими видами страхова організація здійснює у вигляді фіксованої страхової суми або добових. Добровільною формою охоплені й ті види страхування, згідно з якими відповідальність страхової організації настає в разі звернення страхувальника (застрахованого) до медичної установи за одержанням медичної допомоги або послуг відповідно до умов договору страхування. Виплата має вигляд компенсації вартості необхідного лікування.

Поява добровільної форми медичного страхування зумовлена тим, що обсяг послуг й умови надання медичної допомоги за програмами обов'язкового медичного страхування обмежені.

На мою думку програми ДМС повинні передбачити заходи, які розширюють можливості та покращують умови надання профілактичної, лікувально-діагностичної та реабілітаційної допомоги населенню. До цієї роботи через систему ДМС вдасться залучати найкваліфікованіші медичні кадри, підвищуючи якість медичних послуг.

У статі «Про добровільне медичне страхування в Україні та проведення відповідних актуарних розрахунків» В.В.Волошина послуги з ДМС можна поділити на види, які передбачають виплати, не пов'язані з вартістю лікування (страхування на випадок установлення діагнозу захворювання, страхування на випадок захворювання у зв'язку із травмою, страхування добових виплат і т. ін.), і види, які забезпечують компенсацію витрат на лікування (страхування витрат на перебування в лікарні; страхування хірургічних витрат, страхування витрат на післяопераційний догляд і т. ін.). Для застрахованих найбільший інтерес становлять види страхування, які гарантують не лише оплату, а й можливість отримати медичну допомогу.

До програми ДМС, як в комплексі, так і окремо, автор доцільно включив такі опції:

•    поліклінічна допомога (консультації фахівців, виклик лікаря додому, оформлення лікарняних листів; діагностичні процедури)

•    стаціонарна допомога (консультації фахівців; лабораторні та інструментальні дослідження; хірургічне та терапевтичне лікування, оплата перебування в операційній та післяопераційній палатах; забезпечення медикаментами та витратними матеріалами)

•    невідкладна медична допомога (виїзд бригади невідкладної допомоги, первинний огляд, постановка попереднього діагнозу; надання невідкладної допомоги, медикаментозне забезпечення; транспортування до медичного закладу)

•    стоматологічна допомога (огляд та консультації; терапевтичне та хірургічне лікування, рентген, анестезія)

•    оплата медикаментів та витратних матеріалів.

В даній статі досить доречно використано методичні основи розрахунку тарифних ставок при ДМС за допомогою різних підходів:

•    чітке визначення страхового випадку;

•    диференціація   розрахунків   за   видами   медичної   допомоги   (амбулаторно-поліклінічна, стаціонарна, комплексна);

•    розмір брутто-ставки розраховується за співвідношенням (брутто, нетто ставок та навантаження, яке включає витрати на превентивні заходи та очікуваних прибуток).

Автор статті підкреслює , що нетто-ставка корегується відповідно до сформованих груп здоров’я, а тарифні ставки диференціюються залежно від віку, місця проживання застрахованого. У даній статті  виділені оптимальні підходи , які дозволять провести об'єктивну оцінку стану об'єкта страхування та ступінь його захищеності від можливих ризиків при оформлення договору ДМС.

Взагалі , на мою думку, слід більш точно сказати про об’єкти ДМС та суб'єкти. Отже, об'єктом ДМС – майнові інтереси страхувальника або застрахованого, які пов’язані з витратами на одержання медичної допомоги.

Суб'єктами ДМС :страховики, страхувальники застраховані та медичні установи.

На відміну від авторів попередніх статей ,автор публікації «Проблеми та перспективи розвитку медичного страхування в Україні» А.В. Кравець робить наголос на тому, що головна проблема взагалі охорони здоров’я є її фінансування .В центрі уваги економіки охорони здоров'я повинен бути процес переходу від державно-бюджетного фінансування до бюджетно-страхового. Джерелами фінансування галузі при цьому можуть бути як кошти бюджетів усіх рівнів, так і інші надходження. При цьому зазначено, що рівень фінансування системи охорони здоров'я безпосередньо залежить не лише від економічного становища в країні і, відповідно, від рівня наповнення загальнодержавного та місцевих бюджетів, але й від особливостей оподаткування доходів, одержаних лікувальними закладами від надання платних послуг . Отже автор робить висновок, що, з однієї сторони в держави постійно бракує коштів на фінансування обов'язкового медичного страхування, з іншої воно не виконує покладених на неї функцій.

Порівнюючи основні характеристики добровільного медичного страхування та обов'язкового медичного страхування автор зауважив, що добровільне медичне страхування в нашій державі є доповненням до обов'язкового. Таким чином, необхідність в обов'язковому медичному страхуванні виникає тоді, коли держава визнає, що потреба його громадян у здоров'ї має суспільне значення для всього укладу життя і подальшого розвитку суспільства. У рамках добровільного медичного страхування передбачається оплата медичних послуг понад програму обов'язкового медичного страхування .

Незважаючи на значні перспективи добровільного медичного страхування його розвиток в країні перебуває лише на стадії становлення так згідно статистичних даних лише 4,5 % фізичних осіб підписало договори з ДМС у 2008 році і 4,7 % у 2009 році,6,9 % у 2010 при цьому в європейських державах цей показник сягає 80-85 %.

Взагалі автори трьох статей досліджують головні недоліки та перспективи ДМС.

Головними перевагами ДМС - форма особистого страхування та важливий рин­ковий компонент, який доповнює систему со­ціального забезпечення громадян. Програми до­бровільного медичного страхування обираються за бажанням страхувальника і залежать від його платоспроможності. Крім того, такий вид медично­го страхування ґрунтується на принципі страхової солідарності, коли застрахована особа отримує ме­дичну допомогу у випадках та обсягах, що визна­чаються страховим договором згідно зі сплаченим страховим платежем.

До переваг добровільного медичного страхуван­ня можна віднести:

-  забезпечення більшої доступ­ності;

-  якість і повнота задоволення потреб населен­ня в отриманні медичних послуг порівняно з бю­джетним фінансуванням системи охорони здоров'я та те, що застраховані особи не здійснюють жодних розрахунків з лікарнями чи лікарями, бо з медич­ною установою за фактом надання застрахованій особі медичної допомоги (послуг) розраховується страхова компанія.

Головними недоліками ДМС є:

- охоплення не всіх видів медичної допомоги;

- спостерігається жорсткий відбір страхувальників за критерієм імо­вірності здійснення виплат;

- обсяг медичної допо­моги залежить від платоспроможності клієнта або фінансового становища роботодавця.

Особам із на­явними хворобами або відмовляють у страховці, або пропонують сплачувати надто великі суми коштів, що не дозволяє громадянам повною мірою реалізу­вати своє конституційне право на охорону здоров'я, зокрема тим, хто не може платити за медичну допо­могу.

У статті «Становлення добровільного медичного страхування в Україні, проблеми та особливості викладання у вищих навчальних закладах » В.Ф.Москаленко, Т.С.Грузєва, В.В.Таран основну увагу приділено соціально-економічну ситуацію та потребу шукати дійових шляхів щодо захисту населення на пошуку ефективного використання ресурсів і на інвестування коштів в активи чи проекти, що приносять доходи за найменшого ризику.

Метою даної статті є – вивчення історичного аспекту становлення ДМС в Україні та його роль у забезпечення ефективності системи охорони здоров’я.

Автори підкреслюють, що суть страхування включає три основні ознаки : непередбачуваність, надзвичайність нанесення збитку , та потреба хзапобігти страховій події.