Автомобільне страхування

Для отримання страхового відшкодування подаються такі документи:

• заява про виплату страхового відшкодування;

• договір страхування;

• страховий акт;

• довідка дорожньо-патрульної служби про ДТП із зазначенням прізвища особи (осіб), які постраждали при цьому

та особи (осіб), які  винні у скоєнні ДТП та витяг із протоколу про обставини ДТП (рішення);

• потрібна кількість фотокарток пошкодженого транспортного засобу (їх надання є обов'язковим, коли страховий випадок і ремонт автотранспортного засобу відбулися за межами України);

• довідка сейсмологічної служби про стихійне лихо;

• довідка слідчих органів про викрадення;

 • документ,  що  посвідчує  правонаступництво  особи,  яка звернулась за страховим відшкодуванням (у разі смерті страхувальника);

• свідоцтво про смерть (завірену копію) в разі смерті страхувальника;

• акт товарознавчої експертизи про розмір збитків чи рахунок сервісного центру про розмір необхідних затрат на відновлення;

• інші документи в разі необхідності.

Вибір сервісної станції  страхувальник повинен узгодити зі страховиком, в іншому разі страховик має право переглянути розмір страхового відшкодування [6, С.221].

Страхове відшкодування  виплачується протягом трьох робочих  днів після прийняття страховиком  рішення про виплату страхового відшкодування. Днем виплати вважається день списання коштів із розрахункового рахунка страховика.

Договір страхування, по якому виплачене страхове відшкодування, зберігає силу до закінчення терміну  страхування. При цьому страхова сума складає різницю між початковою страховою сумою і виплаченим страховим відшкодуванням.

Договір, по якому страхове відшкодування виплачене в розмірі страхової суми, припиняє свою дію. Інші умови припинення договором страхування чинності були розглянуті в темі «Договори страхування».

 

 

 

3. Обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів.

Обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою  забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або  майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників. Уперше цей вид страхування в Україні було запроваджено 1 січня 1996 року на підставі Положення про порядок і умови проведення обов'язкового страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів, затвердженого постановою КМУ від 28.09.1996 р. за № 1175. Дія положення поширювалась на нерезидентів та резидентів – власників транспортних засобів (автомобілі, автобуси, самохідні машини, сконструйовані на шасі автомобілів, мотоцикли всіх типів, марок і моделей, причепи, напівпричепи та мотоколяски), що експлуатують їх на вулично-дорожній мережі загального користування, за винятком транспортних засобів, власники яких застрахували цивільну відповідальність у державах, з уповноваженими організаціями зі страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів яких Моторне (транспортне) страхове бюро уклало угоду про взаємне визнання договорів такого страхування. Транспортні засоби резидентів-власників підлягають державній реєстрації та обліку в органах Державтоінспекції МВС.

Від 1 квітня 2005 року набув чинності Закон № 1961- IV «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», прийнятий Верховню Радою України 1 липня 2004 року (далі Закон № 1961). Суб'єктами обов'язкового страхування цивільної відповідальності є страхувальники, страховики (страхові організації), Моторне (транспортне) страхове бюро і треті особи – юридичні та фізичні особи, яким заподіяна шкода транспортним засобом внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

Учасники бойових дій, інваліди І групи, які особисто керують  транспортними засобами, звільняються від обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності на території України. Відшкодування збитків від дорожньо-транспортної пригоди, винуватцями якої є зазначені особи, проводить МТСБУ.

За умови страхування не більше одного транспортного засобу з робочим  об'ємом двигуна до 1600 куб. см включно  розміри страхових платежів за договорами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів – пенсіонерів – громадян України та інвалідів II групи, які особисто керують такими транспортними засобами, становлять 50 % розміру базового платежу з урахуванням коригуючих коефіцієнтів, наведених у Законі № 1961.

Об'єктом обов'язкового страхування  цивільно-правової відповідальності є  майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані  з відшкодуванням особою, цивільно-правова  відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.

Забезпечений транспортний засіб  – наземний транспортний засіб, зазначений у чинному договорі обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, або, залежно від умов договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, будь-який наземний транспортний засіб, який експлуатується особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, на законних підставах.

Страховим випадком є подія, внаслідок  якої заподіяна шкода третім особам під час дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася за участю забезпеченого транспортного засобу і внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність страхувальника.

Відповідно до Закону № 1961, укладаються  такі види договорів обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності:

1) внутрішній договір обов'язкового  страхування цивільно-правової відповідальності (далі – внутрішній договір страхування);

2) договір міжнародного обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності (далі – договір міжнародного страхування).

Внутрішні договори страхування діють  виключно на території України.

Договори міжнародного страхування  діють на території країн, зазначених у таких договорах. Договори міжнародного страхування, які діють на території країн – членів міжнародної системи автомобільного страхування «Зелена картка», посвідчуються відповідним уніфікованим сертифікатом «Зелена картка», що визнається і діє в цих країнах.

Зелена картка – це страховий поліс цивільної відповідальності власників транспортних засобів, що визнається усіма державами міжнародної системи «Зелена Картка».

Ця система почала діяти 1 січня 1953 року, назву ж одержала за кольором страхового поліса. її було створено як систему економічного захисту третьої особи, яка постраждала внаслідок ДТП, скоєного водієм-іноземцем, на зарубіжній території.

Зараз кількість учасників  системи становить 45 країн, із них 6 – неєвропейські (деякі країни Північної Африки: Марокко, Туніс; Азії: Іран, Ірак, Ізраїль, Туреччина).

Страховий поліс, що виданий  у будь-якій країні – члені угоди «Зелена Картка» – дійсний на території усіх країн, що приєдналися до цієї угоди.

У липні 1997 року наша держава  стала членом міжнародної системи «Зелена картка».

Договори обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності можуть укладатися на умовах:

1) страхування відповідальності за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю, майну третіх осіб внаслідок експлуатації транспортного засобу, визначеного в договорі страхування, будь-якою особою, яка експлуатує його на законних підставах (договір І типу);

2) страхування відповідальності за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю, майну третіх осіб внаслідок експлуатації будь-якого транспортного засобу або одного з транспортних засобів, зазначених у договорі, особою, вказаною в договорі страхування (договір II типу);

3) страхування відповідальності  за шкоду, заподіяну життю,  здоров'ю, майну третіх осіб  внаслідок експлуатації транспортного  засобу, визначеного в договорі  страхування, особою, вказаною в договорі страхування, або однією з осіб, зазначених у договорі (договір III типу).

Страхувальник має право  вибору терміну страхування (від 1 місяця до 1 року) та страховика для укладення  договору обов'язкового страхування  цивільно-правової відповідальності. Нав'язування послуг окремих страховиків органами державної влади та управління при укладанні договорів обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів забороняється. Забороняється укладання договорів страхування цивільно-правової відповідальності в місцях контролю наявності страхових полісів, у місцях проведення процедур реєстрації (перереєстрації) та оформлення дозвільних документів і в зонах пропуску через державний кордон України

У разі втрати страхового поліса страховик зобов'язаний протягом семи календарних днів безкоштовно видати дублікат цього поліса на підставі заяви страхувальника. У разі втрати дубліката умови його повторної видачі визначаються договором.

Договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності має бути укладений протягом трьох робочих днів з дня державної реєстрації транспортного засобу.

Законом № 1961 визначено, що обов'язковий ліміт відповідальності страховика – це грошова сума, в межах якої страховик зобов'язаний провести виплату страхового відшкодування відповідно до умов договору страхування. Обов'язковий ліміт відповідальності страховика за шкоду, заподіяну майну потерпілих, становить 25 500 гривень на одного потерпілого.

У разі коли загальний розмір шкоди за одним страховим випадком перевищує п'ятикратний ліміт відповідальності страховика, відшкодування кожному потерпілому пропорційно зменшується. Обов'язковий ліміт відповідальності страховика за шкоду, заподіяну життю та здоров'ю потерпілих, становить 57 000 грн. на одного потерпілого. Розміри лімітів відповідальності страховика мають переглядатися Уповноваженим органом відповідно до рівня інфляції та індексу споживчих цін.

Розмір франшизи при  відшкодуванні шкоди, заподіяної майну  потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 % від ліміту відповідальності страховика, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих. Страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту. Франшиза при відшкодуванні шкоди, заподіяної життю та/або здоров'ю потерпілих, не застосовується.

Розміри індивідуальних страхових платежів (внесків, премій) встановлюються страховиками самостійно шляхом добутку базового платежу та відповідних коригуючих коефіцієнтів.

Базовий платіж та коригуючі  коефіцієнти розраховуються МТСБУ  актуарним методом на основі статистичних даних та рівня збитковості даного виду страхування в цілому по галузі за останній розрахунковий період, який становить не менше як один рік, та затверджуються Державною комісією з регулювання ринків фінансових послуг.

Для заохочення безаварійної експлуатації транспортних засобів, при  укладанні договорів обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності більше ніж на півроку, страховики мають право застосовувати коефіцієнт страхових тарифів залежно від наявності чи відсутності страхових випадків з вини осіб, відповідальність яких застрахована, в період дії попередніх аналогічних договорів (бонус-малус).

Бонус-малус – система підвищень або знижок до базової ставки страхового тарифу, за допомогою якої страховик коригує страхову премію залежно від того, чи були страхові випадки по відношенню до об'єкта страхування в певному проміжку часу.

При укладанні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності страхувальнику присвоюється клас залежно від частоти страхових  випадків, які виникли з його вини. Якщо договір укладається вперше, страхувальникові присвоюється клас 3. Залежно від кількості страхових випадків, які виникли в період дії попередніх договорів обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності при укладанні з ним такого договору на новий строк, застосовується підвищуючий коефіцієнт страхового тарифу з присвоєнням більш низького класу до найнижчого – М чи з урахуванням безаварійної експлуатації транспортного засобу та при відсутності страхових випадків, які виникли з вини страхувальника, – понижуючий коефіцієнт з присвоєнням більш високого класу.

Крім того, страхові компанії застосовують інші типи коригувальних  коефіцієнтів, що в кінцевому підсумку суттєво впливає на величину страхового платежу. Але максимальний розмір страхового платежу з урахуванням коригувальних  коефіцієнтів типів II–IV не може перевищувати більше ніж у три рази або бути меншим ніж 50% базової ставки, до якої застосований коригувальний коефіцієнт типу 1.

 Особа, що має  право на виплату страхового  відшкодування, подає страховикові (або якщо страховик невідомий – МТСБУ) відповідну заяву, довідки про дорожньо-транспортну пригоду, довідки відповідних закладів охорони здоров'я щодо тимчасової втрати працездатності або довідки спеціалізованих установ про встановлення стійкої втрати працездатності (інвалідності) в разі її виникнення, інші документи, які мають відношення до даної дорожньо-транспортної пригоди, завірені у встановленому порядку. Виплата страхового відшкодування здійснюється протягом одного місяця з дня отримання страховиком документів або в строки та в обсягах, визначених рішенням суду.

Якщо потерпілими є  юридичні особи, то їм відшкодовується  шкода, що завдана лише майну.

Шкодою, заподіяною життю  та здоров'ю потерпілого у результаті дорожньо-транспортної пригоди, є шкода (в тому числі моральна шкода), пов'язана: з лікуванням потерпілого; з тимчасовою втратою працездатності потерпілим; із стійкою втратою працездатності потерпілим; із смертю потерпілого.

У зв'язку з лікуванням потерпілого відшкодовуються обґрунтовані витрати, які пов'язані з доставкою, розміщенням, утриманням, діагностикою, лікуванням та реабілітацією потерпілого у відповідному закладі охорони здоров'я, медичним піклуванням, лікуванням у домашніх умовах та купівлею лікарських препаратів.