Американська модель соц страхування

Характеризуючи  шведську систему соціального захисту можна виділити такі основні її принципи як: універсальність, система охоплює всі прошарки населення; принцип соціальної солідарності - всі громадяни рівним чином і незалежно від соціального статусу беруть участь у фінансуванні системи соціального захисту, вносячи співмірний своїм прибуткам внесок.

Важливим  елементом у такій  системі виступає держава, яка виконує  функцію перерозподілу  соціальних благ між  різними за рівнем забезпечення категоріями  населення. Якщо брати  до уваги лише прибуток у формі зарплатні (в середньому близько 2,5 тис. доларів у місяць), то 36% населення країни можна було б віднести до розряду бідних (найвищий показник у групі промислово розвинених країн світу). Однак після перерозподілу сукупного суспільного доходу через систему податків і соціальних виплат (1/3 держбюджету йде на соціальні потреби) плюс соціальні статті видатків муніципальних бюджетів і виплати з пенсійних і інших страхових фондів, до категорії бідних потрапляє всього лиш 5,6% населення. Порівняні аналогічні показники для США складають відповідно 27% і 17%.

Така  система для власного фінансування передбачає високий рівень оподаткування (в  Швеції є одним  із найвищих у світі). Проте це вповні компенсується  високим ступенем соціальної захищеності населення, відсутністю значних контрастів між багатством і бідністю, і, відповідно, високою політичною й соціальною стабільністю.

У Швеції існують два  типи органів місцевого  самоврядування —  муніципалітет на місцевому рівні  та ландстинг —  на регіональному рівні. Повноважень місцевих рад регулюються спеціальними актами, до основних належать освіта, соціальне забезпечення, догляд за громадянами похилого віку та людьми з фізичними і психічними вадами, планування і будівництво, до окремих повноважень належить охорона навколишнього середовища та рятувальна служба. Ландстинг на регіональному рівні наділений такими повноваженнями: охорона здоров'я, лікувальні установи та державні стоматологічні поліклініки.

  Надання соціальної  допомоги, відповідно  до закону про соціальне забезпечення, який визначає види допомоги, всім, хто її потребує, - обов’язок місцевих рад. Муніципальні програми соціального захисту окремих громадян чи родин покликані підтримати незахищені групи. Програми складаються з профілактичних заходів та цільової дослідницько-виховної роботи з дітьми, молоддю та особами групи ризику; соціальної допомоги (матеріальної підтримки); допомоги у вигляді консультацій з питань сім'ї та заходів по встановленню батьківства.

  До обов’язку  місцевих рад належить  створення для людей з обмеженими функціональними можливостями належних умов для нормального життя, що передбачає відповідне працевлаштування та забезпечення їх житлом, пристосованим до особливих потреб. Відповідно до закону «Про допомогу та забезпечення громадян з функціональними відхиленнями» від 1994 р., особи з розумовими вадами та деякі категорії психічно хворих мають право на особистого помічника та допомогу з боку контактної особи.

Важливим  обов'язком місцевих рад є догляд за людьми похилого віку, який має на меті створити умови літнім людям для забезпеченого життя, враховуючи при цьому їхні бажання та право на приватне життя. Реалізується даний обов’язок шляхом організації допомоги вдома, центрів для дорослих та інші соціальних служб для людей похилого віку, а також різних форм будинків для осіб похилого віку. В обов'язок забезпечення літніх людей удома, центрах для дорослих та будинках для літніх входить надання належного медичного обслуговування. 

Англійська модель соц страхування.

Цікавим прикладом заміни пільг та різноманітних компенсацій якісними соціальними послугами для соціально вразливих категорій на основі персонального підходу є Велика Британія.

У Великобританії взагалі  функціонує 150 державних  соціальних служб  з оцінки потреб та планування надання соціальних послуг, в обов’язки яких входить визначення потреб, призначення соціальних послуг, призначення соціальної допомоги. У країні налічується 31 000 постачальників соціальних послуг для дорослих, з яких близько 70% – недержавні або приватні постачальники соціальних послуг, 30% - комбіновані. 76% послуг надається на місцевому рівні.

Надзвичайно важливим питанням в  даному випадку є  управління ринком постачальників соціальних послуг. Усе ще пріоритетними  у наданні соціальних послуг, незважаючи на тривалий досвід, понад 20 років, є відхід від інституційної моделі та організація догляду у громаді. Крім того, особлива увага приділяється наданню клієнтам більшої свободи при формуванні пакету соціальних послуг.

З метою забезпечення отримання клієнтами  насправді потрібних їм послуг формуються системи різноманітних соціальних послуг, розробляються гнучкі схеми надходження грошей. Найстарішою у Великобританії з недержавних організацій є – Національне товариство попередження жорстокого ставлення до дітей (NSPCC). Організація була заснована близько 120 років тому, у 1884 році, у відповідь на жорстоке поводження з дітьми і розпочала свою роботу з підготовки та лобіювання спеціального закону про захист дітей. Основними напрямками роботи організації є: розробка чітких правил найму на роботу соціальних працівників для роботи з дітьми; урізноманітнення послуг та збільшення чисельності постачальників соціальних послуг для дітей; здійснення внутрішнього моніторингу дотримання стандартів якості соціальних послуг при роботі з дітьми; поширення застосування системи адвокації; розвитку систем забезпечення прав дітей; здійснення лобіювання та проведення кампаній з реформування законодавства; розробка системи моніторингу дотриманням прав дітей у школах; участь у розробці ефективної системи покарань за кривдження дітей.

У Великобританії практично  немає будинків-інтернатів для дітей. Трапляються  лише невеликі школи-інтернати. Поширеним є respite care – короткострокове  проживання, найпопулярніша форма – прийомні сім’ї (в них утримується до 80 % всіх дітей, позбавлених батьківського піклування). Обсяг ж соціальної допомоги на дитину визначається індивідуально і залежить від комплексу індивідуальних потреб.

Соціальні служби у Великобританії надають різноманітні послуги. На прикладі міста Бірмінгем можна побачити чим займаються і як діють соціальні служби у Великобританії. При міській раді міста діє дирекція з питань дорослих та громад (соціальні служби), яка надає широкий спектр послуг. Основна аудиторія - діти та їх сім’ї, люди похилого віку, люди з труднощами в навчанні, люди з фізичними вадами, люди з проблемами психічного здоров’я. Дана дирекція тісно співпрацює із відділами охорони здоров’я, управліннями житлового будівництва і асоціаціями власників житла, школами та відділами освіти, службою апробації (нагляду за умовно засудженими), волонтерськими організаціями, поліцією, приватними особами, що надають платні послуги з догляду.

У Бірмінгемі діє багато соціальних служб, а  також діє центр  підтримки доглядальників, що є недержавною організацією, що надає підтримку особам, які здійснюють догляд за людьми з особливими потребами. Фінансується відбувається з місцевого бюджету. У Бірмінгемі таких людей багато, практично кожен 10 у місті когось доглядає. Даний заклад працює п’ять днів на тиждень (понеділок – п’ятниця) з 10.00 до 16.00 год., у штаті має 5 постійних працівників. Центр пропонує різноманітні послуги: місце для зустрічей, спілкування, консультування, здійснює консультування по-телефону, надає юридичне консультування оглядальників, надає психологічну підтримку, організовує щомісячні форуми для тих, хто здійснює догляд, на яких можна отримати поради професійних соціальних працівників.

У Великобританії існує  розподіл функцій  при наданні соціальних послуг різним групам клієнтів, і організацією надання соціальних послуг дітям опікується Департамент освіти і науки. Всього по країні діє 120 схожих центрів, вони є нецентралізованими, мають власні програми діяльності, що розробляються відповідно до місцевих потреб.

Соціальна робота у Великобританії має відповідати вимогам державних професійних стандартів соціальної роботи. Головні завдання працівників є: працювати з індивідуальними клієнтами, сім’ями, опікунами, групами та громадами з метою оцінювання їх потреб та обставин; планувати, проводити, переглядати та оцінювати практику соціальної роботи з індивідуальними клієнтами, сім’ями, опікунами, групами, громадами та іншими фахівцями; підтримувати індивідуумів у представленні їх власних потреб, поглядів та обставин; управляти ризиком індивідуумів, сімей, опікунів, груп, громад, самих себе та своїх колег; керувати та нести відповідальність, з проведенням супервізії та наданням допомоги у власній практиці соціальної роботи Вашої організації; демонструвати професійну компетентність у практиці соціальної роботи.

При підготовці соціальних працівників велика увага приділяється практичній роботі, перед отриманням кваліфікації вони мають  відпрацювати 200 днів практики у 2 різних установах. У Великобританії також діє Комісія  по інспектуванню  соціального догляду, що здійснює перевірку діяльності усіх служб, як державних так і недержавних, що надають соціальні послуги у країні.