Застосування зарубіжного досвіду управління інноваційним потенціалом в Україні

     Стратегія “запозичення” полягає у використанні власної дешевої робочої сили і науково-технологічного потенціалу країни для освоєння випуску нових  машин і обладнання, які виготовляються у розвинених країнах, технологічні процеси яких можуть бути скопійовані зі зразка. На мою думку, саме ця стратегія є найактуальнішою та доступною для України на сучасному етапі її економічного розвитку.

     Інноваційна інфраструктура. При формуванні нової  моделі національної інноваційної системи, одну з ключових ролей відіграє інноваційна інфраструктура, яка забезпечує горизонтальні і вертикальні зв'язки між суб'єктами інноваційної діяльності, сприяє прискоренню трансферу знань і дифузії технологій.

     Однією  з таких форм управління є менеджмент циклу «наука-техніка-виробництво», до якої зокрема належать так звані технопарки, технополіси й інкубатори. Особливе місце, на наш погляд, в інноваційній інфраструктурі займають бізнес-інкубатори. У сучасному світі бізнес-інкубатором прийнято вважати інноваційну структуру, що має своєю метою підтримку утворення і розвитку нових організацій шляхом надання їм площ для оренди, первісного капіталу, консультацій і т.п. Відомі випадки об'єднання декількох успішно працюючих бізнес-інкубаторів у нову структуру - технопарк.

     Наступний рівень у розвитку інноваційної структури - технополіс. Він зазвичай виникає  там, де переплітається діяльність сусідів-технопарків. Щодо розвитку цих структур в Україні, вони можуть бути створені на базі великих  науково-промислових центрів (Київ, Харків, Дніпропетровськ, Одеса, Львів), де існують могутні науково-виробничі комплекси із збалансованого розвитку регіональної економіки.

     В Україні утворена активно діюча  Асоціація бізнес-інкубаторів. Налагоджено  інтенсивний процес обміну інформацією щодо концепцій інноваційного бізнесу і менеджменту з фахівцями із США, які мають на меті дати молодим українським дослідникам та інженерам інформацію, пов'язану з дифузією технологій з лабораторій на ринок.

     Вивчаючи  досвід створення інноваційних структур у країнах з перехідною економікою, треба зазначити, що створення бізнес-інкубатора, а тим більше технопарку є складною, дорогою і довгостроковою справою. Але воно дуже перспективне для України, тому що має стратегічне значення, вектор орієнтації якого спрямований у технології ХХІ ст. Але не можна очікувати від них миттєвої віддачі. Наприклад, досвід Росії показує, що період становлення і досягнення апогею діяльності технопарку становить 8-10 років. Сьогодні Україна робить перші кроки на шляху інноваційного розвитку. І технопарки при цьому грають найважливішу роль як піонерські структури, що дають змогу за недостатнього державного фінансуванні використовувати механізми цільового використовування засобів, одержуваних при виконання інноваційних проектів, для розвитку власних наукових баз за рахунок принципу реінвестування, що є сьогодні єдиною можливістю підтримки і розвитку як науково-технологічного потенціалу, так і інноваційної діяльності в країні. Очевидно, що подальше становлення і розвиток мережі бізнес-інкубаторів, наукових і технологічних парків в Україні визначатиметься як об'єктивними труднощами перехідного до ринкових умов господарювання періоду, так і національними особливостями реалізованої економічної моделі стимулювання інновацій. 

Висновки 

     Світові тенденції в області розвитку технологій, на перший погляд, видаються  далекими від української дійсності  та такими, що істотно не впливають  на діяльність вітчизняних товаровиробників.

     Проте прагнення України стати повноцінним  членом міжнародної торгової системи вимагає виробляти товари і послуги відповідно до світовими вимогами. Саме тому потрібно вести мову про інноваційний розвиток України не тільки з позиції підвищення рівня конкурентоспроможності та захисту вітчизняних товаровиробників, а і з позицій експансії нашої країни на зовнішні ринки.

     Вищезазначені тенденції повинні обов'язково враховуватися  сучасними українськими компаніями і державою під час розроблення  та впровадженні інноваційних технологій, продуктів на ринок.

     Інноваційна політика повинна ґрунтуватися на пріоритетах економічної політики, зокрема:

     - концентрація ресурсів на проведенні  фундаментальних і прикладних  досліджень в тих напрямках,  де Україна має значний науковий, технологічний і виробничий потенціал;

     - впровадження програмно-цільового підходу до фінансування всіх секторів наукової сфери;

     - впровадження ринкових механізмів  підтримки нових технологій, розширення  участі малого і середнього  бізнесу в науково-технологічному  розвитку;

     - приведення системи правового захисту інтелектуальної власності у відповідність з міжнародними нормами і введення інтелектуальної власності в господарський оборот;

     - розвиток і впровадження сучасних  інформаційних технологій;

     - подолання надвитратності, неприпустимо  високої енерго- і матеріаломісткості всієї нашої промисловості;

     - пріоритетна підтримка інноваційного  розвитку галузей економіки, які  вже зараз можуть вийти на  світовий ринок;

     - інтеграція в міжнародні технологічні  потоки з метою модернізації  вітчизняного виробництва;

     - запобігання надходження до України застарілих і малоефективних технологій.

     Розвиток  інноваційної діяльності - один з основних шляхів виходу економіки України  з кризової ситуації і отримання  високого рівня прибутку.  

Список використаної літератури

1. Василенко В.О., Шматько В.Г. Інноваційний менеджмент. - К.: Центр навчальної літератури, 2005. - 440 с.

2. Соціально-економічне  становище України за 2003 р. // Економіст. - 2004. - №1. - С.6-11.

3. Ганущак  Л.М. Шляхи використання зарубіжного  досвіду управління інноваційним потенціалом підприємств в Україні // Актуальні проблеми економіки. - 2006. - №4(58). - С.135-142.

4. Говоруха  Ж.А. Питання розвитку інноваційної  діяльності підприємств України  // Актуальні проблеми економіки. - 2007. - №8 (74). - С.107-115.

5. Гончарова Н.В. Напрями розвитку інтеграційних процесів у сфері фінансової підтримки малого підприємництва //Фінанси України. - 2003. - с.75-83.

6. Чухно  А. Актуальні проблеми стратегії  економічного та соціального  розвитку на сучасному етапі  // Економіка України. - 2004. - №4. - С.65-71.