Управління правами інтелектуальної власності

ЗМІСТ

 

1. Життєвий цикл  об’єкта інтелектуальної власності 
2. Управління об’єктом інтелектуальної власності на етапі його створення 
3. Управління об’єктом інтелектуальної власності на етапі набуття прав 
4. Управління об’єктом інтелектуальної власності на етапі використання прав 
5. Управління об’єктом інтелектуальної власності на етапі захисту прав 
6. Управління об’єктом інтелектуальної власності на етапі утилізації

7. Принципи управління інтелектуальною власністю.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ 
 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1. Життєвий цикл об’єкта інтелектуальної  власності

Усе у цьому  світі має початок і кінець. Об’єкт інтелектуальної власності  не є винятком. Можна виділити п’ять  етапів життєвого циклу об’єкта  інтелектуальної власності: створення об’єкта інтелектуальної власності, набуття прав на об’єкт інтелектуальної власності, використання (комерціалізація) прав на об’єкт інтелектуальної власності, захист прав інтелектуальної власності, утилізація об’єкта інтелектуальної власності. 
Створення об’єкта інтелектуальної власності розпочинається з ідеї. Наприклад, це може бути ідея винаходу або художнього твору. У підприємницькій діяльності ідеї, як правило, направлені на підвищення конкурентоспроможності технологій або виробів. Далі йде розроблення цієї ідеї. Наприклад, якщо це винахід, то необхідно зробити патентний пошук, щоб переконатися, що таких винаходів ще не було. Потім перевірити цю ідею експериментальне. Закінчується створення об’єкта інтелектуальної власності оформленням його на матеріальному носії (папері, електронному носії тощо) таким чином, щоб він став зрозумілим для інших осіб.

Набуття прав на об’єкт інтелектуальної власності, як правило, завершується отриманням від  держави охоронного документа - патенту  або свідоцтва на нього. Наявність  такого документа у великій мірі унеможливлює порушення прав на об’єкт права інтелектуальної власності з боку недобросовісних конкурентів.

Використання  прав на об’єкти інтелектуальної  власності є найпродуктивнішим  етапом їх життєвого циклу. До цього  етапу об’єкти інтелектуальної  власності не принос користі розробнику. Навпаки, витрачалися кошти на їх створення та набуття правової охорони. І тільки на етапі використання (комерціалізації) компенсуються попередні витрати, а також одержується прибуток - власне те, для чого в більшості випадків створюються об’єкти інтелектуальної власності.

Захист прав здійснюється у випадку, коли ці права  порушуються недобросовісним конкурентом. Чинне законодавство України  надає власнику прав на об’єкт права  інтелектуальної власності декілька шляхів захисту своїх прав. Нині розгляд справ, пов’язаних із правами інтелектуальної власності, здійснюється в адміністративному або судовому порядку.

Утилізація  є останнім етапом життєвого циклу  об’єкта інтелектуальної власності. Оскільки за визначенням об’єкт інтелектуальної власності є нематеріальним, то немає необхідності його знищувати або переробляти у щось інше. Просто після закінчення юридичне визначеного строку дії прав інтелектуальної власності він зникає як об’єкт власності і переходить у суспільне надбання. Тобто будь-хто може його використовувати без дозволу правовласника.

2. Управління об’єктом інтелектуальної власності на етапі його створення

На цьому  етапі необхідно відповісти на питання: "Який товар буде конкурентоздатним і мати попит на ринку у майбутньому, можливо через кілька років?" І тільки після цього варто приступати до його розроблення. Необхідно виробити стратегію фірми. Спланувати капіталовкладення в інтелектуальну власність, визначити ресурси, що необхідні для розроблення нової технології і забезпечення конкурентноздатності як самої технології, так і товарів, що виробляються на її основі. Необхідно також оцінити можливості основних конкурентів.

При визначенні стратегії фірми щодо розроблення  об’єктів права інтелектуальної  власності, їх правової охорони і подальшого використання неоціненну користь надають патентні дослідження, що проводяться за допомогою патентної інформації.

Патентна інформація - це технічна і правова інформація, що міститься в офіційних періодичних  публікаціях відомств інтелектуальної власності, які є в усіх країнах, де законодавством передбачена правова охорона об’єктів інтелектуальної власності. Майже дві третини технічної інформації, що розкривається у патентній інформації, більш ніде не публікується.

Патентна інформація допомагає:

• Відслідкувати передові досягнення у даній сфері
• Знайти партнерів по бізнесу
• Знайти постачальників та матеріали
• Відстежувати діяльність реальних та потенційних конкурентів
• Знайти відповідні ринки.

Технічна інформація, яка міститься в патентних  документах, дозволяє:

• Уникнути зайвих витрат на дублювання досліджень
• Виявити і оцінити технологію для ліцензування та передання технологій
• Знайти альтернативні технології
• Бути на сучасному рівні у певній галузі
• Знайти готові рішення технологічних проблем
• Знайти ідеї для подальших інновацій.

І, нарешті, патентна інформація може використовуватися  для того, щоб:

- уникнути можливих  проблем з порушенням прав  власників охоронних документів  на обʼєкти промислової власності

- оцінити патентоспроможність  власних винаходів

- заперечувати  проти видачі патентів, які знаходяться  у колізії з патентом, що належить  певному підприємству.

3. Управління об’єктом інтелектуальної  власності на етапі набуття  прав

Якщо отримано результат інтелектуальної діяльності, що може відповідати юридичним вимогам до об’єкта прав інтелектуальної власності, наприклад, винаходу, корисної моделі, промислового зразка, торговельної марки, комп’ютерної програми, твору літератури тощо, виникає принципове питання: "Чи слід надавати результату інтелектуальної діяльності правову охорону патентом або свідоцтвом?"

Надання правової охорони є доцільним, якщо:

- обʼєкт охорони  є невідомим раніше, тобто він  не є рівнем техніки

- охорона надає  виключне право на обʼєкт передбачуваної  охорони

- обʼєкт охорони  є комерційно значущим

- обʼєкт охорони  сприятиме зменшенню витрат компанії

- обʼєкт охорони  сприяє задоволенню потреб споживача

- обʼєкт охорони  сприяє зміцненню положення на  ринку чи положення компанії  у певнії галузі

- обʼєкт охорони  буде сприйнятий ринком, тобто буде на нього попит

- обʼєкт охорони  є таким, що потенційно може  ліцензуватися

- витрати на  правову охорону будуть меншим  ніж дохід від його використання

- обʼєкт охорони  підвищує ціцнність сумарних  активів.

Але навіть якщо потенційний об’єкт охорони відповідає більшості з перерахованих вище критеріїв, слід подумати про альтернативний варіант охорони в режимі комерційної таємниці (ноу-хау). Така охорона доцільна у випадку, якщо охорона патентом чи свідоцтвом є слабкою і її може обійти конкурент, наприклад, отримавши схожий патент.

Якщо прийняте рішення про набуття правової охорони, то необхідно відповісти на друге важливе питання: "Коли надавати правову охорону?". Як правило, не слід отримувати патент на початковій стадії розроблення ідеї або коли ще не готова виробнича база для її реалізації. У цьому випадку конкуренти, ознайомившись з описом винаходу, можуть випередити розробника об’єкта інтелектуальної власності з виходом інноваційного товару на ринок. Оптимальним варіантом є отримання патенту в момент виходу товару на ринок. У цьому випадку конкурент не встигне спрацювати на випередження.

4. Управління об’єктом інтелектуальної власності на етапі використання прав

Є кілька стратегій, яких дотримується фірма при використанні прав на об’єкти інтелектуальної власності.

По-перше, це стратегія  захисту від конкурентів за допомогою  отримання монопольного права на виробництво нової продукції  на період продажу її на ринку. При  цьому необхідно визначити оптимальний  спосіб і територію реєстрації виключних  прав. Важливим є забезпечення патентної чистоти виробів з тим, щоб уникнути значних витрат у разі порушення прав.

По-друге, це стратегія  ліцензування на основі отримання монопольних  прав на технологію виробництва, що примушує інших виробників придбати у власника прав дозвіл на використання цієї технології за ліцензійним договором. Ця стратегія дає можливість контролювати ринок і переслідувати недобросовісних конкурентів.

По-третє, це стратегія  формування уставного капіталу підприємства шляхом внесення до його складу прав на об’єкти інтелектуальної власності, що мають визначену вартість. Для підприємця, особливо початківця, ця стратегія дозволяє без використання грошей формувати значний за розміром уставний капітал та зайняти на ринку активну позицію.

По-четверте, це стратегія створення іміджу компанії. Ця стратегія спрямована на те, щоб шляхом управління інтелектуальної власності підвищити інвестиційну привабливість підприємства.

5 Управління об’єктом інтелектуальної  власності на етапі захисту  прав

Разом із збільшенням кількості об’єктів інтелектуальної власності, ростом конкуренції на ринках товарів і послуг зростає кількість порушень прав на об’єкти інтелектуальної власності недобросовісними конкурентами. Для боротьби з цим явищем підприємства створюють служби безпеки, що займаються попередженням і виявленням правопорушень, а також захистом прав на об’єкти інтелектуальної власності.

Судовий порядок захисту  прав є найбільш ефективним, але  практика показує, що тільки незначний  відсоток спорів щодо порушення прав на об’єкти інтелектуальної власності вирішується у суді. Як правило, сторони погоджуються на мирову, щоб уникнути значних фінансових витрат, а також ризику втрати свого бізнесу.

У великій мірі зменшенню кількості правопорушень  сприяє політика фірми, що спрямована на профілактику правопорушень.

6 Управління об’єктом інтелектуальної власності на етапі утилізації

Як уже відмічалося  вище, після закінчення юридич-но визначеного  строку дії прав на об’єкт інтелектуальної  власності він зникає як об’єкт власності і переходить у суспільне надбання. Тобто його може використовувати без дозволу правовласника будь-хто. Тому на цьому етапі підприємство повинно спрогнозувати наслідки вичерпання прав на свої об’єкти інтелектуальної власності, а з іншого боку, відкривається можливість безоплатного використання науково-технічних і технологічних розробок, права на які належали до їх вичерпання іншими правовласниками. Для багатьох підприємств це невичерпна, а часто і єдина можливість використати у своїй діяльності досягнення науково-технічного прогресу.

7. Принципи управління інтелектуальною  власністю

Інтелектуальну  власність слід розглядати як знання, що мають цінність сьогодні або в  майбутньому. Це актив, здатний створювати в підприємницькій діяльності реальну  вартість. Успішними керівниками  бізнесу стануть ті, хто розробляє стратегію та приймає методики управління, що дозволяють здійснювати ідентифікацію, надбання прав, правову охорону та ефективне використання об'єктів права інтелектуальної власності створених або придбаних їхніми фірмами. Вони також повинні бути здатними встановлювати, які об'єкти права інтелектуальної власності необхідно придбати, а які створити для того, щоб бути конкурентоспроможними на рийку товарів або послуг.

Інтелектуальна  власність належить до нематеріальних активів, що мають управлятися подібно до будь-яких інших активів, щоб максимізувати дохідність капіталу, представленого таким активом.

Наведені нижче 10 принципів є фундаментом управління інтелектуальним капіталом. Використання їх дозволить встановити зв'язок між  інтелектуальною власністю та фінансовим станом ділового підприємства або його частини, а також визначити, яким чином управління інтелектуальною власністю забезпечить поліпшення фінансового стану підприємства.

Принцип перший - усвідомте роль інтелектуальної власності. В сучасних ринкових умовах роль інтелектуальної власності є дедалі більшою та всеохопною. Важко уявити собі підприємство, яке не використовує в своїй діяльності таких об'єктів права інтелектуальної власності, як торговельні марки та фірмові найменування, їхня роль, залежно від характеру виробництва, може бути як малою, так і надзвичайно високою.

Це не означає, що чим більше об'єктів права інтелектуальної  власності буде на підприємстві, тим  більшою буде його конкурентноздатність. Керівник повинен відрізняти корисну для бізнесу інтелектуальну власність від непотрібної, з одного боку, та корисну інтелектуальну власність від усієї власності підприємства - з іншого.

Принцип другий - зробіть інтелектуальну власність частиною стратегічного бізнес-планування. Успішний бізнес розпочинається з прогнозування майбутнього конкурентного продукту на майбутньому ринку. Тому від самого початку слід визначати, які саме об'єкти права необхідно створити та/або придбати для того, щоб забезпечити конкурентність товарів або послуг, що, відповідно, вироблятимуться чи надаватимуться за його участі.

Принцип третій — виявіть свої об'єкти права інтелектуальної власності.

Багато керівників не володіють інформацією про  те, які об'єкти права інтелектуальної  власності існують на їхньому підприємстві, кому належать права на ці об'єкти, чи не вичерпався їхній юридичний термін дії тощо. Без відповідей на ці питання неможливе управління інтелектуальною власністю.