Система показників оцінки інноваційного потенціалу промислового підприємства

Комплексний аналіз інноваційної діяльності підприємства має за мету обґрунтувати найбільш ефективні напрями інноваційної діяльності,   інноваційні програми і проекти фірми з використанням комплексу показників. Основними завданнями комплексного аналізу є: визначення   відповідності   фінансового стану фірми його цільовим параметрам щодо інноваційного розвитку; оцінка спроможності до інноваційного розвитку; вибір інноваційних проектів; оцінка показників інноваційної діяльності; виявлення      невикористаних резервів підвищення ефективності інноваційної діяльності; оцінка впливу інноваційних рішень на фінансові результати діяльності фірми.

Підприємства  не часто вдаються до радикальних  інновацій або реалізації масштабного  інноваційного проекту. Значна частина  інновацій носить поліпшувальний характер: спрямована на вдосконалення технічних  засобів з метою зменшення  трудомісткості виконання операцій, економію матеріалів (через використання дешевших замінників чи оптимізацію режимів оброблення вихідного матеріалу), енергії тощо. Впровадження таких заходів сприяє зниженню виробничих витрат, що важливо для підприємств, які реалізують стратегію мінімізації витрат або мають обмежені фінансові можливості. Як правило, такі інновації мають локальний характер і розробляються силами працівників підприємства. Доцільність їх упровадження визначається порівнянням величини витрат за базовим і новим варіантом. Розрахунок здійснюють за двома способами – за показником відносної економічної ефективності   капіталовкладень   (приведеними   витратами)   і   за   сукупність показників річної економічної ефективності.

Для закладів ресторанного господарства оцінку ефективності доцільно здійснювати з використанням наступних показників:

1. Показник відносної  економічної ефективності капіталовкладень  використовується за існування  кількох альтернативних варіантів  інновації, причому реалізація  інновації передбачає різнобічний вплив на виробничий процес, який полягає у зміні рівня витрат і в поліпшенні збуту продукції, що зменшує величину питомих витрат на її виготовлення. Критерієм вибору кращого варіанту є мінімум приведення витрат. Якщо порівняння здійснюється для нового процесу і старого (базового), то можна розрахувати і економічний ефект від упровадження інновації, який буде дорівнювати різниці приведених витрат за старим виробничим процесом і новим.

2. Показник річної  економічної ефективності охоплює  умовно-річну економію витрат, фактичну економію витрат та річний економічний ефект.

Умовно-річна  економія витрат оцінює величину прогнозованої  економії від впровадження новацій  і розраховується як різниця між  валовою річною економією і додатковими витратами, пов’язаними із модернізацією обладнання. Фактична економія витрат розраховується шляхом приведення умовно-річної економії до періоду використання інновації в даному році. Річний економічний ефект визначається приведенням капітальних витрат до поточних протягом умовного року.

Зниження рівня  виробничих витрат може служити підставою  для встановлення нижчої ціни на продукцію  підприємства (за умов прийнятного  рівня рентабельності це підвищуватиме  конкурентоспроможність продукції  і може збільшити попит на неї). Тоді річний економічний ефект складатиметься як із економії приведених витрат, так і з додаткового прибутку, отриманого внаслідок збільшення обсягів продажу продукції.

Наведена методика може застосовуватися і для визначення ефективності інновацій, спрямованих  на підвищення якості продукції. Як правило, це супроводжується зростанням виробничих витрат. Однак поліпшення якості продукції підвищує попит на неї і дає змогу виробнику встановлювати вишу ціну. Обсяг виручки зростатиме, що зумовлює зростання прибутку. Розрахунок річного ефекту здійснюють аналогічно, хоча матиме місце не економія витрат, а їх збільшення.

Отже, ефективність реалізації організаційно-технічних  інновацій локального характеру, які  не потребують значних інвестицій, може бути визначена з деяким наближенням (яке не враховує зміни попиту на продукцію протягом терміну використання інновації) за допомогою показників умовно-річної економії та річного ефекту.

Системний аналіз за економічними показниками в конкретних організаційно-технічних умовах розвитку виробничих технологій є основним інструментом створення і контролю систем управління в економіці. Ефективність технологій характеризується такими показниками: питомі витрати сировини, напівфабрикатів, енергії на одиницю продукції; кількість корисного продукту, одержаного з одиниці сировини; якість та екологічна чистота готової продукції (робіт, послуги); рівень продуктивності праці із розрахунку на реальну завантаженість персоналу; інтенсифікація виробництва; витрати на виробництво; собівартість продукції (робіт, послуг) тощо.

Найвищий професіоналізм управлінського персоналу (менеджера) проявляється в умінні вибрати і  поєднати в робочу систему елементи економічної природи (ресурси, майно, персонал, грошові кошти тощо) для  досягнення економічно значущих для суспільства результатів.

Загальна економічна ефективність інновацій оцінюється системою показників: інтегральний ефект, індекс рентабельності, норма рентабельності, період окупності.

         Для підприємств роздрібної торгівлі  сучасних форматів (супермаркети, гіпермаркети тощо) особливу увагу слід приділити оцінці інвестиційної привабливості підприємства. Для оцінки інвестиційної привабливості підприємства роздрібної торгівлі  можна запропонувати такі групи показників:

1) фінансової   стійкості   і   незалежності   фірми   (коефіцієнти   автономії, фінансування,   загальної   й   поточної   заборгованості,   довгострокової фінансової незалежності,  маневреності  власного оборотного  капіталу, забезпеченості виплат відсотків за кредитами);

2) ліквідності та платоспроможності (коефіцієнти абсолютної ліквідності, покриття, величина чистого оборотного капіталу, забезпеченості виплат відсотків за кредитами);

3) ділової   активності   (коефіцієнти   оборотності   усіх   активів   фірми, необоротних  та оборотних активів, запасів, дебіторської й кредиторської заборгованості, а також періоди їхнього обороту);

4) ринкової активності (дохід на акцію, рентабельність акцій, коефіцієнт дивідендних виплат);

5) прибутковості  (рентабельності основної діяльності, операційної діяльності, продукції, інноваційної продукції, продажу, активів, нематеріальних активів, чистих активів, власного капіталу, персоналу).

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Висновок

Таким чином, система  показників інноваційного потенціалу – це інтегральна сукупність наявних і прихованих ресурсів, запасів, можливостей, що можуть виявлятися за умов взаємодії і взаємообумовленості збалансованих підсистем і елементів системи для задоволення вимог ринку в інноваційних продуктах. При цьому під можливістю розуміються внутрішні сили, здійсненність і здатність, яка передбачає спроможність діяти і відображає інноваційну активність менеджменту підприємства.  Кількість і сукупність показників, котрі доцільно використовувати при комплексній оцінці інноваційного потенціалу, здебільшого залежать від обсягу виробництва підприємницької структури. Методика оцінки інноваційного потенціалу підприємства має бути практичною, гнучкою, базуватися на доступному математичному апараті та відповідати сучасному рівню розвитку інноваційної діяльності вітчизняних підприємств. Різнобічна оцінка є необхідним і водночас дуже важким завданням. При цьому виникають аспекти, пов’язані між собою, які треба розглядати окремо. До них належать оцінка науково-інформаційного рівня підприємства, оцінка технічного рівня підприємства, оцінка техніко-економічної ефективності інноваційних проектів. Результати дослідження можуть сприяти формуванню та удосконаленню методичних підходів до оцінки інноваційного потенціалу підприємств.

Ефективність  інноваційної діяльності підприємств торгівлі необхідно оцінювати за такими напрямами: оцінка економічної ефективності нововведення стосовно підприємства (як саме воно забезпечує конкурентоспроможність, прибуток і фінансову стабільність підприємства); оцінка ефективності управління інноваційною діяльністю стосовно забезпечення неперервності інноваційного процесу й досягнення кінцевої мети одержання новинок, які відповідають вимогам ринку; врахування фактора часу (здатність одержувати необхідні результати за визначений його проміжок).

       Проведення комплексного аналізу інноваційної діяльності на основі викладених методичних підходів сприятиме обґрунтуванню найбільш ефективних напрямів інноваційної діяльності, інноваційних програм та проектів підприємства, які забезпечать підприємству високу результативність інноваційної діяльності.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Київський Національний Університет Культури і Мистецтв

Львівська філія

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Реферат

на  тему:         СИСТЕМА ПОКАЗНИКІВ ОЦІНКИ ІННОВАЦІЙНОГО ПОТЕНЦІАЛУ ПРОМИСЛОВОГО ПІДПРИЄМСТВА

 

 

 

 

Виконала:

Студентка V курсу

Групи ГРС-51Л

Кожух М. В.

Перевірив:

Лоїк Г. Б.

Львів-2013

Список  джерел:

1. http://www.economy.nayka.com.ua
2. http://www.rusnauka.com

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Зміст

1. Вступ
2. Основна частина

• СИСТЕМА ПОКАЗНИКІВ ОЦІНКИ ІННОВАЦІЙНОГО ПОТЕНЦІАЛУ ПРОМИСЛОВОГО ПІДПРИЄМСТВА
• АНАЛІЗ ЕФЕКТИВНОСТІ ІННОВАЦІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА: СУТЬ ТА ПОКАЗНИКИ

3. Висновок

4. Список джерел