Видатні вітчизняні та зарубіжні науковці, які зробили суттєвий внесок у розвиток і становлення інформатики

Державний вищий навчальний заклад

«Українська академія банківської справи

Національного банку України»

Кафедра вищої математики та інформатики

 

 

 

 

                                         РЕФЕРАТ

з дисципліни «Інформатика»  на тему

«Видатні вітчизняні та зарубіжні науковці, які зробили суттєвий внесок у розвиток і становлення інформатики»

 

 

 

 

                                                                                      Студентка:

                                                                                      Кибальник Ю. М.

                                                                                       Група: ОА-33

                                                                                        Викладач:

                                                                                    к.т.н., доцент Яценко В.В.                                                                                                                                                         

  

 

                          Суми-2013

 

                                Зміст

1. Вступ
2. З чого все почалося? Поява науки «кібернетика»……...…4
3. Блез Паскаль………………………………………………....5
4. Чарльз Беббідж……………………………………………....6

4.1 «Перший програміст»………………………………..……8

5. Розвиток та становлення  інформатики,

обчислювальної техніки  в період Вітчизняної війни.

Найвідоміші імена вчених……………………………...……9

2. Z3 Конрад Цузе………………………………………...….9
3. «Колос -1943» Макс Ньюмен………………………….…9
4. «Марк-1» (1944) Говард Айкен ………………………..10
6. Творчий внесок академiка В.М. Глушкова i

створеного ним Iнституту кiбернетики НАН

України в розвиток обчислювальної технiки ………….10

7. Історія інформатики як науки про знання й технології.

Сутність і предмет  вивчення ……………………………..13

8. Висновок
9. Список літератури

         

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

    

                                                    Вступ

          Для того щоб краще зрозуміти  історію інформатики потрібно  розуміти саме поняття терміну.  Інформатика – це технічна  наука, що систематизує прийоми  створення, зберігання, обробки та  передачі інформації засобами  обчислювальної техніки, а також  принципи функціонування цих  засобів і методи управління  ними.

          З погляду предметної області інформатику слід розуміти як науку, що вивчає комп'ютери, принципи їх побудови, роботу і практичне застосування для обробки інформації. Крім цього, інформатика вивчає питання теоретичних і практичних аспектів проектування обчислювальних систем, електроніки, математики і логіки. Діапазон предметної області інформатики визначається від технології розробки програмного забезпечення, програмування і архітектури комп'ютерної техніки до штучного інтелекту і робототехніки. 
          Часто терміном "інформатика" позначають сукупність фундаментальних і прикладних дисциплін, що вивчають властивості інформації, а також способи накопичення, обробки, подання і передачі інформації за допомогою певних технічних засобів.

          Із цього визначення видно, що інформатика дуже близька до технології, оскільки відповіда на питання як..? 

• Як приймати і зберігати інформацію?
• Як обробляти інформацію і перетворюють її в форму, зручну для людини?
• Як використовувати обчислювальну техніку з найбільшою ефективністю?
• Як використовувати досягнення інших наук для створення нових засобів обчислювальної техніки?
• Як керувати технічними засобами за допомогою програм?

          Саме тому не випадково предмет,  вивченням якого займається інформатика,  не рідко називають  інформаційною  технологією або комп’ютерною  технологією.

          Історія комп'ютера тісним чином пов'язана з намаганнями людини, полегшити автоматизувати великі обсяги обчислень.

          Якщо розглянути історію розвитку виробничих сил і виробничих відносин, можна помітити, як змінювався характер виробництва: від ручної праці людство перейшло до використання примітивних знарядь праці, потім до механізації праці і далі до її автоматизації. На останньому етапі двадцятого століття можна спостерігати нові тенденції глибокої автоматизації праці. Багато проблем, що сьогодні вирішує інформатика, давно розроблялись в руслі інших дисциплін: бібліотечній справі, бібліографії, лінгвістики тощо.    

             Сучасна людина не уявляє власного життя без таких помічників як інтернет і комп’ютер, проте мало хто замислюється про їх історію створення, а ще менше про людей, які створювали. Щоб найповніше розкрити тему розвитку і становлення інформатики потрібно розуміти і орієнтуватися в етапах розвитку обчислювальної техніки, прогресуванню комп’ютера. Відзнайти і прослідкувати ланцюг в історії, внесок того чи іншого вченого та їх вклад в історію формування сучасних комп’ютерних пристроїв та інформатики в цілому. З чого все почалося? Хто створив комп’ютер?

          У пізнанні діяльності комп'ютера є кілька рівнів. Перший з них, необхідну кожному фахівцю, - рівень архітектури. Архітектура - це найбільш загальні принципи побудови ЕОМ, що реалізують програмне керування роботою і взаємодією основних функціональних вузлів. На цьому рівні не потрібно знання схемних рішень сучасної радіотехніки та мікроелектроніки. Остання взагалі виходить за боковий вівтар інформатики, воно потрібно лише розробникам фізичних елементів комп'ютерів.

Рівень архітектури досить глибокий, він включає питання управління роботою ЕОМ (програмування) на мові машинних команд (асемблера). Такий спосіб управління набагато складніше, ніж написання програм на мовах високого рівня, і проте без подання про нього неможливо зрозуміти реальну роботу комп'ютера.

Наступний рівень - логічні принципи та схеми реалізації основних операціональних вузлів комп'ютера (тригерів, суматора і т. д.). Розуміння цих принципів вельми бажано й істотно розширить кругозір фахівця в галузі інформатики (і її викладання) [1].     

                                                    

                     З чого все почалося? Поява науки «кібернетика»

 

          Хто створив комп’ютер?

• Норберт Винер?
• Бил Гейтс?
• Компанія ІВМ?

          Нажаль, всі відповіді не правильні.  Комп’ютер не є витвором однієї  людини, як наприклад радіо, яке  створив російський вчений Попов.  В створенні обчислювальної техніки  робили вклад люди на протязі  багатьох десятків років..

          Основа інформатики лежить в іншій науці – кібернетика. Поняття «кібернетика» вперше зявилось в першій половині девятнадцятого століття, коли французький  фізик Андре Марі Ампер вирішив створити єдину класифікацію всіх наук, які існували в той час , і тих які не існували, але за його думкою повинні існувати. Він уявив, що повинна існувати деяка наука, яка б займалася вивченням мистецтва управління. Він запропонував, що повинна існувати деяка наука, котра б займалась вивчення мистецтва управління. Ампер не мав на увазі управління технічними системами, оскільки складних технічних систем в ті часи ще не було. Він мав на увазі мистецтво управління людьми, тобто суспільством. Цю неіснуючу науку Ампер назвав кібернетикою, що від грецького слова кибернетикос (искусний в управлении). В Давній Греції цього титула отримували найкращі майстри управління бойовими колісницями.

          Внаслідок слово кібернетикос було запозичене римлянами – так в                                      латинській мові зявилось слово губернатор (управляючий провінцією).   Сьогодні вже важко здогадатися, що слова «кібернетика» і «губернатор»   мають одне походження, але це так.

          З тих часів про кібернетику забули більш ніж на сто років. В 1948 році видатний американський математик Норберт Винер, праці якого по математичній логіці лягли в основу зародження програмування обчислювальної техніки, знову відновив термін «кібернетика» і визначив її як науку про управління в живій природі і в технічних системах. Це визначення виявилось суперечливим. Змішування живої природи і технічних систем  в одній дисципліні привело до різкого негативного ставлення вчених багатьох країн. Особливо сильної критики кібернетика зазнала в Радянському Союзі, отримавши політичне осудження. Робота в СРСР в даній галузі була припинена на багато років, що боляче відображається і в цей день. Так через суперечливого визначення в молодій, зароджуючій науці виник розкол.

                                                Блез Паскаль

У 1641 році французький математик  Блез Паскаль(рис.1), коли йому було 18 років винайшов рахункову машину - "бабусю" сучасних арифмометров(рис.2). Попередньо він побудував 50 моделей. Кожна наступна була досконаліша за попередню. У 1642 зконструював рахунковий пристрій щоб полегшити працю свого батька - податкового інспектора, якому доводилося виробляти чимало складних обчислень. Пристрій Паскаля міг тільки складати і віднімати. Батько і син вклали у створення свого пристрою великі гроші, але проти рахункового пристрою Паскаля виступили клерки, вони боялися втратити з-за нього роботу, а також роботодавці, які вважали, що краще найняти дешевих рахівників, ніж купувати нову машину. Думки юного хлопця обганяють час. Машина приносить йому популярність. Оцінити його формули і теореми можуть лише лічені люди, а тут - подумати тільки! Машина «думає» сама!! Це міг оцінити будь-яка людина. І ось натовп людей поспішають в Люксембурзький сад, щоб подивитися на диво-машину, про неї пишуть вірші, їй приписують фантастичні чесноти. Блез Паскаль стає відомою людиною.

 

                                  

 (рис.1) Блез Паскаль                                                    (рис.2) Рахувальна машина Паскаля

 

Два століття потому, в 1820 француз  Шарль Ксавьє Томас де Кольмар (1785...1870) створив Арифмометр, перший масово вироблений калькулятор. Він дозволяв робити множення, використовуючи принцип  Лейбніца, і був підмогою користувачеві при діленні чисел. Це була сама надійна машина в ті часи; вона не даремно займала місце на столах рахівників Західної Європи. Арифмометр так само поставив світовий рекорд по тривалості продажу: остання модель була продана на початку XX століття. [2] 

 

                                         Чарльз Беббідж (1791-1871)

 
Чарльз Беббідж (рис.3) проявив свій талант математика і винахідника досить широко. Перерахування всіх новацій, запропонованих вченим, вийде досить довгим, проте в якості прикладу можна згадати, що саме Беббіджу належать такі ідеї, як установка в поїздах «чорних ящиків» для реєстрації обставин аварії, перехід до використання енергії морських припливів після вичерпання вугільних ресурсів країни, а також вивчення погодніх умов минулих років по виду річних кілець на зрізі дерева. Крім серйозних занять математикою його життя супроводжувалося низкою помітних теоретичних робіт і керівництвом кафедрою в Кембриджі, учений все життя пристрасно захоплювався різного роду ключами-замками, шифрами і механічними ляльками. 
Багато в чому завдяки саме цій пристрасті Беббідж і увійшов в історію як конструктор першого повноцінного комп'ютера. Різного роду механічні лічильні машини були створені ще в XVII-XVIII століттях, але ці пристрої були досить примітивні і ненадійні. А Беббідж, як один із засновників Королівського астрономічного товариства, відчував гостру потребу у створенні потужного механічного обчислювача, здатного автоматично виконувати довгі, вкрай стомлюючі, але дуже важливі астрономічні калькуляції. Математичні таблиці використовувалися в найрізноманітніших областях, але при навігації у відкритому морі численні помилки в таблицях, розрахованих вручну, бувало, коштували людям життя. Основних джерел помилок було три: людські помилки в обчисленнях; помилки переписувачів при підготовці до друку таблиць; помилки наборщиків. 
Будучи ще досить молодою людиною, на початку 1820-х років Чарльз Беббідж написав спеціальну роботу, в якій показав, що повна автоматизація процесу створення математичних таблиць гарантовано забезпечить точність даних, оскільки виключить всі три етапи породження помилок. Фактично все інше життя вченого було пов'язане з втіленням цієї привабливої ідеї в життя. Перший обчислювальний пристрій розроблений Беббіджем отримав назву «різницева машина», оскільки в обчисленнях спирався на добре розроблений метод кінцевих різниць. Завдяки цьому методу все реалізувалось в механічні операції множення і ділення, зводилося до ланцюжків простих додавань відомих різниць чисел.  
Хоча працездатний прототип, що підтверджує концепцію був побудований завдяки урядовому фінансуванню досить швидко,то спорудження повноцінної машини виявилося справою досить непростою, оскільки потрібна величезна кількість ідентичних деталей, а індустрія в ті часи тільки-тільки починала переходити від ремісничого виробництва до масового. Тому поруч Беббіджу довелося самому винаходити і машини для штампування деталей. До 1834 році, коли «різницева машина № 1» ще не була добудована, вчений вже задумав принципово новий пристрій - «аналітичну машину», що з'явилася, по суті справи, прообразом сучасних комп'ютерів. До 1840 році Беббідж практично повністю завершив розробку «аналітичної машини» і тоді ж зрозумів, що втілити її на практиці відразу не вдасться через технологічні проблеми. А тому він почав проектувати «різницеву машину № 2» - проміжну сходинку між першим обчислювачем, орієнтованим на виконання певної задачі, і другою машиною, здатної автоматично обчислювати практично, будь-які, алгебраїчні функції.  
Потужність загального вкладу Беббіджа в інформатику полягає, насамперед, у повноті сформульованих ним ідей. Вченим була спроектована система робота якої програмувалася через введення послідовності перфокарт. Система була здатна виконувати різноманітні типи обчислень і була гнучкою. Іншими словами, гнучкість аналітичної машини забезпечувалася завдяки програмному забезпеченню. Розробивши надзвичайно розвинену конструкцію принтера, Беббідж став піонером ідеї комп'ютерного введення-виведення, оскільки його принтер і пачки перфокарт забезпечували повністю автоматичний ввід та вивід інформації при роботі обчислювального пристрою.