Зміст

Вступ 
Глава 1. Мислення  
1.1 Основні закономірності розвитку мислення  
1.2 Види мислення  
1.3 Етапи розумової діяльності і ознаки її розвитку  
Глава 2. Розвиток логічного мислення при вивченні розділу «Основи алгоритмізації»  
2.1 Формування понять  
2.2 Розвиток алгоритмічного мислення в процесі вивчення теми «Цикли»  
Висновок  
Список використаної літератури

Вступ

Інформаційні  технології, що пред'являють високі вимоги до інтелекту працівників, займають лідируюче положення на міжнародному ринку праці. Але, якщо навички роботи з конкретним технічним пристроєм можна придбати безпосередньо на робочому місці, то мислення, не розвинене у визначені природою терміни, таким і залишиться.  
Тому для підготовки дітей до життя в сучасному інформаційному суспільстві в першу чергу необхідно розвивати логічне мислення, здатність до аналізу (вичлененню структури об'єкта, виявлення взаємозв'язків, усвідомлення принципів організації) і синтезу (створення нових схем, структур і моделей).

Новий зміст навчання вимагає від учителя розробки нової методики, яка забезпечувала б не тільки повідомлення учням все зростаючого обсягу знань, а ще й більш швидкі темпи сприйняття, переробки і засвоєння наукової інформації, вироблення вміння самостійно поповнювати і здобувати нові знання, критично осмислювати їх.

Інформатика - одна з фундаментальних галузей  наукового знання, що формує системно-інформаційний  підхід до аналізу навколишнього  світу, яка вивчає інформаційні процеси, методи та засоби отримання, перетворення, передачі, зберігання і використання інформації.  
Перед курсом основ інформатики, як загальноосвітнім навчальним предметом, стоїть комплекс навчально-виховних завдань, які визначаються специфікою її внеску у вирішення основних завдань загальної освіти людини.  
1. Формування основ наукового світогляду. У даному випадку формування уявлень про інформацію (інформаційних процесах) як одного з трьох основних понять: речовини, енергії, інформації, на основі яких будується сучасна наукова картина світу.

   Розвиток теоретичного, творчого мислення, а також формування нового типу мислення, так званого операційного (модульно-рефлексивного) мислення, спрямованого на вибір оптимальних рішень.  
Багато в чому роль навчання інформатики в розвитку мислення зумовлена ​​сучасними розробками в області об'єктивно-орієнтованому моделюванні та проектуванні, спирається на властиве людині понятійне мислення.  
Уміння для будь-якої предметної області виділити систему понять, представити їх у вигляді сукупності атрибутів і дій, описати алгоритм дій і схеми логічного висновку (тобто те, що відбувається при інформаційно-логічному моделюванні) покращує орієнтацію людини у цій предметній області і свідчить про його розвиненому логічному мисленні.

З найпростішими  «прообразами» інформаційно-логічного  моделювання людина має справу навіть у безкомп'ютерному побуті: кулінарний рецепт, керівництво з експлуатації пилососа - все це спроби дати опис реального об'єкта чи процесу. Чим точніше опис, чим легше з ним мати справу іншій людині. Чим більше в ньому помилок і невизначеностей, тим більше простору для «творчих осяянь» виконавця і тим вище вірогідність неадекватного результату.

В області  інформатики кінцевим споживачем подібного  опису стає не людина, а комп'ютер, позбавлений інтуїції і осяянь. Тому опис має бути формувати, тобто складеним з дотриманням певних правил.  
Таке формалізований опис і є інформаційно-логічною моделлю.  
Вивчення курсу інформатики передбачає вироблення в учнів логічного мислення і вирішення задачі з використанням алгоритмічного та евристичного підходів, із застосуванням обчислювальної техніки як засіб автоматизації роботи з інформацією.  
Отже, розвиток логічного мислення учнів - одне з важливих і актуальних проблем педагогічної науки і практики навчання у школі.

Метою даної роботи є дослідження існуючих прийомів розумової діяльності учнів на уроках інформатики.

Об'єкт  дослідження: учнівський колектив.

Предмет дослідження: особливості проведення роботи з навчання інформатики з використанням завдань для розвитку логічного мислення.  
Завдання:  
вивчити основні закономірності розвитку мислення учнів загальноосвітніх шкіл;

провести  класифікацію різних видів мислення, використовуваних учнями в залежності від поставленого перед ними завдання;  
виділити основні етапи вирішення проблемної ситуації;  
провести огляд основних типів завдань для розвитку логічного мислення на уроках інформатики.

     Глава 1. Мислення

Розвивальне навчання в широкому сенсі слова  означає сукупне формування розумових, вольових і емоційних якостей особистості, що сприяють її самоосвіті, тісно пов'язаному з удосконаленням процесу мислення: тільки самостійно осмислюючи навчальну або життєве завдання, школяр виробляє свій власний спосіб розумової діяльності, знаходить індивідуальний стиль роботи, закріплює навички користування розумовими операціями.

У ряді педагогічних досліджень останніх років  особлива увага приділяється спеціальному формуванню мислення, цілеспрямованому розвитку інтелектуальних умінь, інакше кажучи, навчання розумовим дій, прийомів пізнавального пошуку.

У завдання мислення входить правильне визначення причин і наслідків, які можуть виконувати функції один одного залежно від  умов і часу.  
До прийомів розумової діяльності відносяться аналіз, синтез, порівняння, абстрагування, узагальнення, конкретизація, класифікація. Основними є аналіз і синтез. Решта ж - похідні від перших двох. Які з цих логічних операцій застосує людина, залежатиме від завдання і від характеру інформації, яку він піддає розумовій переробці.

Аналіз - це уявне розкладання цілого на частини або уявне виділення з цілого його сторін, дій, відносин.

Синтез - зворотний аналізу процес думки, це - об'єднання частин, властивостей, дій, відносин в одне ціле. Аналіз і синтез - дві взаємозв'язані логічні операції. Синтез, як і аналіз, може бути як практичним, так і розумовим.  
Аналіз і синтез сформувалися в практичній діяльності людини. У трудовій діяльності люди постійно взаємодіють з предметами і явищами. Практичне освоєння їх і привело до формування розумових операцій аналізу і синтезу.  
Порівняння - це встановлення схожості і відмінності предметів і явищ. Порівняння засноване на аналізі. Перш ніж порівнювати об'єкти, необхідно виділити один або декілька ознак їх, по яких буде зроблене порівняння.  
Порівняння може бути одностороннім, або неповним, і багатобічним, або більш повним. Порівняння, як аналіз і синтез, може бути різних рівнів - поверхневе і глибше. У цьому випадку думка людини йде від зовнішніх ознак схожості і відмінності до внутрішніх, від видимого до прихованого, від явища до сутності.  
Абстрагування - це процес уявного відволікання від деяких ознак, сторін конкретного з метою кращого пізнання його. Людина подумки виділяє яку-небудь ознаку предмета і розглядає її ізольовано від всіх інших ознак, тимчасово відволікаючись від них. Ізольоване вивчення окремих ознак об'єкту при одночасному відверненні від всіх інших допомагає людині глибше зрозуміти сутність речей і явищ. Завдяки абстракції людина змогла відірватися від одиничного, конкретного і піднятися на найвищу ступінь пізнання - наукового теоретичного мислення.  
Конкретизація - процес, зворотний абстрагування і нерозривно пов'язаний з ним. Конкретизація є повернення думки від загального і абстрактного до конкретного з метою розкриття змісту.  
Розумова діяльність завжди спрямована на одержання будь-якого результату. Людина аналізує предмети, порівнює їх, абстрагує окремі властивості з тим, щоб виявити загальне в них, щоб розкрити закономірності, що управляють їх розвитком, щоб оволодіти ними.  
Узагальнення, таким чином, є виділення в предметах і явищах загального, яке виражається у вигляді поняття, закону, правила, формули і т.п.  
Кожен акт мислення є процесом вирішення якої-небудь задачі, яка виникає в ході пізнання або практичної діяльності. Результатом цього процесу може бути поняття - форма мислення, яка відображає істотні властивості, зв'язки і відносини предметів і явищ, виражена словом або групою слів. [3]  
Засвоєння понять і розвиток психіки учнів у навчанні - класична проблема педагогічної психології. Справжнє засвоєння понять, тобто вільний і творчий оперування ними, досягається управлінням розумовою діяльністю учнів.  
Істотно, що вітчизняні і зарубіжні педагоги і психологи одностайні в тому, що для формування правильних понять учнів треба спеціально навчати прийомам і способам розумової діяльності.

Система прийомів і способів розумової діяльності допомагає учням виявити, виділити, об'єднати істотні ознаки предметів, що вивчаються і явищ.  
Самим раннім (властивим дітям у віці до 3 років) є наочно-дієве мислення - вид мислення, що спирається на безпосереднє сприйняття предметів, реальне перетворення ситуації в процесі дій з предметами.  
Конкретно-дійове мислення спрямоване на вирішення конкретних завдань в умовах виробничої, конструктивної, організаторської і іншої практичної діяльності людей. Практичне мислення - це, перш за все технічне, конструктивне мислення. Воно полягає в розумінні техніки і в умінні людини самостійно вирішувати технічні завдання. Процес технічної діяльності є процес взаємодій розумових і практичних компонентів роботи. Складні операції абстрактного мислення переплітаються з практичними діями людини, нерозривно пов'язані з ними. Характерними особливостями конкретно-дієвого мислення є яскраво виражена спостережливість, увага до деталей, частковостей й уміння використовувати їх у конкретній ситуації, оперування просторовими образами і схемами, уміння швидко переходити від міркування до дії і назад. Саме в цьому виді мислення в найбільшій мірі виявляється єдність думки і волі.  
У 4-7 років у дитини розвивається наочно-образне мислення - вид мислення, що характеризується опорою на уявлення і образи; функції образного мислення пов'язані з наданням ситуацій і змін до них, які людина хоче отримати в результаті своєї діяльності, перетворюючої ситуацію.  
Конкретно-образне, або художнє, мислення характеризується тим, що абстрактні думки, узагальнення людина втілює в конкретні образи.  
У перші роки навчання в школі відбувається розвиток абстрактно-логічного (понятійного) мислення - вид мислення, здійснюваний за допомогою логічних операцій з поняттями. У школярів середнього і старшого віку цей вид мислення стає особливо важливим.  
Абстрактне, або словесно-логічне, мислення спрямоване в основному на знаходження загальних закономірностей в природі і людському суспільстві. Абстрактне, теоретичне мислення відображає загальні зв'язки і відносини. Воно оперує головним чином поняттями, широкими категоріями, а образи, уявлення в ньому відіграють допоміжну роль.  
Воно відображає такі факти, закономірності та причинно-наслідкові зв'язки, які не піддаються наочно-дієвого і образному способу пізнання. На цьому етапі школярі вчаться формулювати завдання у словесній формі, оперувати теоретичними поняттями, створюють і засвоюють різні алгоритми вирішення завдань і діяльності тощо  
Всі три види мислення тісно пов'язані один з одним. У багатьох людей в однаковій мірі розвинені конкретно-дієве, конкретно-образне і теоретичне мислення, але залежно від характеру завдань, які людина вирішує, на перший план виступає то один, то інший, то третій вид мислення.

Не дивлячись  на різноманіття конкретних розумових  завдань, яку з них можна розглядати як процес поетапного руху до її дозволу. (Додаток 1).  
У конкретних випадках окремі етапи розумового дії можуть бути відсутніми або перекривати один інший, але в основному ця структура зберігається.  
Психологія встановила, що просте повідомлення знань, проста передача прийомів і способів розумових дій шляхом показу зразка та тренування не розвиває мислення.  
Під розвитком мислення учнів у процесі навчання розуміється формування та вдосконалення всіх видів, форм і операцій мислення, вироблення умінь і навичок щодо застосування законів мислення в пізнавальній та навчальної діяльності, а також умінь здійснювати перенесення прийомів розумової діяльності з однієї галузі знань в іншу.  
Таким чином, розвиток мислення включає в себе:  
1. Розвиток усіх видів мислення і одночасно стимуляцію процесу переростання їх з одного виду в інший.  
2. Формування та вдосконалення розумових операцій.  
3. Розвиток умінь:  
· Виділяти суттєві властивості предметів і абстрагувати їх від несуттєвих;  
· Знаходити головні зв'язку і відношення предметів і явищ реального світу;  
· Робити правильні висновки з фактів і перевіряти їх;  
· Доводити істинність суджень і спростовувати хибні умовиводи;  
· Розкривати суть основних форм правильних висновків (індукції, дедукції і за аналогією);  
· Викладати свої думки точно, послідовно, несуперечливо і обгрунтовано.  
4. Вироблення вміння здійснювати перенесення операцій та прийомів мислення з однієї області знання до іншої; прогнозування розвитку явищ і вміння робити висновки.  
5. Удосконалення умінь і навичок щодо застосування законів і вимог формальної і діалектичної логіки у навчальній та позакласній пізнавальної діяльності учнів.  
Педагогічна практика показує, що зазначені компоненти тісно взаємопов'язані. Особливо велике значення розумових операцій (аналізу, синтезу, порівняння, узагальнення тощо), що лежать в основі будь-якого з них. Формуючи і вдосконалюючи їх в учнів, ми тим самим сприяємо розвитку мислення взагалі і теоретичного мислення зокрема.

В якості критеріїв розвитку мислення використовуються показники (суттєві ознаки), що свідчать про досягнення того чи іншого рівня розвитку мислення учнів.  
Критерій 1 - ступінь усвідомленості операцій і прийомів розумової діяльності. Під цим слід розуміти, що вчитель повинен не тільки розвивати в учнів уміння мислити, що опосередковано робиться на уроці з будь-якого шкільного предмету, але й демонструвати їм в явній форі сам процес цієї специфічної діяльності та його результати.  
Критерій 2 - ступінь оволодіння операціями, уміннями і прийомами розумової діяльності, вміння виробляти раціональні дії щодо застосування їх у навчальних і позанавчальних пізнавальних процесах.  
Критерій 3 - ступінь уміння здійснювати перенесення розумових операцій та прийомів мислення, а також навичок користувань ними на інші ситуації і предмети.  
Уміння здійснювати перенесення - це, на думку ряду психологів (Л. С. Виготського, С. Л. Рубінштейна, А. Н. Леонтьєва, С. Еріксона, В. Браунелла та ін), важлива ознака розвитку мислення.  
Критерій 4 - ступінь сформованості різних видів мислення.  
Критерій 5-запас знань, їх системність, а також поява нових способів засвоєння знань.  
Критерій 6 - ступінь уміння творчо вирішувати завдання, орієнтуватися в нових умовах, діяти оперативно.  
Критерій 7 - здатність засвоювати логічні судження і використовувати їх у навчальній діяльності.  
Всі критерії нерозривно пов'язані один з одним, представляючи єдине ціле. В даний час приділяється особлива увага розвитку мислення старшокласників.  
По-перше, тому, що до цього віку у дитини:  
1) виробляється активна життєва позиція;  
2) ставлення до вибору майбутньої професії стає більш свідомим;  
3) різко зростає потреба в самоконтролі і самооцінці;  
4) самооцінка і самосвідомість стає більш вираженими;  
5) мислення робиться більш абстрактним, глибоким і різнобічним;  
6) виникає потреба в інтелектуальній діяльності.  
По-друге, в силу своїх вікових особливостей, учні старших класів мають такі якості, які дозволяють цілеспрямовано розвивати у них мислення. До них можна віднести високий рівень узагальнення й абстракції, прагнення до встановлення причинно-наслідкових зв'язків та інших закономірностей між предметами і явищами, критичність мислення, здатність аргументувати свої судження.  
По-третє, самосвідомість старшокласників переходить на більш високий рівень, що виражається у поглибленні самоконтролю, самооцінки, прагненні до самостійності та вдосконалення і в кінцевому підсумку сприяє формуванню навичок самоосвіти і самовиховання.