Проблеми інформатизації в Україні

Проблеми інформатизації в Україні

На сьогоднішній день питання інформатизації належить до одних із найактуальніших в житті суспільства. Процес інформатизації – це явище, яке охопило майже всі сфери діяльності людини і пов'язане із застосуванням новітніх інформаційних технологій. Проблема інформатизації і безпосередньо пов'язана з нею комп'ютеризація всіх сфер людської діяльності є однією з глобальних проблем сучасного світу. Причина тому - нечуване для попередніх епох підвищення ролі інформації, перетворення її в одну з найважливіших рушійних сил всього виробничого і суспільного життя. Актуальність дослідження даної проблеми не викликає сумнівів, адже в сучасному українському суспільстві інформатизація є важливим засобом організації і регулювання приватної і суспільної життєдіяльності, однією із форм закріплення і розповсюдження знань, дієвим інструментом і „матерією“ управління.

     Україна з 46-мільйонним населенням має один з найвищих у світі індексів освіченості  (98%) і величезний потенціал, але  залишається країною з низькотехнологічною і ненаукомісткою індустрією, із недостатньо розвиненою  інфраструктурою та сферою послуг, невисокими темпами розвитку процесів інформатизації.

      Значимість інформатизації та її роль у суспільстві вважається ключовою тенденцією

розвитку сучасного суспільства. В багатьох країнах світу давно розуміють, що майбутнє за тією цивілізацією, яка забезпечить максимальний рівень розвитку інтелектуального та творчого потенціалу своїх громадян. А це можливо лише за достатньої увазі держави і суспільства до інформатизації.             

Мета створення і розповсюдження інформаційних технологій полягає у вирішенні проблем інформатизації суспільства і життєдіяльності в країні. Закон України “Про інформацію“ визначає основні принципи державної політики в галузі інформатизації:

      інформаційна свобода — «Кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб — на свій вибір» (ст. 34 Конституції України);

      невтручання в особисте життя — «Не допускається збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди…» (ст. 32 Конституції України);

      відкритість і доступність інформації — Кожний громадянин має право знайомитися в органах державної влади, органах місцевого самоврядування, установах і організаціях з відомостями про себе…“ (ст. 32 Конституції України);

      інформаційна безпека — обмеження інформаційної свободи, відкритості й доступності інформації, режим використання персональних даних в інтересах національної безпеки, економічної доцільності й захисту прав інших людей;

      відповідальність власників інформаційних ресурсів за якість інформації;

      гармонізація інформаційного законодавства із законодавством інших країн.

     Мережа Інтернет в світі набуває серйозне соціально-економічне значення. Величезні капіталовкладення, міжнародний характер інформаційних відносин, сотні мільйонів користувачів, нові механізми ведення бізнесу роблять Інтернет мережу об'єктом постійної уваги. Понад двадцять держав світу прийняли законодавчі акти, що регулюють суспільні інформаційні відносини, які виникають у зв'язку з використанням глобальної мережі Інтернет.

      У доступі до відкритої для всього світу інформації Україна знаходиться позаду від цивілізованого світу. За даними Державного Комітету Інформатизації України станом на 01.07.2009 чисельність унікальних користувачів мережі Інтернет налічувала близько 12 млн. осіб, це є 26,08% населення країни. За оціночними даними, чисельність абонентів широкосмугового доступу на початок липня 2009 року складала близько 1,8 млн. осіб (менше 1% населення України), з яких 681 тис. осіб - абоненти Укртелекому. Рівень проникнення широкосмугового доступу склав майже 10% загальної кількості сімей в Україні.

      Проблема інформатизації найбільш виразно висвітлюється в селах. Незважаючи на панування думки про занепад українського села, в 20% сільських сімей є комп'ютер, але лише чверть із них (5% від усіх) має доступ до мережі Інтернет. Для 36% з них можливість домашнього доступу надає оператор мобільного зв'язку, 19% змушені користуватися dial-up. Така сама проблема є і у найбільших містах країни. Вона викликана слабким розвитком

інфраструктури зв'язку. Без покриття залишається приватний сектор і райони малоповерхової забудови.

      Відповідно до Концепції розвитку телекомунікації в Україні до 2010 року Міністерством транспорту та зв‘язку України підготовлено проект основних положень щодо оптимізації всіх елементів телекомунікаційної інфраструктури вітчизняного сегменту Інтернет, в тому числі з системою пунктів обміну і контролю за Інтернет - трафіком для забезпечення подальшого його розвитку. Одним з пріоритетних напрямів державної політики є забезпечення динамічної розбудови мережевої інфраструктури, за рахунок новітніх технологій доступу: послуг високошвидкісного доступу до Інтернет (xDSL), передачі даних за допомогою новітніх технологій Wi-MАХ, Wi-Fi, широкосмугового доступу через системи кабельного телебачення, тощо.

      Прийнятий Верховною Радою України Закон «Про основні принципи розвитку інформаційного суспільства в Україні на 2007-2015 роки» затвердив Національну стратегію розвитку інформаційного суспільства в Україні. Головною метою Національної програми інформатизації є створення необхідних умов для забезпечення громадян та суспільства своєчасною, достовірною та повною інформацією шляхом широкого використання інформаційних технологій, забезпечення інформаційної безпеки держави.

Програма спрямована на вирішення таких основних завдань: формування правових, організаційних, науково-технічних, економічних, фінансових, методичних та гуманітарних передумов розвитку інформатизації; застосування та розвиток сучасних інформаційних технологій у відповідних сферах суспільного життя України; формування системи національних інформаційних ресурсів; створення загальнодержавної мережі інформаційного забезпечення науки, освіти, культури, охорони здоров'я тощо; створення загальнодержавних систем інформаційно-аналітичної підтримки діяльності органів державної влади та органів місцевого самоврядування; підвищення ефективності вітчизняного виробництва на основі широкого використання інформаційних технологій; формування та підтримка ринку інформаційних продуктів і послуг; інтеграція України у світовий інформаційний простір. Багато в чому ці проблеми обумовлені  темпами розвитку й ефективністю впровадження процесів інформатизації. В Україні процеси інформатизації здійснюються за декількома глобальними напрямками, виділимо найбільш значимі з них.

       Перший,  поступове  поєднання національних потоків інформації й інфраструктури, що її обслуговує, зі світовою глобальною інформаційною системою.

      Другий,  формування  національного ринкового простору і його інформаційного ринку, з виділенням потоків попиту та пропозиції на інформацію та основні фонди, що її приймають, перетворюють, зберігають тощо.

       Третій, формування нової національної  інформаційної свідомості, адекватного суб'єктам ринкового господарювання та інформаційного суспільства. Це людський потенціал  України, опосередкований у своїй активній особистій, побутовій, виробничій і невиробничій діяльності  (комерційній та некомерційній) інформаційні потоки.  Це процеси формування і розвитку глобальних національних баз знань.

      Четвертий,   активізація процесів інформатизації і її складових на всіх рівнях економіки: макро-; мезо-; мікро-. Що виражається у формуванні і впровадженні планів, програм  комплексної інформатизації.

      Формування та розвиток в Україні інформаційного суспільства на основі широкого використання інформаційно-комунікаційних технологій є одним з національних пріоритетів розвитку країни. Окремою, не менш важливою проблемою є відсутність системи навчання сучасним технологіям людей старшого покоління. Якщо серед опитаних у віці до 30 років мережею

Інтернет регулярно користуються майже 40%, то серед тих, хто старше 60 років - 1%. При цьому в 9% сімей таких респондентів мають комп'ютер, але переважна більшість людей похилого віку не вміють ним користуватися. Проблему навчання старшого покоління цілком можна було б вирішувати на базі шкіл і вузів, які страждають від демографічного провалу, проте, знову ж таки, влада не вважає це проблемою. Можна зі впевненістю говорити, що в даний час інформаційні технології об’єктивно ще не повністю доступні широким шарам населення: вони вимагають спеціальної підготовки, кваліфікації навіть на фоні загального досить високого освітнього рівня населення. Дослідження показують, що шляхом спецпідготовки в цій області

ситуацію якось можна змінити, але досягнення кардинальних успіхів навряд чи можливо.

      Аналізуючи передумови становлення інформаційного суспільства в Україні, експерти зазначили, що основним чинником впливу на процеси інформатизації та розвитку інформаційного суспільства в світі та в Україні зокрема у 2008 та першій половині 2009 років була і залишається фінансово-економічна криза, яка охопила усі сфери життєдіяльності суспільства та держави. Водночас Європейський Союз в межах Сьомої рамкової програми

проголосив розвиток інформаційного суспільства як ключовий напрямок виходу з фінансової кризи. Тому до Програми діяльності Кабінету Міністрів «Подолання впливу фінансово-економічної кризи та поступальний розвиток» вперше включено окремий підрозділ «Розбудова інформаційного суспільства». У проекті стратегічного документа «Україна 2020: Стратегія

національної модернізації», розробленого Мінекономіки за участю інших центральних органів виконавчої влади та Інститутом економіки та прогнозування Національної академії наук України також передбачено окремий підрозділ з вищевказаних питань.

Стан інформатизації та розбудови інформаційного суспільства в Україні свідчить про наявність всіх необхідних передумов для успішної побудови інформаційного суспільства, проте її ефективність реалізації, як і в цілому процесу розбудови інформаційного суспільства, є недостатньою і не відповідає потенціалу і можливостям України. Тому необхідно прискорити процеси інформатизації шляхом зростання державної підтримки і вдосконалення нормативно-законодавчої бази.

Список використаних джерел

1.      Гафіяк А. М. Проблеми інформатизації в Україні та аспекти трудового забезпечення [Електронний ресурс] / А. М. Гафіяк. – Режим доступу: http://www.rusnauka.com/21_NIEK_2007/Economics/23473.doc.htm

2.      Коваленко І. І. Cучасні проблеми інформатизації та основні напрямки створення інтелектуальних інформаційних технологій в Україні [Електронний ресурс] / І. І. Коваленко. – Режим доступу: http://www.nbuv.gov.ua/portal/Soc_Gum/Npchdu/Computer_technology/2004_22/22-1.pdf

3.      Лисенко В. М. Інформатизація в Україні: основні тенденції та проблеми [Електронний ресурс] / В. М. Лисенко, К.В. Самсонова. – Режим доступу: http://www.kntu.kr.ua/doc/nauka-virobn.pdf

4.      Пожуєв В. І. Проблеми інформатизації суспільства в трансформаційних умовах [Електронний ресурс] /В. І. Пожуєв. – Режим доступу: http://www.zgia.zp.ua/gazeta/VISNIK_34_1.pdf

5.      Тарасевич К. Стан та проблеми інформатизації України [Електронний ресурс] / К. Тарасевич. – Режим доступу: http://nato.pu.if.ua/journal/2009-2/2009-2-48.pdf