Об'єкт інформаційно-правових відносин

     Законодавство України встановлює дисциплінарну, цивільно-правову, адміністративну чи кримінальну відповідальність за порушення передбачених ст. 34 Конституції України прав людини. Підлягають відповідальності особи, винні в безпідставному відмовленні на одержання інформації, чи в її приховуванні знищенні; безпідставному відмовленні в поширенні певної інформації; поширенні інформації у відношенні особистого життя громадянина без його згоди особою, яка володіє нею в наслідок своїх службових обов'язків; поширення не відповідних дійсності відомостей, що принижують честь і гідність людини і т.ін.

     Громадяни мають право вимагати офіційного спростування відомостей, невідповідних  дійсності, або принижуючих їх честь  і гідність. Відповідно до статті 32 Конституції кожному громадянину  гарантується судовий захист права спростування недостовірної інформації про себе і членах своєї родини і права вимагати вилучення будь-якої інформації, а також права на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, заподіяного збиранням, збереженням, використанням і поширенням такої недостовірної інформації.

     Відповідні  гарантії права на інформацію закріплюються  і статтею 10 Закону україни “Про інформацію”. Так право на інформацію забезпечується:

     - обов'язком органів державної  влади, а також органів місцевого  і регіональне го самоврядування інформувати про свою діяльність та прийняті рішення;

     - створенням у державних органах  спеціальних інформаційних служб  або си< тем, що забезпечували  б у встановленому порядку  доступ до інформації;

     - вільним доступом суб'єктів інформаційних  відносин до статистичних дани архівних, бібліотечних і музейних фондів; обмеження цього доступу зумовлюютьс лише специфікою цінностей та особливими умовами їх схоронності, що визнач ються законодавством;

     -створенням  механізму здійснення права на  інформацію;

     - здійсненням державного контролю за додержанням законодавства про інфо мацію;

     - встановленням відповідальності  за порушення законодавства про  інформацію.

     Використовуючи  поняття "інформація" можна усвідомити і більш загальне поняття "засоби масової інформації", як систему організацій по відображенню розмаїтості суспільних процесів і навколишнього світу, що створюють, обробляють і доводять до масового споживача інформацію.

     Діяльність  людини нерозривно зв'язана з інформацією - одержанням, добором, виробництвом і  збереженням різного роду відомостей. Суспільна практика і зв'язані з нею інформаційні потоки впливають на світогляд, свідомість, духовний світ людей.

     Соціальна інформація містить дані про навколишню соціальну дійсність, відбиває точки  зору, погляди індивідів, груп, класів на ті чи інші події, сприяє формуванню суспільної думки.

     Найважливіші  ланки соціальної інформації - преса, радіо, телебачення, кіно, комп'ютерні інформаційні мережі. Вони, в переважній більшості, визначаються загальним  поняттям - засоби масової інформації (ЗМІ). Комплекс ЗМІ - це предмет дослідження фахівців не тільки в області евристики, психологів, педагогів, істориків, але також і філософів, юристів, хоча останні, як уже відзначалося, приділяли дослідженню правового статусу і ролі права на інформацію та засобів масової інформації неадекватну їх значенню увагу.

     Усе ще немає серйозних монографічних  досліджень про інформаційне право  у системі національного права, правовий статус засобів масової  інформації, їхньої ролі в політичному  процесі, у здійсненні державних функцій, реалізації демократичних інститутів, здійсненні прав і свобод громадян. Тим часом, інформаційні процеси в сфері соціальної інформації, як могутня система впливу на свідомість людини, становить величезний інтерес для дослідника.

     У деяких країнах система засобів  масової інформації одержала свій розвиток ще до становлення зрілої державності, її державно-владних структур і відповідно зробила не малий вплив на формування незалежної державності.

     Прикладом такого становлення можуть служити США. Формування періодичної преси в Північній Америці з властивої їй особливостями відбулося до виникнення державних інститутів незалежних Сполучених Штатів.

     Ще  до того, як були визначені і тим  більше конституційно сформульовані  і закріплені функції і прерогативи трьох основних "гілок" державної влади США - виконавчої, законодавчої і судової, вже існували історично сформовані традиції американської преси. Склалися особливості її діяльності в умовах плюралістичного колоніального суспільства, викристалізувалася, загалом, її роль і місце в суспільно-політичному житті колоній.

     Саме  засобам масової інформації належить ведуча роль у розробці Конституції  США. За півроку в 1887-1888 р. у газетах  штату Нью-Йорк було опубліковано 85 статей видатних державознавців А. Гамильтона, Д. Мэдисона, Д. Джея, що обґрунтували федеративний лад США, поділ влади, систему стримувань і противаг, всі основні положення, що покладені в основу Конституції США.

     Виконавчій  і законодавчій владі ще потрібно було завоювати і, у якомусь ступені, навіть, відвоювати в преси практичну можливість формування суспільної думки країни. Інститут засобів масової інформації як комплексне утворення, що включає в себе пресу, радіо, телебачення, кіно, інформаційні агентства - це особливий аспект громадського життя будь-якої держави, де діють закони поширення інформації, розроблені теорією інформації і теорією зв'язку, а, крім того і сучасним інформаційним правом. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

     Висновок.

     За  вищенаведеними прикладами можна зробити  висновки про те, що інформаційне право набуває від цілого комплексу інших галузей певні правові інститути, в тому числі й інститут інформаційно-правової відповідальності, що формується з норм, які розташовані в адміністративному, цивільному, кримінальному праві та в самому інформаційному праві і відповідно інформаційному законодавстві. З одного боку це дає додаткових підстав відносити інформаційне право до комплексної галузі права. З другого - це підтверджує неможливість розірвання тісних взаємозв'язків між різними галузями права і законодавства. Головна мета інформаційно-правової юридичної відповідальності - максимальний захист та відновлення порушеного права на інформацію суб'єктів інформаційно-правових відносин.

     Законом встановлюється, що порядок допуску  журналістів і технічних працівників до приміщення органу державної влади чи органу місцевого самоврядування, доступу до інформації та їх документів і технічних засобів здійснюється з урахуванням загального режиму (регламенту) роботи цього органу, умов і можливостей, які він має реально. Таким чином - інформаційно-правова відповідальність - це система заходів примусового характеру, передбачених чинним законодавством, що призводять до претерпування порушником інформаційного законодавства певних обмежень в інформаційних правах і свободах.

     Водночас  така характеристика і розуміння  інформаційно-правової відповідальності дає підстави вважати, що основною метою  такого виду відповідальності виступає забезпечення більшої повноти реалізації інформаційних прав і свобод іншим  суб'єктам інформаційних правовідносин. 
 
 
 

     СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ:

     1. Основи інформаційного права  України: Навч. посіб. / В.С. Цимбалюк, В.Д. Павловський, В.В. Грищенко  та ін. / За ред. М.Я. Швеця,  Р.А. Калюжного, П.В. Мельника. - К.: Знання, 2004. - 274 с.

     2. Тедеев А.А. Информационное право. - М.: Эксмо-Пресс, 2005. - 463 с.

     3. М. А. Лапина, А. Г. Ревин, В.  И. Лапин. Информационное право.  Издательство: Юнити-Дана, 2004 г.

     4. В. И. Кутузов, А. Т. Раимова.  Основы информационного законодательства: Издательство: Эдиториал УРСС, 2004 г.,

     5. Загородников С. Н., Шмелев А.  А.. Основы информационного права:  Учебное пособие: Издательство: Академический  Проект, 2005 г.

     6. Рассолов М.М. Информационное  право: Учебное пособие. - М.: Юристъ, 1999. - 400 с.

     7. Ковалева Н.Н. Информационное право России: Учебное пособие. - М.: Издательско-торговая корпорация «Дашков и К», 2007. - 360 с.

     8. Информационное право: Основы  практической информатики. Учебное  пособие / И.Л. Бачило, - М.: 2001. - 352 с.

     9. ЗУ «Про інформацію»  вiд 02.10.1992  № 2657-XII