Інформаційна культура як основа формування та розвитку інформаційного суспільства

Один з провідних вітчизняних фахівців у галузі інформатизації Е.П. Семенюк під інформаційною культурою розуміє інформаційну компоненту людської культури в цілому, об'єктивно характеризує рівень всіх здійснюваних у суспільстві інформаційних процесів та існуючих інформаційних відносин.

Інформаційна культура особистості - одна зі складових загальної культури людини, сукупність інформаційного світогляду та системи знань і умінь, що забезпечують цілеспрямовану самостійну діяльність по оптимальному задоволенню індивідуальних інформаційних потреб з використанням як традиційних, так і нових інформаційних технологій.

Фахівці виділяють наступні критерії інформаційної культури людини:

- вміння адекватно формулювати свою потребу в інформації;

- ефективно здійснювати пошук потрібної інформації в усій сукупності інформаційних ресурсів;

- переробляти інформацію і створювати якісно нову;

- вести індивідуальні інформаційно-пошукові системи;

- адекватно відбирати та оцінювати інформацію;

- здатність до інформаційного спілкування і комп'ютерну грамотність.

Все вище перелічене повинно базуватися на усвідомленні ролі інформації в суспільстві, знанні законів інформаційного середовища і розумінні свого місця в ній, володінні новими інформаційними технологіями.

При цьому інформаційна культура особистості реалізується за рівнями:

1. когнітивний рівень - знання та вміння;

2. емоційно-ціннісний - установки, оцінки, відносини;

3. поведінковий - реальне і потенційне поведінку.

Велике значення у формуванні інформаційної культури має освіту, яке має формувати нового фахівця інформаційного співтовариства, що володіє наступними вміннями та навичками: диференціації інформації; виділення значущої інформації; вироблення критеріїв оцінки інформації; виробляти інформацію і використовувати її.

В інформаційному суспільстві центр ваги припадає на суспільне виробництво, де істотно підвищуються вимоги до рівня підготовки всіх його учасників. Тому в програмі інформатизації слід особливу увагу приділити інформатизації освіти як напряму, пов'язаного з придбанням і розвитком інформаційної культури людини. Це, у свою чергу, ставить освіта в положення "об'єкта" інформації, де потрібно так змінити зміст підготовки, щоб забезпечити майбутньому фахівцю не тільки загальноосвітні та професійні знання в області інформатики, але і необхідний рівень інформаційної культури.

У цілому ж, оволодіння інформаційною культурою - шлях універсалізації якостей людини, що сприяє реальному розумінню людиною самої себе, свого місця і своєї ролі, а що найважливіше - спосіб входження в інформаційне суспільство [8].

В інформаційному суспільстві необхідно почати опановувати інформаційною культурою з дитинства, спочатку за допомогою електронних іграшок, а потім залучаючи персональний комп'ютер. Для вищих навчальних закладів соціальним замовленням інформаційного суспільства слід вважати забезпечення рівня інформаційної культури студента, необхідної для роботи в конкретній сфері діяльності. У процесі прищеплення інформаційної культури студенту у вузі разом з вивченням теоретичних дисциплін інформаційного напряму багато часу необхідно приділити комп'ютерним інформаційним технологіям, що є базовими складовими майбутньої сфери діяльності. Причому якість навчання має визначатися ступенем закріплених стійких навичок роботи в сфері базових інформаційних технологій при вирішенні типових завдань сфери діяльності.

Повсюдне впровадження персонального комп'ютера в усі сфери народного господарства, нові його можливості організації "дружньої" програмного середовища, орієнтованої на користувача, використання телекомунікаційного зв'язку, яка забезпечує нові умови для спільної роботи фахівців, застосування інформаційних технологій для самої різноманітної діяльності, постійно зростаюча потреба у фахівцях, здатних її здійснювати, ставлять перед державою проблему з перегляду всієї системи підготовки на сучасних технологічних принципах. У нашій країні рішення цієї проблеми знаходиться на початковій стадії, тому доцільно врахувати досвід найбільш розвинених країн, до числа яких належать США, Японія, Англія, Німеччина, Франція, де цей процес вже набув значного розвитку.

Особливості створення в Україні інформаційного суспільства

Україна з 48-мільйонним населенням має один із найвищих у світі індексів освіченості (98 %) і величезний потенціал, але залишається країною з низькотехнологічною промисловістю та слаборозвиненою інформаційною інфраструктурою. В той же час Україна має дуже добрі передумови для швидкого розвитку національного сегмента інформаційного суспільства. Адже саме Україна змогла в 1952 р. створити третій у світі комп'ютер після США та Великобританії, саме Україна сформувала всесвітньо відому школу в галузі кібернетики та обчислювальної техніки на чолі з академіками С.Лебедєвим і В.Глушковим. Ще у 70-80 роки минулого століття академік В.Глушков сформулював низку дуже важливих ідей, пов'язаних з інформатизацією суспільства, зокрема з упровадженням електронних грошей, розробкою державних АСУ тощо, які у поєднанні дають можливість говорити про формування інформаційного суспільства.

Наступне покоління вчених підняло ці ідеї на високий рівень, чим прославило українську школу кібернетики у світі. Особливістю українського підходу була значна частка інтелектуалізації інформаційного суспільства. Розроблені українською школою напрями, такі як штучний інтелект, нові підходи до розробки ЕОМ тощо, характеризувалися як новий якісний рубіж у світовій кібернетиці. Вони були найперспективнішими і базувалися на відтворенні механізму діяльності мозку людини. Ці концепції лягли в основу Національної програми інформатизації, прийнятої Верховною Радою України в 1998 р.

На превеликий жаль, сьогодні виконання Національної програми інформатизації втратило інтелектуальну складову і звелося переважно до впровадження систем транспортування інформації, тобто телекомунікаційних систем і систем зв'язку. Вирішення цього питання дуже важливе, але не основне, бо якщо звести все до цього, нам залишиться роль звичайних, певним чином - залежних користувачів, а не ідеологів і розробників інформаційних систем [9].

Водночас, такі важливі завдання, як розроблення стратегії розвитку України, розроблення державного бюджету, міжгалузевих балансів та інші питання державного будівництва - це складові інтелектуальних кібернетичних проблем. Саме ці складові в нинішній державній політиці інформатизації відсутні, тоді як значний інтелектуальний потенціал НАНУ й університетів України в цій сфері не використовується.

Тому, Національна програма інформатизації, будучи прогресивною на час її прийняття, сьогодні потребує суттєвого доопрацювання, оновлення і доповнення, особливо в частині трансформації інформаційного суспільства в суспільство, що ґрунтується на знаннях.

Окрім того, мають бути введені нові принципи управління Національною програмою інформатизації, які передбачали б її надгалузевий характер, пріоритетність цієї програми для економічного і суспільного розвитку країни та підвищену відповідальність органів державного управління за її виконання.

Висновок

В період переходу до інформаційного суспільства необхідно підготувати людину до швидкого сприйняття і обробки великих об'ємів інформації, оволодінню сучасними засобами, методами і технологіями роботи. Крім того, нові умови роботи породжують залежність інформованості однієї людини від інформації, придбаної іншими людьми. Тому вже недостатньо вміти самостійно опанувати і накопичувати інформацію, а треба навчитися такої технології роботи з інформацією, коли готуються і приймаються рішення на основі колективного знання. Це говорить про те, що людина повинна мати певний рівень культури щодо використання інформації. Для визначення цього факту був введений термін інформаційна культура.

   Інформаційна культура - вміння цілеспрямовано працювати з інформацією та використовувати для її отримання, обробки і передачі комп'ютерну інформаційну технологію, сучасні технічні засоби і методи.

В даний час інформаційну культуру все частіше трактують як особливий феномен інформаційного суспільства. У залежності від об'єкта розгляду стали виділяти інформаційну культуру суспільства, інформаційну культуру окремих категорій споживачів інформації (наприклад, дітей або юристів) та інформаційну культуру особистості.

Поняття "інформаційна культура" характеризує одну з граней культури, пов'язану з інформаційним аспектом життя людей. Роль цього аспекту в інформаційному суспільстві постійно зростає, і сьогодні сукупність інформаційних потоків навколо кожної людини настільки велика, різноманітна і розгалужена, що вимагає від нього знання законів інформаційного середовища і вміння орієнтуватися в інформаційних потоках. В іншому випадку він не зможе адаптуватися до життя в нових умовах, зокрема, до зміни соціальних структур, наслідком якого буде значне збільшення числа працюючих у сфері інформаційної діяльності і послуг.

Список використаної літератури:

1.      Береза Т.А. Поняття інформаційного суспільства, принципи його побудови та складові компоненти // Інформаційне суспільство. Шлях України // Бібліотека інформаційного суспільства. – К.: “Відродження” та ПРООН, 2004

2.      Березовець Л.В. Інституційне забезпечення // Інформаційне суспільство. Шлях України // Бібліотека інформаційного суспільства. – К.: “Відродження” та ПРООН, 2004.

3.      Даніл’ян В.О. Деякі тенденції розвитку інформаційного суспільства на наприкладі провідних держав // Наукові записки Харківського університету Повітряних Сил. Соціальна філософія, психологія. – Х.: ХУПС, 2005

4.      Кравець В.О., Кухаренко В.М. Питання формування інформаційної культури [Електронний ресурс]: http://www.e-joe.ru/sod/00/4_00/ku.html

5.      Семенюк Е.П. Інформаційна культура суспільства і прогрес інформатики / / НТІ. Сер.1. - 1994. - № 1.

6.      http://gufer.net/socialogy/267-nformacyne-susplstvo.html

7.      http://www.referatcentral.org.ua/municipality_load.php?id=146

8.      http://buklib.net/component/option,com_jbook/task,view/Itemid,99999999/catid,203/id,9554/

9.      http://www.bod.kiev.ua/jurnal/7_1.htm

13