Місце електронної торгівлі в інфраструктурі підприємства

     Київський національний економічний університет 

     імені Вадима Гетьмана 
 
 
 
 
 

     Місце електронної торгівлі

     в інфраструктурі підприємства 
 
 
 
 

     Виконала:

     студентка групи ФЕ-321

     III курсу

     Спеціальності 6508 
 
 
 
 
 
 
 

     Київ-2011

      Інфраструктура (від лат. infra — нижче, під та structura — побудова, розміщення) — це сукупність складових частин будь-якого об’єкта, що мають підпорядкований (допоміжний) характер і забезпечують умови для нормальної роботи об’єкта в цілому.

     Інфраструктура  підприємства — це комплекс цехів, господарств і служб підприємства, які забезпечують необхідні умови для функціонування підприємства в цілому. Інфраструктура — це своєрідний «тил виробництва», без якого неможлива його нормальна робота. Розрізняють виробничу та соціальну інфраструктури. На сучасному етапі розвитку також окремо виділяють інформаційно-комунікаційну інфраструктуру.

     Розвиток  електронної торгівлі невеликий у часовому проміжку, проте бурхливий і насичений інноваціями. Електронна торгівля у своєму розвитку залежить від інформаційної та комунікаційної інфраструктури. Багато проблем та перспектив пов’язано з останньою, проте превалюючою світовою тенденцією є все більше поширення та проникнення мережі Інтернет і мобільного зв’язку у життя людей, навіть з найменш розвинутих країн. Електронна торгівля – найдинамічніша сфера економіки, що постійно вдосконалюється та змінюється.

     У спеціальній економічній літературі поняття електронна торгівля має багато авторських та декілька офіційних визначень. До найбільш поширених визначень цього терміна можна віднести трактування І.Т. Балабанова, який вважає, що: «Електронна торгівля – це торгівля через мережу Інтернет за допомогою комп’ютерів покупця і продавця товарів».

     Американські  вчені А. Саммер та Гр. Дункан у своїй праці «Електронна комерція» розмежовують поняття електронна комерція та електронна торгівля, зазначаючи, що друга є лише категорією першої, що обмежується безпосередньо операцією купівлі-продажу. Електронна торгівля – процес купівлі-продажу товарів чи послуг, за якого весь цикл комерційної транзакції чи його частина здійснюється електронним шляхом.

     Місце електронної торгівлі:

     Організаційною, технічною та програмною основою електронних операцій  на підприємствах  є структурні та функціональні можливості мережі Інтернет та Інтранет, електронної комерції та електронних бізнес-процесів з використанням інформаційних технологій. Модель електронної торгівлі є важливим доповненням і разом з тим альтернативою стосовно традиційної і ґрунтується на інтелектуально-інформаційних активах підприємства. Ця модель забезпечує прискорення реалізації інновацій, гнучкість процесу продажу, приріст прибутковості торговельної діяльності.

     Електронна  торгівля на підприємствах - це  будь-яка форма  бізнес-процесу,  в якому взаємодія між  суб’єктами здійснюється  в електронний спосіб з використанням  інформаційно-телекомунікаційних технологій. Існує два типи електронної торгівлі: торгівля інформацією і торгівля  матеріальними товарами.

     Необхідно сказати, що до 2000 р. нараховувалося близько 327 млн користувачів Інтернету, з них тільки в США чисельність перевищувала 100 млн чоловік. Станом на 31 грудня 2009 р. мережа Інтернет нараховує 1,8 млрд користувачів, і найближчим часом їхня кількість зростатиме. Аналітики вважають, що до 2015 р. рівень проникнення населення до мережі Інтернет перевищуватиме 75%.

     В Україні відбувається бурхливий розвиток електронної торгівлі товарами народного споживання, про що свідчить поява великої кількості електронних магазинів з різноманітним асортиментом товарів та послуг. Кількість українських користувачів мережі Інтернет згідно з даними Державного комітету статистики України, станом на 1 січня 2010 р. становила 6,5млн. людей, що є вдвічі більшою за 2007 рік. Якщо опиратись на дані Конференції ООН з торгівлі та розвитку (ЮНКТАД), які були оприлюднені у виданій нею Доповіді з інформаційної економіки за 2009 р.– 6,72 млн користувачів Інтернету налічувалось вже на кінець 2008 р.

     На  сьогодні лідером у сфері новітніх технологій електронної комерції є  США. Найважливіша галузь електронної торгівлі у США – комерція «бізнес – споживач» – прискорює темпи розвитку. Незважаючи на те, що більшість світових користувачів увійшли до мережі Інтернет тільки десять років тому, за даними Forrester Research, у 1994 р. споживачі США витратили на купівлю в Інтернеті тільки 240 млн дол., а в 2009 р. – уже близько 140 млрд дол. США. Характерною тенденцією в електронній торгівлі США, як і всього світу, є збільшення кількості користувачів, що роблять регулярні покупки в режимі онлайн. Обсяг торгівлі по світу через Інтернет уже обчислюється декількома трильйонами доларів. У найближчі роки він досягне 2 трлн дол., що еквівалентно усій економіці США.

     Проте у випадку з електронною комерцією не все так просто, як здається. Ця сфера налічує чимало недоліків і проблем, які гальмують її подальший розвиток, але від яких вона напряму залежить. Зростання електронної торгівлі залежить від ключової інфраструктури, у розвитку якої існує певна нерівномірність: одні країни значно просунулись вперед, частина їх наздоганяє, а інші просуваються повільно. Основні умови такого розвитку визначаються розвитком інформаційних технологій і телекомунікацій, а також соціальною, культурною, комерційною та урядовою підтримкою. Для глобальної електронної комерції, спрямованої на захоплення ринків як розвинутих країн, так і тих, що розвиваються, необхідна, перш за все, розвинута інфраструктура комунікацій. У більшості промислово розвинутих країн (США, Канада, Японія, Фінляндія) інфраструктура для електронної комерції широко розгорнута і швидко модернізується задля впровадження найновітніших технологій. Однак у країнах, що розвиваються, низький рівень розвитку інформаційних технологій і телекомунікацій обмежує їх участь в електронній комерції як

на внутрішньому, так і на світовому ринку.

     Одним із  елементів діяльності промислового підприємства є  торговий цикл, який включає декілька етапів. Для того, щоб задовольнити потреби ринку, підприємства розробляють і виробляють нову продукцію, виходять з нею на ринок, розповсюджують її  та забезпечують після продажну підтримку. Покупці спочатку визначають свою потребу в якійсь продукції, потім ознайомлюються з інформацією про неї, шукають місце, де можна здійснити купівлю, порівнюють усі можливі варіанти і лише потім здійснюють покупку. Банки й інші фінансові інститути переміщують грошові кошти між покупцями і продавцями незалежно від того, ким вони є  – приватними особами чи великими багатонаціональними корпораціями. Торговий цикл електронної торгівлі: 

     На  сучасному етапі розвитку електронної торгівлі в мережі Інтернет існують три основні форми організації електронної торгівлі:  електронні магазини;  торговельні інтернет-майдайчики; інтернет-аукціони. На початку 2008 р.  в Україні налічувалося 3168 інтернет-магазинів.  Але, незважаючи на високу динаміку в структурі роздрібної торгівлі України, інтернет-шопінг займає менше ніж 0,004%,  тоді як у США на частку інтернет-магазинів припадає більше ніж 2% роздрібних продажів. В Україні безпосереднім лідером залишається м. Київ: за даними статистики, на його частку припадає близько 99,2% товарообігу в Україні.

     Позитивні та негативні сторони  електронної торгівлі:

     В Україні масштаби використання населенням систем електронної торгівлі для придбання товарів, є значно меншими, ніж у розвинутих країнах світу. До основних причин цього стану можна віднести такі чинники:

• Мала кількість реально функціонуючих електронних магазинів.
• Порівняно невелике число користувачів мережею Інтернет і досить обмежений платоспроможний попит населення.
• Недовіра до нових форм оплати покупок з боку потенційних покупців, а також слабка поширеність і низька популярність використання кредитних карт, застосовуваних як платіжний засіб.
• Недоліки в законодавчій базі, що не забезпечує належних гарантій виконання всіх зобов'язань по електронних угодах.
• Досить висока вартість створення і забезпечення нормальних умов функціонування електронного магазину.
• Відсутність достатньої кількості професійно підготовлених проектувальників електронних магазинів, а також надійних, ефективних і недорогих програмних засобів.
• Слабка розвиненість інфраструктурного забезпечення електронної торгівлі, зокрема – систем доставки товарів покупцям у різні регіони України.
• Відсутність професійно підготовлених фахівців,  здатних ефективно працювати в системах електронної торгівлі.

Використана література:

     1. О.Ю. Кудіна  / Розвиток електронної торгівлі в умовах становлення глобального інформаційного простору / Бюлетень Міжнародного Нобелівського економічного форуму / 2011. № 1 (4)

     2. І.Д. Падерін, О.В. Романов / Розвиток електронних комерційних операцій на підприємствах / стаття, http://www.nbuv.gov.ua/portal/Soc_Gum/Vddfa/2011_1/Paderin.pdf

     3. Покатаєва О.В./ Електронна торгівля як нова форма організації торговельно-економічних відносин / стаття, http://www.nbuv.gov.ua/portal/Soc_Gum/Dtr_ep/2009_7/files/EC709_31.pdf

     4. Доц. І.П. Міщук / Теоретичні аспекти формування систем електронної торгівлі в Україні / Науковий вісник, 2005, вип. 15.4

     5. Свидрук І.І. / Автореферат дисертації на тему Формування систем управління в підприємствах електронної торгівлі, 2007р.